Тіньова приватизація. Підсумки
Приватизація підприємств Мінагрополітики торкнеться не більше 200-300 тис га належних їм земель
Про необхідність роздержавлення підприємств із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства, як про одну з ключових завдань відомства заявляв, ледве вступивши на посаду, профільний міністр Олексій Павленко. Курс і темп на приватизацію економічно неефективних аграрних держкомпаній був заданий на початку року, і сьогодні, провівши серйозну аналітичну роботу, вже можна говорити про певні перспективи і просування на означеному шляху. Ефективно і швидко вирішити поставлені завдання міністерство взялося, використовуючи грузинський досвід, залучаючи до роботи реформаторів з Фонду інновацій та розвитку (Грузія).
Тіньові схеми
В січні 2015 року Мінагрополітики направило всім державним підприємствам зі своєї сфери управління запити про надання фінансової звітності та юридичного стану активів. З 571 підприємства відгукнулися 96. Прибутковими з них були лише 20. При цьому, в цю категорію потрапили підприємства, які володіють тисячами га родючої землі з річним прибутком у 12 тис. грн.
Що це означає? Непрофесійне управління? Дурість і головотяпство? Ні, не треба ображати працьовитий і господарський український народ. Такі результати закономірні - це ознаки процесу, що триває вже 20 років. Назву це процесом "тіньової приватизації".
Що я маю на увазі? Давайте подивимося, наприклад, на підприємство П. Ось у 20ХХ році директором стає хтось Д. В тому ж році Д. укладає договір про спільну обробку землі підприємства П. з компанією К. Компанія вкладає гроші.
І треба ж трапитися в цьому нещасливому році неврожаю. Ще й посіви град побив. Ні, перевірити чи град, не вийшло: акт, ніби як направлений до міністерства, знайти не можуть - чи то загубився, чи то й не було його зовсім.
А тут - жнива! Так сказати мізерний на папері врожай зібрали, а все що понад - продали за готівку. А всі ознаки граду - як корова язиком злизала.
При цьому, кредиторська заборгованість підприємства на користь компаньйонів з компанії К. залишилася. І ось іде компанія К. до суду, подає на банкрутство. Директор Д. мляво і непереконливо виправдовується, суд абсолютно закономірно програє, пропускає всі терміни оскарження і розгляду апеляцій, і ось уже майно підприємства переходить до кредитора - компанії К., та ще й за умовами мирової угоди - договір на спільну обробку землі, на 10 років укладає.
Скажіть, де ви бачите тут дурість і непрофесіоналізм? Навпаки, дуже технологічно компанія К. приватизувала забесплатно майно підприємства П. (урожай, як ми пам'ятаємо, проданий за готівку, з лишком покрив усі кошти, вкладені компанією К. за договором). Ну, всіх витрат - влаштувати по протекції свою людину директором, погодити договір про спільну діяльність, і потім - мирова угода.
Там, де багато хто бачить дурість і непрофесіоналізм директора, я бачу грамотно складену схему, яка враховує інтереси і дає заробити всім учасникам процесу: інвестору - компанії К., чиновникам з міністерства на погодженні та призначенні, керівництву підприємства Д.
Схема дає заробити всім, крім громадян України, які наївно вважають, що державні підприємства належать їм.
Швидка і прозора приватизація як рішення проблеми
Може це одинична схема, і я згущую фарби? Так, в душі я теж романтик, і хотів би з цим погодитися, але за професією - аналітик. І у мене немає іншого пояснення факту того, що 30% підприємств у сфері управління Мінагрополітики перебувають у стані банкрутства і ліквідації.
При цьому банкрутство - це один з етапів вищеописаної схеми. Простий висновок: ми застали ці 30% держпідприємств в стадії тіньової приватизації їх активів. Вони, так би мовити, "в дорозі". В деяких випадках ще можна щось змінити, але в більшості - поїзд уже пішов.
Не треба стрибати з дивана з криком: де ж прокуратура, СБУ, всі правоохоронці? Їх бронепоїзд стоїть на запасній колії - адже все законно: ну неврожай, ну град, ну ризиковане землеробство. Буває.
У мене немає іншого пояснення факту, що сукупний збиток підприємств Мінагрополітики склав 500 млн грн. Збиток! І він покривається не з абстрактної державної скарбниці, а з конкретних податків громадян, які до того ж постійно підвищуються.
При цьому підкреслю, що здача в оренду землі, що належить підприємствам міністерства, за комерційними цінами, принесла б ті ж 500 млн грн, але тільки доходу. Тобто, ми всі збідніли на 1 млрд грн, заради продовження процесу тіньової приватизації.
Можна посипати з цього приводу голову попелом. А можна поставитися філософськи і згадати, що всі дороги, так чи інакше ведуть в Рим: державне управління неефективне, і все, що тільки можливо має знайти ефективного власника.
