Служба безпеки України затримала колишнього полоненого, полковника Збройних сил України Івана Без'язикова. В полоні бойовиків так званої «ДНР» він перебував майже два роки - із серпня 2014 до 5 липня 2016 року. Зараз слідчі звинувачують його у співпраці з «ДНР». Вчора ж Шевченківський райсуд столиці мав обрати запобіжний захід полковнику ЗСУ. Але під час судового засідання Без'язикову стало зле. Він був госпіталізований, а в засіданні суду було оголошено перерву. Про гучне затримання колишнього полоненого і питаннях, які воно поставило в матеріалі РБК-Україна.
Іван Без'язиков підозрюється у співпраці з бойовиками т. н. ДНР, повідомили вчора в Службі безпеки України. Йому пред'явлені звинувачення за статтею 258-3 Кримінального кодексу «Створення терористичної групи чи терористичної організації». Відповідна підозра Без'язикову була вручено напередодні, під час обшуку у нього вдома, повідомив керівник апарату СБУ Олександр Ткачук. Якщо вина полковника буде доведена, то йому загрожує позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
За версією слідства, будучи в полоні полковник перейшов на бік ворога. «Перебуваючи в полоні незаконного формування, самопроголошеного «розвідувального управління ДНР», вступив у зазначений формування і виконував обов'язки заступника начальника першого відділу агентурної розвідки», - йдеться у пред'явленому підозру.
Слід відзначити, що за словами Маргарити Кушнировой, дружини полковника, Без'язиков вже фігурував у схожому кримінальному провадженні. Воно було відкрито 13 березня 2015 року ще під час його перебування в полоні. «Але, оскільки не було ніяких доказів, справу закрили. А зараз, через півроку після Ваніного повернення, вони чомусь вирішили його відновити», - цитує Маргариту Кушнірова агентство «Укрінформ».
Олександр Ткачук заявив, що у справі є свідчення свідків, які бачили Без'язикова на окупованих територіях, так і «оперативно-технічні докази» співпраці підозрюваного з російськими спецслужбами. «Без'язиков спільно з іншим представником російської розвідки намагався схилити мене на перехід на бік «ДНР». При цьому Без'язиков запропонував посаду заступника командира загону. Під час бесіди Без'язиков поводився вільно, підтримуючи розмову з зазначеним співробітником російської розвідки, був одягнений у військову форму РФ і мав при собі зброю - автоматичний пістолет Стєчкіна», - зачитав Ткачук на брифінгу свідчення одного з полонених, до якого Без'язиков нібито пропонував перейти на бік «ДНР».
Згідно з ще одними даними, полковник ЗСУ також нібито мав посвідчення, особисто видане йому ватажком самопроголошеної «ДНР» Олександром Захарченко. «Неодноразово сам Без'язиков зазначав, що до нього є добре ставлення з боку бойовиків так званої ДНР. І він говорив про себе сам, що він дуже важливий офіцер», - зазначив Ткачук. За словами глави апарату СБУ, перебуваючи в полоні, підозрюваний виїжджав в Російську Федерацію, вільно пересувався по окупованій території.
Всього, за інформацією СБУ, бойовики на Донбасі завербували 27 українських військових після їх перебування в полоні, і вони зараз беруть участь в конфлікті на стороні т. н. ДНР/ЛНР. Олександр Ткачук також додав, що ще 63 військових під тортурами дали згоду на співпрацю з російськими спецслужбами, про що вони повідомили в українські правоохоронні органи після повернення з полону.
Полковник ЗСУ Іван Без'язиков був начальником розвідки нині розформованого 8-го армійського корпусу. Під час служби в АТО обіймав посаду начальника розвідки сектора «Д». Незважаючи на те, що історія Івана Без'язикова стала відомою всій Україні, після повернення з полону він не став публічною персоною як, наприклад, Надія Савченко. За півроку після звільнення він дав лише кілька інтерв'ю.
Так, «Газеті по-українськи» він розповів, що його взяли в полон після того, як він домовився з бойовиками про повернення тіл загиблих. «Перед виїздом залишив документи, зброю. Сіли в машину, встановили білий прапор і - вперед. Під'їхали до краю Степанівки (селище в Донецькій області поблизу кордону з Росією), чекали півгодини. Ніхто не вийшов. Ще півгодини міняли колесо. Залишили машину на краю села, пішли пішки. Зайшли майже в центр. Побачили казаків, підійшли до них з білим прапором. Вони дивилися на нас з підозрою, але діалог налагодився. Казакі сказали, що підуть нам на зустріч. Домовилися на наступний день приїхати на вантажівках за загиблими», - цитує видання полковника ЗСУ. Але під час повернення до власної машині троє військових ВСУ натрапили на іншу угруповання бойовиків. Ті не знали про домовленості з казаками, і повезли військових до себе на базу, де й провели перший допит.
