RU

Тактичний відступ Михаїла Саакашвілі

Автор: RBC.UA
Головною подією цього тижня в світовій політиці стала втрата партією грузинського лідера Михаїла Саакашвілі влади в парламенті країни. На виборах у парламент "Єдиний національний рух" Саакашвілі програв коаліції "Грузинська мрія" на чолі з опальним олігархом Бідзиною Іванішвілі. І якщо в самій Грузії ця подія не викликала особливого подиву, то світова спільнота великою мірою дивується - як же так, партія, яка зробила з застійної пострадянської країни справжній локомотив, що впевнено мчить у напрямку Європи і її цінностей, змушена піти в опозицію.

Утриматися на вершині набагато складніше, ніж зійти на неї - ця істина стосується і політики. Завоювати прихильність громадян, а потім підтримувати її на такому рівні, щоб можна було залишатися при владі - саме цим завданням серед всього іншого стурбовані політичні діячі, незалежно від країни або частини світу. Різниця лише в методах, не більше. Одні, отримавши владу в свої руки, намагаються будувати свою діяльність на потребах суспільства, впроваджують реформи, прагнуть увійти в історію своєї країни, отримуючи при цьому свою частку вигоди. Інші - через свою слабкість і дурість, нічим не запам'ятавшись, йдуть у небуття. Треті, отримуючи владу, просто користуються хвилиною слави, щоб набити свої кишені, при цьому не маючи особливих заслуг перед суспільством, намагаються протриматися на вершині з допомогою репресивної системи, обману і фальсифікацій. Але, як показує практика, іноді краще зробити крок назад, щоб потім просунутися на два вперед.

Головною подією цього тижня в світовій політиці стала втрата партією грузинського лідера Михаїла Саакашвілі влади в парламенті країни. На виборах у парламент "Єдиний національний рух" Саакашвілі програв коаліції "Грузинська мрія" на чолі з опальним олігархом Бідзиною Іванішвілі. І якщо в самій Грузії ця подія не викликала особливого подиву, то світова спільнота великою мірою дивується - як же так, партія, яка зробила з застійної пострадянської країни справжній локомотив, що впевнено мчить у напрямку Європи і її цінностей, змушена піти в опозицію. Здивування підсилює той факт, що влада в Грузії переходить до політичної сили, лідер якої є абсолютним новачком у великій політиці, раніше звинуваченим у роботі на користь Кремля, людиною, чий статок дорівнює половині національного ВВП, політиком, який вже встиг заявити, що його країні потрібно зменшити захоплений тон відносно Європи і налагодити співпрацю з Росією.

Читайте також: Саакашвілі визнав поразку на парламентських виборах в Грузії

Після Революції троянд в листопаді 2003 р. Грузія швидкими темпами почала позбуватися радянського минулого. Лідер революції Саакашвілі першою справою навів певний порядок в напівавтономних утвореннях. У 2004 р. була ініційована серія лібертаріанських економічних реформ, покликаних в короткі терміни модернізувати грузинську економіку. У 2005-2007 рр. ВВП Грузії зростав з темпом більше 9% в рік. Світові економічні організації відзначали, що країна є лідером з покращення ділового клімату. Саакашвілі і його команда змогли впоратися з повсякденною корупцією - головною проблемою всіх пострадянських країн, поліція перетворилася в силу, яка має довіру в суспільстві, а державні послуги стали доступними і орієнтованими на громадян. Тбілісі оголосив про євроатлантичний курс, відданість європейським цінностям. Грузія стала першою пострадянською країною в черзі на вступ у Євросоюз. Вражаючі зміни, особливо на тлі українських реалій, де далі розмов справа не пішла. Проте партії Саакашвілі і цього не вистачило, щоб залишитися при владі на наступний термін. Справа в тому, що в самій Грузії не було настільки натхненого захоплення політикою Президента і його партії.

Як відомо, будь-які реформи не можуть дати миттєвий результат. Незважаючи на загальне поліпшення справ у грузинській економіці, безробіття в країні перевищує 20%, а рівень бідності вдвічі вищий. Опозиція звинувачувала владу в тому, що та не забезпечила поліпшення життя простих громадян, в припиненні відносин з Росією і найголовніше - в забороні політичної конкуренції в країні. Саакашвілі, незважаючи на те, що сам прийшов до влади за допомогою революції, робив усе, щоб не допустити нового перевороту. Саме тому поліція регулярно розганяла мітинги опозиції, законодавчо обмежили можливість приходу її до влади, а самого Іванішвілі позбавили грузинського громадянства. Ці факти також наводили на думку, що Саакашвілі так просто не віддасть законодавчу владу. Зрештою, можна було сфальсифікувати вибори, як це було зроблено в одному з мажоритарних округів, де перемагав особистий ворог Саакашвілі - Валерій Біалашвілі. А викрити в цьому владу було б нелегко, адже опоненти йшли весь час нога в ногу, а тому перемогу будь-якої із сторін світове співтовариство прийняло б.

