Час бунту: до чого призведуть протести проти Лукашенка у Білорусі

Мінськ, Середа 12 серпня 2020 14:41
Час бунту: до чого призведуть протести проти Лукашенка у Білорусі
Автор: Мілан Лєліч

В Україні продовжують стежити за протестами у Білорусі, палко сперечаючись і проектуючи на сусідів власний майданний досвід. Про те, чого змогли домогтися противники Лукашенка за ці дні, що в них не вийшло і чим може закінчитися ця історія – у колонці оглядача РБК-Україна Мілана Лєліча.

Білоруські "гойдалки" тривають. Три останні ночі пройшли за схожим сценарієм. З настанням темряви на вулицях Мінська та інших міст з'являється все більше протестуючих, їх розганяє, переслідує і затримує ОМОН та інші силовики. Люди відступають і перегруповуються, вступають в нові сутички, Омонівці проводять рейди по дворах і вулицях, б'ючи всіх, хто попадеться під руку. Годин до двох ночі все затихає.

Білоруси вчаться мистецтву вуличних протестів, солідарності і взаємодопомоги разюче швидко. Відразу було налагоджено сповіщення про дії противника, в тому числі завдяки радіоперехопленням, з'явилися медики-волонтери, оновлюються актуальні шляхи відходу з основних місць зіткнень, координація йде через Telegram.

Народ оперативно навчився формувати "зчеплення" і відстрілюватися феєрверками, з різним успіхом відбивати затриманих і т. д. Знахідкою стало блокування вулиць автомобілями, котрі повільно їдуть.

Головна візуальна відмінність поточних білоруських подій від, наприклад, Революції гідності – мобільність протестів. Опоненти Лукашенка не прагнуть зайняти і зміцнити якусь окремо взяту територію, на зразок Майдану, замість цього протести спалахують в десятках місць одночасно.

Замість боїв з ОМОНом народ воліє відступати, щоби зібратися знову. За одну ніч деякі вулиці і площі Мінська переходять з рук в руки за три-чотири рази. Сенс цих дій очевидний – максимально вимотати силовиків.

Час бунту: до чого призведуть протести проти Лукашенка у БілорусіФото: twitter.com/tut.by

Наскільки вистачить цього запалу? Мова йде, скоріше, про тижні або навіть дні, але не про місяці. Ймовірно, ключовою датою стануть найближчі вихідні, коли на вулицю потенційного зможуть вийти більше людей.

Поки що пік протестів був в ніч з понеділка на вівторок, минулої ночі все було вже не так масштабно, що нескладно відстежити за відкритими джерелами. Знайомі білоруси, які знаходяться в епіцентрі подій, це також підтверджують.

У такій ситуації протестувальникам варто сподіватися, насамперед, на якусь грубу помилку влади. Як під час Революції гідності – при всіх відмінностях тій і нинішньої історій – коли агресивно-абсурдні дії Януковича та його оточення вдихали життя в протест, що починав застоюватися.

Але про все, що відбувається ще й повинні дізнатися пересічні білоруси, а це не так просто. Провладні телеканали (інших фактично немає) показують знову-таки звичну для євромайданівців картинку: акції протесту інспіровані з-за кордону, в них беруть участь суцільно алкоголіки, наркомани та інший маргінальний елемент, "нормальні" люди ходять на роботу, а не на демонстрацію. Інтернет в країні кілька днів ледь працював, в основному за допомогою VPN і подібних інструментів. Лише у середу вранці перебої з інтернетом припинилися. Але невідомо – чи надовго.

Сам Лукашенко намагається демонструвати відверту зневагу до своїх опонентів, підкреслено займаючись "державними питаннями", на кшталт наради з питань харчової промисловості. При цьому, як і під час кампанії, він продовжує одну за іншою генерувати взаємовиключні тези. На зразок того, що протести координуються з-за кордону – з Польщі та Чехії, але в той же час і інтернет "блокують з-за кордону".

За останні дні став особливо помітний контраст між президентом епохи паперових телеграм і суспільством епохи Telegram'а. Тому Лукашенко діє перевіреними, в першу чергу, силовими методами. Головна новина минулої доби – виїзд з країни Світлани Тихановської і її заклик до білорусів припинити опір.

Оточення білоруського лідера і в першу чергу він сам, мабуть, вважали, що таким способом можна ефективно погасити протести. І що саме Тихановська "виводить" людей на вулицю, отже, може і "залишити" їх вдома. Це ще раз демонструє, наскільки білоруська верхівка не розуміє суті процесів. За весь час акцій мітингувальники жодного разу не скандували "Свє-та!"

Білоруські протести – виразно, можна сказати, ідеально безлідерні. Найближча аналогія – Гонконг, але і там з часом протестне середовище висунуло своїх лідерів (можливо, щось подібне станеться і в Білорусі).

Такий тип протесту має очевидну перевагу – при відсутності лідерів їх не можна залякати, підкупити або нейтралізувати іншим чином. Горизонтальна організація акцій робить неможливою їх нейтралізацію одним ударом по умовному "штабу".

Час бунту: до чого призведуть протести проти Лукашенка у БілорусіФото: twitter.com/tut.by

Як показує практика успішних революцій, наприклад, тієї ж Революції гідності або революції 2018 року у Вірменії, навіть при горизонтальному протесті потрібні якісь опозиційні структури. Або з депутатів парламенту, або створені самими протестувальниками.

Як мінімум вони потрібні для того, щоб ті ж силовики і чиновники знали, з ким їм вести переговори про умови здачі або "перехід на бік народу". Вони ж, у разі успіху революції, можуть взяти на себе функції влади на перехідний період. Хоча і не можна виключати, що білоруси представлять світу прецедент успішної безлідерної Telegram-революції.

Поки що жодних ознак розколу в адміністративно-силовому апараті не спостерігається. Що ще неприємніше для супротивників влади – двічі анонсований страйк так і не став по-справжньому загальним. Без поголовного переходу численного білоруського робітничого класу на бік протесту його успіх під великим сумнівом.

У білоруських соцмережах вже можна знайти роздуми на тему "А що буде після того, як ми програємо". "Влада може задушити вуличні протести, але далі їм доведеться жити з суспільством, яке зрозуміло, що воно у більшості. Це чимось нагадує Польщу 1980. Без костелу – зате з інтернетом", – написала опозиційна "Наша нива".

З урахуванням того, що альтернативою відставки Лукашенка буде побудова набагато більш жорсткої, ніж зараз, поліцейської держави, з урахуванням майбутнього випалювання опозиційного поля, з урахуванням нових спроб Росії примусити Білорусь до "поглибленої інтеграції" – досвід нинішніх протестів і почуття солідарності білорусам може ще знадобитися.

Заглавное фото: facebook.com/SputnikPolskaOfficial

Читайте РБК-Україна в Google News

On Top
Продовжуючи переглядати RBC.UA Ви підтверджуєте, що ознайомилися з Політикою конфіденційності Правилами користування сайтом і згодні з використанням файлів cookie. Ознайомитися
Погоджуюся