За інформацією журналіста Юрія Бутусова, йти на переговори з бойовиками про повернення тіл загиблих військових наказав командувач сектору «Д» генерал Литвин. «13 серпня 3-а батальонно-тактична група 30-ї механізованої бригади залишила село Степанівка на кордоні з РФ. В результаті масованих ударів російської артилерії і танкових атак російських бойовиків, командування частини втратило керування, в результаті почався неорганізований відхід, виникла паніка. Частина військовослужбовців приєдналася до 1-го і 2-го батальйону бригади, які зайняли Міусинськ і вийшли на Лутугине з оточення, частина вибралася в тил, частина виїхала взагалі із зони АТО в пункт постійної дислокації в Житомирську область. Зникло з обліку кілька сотень людей. Це призвело до чуток, які з-за паніки багаторазово перебільшували реальні втрати загинуло і пропало безвісти тоді реально близько 30 людей, ще приблизно 20-30 чоловік опинилося в полоні», - написав журналіст 12 липня цього року.
В інтерв'ю «Главреду» Без'язиков розповів, що в полоні його допитували «з пристрастю» - використовували мотузки, електричний струм, багато разів били. Він не приховував, що представники «ДНР» хотіли його перетягнути на свою сторону. «Постійно казали, щоб я подумав. Одне із завдань бойовиків було в тому, щоб схилити мене на їх бік. Потім хотіли показати всім - мовляв, дивіться, полковник перейшов. Ось вийшов би ефект бомби», - сказав він.
Про звільнення з полону Івана Без'язикова стало відомо 5 липня. Повернення полковника представник Центру сприяння та звільнення полонених і заручників при СБУ Юрій Тандіт назвав «успішної оперативною комбінацією». За словами віце-спікера Ірина Геращенко процес звільнення полковника був «справжньою таємною операцією». За її словами, на цю спецоперацію дав «добро» сам президент Петро Порошенко.
У чому була суть спецоперації - невідомо. Про те, що звільнення Без'язикова пройшло не в рамках обміну полоненими РБК-Україна підтвердив керівник волонтерської групи «Патріот» Олег Котенко, який брав участь у процесі звільнення Без'язикова.
6 липня з колишнім полоненим зустрівся президент Петро Порошенко, тим самим підтверджуючи важливість персони полковника і віддаючи данину поваги зусиллям, докладеним для його звільнення. «Президент зазначив, що операція по звільненню полковника з полону була не простою через блокування Росією процесу обміну. Він нагадав, що процес обміну 25-ти українських заручників на 50 бойовиків був заблокований в Мінську», - йдеться на офіційному сайті президента .
"Для мене це був шок», - прокоментував в суді суть звинувачень Без'язиков.
Історія з затриманням і арештом полковника і розвідника Івана Без'язикова стала інформаційною бомбою, яка повинна продемонструвати успіх роботи спецслужб. Це може також свідчити про зрілість спецслужб і влади, яка готова не тільки пишатися, але і не «творити собі кумирів». Ще влітку полковника зустрічали як героя, а вже через кілька місяців на нього вішають ярлик «зрадника». Це настільки неймовірна, наскільки й дивна історія, яка викликає ряд питань, на які поки немає відповіді.
По-перше, чому СБУ було зацікавлене звільнити полковника з полону? Як заявив під час брифінгу Олександр Ткачук, про перехід Без'язикова на бік «ДНР» стало відомо ще під час його полону. «Після звільнення з полону ми завжди спілкуємося з нашими хлопцями, які там перебували, для того, щоб отримати від них певну важливу інформацію. І багато з них почали відразу вказувати на те, що поведінка Без'язикова в полоні була досить підозрілою. А саме, він був одягнений у військову форму Збройних сил Російської Федерації. Він мав при собі зброю, що, мабуть, є екстраординарним для осіб, які нібито знаходяться в полоні. Крім того, він вільно пересувався і спокійно спілкувався з представниками російських спецслужб на окупованих територіях», - зазначив глава апарату СБУ.
