За даними OECD, у 2012 році у світі налічувалось 4,5 млн студентів, які навчаються за кордоном, тобто - не у країні свого громадянства. За останні 10 років їхня кількість зросла більш ніж вдвічі.
За даними OECD, у 2012 році у світі налічувалось 4,5 млн студентів, які навчаються за кордоном, тобто - не у країні свого громадянства. За останні 10 років їхня кількість зросла більш ніж вдвічі.
Майже половину потоку цієї академічної міграції приймають американські (16%), британські (13%), німецькі, австралійські та французькі (по 6%) університети. Ці країни вважаються найбільш привабливими для іноземних студентів, останні дають їм чималий притік інвестицій та поповнюють кадровий потенціал на ринку праці, - працедавці часто більш прихильні до них, ніж до власних громадян.
Дослідження показують, що міжнародні студенти швидше працевлаштовуються, більш гнучкі до змін та швидше отримують підвищення.
Цьому глобальному тренду відповідає українська молодь, щоправда, темпи зростання кількості наших співгромадян на закордонних студіях перевищують світові. Лише протягом останніх п'яти років кількість українців у західних університетах побільшало на 82%, у 2013/2014 навчальному році їх було 40 996 осіб. Сюди не включені дані з Росії, Греції, Туреччини та Хорватії, адже збір статистики у цих країнах ще триває.
Проте, якщо екстраполювати дані з попереднього року, за кордоном у 2013/2014 році навчалось понад 46 тис. громадян України. Серед найбільш бажаних для навчання країн були Польща, Німеччина, Росія, Канада, Чехія, Італія, США, Іспанія, Франція, Австралія, Великобританія.
У більшості країн українці віддають перевагу гуманітарним або соціальним наукам. Але у Німеччині, Швейцарії, Швеції та Фінляндії користуються відчутним попитом інженерія та природничі науки.
Якщо порівнювати два останні роки, то українських студентів закордоном побільшало на 19%, або ж 6 501 особу. Більше 4/5 цього приросту склали українці, які навчаються в польських університетах, вони показали найбільш стрімке збільшення як в абсолютному, так і у відносному показниках - з 9 620 до 15 123 осіб.
Також значний відносний та абсолютний приріст українських громадян на студіях демонстрували австралійські, канадські, британські, чеські та італійські університети. Незмінно високим попитом користуються німецькі університети, які пропонують безкоштовне навчання для іноземців.
Чи говорять ці цифри, що наші студенти та їхні батьки дедалі більше незадоволені українськими університетами? Самі по собі - ні, адже мотивація буває різна.
Хтось хоче пожити за кордоном, зустріти нових людей, хтось хоче вивчити мову. А хтось дійсно шукає кращі університети, щоб потім знайти кращу роботу, часто саме за кордоном.
Водночас існують інші цифри, наприклад, співвідношення навчальної еміграції та імміграції. Так, до Америки їде навчатись у 13 разів більше людей, ніж виїжджає, до Великобританії - у 16 разів, до Австралії - у 22 рази, до Франції у 4 рази, до сусідньої Чехії у 3 рази, до України - лише на третину.
У випадку з Україною існує ще одна красномовна деталь. Виїзд нашої молоді спрямований на захід, де, за загальним переконанням, освіта краща, в той час як до нас приїжджають здебільшого студенти з країн, де університети або гірші, або ж мають такі ж проблеми, що й українські виші.
Чому Польща
У Польщі вчиться третина усіх українців, які вирушили закордон на студії. Окрім географічної та мовної близькості, можливості вчитись безкоштовно і навіть отримувати стипендію, існує ще кілька причин.
По-перше, поляки відчувають гострий демографічний та міграційний спад кількості абітурієнтів у самій Польщі, тому активно шукають заміни.
По-друге, широка рекламна кампанія польських приватних вишів на українському ринку - оголошення про дипломи європейського зразка та працевлаштування в ЄС рясніють у всіх великих містах України. Також впливає зростання недовіри до українських ВНЗ.
Не останню роль грають різні посередницькі рекрутингові фірми, які активно просувають навчання закордоном. Частіше реклама потрібна саме тим вишам, які не мають реноме якісних університетів.
З іншого боку, українська молодь не зустріне там хабарництва, а це дуже часто спонукає виїхати закордон. Особливо ця обставина впливає на батьків.
Водночас я би не поспішав казати, що вирушивши до Польщі на студії, українські студенти неодмінно отримають кращу освіту. Проте, однозначно можна зробити висновок, що для багатьох польські університети є доступнішими, ніж українські.
Українські абітурієнти є стратегічно важливим джерелом доходів для польських університетів, адже складають 42% від усіх іноземних студентів в Польщі. Так само важливими для Австрії є німці (40%), для Чехії - словаки (63%), для Естонії - фіни (48%), для Нідерландів - німці (43%).
Це своєрідне ядро інвестицій від іноземних студентів. В таких випадках це ядро намагаються або ж наростити, або ж втримати на сталих позиціях.
Усі ці фактори говорять про те, що українські університети в найближчому майбутньому приречені на конкуренцію з польськими вишами, і боротьба з хабарництвом - це один зі способів втримати позиції в ній, а підвищення якості власних програм - спосіб у ній перемогти.
Які прогнози
Кількість українських студентів за кордоном буде зростати. Цю тенденцію не зупинить навіть падіння курсу гривні та фактичне подорожчання проживання та навчання закордоном.
По-перше, це глобальний тренд і Україна в ньому не законодавець моди.
По-друге, це великий бізнес, починаючи від рекрутерів, рекламників і закінчуючи роботодавцем, який часто радше візьме на роботу мігранта з європейським дипломом, ніж співвітчизника.
По-третє, війна в Україні суттєво впливає на наміри будувати тут своє майбутнє.
По-четверте, вже давно існують своєрідні сегменти академічної міграції: більш заможні українці можуть собі дозволити навчання у Британії, Австралії, США чи Італії, а наприклад, люди середніх статків виїжджають вчитися до Польщі, Німеччини, Чехії чи Франції. І ці ніші нікуди не зникнуть, адже ресурс для їх заповнення в Україні буде ще дуже довго.
Чи повертаються
Після Майдану багато хто був переконаний, що до України повертаються люди із західною освітою, проте це навряд чи стало загальною тенденцією. Поки що точно зрозуміло, що українці, які мають західні дипломи, можуть реалізувати себе як закордоном, так і в Україні.
Для чіткої відповіді бракує спеціальних досліджень мотивації українських студентів закордоном, які дали би відповідь на багато запитань. Заохотити повернутись на Батьківщину можуть видимі результати реформ, точкові, але яскраві зміни.
Також ще досі існує велика рожева мрія про масовий похід такої молоді на державну службу, але особисто мені здається, що бюрократичний апарат в принципі може приваблювати лише незначну частку людей, і більшість дипломованих репатріантів є overqualified для такої роботи.
Натомість ці люди надзвичайно важливі для розбудови цивілізованих інституцій у громадянському суспільстві, бізнесі та інших формах самореалізації поза державним сектором. Тобто вони потрібні для впровадження змін, як-то кажуть, на місцях у повсякденній практиці.
Втім, поки що шанси на таку репатріацію, на жаль, залишаються примарними.