Судові тяжби. Як викриття Деркача вплине на справу екс-прокурора Кулика

Історія з викриттям Службою безпеки України агентурної мережі Головного управління Генштабу РФ, яку на території нашої держави фактично очолював народний депутат Андрій Деркач, отримала продовження у затриманні 16 липня співробітниками СБУ і ДБР колишнього начальника управління СБУ в Криму (з дислокацією в м. Херсон) Олега Кулініча.

Вже у серпня ця історія може мати й інше продовження, пов'язане з черговою спробою скандального екс-прокурора Костянтина Кулика через суд поновитись на посаді. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.

Попри те, що підозрюваний у державній зраді Кулініч був звільнений президентом з посади ще в березні, коли було підняте питання про причини й винуватців швидкої втрати Херсонської області під наступом російських військ, увесь час до затримання він залишався помічником та наближеною особою тепер вже колишнього голови СБУ Івана Баканова.

Треба пам’ятати, що Кулініч був "людиною" ще голови СБУ (в період з 1998 до 2001 року) Леоніда Деркача і служив у спецслужбі до 2005 року. Пізніше він "дістався у спадок" сину Леоніда Андрію Деркачу, з яким вони разом навчалися в Академії ФСБ РФ в 1989-1994 роках. За часів прем'єрства Віктора Януковича у 2006-2007 роках Олег Кулініч був віце-президентом Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом", яку тоді також очолював Андрій Деркач.

Однак схоже, що історії з Деркачем ще далеко до логічного завершення і на початку серпня нас може чекати продовження.

Варто співставити лише той факт, що за звинуваченням СБУ Андрій Деркач очолював цілу агентурну мережу в Україні та пригадати, хто у минулі роки публічно діяв разом з ним, створивши низку гучних скандалів з метою погіршення українсько-американських відносин.

"Ефективний прокурор"

Так, 11 січня 2021 року на сайті Міністерства фінансів США з’явилася новина про санкції проти семи громадян України. До санкційного списку потрапили народний депутат Олександр Дубінський, колишній прокурор Костянтин Кулик, екс-депутат Олександр Онищенко, екс-співробітник посольства України в США Андрій Теліженко, помічники депутата Андрія Деркача – Дмитро Ковальчук і Антон Симоненко, медіаменеджер Петро Журавель.

"Вказані особи поширюють дезінформацію про те, що офіційні особи США брали участь у корупційних угодах в Україні. Ці зусилля узгоджуються із зусиллями Деркача, який виконує функції агента російських спецслужб, зі впливу на президентські вибори у США 2020 року", – говорилося в повідомленні Мінфіну США. Всі фігуранти списку, за висновком американської сторони, є частиною пов'язаної з Росією мережі іноземного впливу, що має стосунок до Андрія Деркача, який потрапив під санкції ще у вересні 2020 року.

Проте одна з ключових осіб цього розслідування розвідки США, зокрема звільнений ще у 2019 році з Генеральної прокуратури України Костянтин Кулик, увесь цей час почувався цілком безпечно, навіть попри заяву американського Мінфіну, що Кулик "уклав союз із [російським агентом Андрієм] Деркачем для поширення неправдивих звинувачень у міжнародній корупції". Як відомо, Костянтин Кулик та Андрій Деркач проводили активну і координовану інформаційну кампанію щодо поширення неправдивих обвинувачень проти тодішнього кандидата в президенти США Джозефа Байдена.

Більш того, як писав у листопаді 2019 року Сергій Лещенко, "після звільнення Костянтина Кулика з прокуратури, впливові люди лобіюють його призначення в СБУ. Так, є інформація, що Кулик в СБУ претендує на посаду заступника Головного слідчого управління".

Після свого звільнення через неявку на атестацію, він за рішенням Окружного адмінсуду Києва у листопаді 2020 року встиг отримати майже 1,4 млн грн компенсації від Офісу генерального прокурора. У жовтні 2020 року Кулик балотувався в депутати Харківської обласної ради від партії "Наш край". Членом політради якої був той самий Андрій Деркач, а її представник Володимир Сальдо нещодавно зрадив державу, пішовши на співпрацю з російськими загарбниками та очоливши окупаційну "адміністрацію" Херсонської області, у причетності до здачі якої зараз і підозрюється колишній підлеглий Деркача Олег Кулініч.

За непідтвердженою інформацією, невдовзі після початку широкомасштабного російського вторгнення Кулик, як і Деркач, безперешкодно покинув територію України і до цього часу не повертався.

Костянтин Кулик під час прес-конференції у Києві (фото: УНІАН)

Однак відсутність в країні не заважає Кулику продовжувати судитися за позовом до генерального прокурора Руслана Рябошапки та Офісу генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про його звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як стало відомо, у червні цього року Шостий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Костянтина Кулика на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року, який вже вдруге відмовив Кулику у задоволенні позову, та призначив справу до розгляду на 10 серпня.

У підсумку, майже через два роки після висновку американської розвідки про існування в Україні мережі російського впливу на чолі з Андрієм Деркачем, до якої входив також і Костянтин Кулик, останній не лише залишається поза видимим реагуванням української контррозвідки та правоохоронних органів, а й має шанси через суд відновитися на прокурорській посаді.

Виникає відчуття дежавю, адже нескладно собі уявити, як таке можливе "посилення" рішенням українського суду під час гарячої фази війни команди нового керівництва Офісу генерального прокурора особою з мережі російського агентурного впливу, яка доклалася до спроби підриву стратегічного партнерства України та США та по суті сприяла широкомасштабному російському вторгненню, буде сприйняте у Вашингтоні.

Та ще й ця особа, уникнувши свого часу кримінальної відповідальності у справі НАБУ за незаконне збагачення, отримує чергову грошову компенсацію з державного бюджету. Бюджету, який сьогодні на дві третини в умовах величезних проблем та руйнувань української економки наповнюється нашими союзниками, насамперед тими ж США. А українська та міжнародна спільнота масово збирає кошти на підтримку ЗСУ.

Так, демократію від автократії відрізняє верховенство права. Однак за дотримання верховенства права спецслужби, правоохоронні органи та суди повинні вчасно виконувати свої функції, захищаючи інтереси та безпеку держави і народу.

Інакше запаковування у формально вірні юридичні формулювання відверто підривних рішень у критичний для української нації час, виглядає не верховенством права, а неприхованим знущанням. Хіба що припустити, що усе це є такою собі спецоперацією контррозвідки по заманюванню Кулика в Україну. Однак, зважаючи на неодноразово продемонстроване в минулому вміння "ефективного прокурора" обходити розставлені пастки, це було б надто наївно.