ua en ru

Мікрофон в обмін на депутатський значок

Автор: RBC.UA
Тісно співпрацюючи з політиками, журналісти нерідко самі замислюються про депутатський мандат і йдуть на вибори не спостерігачами, а як безпосередні учасники перегонів. Як показує життя, зворотної дороги з політики в журналістику вже нема і це справді, за влучним висловом одного з таких кандидатів, квиток в один кінець.

Тісно співпрацюючи з політиками, журналісти нерідко самі замислюються про депутатський мандат і йдуть на вибори не спостерігачами, а як безпосередні учасники перегонів. Як показує життя, зворотної дороги з політики в журналістику вже нема і це справді, за влучним висловом одного з таких кандидатів, квиток в один кінець.

Професійний інтерес

Дехто з журналістів не поспішає палити всі мости, ідучи до ЦВК, і намагається отримати від походу на вибори максимум користі для своєї теперішньої професії. Таким кандидатам
важливий сам процес, який вони можуть перетворити на продукти журналістської діяльності - колонки, статті, репортажі, документальний телефільм і навіть реаліті-шоу. Саме з такою амбіційною метою пішов на вибори спецкор одного з українських телеканалів Геннадій Стамбула. Зареєструвавшись самовисуванцем на окрузі №18 на Вінничині, тележурналіст родом з Донецької області взяв у себе на каналі творчу відпустку і заходився робити документальний фільм про виборчі перегони в Україні.

З аналогічною метою пішов на вибори і заступник головного редактора столичного тижневика "Фокус" Ігор Тупікін (округ №171 у Харкові), який без відриву від виробництва описує перебіг своєї виборчої кампанії на сторінках рідного видання в рамках спецпроекту "Наш кандидат". Виборчі програми цих двох кандидатів рясніють похідними від слів "демократія" і "Європа", обидва вболівають за українську культуру і мову, хоча в побуті і на роботі послуговуються російською. Є в них і конкретні пропозиції: розігнати всі силові структури, щоб на місце корупціонерів прийшли "нові патріотично налаштовані силовики", запровадити кримінальну відповідальність за посягання на свободу слова (Стамбула), створити умови для пересування містом людей з обмеженими можливостями і обіцянка регулярно ходити на роботу (Тупікін).

Є серед кандидатів-журналістів і такі, що бачать депутатську діяльність як інший формат журналістських розслідувань. До таких належить, у першу чергу, славнозвісний борець із корупцією (як він сам себе називає) і в минулому ведучий програми "Гроші" на 1+1 Олег Дейнека. Після звільнення з каналу через сюжет про губернатора Хмельниччини, полтавчанин Дейнека вирішив довести розпочату справу до кінця і зареєструвався самовисуванцем у Хмельницькому (округ №187). Смисловим центром своєї виборчої програми Дейнека зробив свої журналістські розслідування: "Після звільнення щомісяця приїжджав і розслідував, з якими проблемами стикаються мешканці міста й області. Особисто знаю, як місцеві депутати заради грошей наражають виборців на реальну небезпеку здоров'ю і життю". При такому підході журналістика і політика виглядають як споріднена діяльність, а перехід з одного табору в інший видається закономірним і необхідним.

Важелі впливу

Чимало журналістів, які вирішили приєднатися до політичної боротьби за крісло в Раді, пояснюють своє рішення потребою реальних важелів впливу на ситуацію в країні. За їхніми словами, суспільний резонанс від викривальної журналістської роботи не дає практичних результатів, а спостерігати мовчки їм уже не сила. Зокрема, такої позиції дотримуються журналісти-мажоритарники від "Удару" - генеральний продюсер телеканалу ZIK Дмитро Добродомов (округ №115 у Львові) і ведуча програми "Київський Форум" на Київській державній регіональній телерадіокомпанії (округ №222 у Києві) Рена Назарова. Так, Добродомов неодноразово наголошував, що йде в політику для втілення нереалізованого в журналістиці - покарати злочинців, а Назарова скаржиться, що нічим не може допомогти десяткам людей, які звертаються до неї по допомогу: "Протягом 5 років існування програми «Київський форум» і навіть громадської організації, часто залишалося відчуття того, що нам так і не вдалося домогтися справедливості. Тож я вважаю, що політика - це той інструментарій, який дозволить на крок просунутися у вирішенні проблем нашої країни".

Громадський активіст і журналіст Ігор Луценко, який ішов самовисуванцем по округу №223 (Шевченківський район Києва), першими пунктами своєї програми визначив якраз те, чого вже кілька років добивається іншими методами, - протидію забудові в зеленій зоні і збереження історичного обличчя столиці. Однак Луценко зійшов з виборчої дистанції, щоб зменшити шанси на перемогу провладних кандидатів.

Екс-журналістка СТБ Наталія Соколенко, яка пішла з каналу через цензуру, збиралась балотуватися до Верховної Ради в першій п'ятірці партії "Демократичний альянс", яка так і не змогла зареєструватися в ЦВК через брак коштів для застави. "Я не пішла в політику зараз. Я ніколи з політики не виходила. Для мене політика - це зусилля із встановлення, відновлення справедливості, - пояснює Наталія. - Журналістика для мене була і є політикою встановлення, відновлення справедливості". Головною метою "Демальянс" проголосив боротьбу з корупцією і створення прозорого розподілу бюджетних коштів.