Важко уявити, що цю інформацію не знав глава СБУ Василь Грицак, який разом з колишнім полоненим був запрошений на зустріч до президента України. Сумнівно, що спецслужби допустили б таку зустріч взагалі, якщо б сумнівалися в «чистоті» Без'язикова. Якщо ж допустити, що президента свідомо посадили поруч із «шпигуном», то яка мета такої компрометації глави держави?
По-друге, незрозуміло чому Без'язикову інкримінують лише статті 258-3 УКУ. Повністю текст статті звучить так: «Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а також організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи або терористичної організації».
Під час брифінгу керівник апарату СБУ Олександр Ткачук заявляв про факти співпраці Без'язикова з російськими спецслужбами. А значить, це щонайменше тягне на шпигунство або державну зраду. Заявляти на всю країну в прямому ефірі про факти співпраці полковника розвідки з російськими спецслужбами, але не пред'явити йому звинувачень саме за цими статтями виглядає дещо дивним.
У той же час варто відзначити, що Ткачук уже заявив - можлива доквалификация інкримінованих злочинів. «Поки така кваліфікація (за 258-3 КК – ред.). Не виключаємо, і кваліфікації за іншими статтями», - відповів він на питання одного з журналістів, який поцікавився, чому Безъязыкову не інкримінують злочини за ст. 111 КК «Державна зрада».
В-третіх, збентежила небагата доказова база, яка була представлена журналістам для підтвердження причетності Без'язикова до зради. Природно, є таємниця слідства і деталей ніхто ніколи до судового розгляду по суті не розповість. Але в тієї ж СБУ проводилися брифінги з наочною демонстрацією вилучених речових доказів – зброї і пачки грошей.
В СБУ заявили про оперативно-технічних матеріалах, які нібито доводять провину Без'язикова. Які саме - поки що невідомо. Також були зачитані свідчення свідків, які тільки тим, хто не побувал в полоні, здаються однозначними.
В неволі люди піддаються тортурам та психологічному тиску. Наприклад, російська військова форма, яку нібито носив Без'язиков - ще не доказ провини. Бойовики могли одягати на нього форму для тиску на інших полонених, що, мовляв, він перейшов на їх бік. Або для психологічного знущання над самим Без'язиковым. Також це могло бути через те, що іншого одягу не було або йому його не давали.
Крім того, невідомо, яку стратегію виживання в полоні вибрав полковник. Необов'язково бойовики могли змусити його перейти на свій бік. Він міг погодиться на це добровільно, наприклад, для того, щоб бойовики перестали його катувати. Тому йому для підтвердження свого «перефарбування» потрібно було виконувати вказівки нових «друзів». Наприклад, переконувати інших полонених перейти на бік «ДНР». Розповіді про героїчне перебування людей в полоні і міцному внутрішнім патріотичному стрижні під час тортур практично не мають нічого спільного з реальністю.
В-четвертих, чи могли свдки бачити все, про що вони розповіли? У згаданому інтерв'ю сайту «Главред» полковник говорив, що контакт з іншими полоненими був мінімальний. Крім того, за його словами, він довгий час був у камері-одиночці. Це підтвердила й віце-спікер Ірина Геращенко в коментарі під постом журналіста Юрія Бутусова на Фейсбуці: «...І тільки в грудні 2015 вдалося встановити, що він в телецентрі в одиночці. Там вони зробили місце для тортурів і утримували наших хлопців у телецентрі. Далі була боротьба за нього».
Крім того, виникає сумнів в достовірності показань свідка, який заявив про поїздку Без'язикова в Росію. Судячи з контексту виступу на брифінгу Ткачука, ці дані надав колишній полонений. Навряд чи він міг особисто простежити за пересуванням полковника.
Та, по-п'яте, виникає питання: наскільки професійними і логічними є дії полковника-розвідника, який повертається з полону для шпигунства на користь спецслужб іншої держави - Росії? Якщо теоретично уявити, що Іван Без'язиков таки перейшов на бік ДНР, співпрацював з бойовиками і до останнього часу контактував з ФСБ, то дати згоду повернутися для «подвійної гри» - це самогубство
Втім, можливо вся ця історія з судом, звинуваченнями сама є частиною «оперативної гри» про цілі якої можна тільки здогадуватися.
Вчора, після того як Без'язикову стало погано в залі суду, він був госпіталізований. Перерву в засіданні суду оголошено на невизначений термін.