Склад Кабміну: Нові обличчя в уряді (фото)

Президент Віктор Янукович нарешті сформував склад нового уряду. Як виявилося, у ньому з'явився ряд нових осіб, які досі не очолювали міністерства. РБК-Україна хоче познайомити своїх читачів з людьми, які будуть відповідати за розвиток країни.

Першим віце-прем'єром Президент призначив Сергія Арбузова. У Кабміні ця особистість нова, хоча українці вже з ним знайомі через численну рекламу на вулицях міст. Екс-глава Нацбанку Сергій Арбузов міг стати і прем'єр-міністром, його кандидатура обговорювалася у верхах.

Арбузов народився в Донецьку. Його вважають близьким другом Віктора Януковича-молодшого. Фінансист, кандидат економічних наук.

23 грудня 2010 року несподівано очолив Національний банк України. До цього чотири місяці був заступником Володимира Стельмаха. Ще раніше обіймав посаду голови правління Українського Бізнес Банку. Цікаво, що в 2005 році Арбузов став членом партії "Наша Україна", зараз нібито безпартійний.

Читайте також: Список міністрів нового уряду (фото)

Віце-прем'єри в уряді Азарова теж нові. І якщо Юрій Бойко багато років працював у різних урядах, то особистість Олександра Вілкула знайома далеко не всім. Вілкул - виходець із Кривого Рогу. Його біографія пов'язана з "Південним гірничо-збагачувальним комбінатом". Починав він там працювати помічником екскаваторника, далі був заступником генерального директора з комерційних і фінансових питань ПГЗК, генеральним директором ЦГЗК, гендиректором ЦГЗК і ПівнічГЗК. У 2006 році зайшов в Раду за списком Партії регіонів.

18 березня 2010 року Янукович призначив Вілкула на посаду голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Протягом останніх п'яти років Олександр Вілкул входить до десятки кращих топ-менеджерів України.

Криворізький ГЗК належать Рінату Ахметову. Саме тому Вілкула називають людиною найбагатшого українця. Вибори 2012 року підтвердили цей факт - у Дніпропетровській області в Раду зайшли переважно близькі Ахметову люди.

Міністром економічного розвитку та торгівлі була призначена ще одна близька Ахметову особа - Ігор Прасолов. Народився чиновник в Мурманській області РФ. Навчався в Ростові на спеціальності "політекономія". В кінці 80-х переїхав до УРСР, де з 1991 року почав займатися бізнесом. З 1993 по 2000 рр. обіймав посаду генерального директора інвестиційної компанії "Керамет Інвест" (пізніше перейменована в " Альтана Капітал"). У 2000 році кар'єра Прасолова пішла на зліт. Тоді він став гендиректором ЗАТ "Систем Кепітал Менеджмент" (СКМ) - структури Ріната Ахметова. Пізніше Прасолов увійшов в наглядові ради "Азовсталі", "Харцизького трубного заводу" (належать СКМ).

Як і Вілкул, Прасолов в 2006 році залишив посаду топ-менеджера в структурах Ахметова і перейшов на роботу в парламент. Постановою парламенту від 11 січня 2007 р. був призначений членом ради НБУ, з лютого того ж року обраний заступником голови Ради НБУ. З листопада 2007 р. - народний депутат України VI скликання від Партії регіонів (№ 43 в списку). 26 квітня 2012 р. обраний головою Ради НБУ. На цій посаді Прасолов і працював до призначення в Кабмін.

Вперше в уряд потрапила Наталія Королевська, яка здобула популярність завдяки масштабній реклами на виборах 2012 р. Партія Королевської не потрапила в Раду, однак лідер політсили опинилася в уряді, яку до цього нещадно критикувала. До виборів багато експертів вказували, що до опозиції партія "Україна - Вперед!" не має ніякого відношення. Висловлювалися припущення, що фінансує партію сам Ахметов. Королевська все це спростовує.

Наталія Королевська народилася в Луганській області, вчилася в Донецьку. Підприємницьку діяльність розпочала в Луганську. Працювала в топ-менеджменті підприємства "Етко", компаній "Мета" і "МЕТА Компані". У 2001-2006 рр. обіймала посаду голови наглядової Ради ВАТ "Луганськхолод". У 2003-2005 рр. - член Ради підприємців України при Кабінеті Міністрів України, координатор Луганської регіональної комісії Ради підприємців України. У 2002-2006 рр. була депутатом Луганської обласної ради.

На 2006-2011 рр. - народний депутат України від Блоку Юлії Тимошенко. Входила в політраду партії. 23 грудня 2011 року була обрана лідером Української соціал-демократичної партії (УСДП, пізніше - "Україна - Вперед!"), а 14 березня 2012 року була виключена з фракції БЮТ за системні порушення внутрішнього статуту фракції.

В результаті партія Королевської пішла на вибори 28 жовтня 2012 р. самостійно і програла.

Едуард Ставицький в кабінеті Миколи Азарова - людина не нова. З 20 квітня 2012 р. він очолював Міністерство екології та природних ресурсів України. Зараз же Ставицький призначений міністром енергетики і вугільної промисловості України замість Юрія Бойка. Безсумнівно, для чиновника такий перехід є підвищенням. Ставицький став відомий у другій половині 2000-х рр., коли, згідно з заявою Юлії Тимошенко, на посаді голови "Надра України" активно видавав ліцензії на видобуток газу "найближчому оточенню Януковича". Ім'я Ставицького також відоме завдяки продажу комерційним структурам будівлі Мінприроди і ситуацією, пов'язаною з приватизацією "Межигір'я".