Депутатський значок замість профспілки

Окрім повноважень для боротьби з корупціонерами і забудовниками, журналісти часто розглядають депутатський мандат як шанс захистити свою професію. Крім того, серед головних своїх пріоритетів кандидати-журналісти часто називають захист незалежних медіа і свободи слова в Україні, демонополізацію ЗМІ, створення громадського радіо й телебачення та запровадження відповідальності за цензуру.

Іноді походом у велику політику журналісти сподіваються захистити ЗМІ в буквальному розумінні. Генеральний продюсер ТВі Микола Княжицький не приховує, що пристав на пропозицію "Батьківщини" балотуватись під номером 11 у партійному списку для того, щоб врятувати від переслідувань власний канал. Княжицький не втомлюється повторювати, що патронат об'єднаної опозиції стане запорукою незалежності ТВі, а в разі обрання депутатом обіцяє звільнитися з каналу.

Небажанням працювати в кон'юнктурних і репресивних ЗМІ, де все вирішують їхні власники, пояснює свою "політизацію" і колишній спортивний коментатор з ICTV Ігор Мірошниченко, який нині балотується за партійним списком "Свободи". У публічних заявах він стверджує, що навіть спортивна журналістика в Україні перестала бути чесною через надмірну комерціалізацію ЗМІ. У програмі партії, з якою він іде на вибори, захисту медіаринку стосуються лише два пункти: створення громадського телебачення і намір "зобов'язати всі ЗМІ інформувати громадян про всіх своїх власників (для преси - у кожному номері, для ТБ та радіо - щоденно в ефірі)".

Як бачимо, своє посвячення в політики журналісти переважно пояснюють бажанням впливати на життя або незадовільними умовами журналістської роботи (або і тим, і тим). Остання причина відрізняє журналістів-кандидатів від претендентів на мандат родом з інших професій. Погодьтеся, бути хорошим стоматологом або топ-менеджером можна навіть у корумпованому і не до кінця демократичному суспільстві, тоді як фахова журналістика в таких умовах занепадає і вироджується.

Не словом, а ділом

Серед журналістів-кандидатів є також ті, хто готові працювати на благо країни не лише ручкою і язиком (так би мовити, інтелектуально), а кинутись у боротьбу з головою. Наприклад, Тетяна Чорновол (округ №120 на Львівщині), яка здобула всенародну славу після штурму резиденції Януковича в Межигір'ї, заявляє, що готова чинити в парламенті фізичний спротив при голосуванні чужими картками за неприйнятні, на її думку, законопроекти. А головною своєю метою екс-журналістка визначає, не багато й не мало, - "підняти Майдан". Кандидатка від "Батьківщини" почала боротьбу вже під час своєї виборчої кампанії, яка, здається, всуціль побудована на героїчних учинках і "стражданнях за правду" (стражданнях буквальних - журналістку били і обливали фарбою).

Войовниче налаштована і самовисуванка з Полтавщини Ірма Крат, редактор маленької газети з гучною назвою "Свобода слова". Свою здатність до рішучих дій Ірма продемонструвала, виливши помиї на мера Ніжина прямо в сесійній залі. Не менш категорична журналістка у своїй програмі, яка починається словами: "Я нічого не буду обіцяти і гарантувати вам шановні українці. Але я можу сказати з впевненістю, що я буду робити все від мене залежне, щоб покращити наше життя». Втім, далі Крат таки пропонує низку соціальних ініціатив, зокрема, путівку для пенсіонерів у будь-яку європейську країну за рахунок Пенсійного фонду, 5 тис. грн пенсії і "європейську зарплатню вчителям" (без уточнення суми).

Озброєні вилами ідуть на вибори скандальна телеведуча Наталя Розинська по списку Радикальної партії разом із лідером партії Олегом Ляшком, який і сам у минулому мав стосунок до журналістики. Нагадаємо, Ляшко працював редактором газет "Молода гвардія", "Комерційні вісті", "Політика" і "Свобода" аж до обрання депутатом 2006 року.

Є також журналісти, котрі балотуються до Верховної Ради, щоб рятувати національний імідж - так, як вони його розуміють. Телеведуча Дарія Ши (Шилова), яка веде разом з Дурнєвим передачу "Дурнєв +1", погодилась іти на вибори по списку партії "Україна майбутнього", щоб "принести з собою молодість та красу". Телеведуча вважає, що разом із Наталією Королевською, зможе гідно виконувати цю почесну місію за відсутності Юлії Тимошенко.

***
Чим обернуться благі наміри недавніх журналістів влити свіжу кров і нові ідеї в велику українську політику, покаже життя. На думку колишнього голови київського бюро "Радіо Свобода" Ганни Герман, з журналістів виходять прекрасні і принципові політики, бо хто, як не вони, утверджують демократичні стандарти в усьому світі. Карколомна політична кар'єра на службі Партії регіонів самої Герман може свідчити як за, так і проти її слів. Безперечно одне, журналісти, які йдуть на вибори, як і решта претендентів, мають на думці лише позитивні зміни. Що з того виходить, читайте в другій частині статті, присвяченій перемогам і поразкам журналістів, котрі таки здобули депутатський мандат.

Марина Блудша