Революційне зростання тарифів на енергоносії, заплановане урядом, призведе до колапсу в енергетиці та ЖКГ.
Валентин Землянський,
директор енергетичних програм Центру світової економіки
і міжнародних відносин НАН України
Для того, щоб корова менше їла і давала більше молока
треба її менше годувати і більше доїти
Кіт Матроскін
Революційне зростання тарифів на енергоносії, заплановане урядом, призведе до колапсу в енергетиці та ЖКГ.
Енергетика України у системній кризі. Для виходу з неї революційно-європейський уряд Арсенія Яценюка другого скликання вирішив діяти звично й невигадливо - підняти тарифи на енергоносії до економічно обґрунтованого або ринкового рівня. Тобто героїчну місію порятунку енергетичних держкомпаній було вирішено покласти на пересічних громадян. Революційна доцільність - це чудово, тільки результат може перевершити очікування навіть самих затятих скептиків.
Виходячи з того, що підняття тарифів на газ неодноразово пропонувалося провести навесні 2015 року, будемо вважати, що і інші енергоносії зростуть відповідно і спробуємо уявити економічний ефект від таких дій.
Газ. В аргументації прем'єра основною причиною зростання цін є дефіцит бюджету державної (!) НАК "Нафтогаз України". Тобто, компанії, яка на сьогодні є фактично монополістом з постачання газу всім категоріям споживачів, і ні про який ринок і конкуренцію мови і бути не може. Більш того, жалюгідний фінансовий стан НАК є прямим наслідком нездатності до домовленостей уряду з питання ціни на газ з найбільшим постачальником - "Газпромом".
І не треба говорити про агресію. Ситуація на Сході країни абсолютно не заважає державним НАЕК "Енергоатом" укладати договори на постачання палива з РФ, "Центренерго" закуповувати вугілля на Кузбасі, а "Укрінтеренерго" імпортувати електроенергію з Росії. І останнє застереження Яценюка про можливість вирішення спірних питань з "Газпромом" в суді в Стокгольмі ще раз підкреслює можливість безконфліктного виходу з ситуації.
Повертаючись до ринкової ціни. Глава НАК Андрій Коболєв ще навесні заявляв, що такою є тариф для населення і ТКЕ порівнянний з вартістю газу для промисловості. Сьогодні ціна на природний газ для промисловості становить 5,9 тис. грн за 1 тис. куб. м. з ПДВ ця цифра перевищує 7 тис. грн за 1 тис. куб. м. Населення платить сьогодні з ПДВ 1089 грн за 1 тис. куб. м при споживанні до 2,5 тис. кубометрів на рік. А таких більшість споживачів. Тобто, для виходу на економічно обгрунтований рівень, ціна на газ для населення повинна збільшиться в 7 разів.
Тепло і гаряча вода. Тут ситуація також критична. Оскільки більшість котелень використовують в якості основного палива газ, а його частка в собівартості виробництва Гкал становить близько 60%, то цілком очікуваним буде пропорційне зростання вартості тепла і гарячої вода в 3-4 рази в залежності від регіону. В абсолютних цифрах це складе близько 30-40 грн за квадратний метр, оскільки лічильників тепла недозволено мало і їх встановлення в більшості багатоквартирних будинків пов'язане з низкою серйозних проблем. Та ж доля чекає і гарячу воду, тариф на яку сьогодні в Києві становить 25 грн за 1 куб., а після нововведень уряду становитиме 75-100 грн за 1 куб.
Електроенергія. Тут ситуація дещо інша, оскільки до останнього часу Україна була профіцитною країною-виробником електроенергії. Хоча дисбаланс між тарифами для промисловості і для населення також досить великий - майже в 4 рази. Але, як кажуть, є нюанс. В абсолютних цифрах різниця між тарифом для населення 0,31 грн за кВт-год при споживанні до 150 кВт-год/міс. і промисловим в середньому 1,3 грн за кВт-ч.
Досвід сусідніх країн, що не входять в члени ЄС, показує, що такий розрив у тарифах є тільки в Україні. У цілому, різниця між ціною електроенергії для населення і промисловості становить в перерахунку на гривню близько 10-15 коп. Безумовно, що базовий тариф для населення дозволяє рухатися в бік підвищення тарифу. Питання в тому, з якою швидкістю відбуватиметься цей процес.
Підведемо попередні підсумки для громадянина з середнім доходом в 3,5 тис. грн, що проживає в двокімнатній квартирі середньою площею 50 кв. м. Газ на конфорку - 70 грн за нормативом на двох; електрика - 200 грн при споживанні до 150 кВт; опалення - 1000 грн; гаряча вода - 300 грн при споживанні 3 кубів. Ну і, відповідно, холодна вода і водовідведення, нехай ще 50 грн. Отже, з урахуванням квартплати отримаємо близько 1800 грн в опалювальний сезон і 800 грн поза ним. В рік виходить 15600 грн оплати за комунальні послуги.
А тепер головна вишенька на цьому тарифному торті. В Європейському Союзі, куди нас активно ведуть Президент і уряд, частка витрат на ЖКГ становить 6% від середніх доходів населення. Це той поріг, при якому населення готове оплачувати комунальні витрати на рівні 95%. Кожен відсоток додаткових витрат буде знижувати рівень платежів за комуналку. Якщо ми порахуємо пропорцію за наведеним вище прикладом, то отримаємо, що витрати на ЖКГ нашого усередненого громадянина складуть 37% від його доходів. Про який рівень європейського життя при цьому можна говорити?
Не слід також забувати, що кратне зростання цін буде розганяти інфляцію, а курсові ризики будуть просто з'їдати всю економічну доцільність підвищення. Прецедент вже був у цьому році, коли 50% зростання тарифів було повністю знівельовано девальвацією нацвалюти, про що не забув повідомити чинний прем'єр.
Уряду необхідно чесно сказати, що при такому рівні тарифів на енергоносії, доходи середньостатистичного українця повинні складати в базі 22 тис. грн на місяць без урахування індексації за рівнем інфляції і девальвації нацвалюти. У такому разі розмір оплати за комунальні послуги буде відповідати європейській практиці і становитиме 6% від доходів.
В іншому випадку, реакція споживачів на зростання цін в повній відповідності з економічною теорією буде різко негативна і значна. При підвищенні тарифу на 1% збір платежів падає на 0,2%, а в деяких містах може досягати 1%. Отже, при 3-4-кратному зростанні цін, падіння рівня платежів прийме просто лавиноподібний характер, що буде мати непередбачувані наслідки для ЖКГ та української енергетики. І мова йтиме вже не про проведення реформ, а збереження мінімальних рівнів роботи систем життєзабезпечення держави.