При цьому потрібно враховувати, що освічений, кваліфікований менеджер коштує дорого і на державне жалування не піде. Єдине логічне рішення, яке бачить команда Мінагрополітики - швидка і прозора приватизація.
Міф №1.
Коли піднімається тема приватизації сільськогосподарських підприємств, її неминуче супроводжують кілька усталених тверджень, які, здавалося б, не потребують доказів, але насправді не мають нічого спільного з дійсністю. Тобто, міфів.
Наприклад, твердження про те, що приватизація призведе до продажу головної цінності України - її землі. Насправді, згідно із законом про особливості приватизації сільськогосподарських підприємств передбачається розпаювання земельних наділів цих підприємств серед їх працівників та пенсіонерів.
В Україні з 40 млн га сільгоспземель, 30 млн га вже знаходиться у приватній власності у приблизно 6 млн пайовиків. Більше 60% власників паїв здають їх в оренду агрокомпаніям і фермерам, тобто виступають у ролі рантьє.
Приватизація підприємств Мінагрополітики торкнеться не більше 200-300 тис га належних їм земель (2-3% від об'єму землі в держвласності). І ця приватизація - не продаж, а розпаювання.
Метою приватизації аграрних підприємств, згідно концепції Мінагрополітики, є ліквідація корупційного й неефективного механізму управління держкомпаніями, і ніяк не продаж землі (це виключено). У воюючої держави немає можливості компенсувати збитки в сотні мільйонів гривень через бажання деяких чиновників і директорів пограти в державний агрохолдинг.
Міф №2.
Другий міф, який супроводжує приватизацію, - її нібито корупційний характер. Мовляв, плодимо нових олігархів, продаючи дорогоцінну держвласність за копійки.
Давайте поглянемо що власне представляють із себе підприємства: з 571 за списком 116 мають освітню функцію і здебільшого передані в Міносвіти. 154 підприємства, як вже згадувалося, знаходяться в стані банкрутства. Близько 150 - у стадії реструктуризації (це і сортові станції, і осколки спиртової держмонополії).
Решта 150 підприємств - це і є предмет приватизації. Нагадаю, що прибуткових з них - не більше 20.
Приблизно таким же числом вичерпуються підприємства-діаманти з реальною ринковою вартістю (ДП "Укрспирт", ПАТ "ДПЗКУ", ПАТ "Аграрний фонд", ДП "Артемсіль", ДП "Конярство України", система КХП). Вони мають державне значення і потребують у кожному окремому випадку розробки концепції їх подальшого існування і, цілком ймовірно, приватизації.
На жаль, з решти списку, понад 100 підприємств мають ринкову вартість менше 100 тис. грн, так як їх приватизація запізнилася років на 10. Вся їхня цінність полягає у земельних наділах, які при приватизації будуть розпайовані. А продажу підлягають найчастіше напівзруйновані будови, цінність яких досить умовна.
Деміфологізація через прозорість
Отже, підприємства з нульовими активами продукують багатомільйонні збитки, використовуючи наділи надзвичайно родючій землі в інтересах вузької групи осіб, причетних до управління цими підприємствами. У чому державний інтерес у збереженні цих підприємств в держвласності?
Земля повинна перейти до тих, хто її реально обробляє, і процес розпаювання - діючий законний механізм такого переходу. Інше майно підприємств, що приватизуються, має бути продане.
Відповідь міфу номер два - повна прозорість. З допомогою Фонду інновацій та розвитку (Грузія) спільно з профільним міністерством розроблений інтернет-портал з приватизації підвідомчих підприємств. Портал в β-режимі вже запущений. Команда міністерства вітає будь-які критичні зауваження і пропозиції щодо того, як зробити його більш ефективним та інформативним.
В даний час на порталі викладена фінансова, юридична та організаційна інформація про майже сотні підприємств, які Мінагрополітики рекомендувало до першої хвилі приватизації.
Мінагрополітики спільно з Фондом держмайна вже створено робочу групу і вже відібрані в якості пілотного проекту перші 10 підприємств. На них постараємося зрозуміти всі "вузькі" місця процесу роздержавлення, максимально скоротити його тривалість.
Ми реалізуємо механізм інформування громадськості, зацікавлених осіб та інвесторів про кожний етап процесу приватизації, який проходить те чи інше підприємство через так званий трекінг процесу - чіткий план графік із зазначенням суті, тривалості, відповідальних.
Наша мета - щоб громадськість могла абсолютно прозоро відстежити, на якому етапі і з чиєї вини гальмується процес приватизації кожного підприємства. Абсолютна прозорість - саме таке завдання ставив міністр Олексій Павленко.
У зв'язку з цим критично важлива участь журналістів та зацікавленої громадськості у використанні нашого порталу для створення потрібного рівня тиску на владу, на безпосередніх виконавців всіх етапів приватизації для максимального прискорення цих процесів.