А от місце глави Міністерства екології та природних ресурсів України зайняв Олег Проскуряков, який вже довгий час йде по стопах свого патрона Ставицького. В 2010-2011 рр. Проскуряков був радником Ставицького, коли той був головою правління НАК "Надра України". Після ж призначення Ставицького керівником Держкомгеології він ініціював призначення Олега Проскурякова главою НАК "Надра України". І ось зараз Проскуряков змінив Ставицького в кріслі міністра екології та природних ресурсів України.

Міністром інфраструктури став досвідчений залізничник Володимир Козак. Народився в Запорізькій області, починав трудову діяльність на Донецькій залізниці. 20 років працював у її структурах, у тому числі в топ-менеджменті. Був гендиректором "Лемтрансу" і "Міжрегіонального Промислового Союзу".

У 2006 році зайшов в Раду за списком ПР. Там очолював підкомітет залізничного транспорту Комітету Верховної Ради з питань транспорту і зв'язку. З серпня 2006 по листопад 2007 - генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця". Потім з 2007 по 2011 рік знову працював у Раді, доки другий раз не очолив "Укрзалізницю" в 2011 році.

Близькому соратникові Віктора Януковича-молодшого Олександру Клименку вручили в ведення нове Міністерство міністром доходів і зборів України. До цього Клименко обіймав посаду голови Державної податкової служби України (ДПСУ). Тепер у нього більше повноважень, та й ранг вище - міністерський.

Клименко - виходець з Макіївки, донецький. У 1997-2005 роках займався бізнесом в Донецькій області. З 2005 року - на державній службі. Пройшов шлях до заступника начальника спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків міста Донецька. У 2010 році призначається першим заступником голови Державної податкової адміністрації Донецької області, потім очолив відомство. З 18 лютого 2011 - заступник голови ДПСУ. Через півроку призначений головою ДПСУ, де й працював до сьогоднішнього призначення.

Міністром оборони замість Дмитра Саламатіна став Павло Лебедєв. Схоже, в Україні намалювалася тенденція призначати на цю посаду вихідців з інших країн. Саламатін народився в Казахстані, а Лебедєв - в Росії. Навчався в Ярославлі. Довгий час займався бізнесом в Чернівцях, поки в 1999 році не потрапив до ДАК "Титан" на посаду фіндиректора. Потім був головою наглядової ради ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" і ВАТ "Дніпровагонмаш".

З 2006 року три рази обирався до парламенту. Перший раз за списком Блоку Юлії Тимошенко, а потім - від Партії регіонів. На осінніх виборах виграв окрузі в Севастополі.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України очолив виходець з Дніпропетровської області - заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Геннадій Темник, особистість для більшості українців загадкова.

Народився Темник в Кіровоградській області, навчався у Воронежі (РФ), потім в Дніпропетровську. Рання його біографія невідома. У 2006-2010 рр. Темник обіймав посаду заступника Криворізького міського голови, з квітня 2010 року обіймав посаду заступника голови Дніпропетровської облдержадміністрації Олександра Вілкула. Тепер Вілкул забрав свого зама на роботу в Кабмін.

Новий голова і в Міністерства закордонних справ. Досвідченого дипломата Костянтина Грищенка змінив не менш досвідчений Леонід Кожара. В Україні глава МЗС насправді не керує зовнішньою політикою, однак Грищенку ставили в провину міжнародну ізоляцію Києва. І ось тепер виправляти становище покликаний заступник лідера Партії регіонів з питань міжнародної політики Кожара. Він свого часу отримав гарну освіту в Київському університеті, працював в Адміністрації Кравчука, в посольстві України в США. У 2003-2004 рр. був послом у Швеції. Потім два роки працював заступником голови Адміністрації Президента (Віктора Медведчука) з питань зовнішньої політики. З 2006 року тричі обирався в Раду за списком ПР. Експерти відзначають, що великий вплив на Кожару має Віктор Медведчук, який активно просуває ідею приєднання України до Митного союзу.

Завгоспом другого кабінету Азарова стала Олена Лукаш. Цієї посади не існувало з 2010 р., коли Президент її скасував у ході реорганізації Кабміну. Останнім міністром Кабінету міністрів Анатолій Толстоухов. І ось сьогодні Президент вирішив повернути посаду для свого радника. Лукаш народилася в Молдавії, отримала юридичну освіту. Довгий час працювала юристом.

Лукаш вже має досвід роботи в Кабміні. З листопада 2006 року по листопад 2007 рр. вона була першим заступником міністра Кабінету міністрів Анатолія Толстоухова. Потім двічі - в 2006 і 2007 рр. - ставала народним депутатом України за списком ПР. В 2010 р. після обрання Віктора Януковича Президентом України стала першим заступником голови його Адміністрації - представником Президента в Конституційному Суді. З квітня 2011 р. - радник Президента України - представник Президента у Конституційному Суді. У 2004 році Лукаш представляла у Верховному Суді України інтереси провладного кандидата в президенти Віктора Януковича.

На дану хвилину вакантними залишаються тільки два міністерські крісла - міністрів культури та промислової політики.