Ще одним надзвичайно важливим моментом тут є той факт, що з 2013 р. Грузія перетвориться в парламентсько-президентську республіку, керувати якою буде затверджений новим парламентом прем'єр-міністр. Очевидно, що Саакашвілі ініціював зміну Конституції під себе, оскільки вже в наступному році закінчується його другий президентський термін, а балотуватися на третій він не має права. Однак, виходячи з результатів парламентських виборів, планам Саакашвілі може й не судилося збутися - більшості, яка б проголосувала за його кандидатуру, в парламенті поки не передбачається. Більш того, Іванішвілі вже пообіцяв замінити усіх до єдиного міністрів діючого кабінету. Звичайно, Саакашвілі пізніше може спробувати зібрати потрібні голоси в парламенті з допомогою так знайомих українцям підкупу, погроз, шантажу, однак не вірю в подібний підсумок.

Все-таки, здається, що поразка "Єдиного національного руху" на парламентських виборах - це не що інше, як тактичний крок назад, щоб потім зробити два вперед, у тому числі і через допущені раніше Президентом помилки. Перед обранням нового грузинського парламенту Європа і США голосно заявляли, що вибори стануть підсумковим тестом на демократію для Грузії, результатом перетворень Саакашвілі. Як підсумок, західні демократії отримали підтвердження демократичності грузинської влади, у свою чергу Президент і його партія в опозиції зможуть повернути популярність власної політики серед своїх громадян, які дещо розчарувалися в починаннях Саакашвілі. Тепер завданням політиків буде знову переконати людей у тому, що це десятиліття поклало початок новій Грузії і його треба розвивати в майбутньому. А апелювати партії Саакашвілі буде кому. Молодь на його стороні, освічена частина суспільства також підтримує курс Президента. Навряд чи цей електорат зрадить Саакашвілі, залишиться тільки повернути підтримку жителів провінції. Перед виборами не на користь правлячої партії спрацював компромат, коли на телебаченні показали тортури у в'язниці Тбілісі, але такі факти здатні впливати лише в короткостроковій перспективі.

Все-таки реформаторам важко довго залишатися при владі. Непопулярні заходи рано чи пізно приведуть до зміни влади, адже суспільство не мислить загальнодержавними категоріями, а прагне отримати власний добробут якомога швидше. І в цьому плані подібний відхід "Єдиного національного руху" може послужити на користь партії. Репутація її лідера збережена, а програма у Саакашвілі і його спільників досить непогана, а головне - вже показала свою ефективність. Не можу прогнозувати, чи відбудеться реванш прокремлівських сил в Грузії, але в майбутньому очікую реваншу "Єдиного національного руху".

Зараз законно і демократично обрана опозиція матиме в новому парламенті перевагу над "Єдиним національним рухом" в 10 депутатів, а отже, кожне голосування може мати несподіваний результат, що додасть парламенту додаткового напруження. Експерти не виключають, що вже через півроку можуть відбутися нові вибори. Для цього Саакашвілі потрібно два рази внести в парламент кандидатуру прем'єр-міністра, яку не прийме парламент. Після цього Президент через півроку зможе розпустити законодавчий орган. А ці події можуть змінити рейтинги сторін у бік підвищення довіри до партії Президента. Коаліція на чолі з Іванішвілі навряд чи хоче такого розвитку подій, а значить, їй потрібно буде шукати шляхи зближення з Саакашвілі і нинішнім прем'єром Мерабішвілі. Це може вдарити по рейтингу "Грузинської мрії". Також невідомо як сприйме населення розворот у бік Росії, який пропагує Іванішвілі, а також побоювання повернення в країну кримінальних елементів, вигнаних раніше Саакашвілі. Як бачимо, більшість варіантів розвитку подій - не на користь Іванішвілі. Однак, якщо Президент протягом року не зможе повернути у своє розташування парламент, можна буде стверджувати про закінчення ери Саакашвілі.

Які висновки з усього цього Україна може зробити для себе? Через три тижні вибори відбудуться у нас в країні. Розклади дуже схожі на грузинські - з одного боку є пропрезидентська партія влади, яка "штовхає" реформи, їй протистоїть опозиційна коаліція декількох політсил. І там, і тут немає явного фаворита. Але у нас, на відміну від Грузії, перемогу пророкують партії влади, яку вже до виборів звинувачують у фальсифікації. І якщо перемогу грузинської опозиції на Заході вже називають перемогою Революції троянд, то про українські вибори в кращому разі тактовно промовчать.

Сергій Звиглянич