Зламаний механізм: чому не запрацювало заочне правосуддя в Україні

Українські силовики отримали право вести спеціальне (заочне або ж in absentia) досудове і судове розслідування ще восени 2014 року. Після втечі Януковича і його оточення в РФ, а також у зв'язку з початком російської агресії уряд вирішив розробити спеціальний механізм, щоб дістати "недосяжних" за кордоном фігурантів кримінальних справ.

Відповідний закон був розроблений міністерством юстиції та ухвалений Верховною радою в жовтні 2014 року. Тодішній міністр юстиції Павло Петренко прямо заявив, що цей закон дозволить засудити Януковича протягом "декількох місяців".

Минали роки, а вироку екс-президенту так і не було. Тільки в січні минулого року суд все-таки "віртуально" Януковича засудив до 13 років в'язниці за держзраду. Його захист оскаржив вердикт суду і намагається не допустити набуття чинності вироку.

Заочне засудження колишнього голови держави на даний момент залишається фактично єдиною гучною справою, проведеною за спеціальною процедурою. За шість років винесено всього трохи більше сотні заочних вироків проти бойовиків "ЛНР" і "ДНР", кримських суддів і двох російських чиновників, причетних до окупації півострова.

Представники правоохоронних органів визнають – плутанина у правовому полі та законодавчі обмеження можуть зробити так, що вже отримані вироки на тривалий час так і залишаться єдиними.

Інтерпол нам не помічник

Кримінальний процесуальний кодекс (КПК) каже, що ключовою умовою для заочного процесу повинно бути оголошення фігуранта справи в міжнародний розшук.

Проблема полягає в тому, говорить джерело РБК-Україна в "майданівському" департаменті Офісу генпрокурора, що різні судді по-різному трактують фразу про необхідність "міжнародного розшуку" підозрюваного.

Частина суддів апелює до того, що Інтерпол, який здійснює міжнародний розшук, принципово відмовляється допомагати Україні шукати екс-чиновників, так чи інакше пов'язаних зі злочинами під час Евромайдану і російською агресією на Донбасі і в Криму. Інші судді вважають, що постанови українського слідчого про оголошення такого розшуку цілком достатньо, а як і ким він далі реалізується – інше питання.

Представник прокуратури вважає, що використання заочки зараз дійсно "вкрай неефективне" саме через відсутність в КПК чіткого визначення поняття "міжнародний розшук".

"На першому етапі судді задовольняли лише близько 10% наших клопотань, а 90% вважали, що розшук може бути тільки Інтерполу. Зараз ці цифри помінялися і, умовно кажучи, зараз вже 60 на 40, при цьому тепер більшість вже підтримує нашу позицію", – зазначило джерело.

У 2015-2017 роках політики намагалися кілька разів виправити допущену в законодавстві помилку. Верховна рада два рази вводила тимчасову можливість правоохоронцям вести спецрозслідування щодо осіб, які переховуються від слідства, але не оголошені у міжнародний розшук. Такий "привілей" втратив чинність з початком роботи Держбюро розслідування, тобто 27 листопада 2018 року.

Як далі працювати з такими підозрюваними ні законодавці, ні силовики так і не визначилися. Співрозмовник в "майданівському" департаменті каже, що всі справи, в яких бралися заочки за "тимчасовими" положеннями, зупинені: прокурори не можуть ні передати їх в суд, ні поновити розслідування. Вирішено було піти іншим шляхом – заочно арештовувати фігурантів, щоб потім використати це для отримання права на нове заочне розслідування.

"Це створює преюдицію (безспірне встановлення факту для іншого судового процесу, – ред.), щоб ми отримали заочку в загальному порядку. Тому що в КПК прописано, що заочно заарештувати можна, якщо особа в міжнародному розшуку, відповідно, якщо суд заарештував підозрюваного, то він визнав факт наявності його в міжнародному розшуку, а це вже прямий шлях до заочки", – пояснює прокурор.

Такі процеси зараз відбуваються у справах про розстріли на Майдані 18-20 лютого 2014 року. Вже отримано рішення про заочний арешт Януковича, керівників силових органів і "беркутівців", підозрюваних в організації розстрілу мітингувальників. Наступний крок – отримання права на заочне розслідування і передача обвинувального акта до суду.

Держбюро розслідувань також визнає факт наявності ряду проблем у спеціальних кримінальних провадженнях. Перший заступник директора ДБР Олександр Бабіков в коментарі РБК-Україна вказує як на проблему міжнародного розшуку, так і на складності з повідомленням про підозру фігурантам таких справ. У той же час він заявив, що виступає проти масового застосування заочних процесів в Україні.

"Важливо розуміти, що розслідування і розгляд судом кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (підозрюваного), на мою думку, має розглядатися як винятковий випадок, оскільки такий процес істотно обмежує можливість реалізувати свої права на захист", – підкреслив Бабіков.

Він також звертає увагу, що в деяких країнах заочка взагалі використовується тільки для малозначних, не тяжких злочинів, та з метою розвантажити суди від таких справ.

Кримський нюанс

Силовики говорять про ще одну суттєву проблему. За їх словами, вкрай проблематично вести кримінальні процеси проти злочинців, які ховаються від українського правосуддя в окупованому Криму.

Це досить великий масив фігурантів різноманітних справ: від бойовиків з Донбасу до екс-чиновників часів Януковича. Зокрема, на півострові за даними правоохоронців, зараз можуть ховатися екс-міністр оборони Павло Лебедєв, колишній голова СБУ Олександр Якименко та ряд бійців "Беркута".

Крім того, на окупованій території точно знаходяться причетні до анексії Криму "глава республіки" Сергій Аксьонов і "голова Держради" Володимир Константинов. Також там періодично буває екс-"прокурор", а нині депутат Держдуми РФ Наталія Поклонська.

Пособники окупантів ховаються від українського правосуддя (фото: kremlin.ru Аксьонов)

Всі заочні кримінальні процеси проти них в Україні веде прокуратура АР Крим (дислокується в Херсоні і Києві). Її керівник Ігор Поночовний розповів РБК-Україна, що проблеми з "тимчасовими положеннями" законодавства про заочне засудження серйозно позначилися на цих справах.

"Фактично з листопада 2018 року правоохоронні органи позбавлені можливості проводити заочне розслідування злочинів, в тому числі і на скоєних на окупованих територіях", – зазначив він, підкресливши, що справи проти Поклонської, Аксьонова та Константинова так і не передано до суду для розгляду.

Сподіватися на співпрацю з Росією у розслідуванні цих справ також не доводиться через статусу Криму.

"Звертатися до РФ із запитами про надання правової допомоги щодо тих злочинців, які знаходяться в Криму, ми теж не можемо, тому що Конвенція про міжнародно-правову допомогу в кримінальних справах не передбачає можливості звертатися до країни-окупанта з тим, щоб вони проводили які-небудь процесуальні дії на окупованій території. Такі дії компетентних органів країни-окупанта будуть незаконними", – резюмує прокурор АРК.

Його колега з "майданівського" департаменту також визнає цю проблему. "Як ми її вирішуємо? Якщо у нас є неофіційна інформація, що людина знаходиться в Криму, то ми подаємо клопотання в РФ, але при цьому ніде в документах не пишемо, що особа знаходиться в Криму, а пишемо, що "можливо" ховається на півострові", – пояснює він.

У свою чергу Поночовный навів приклад того, як РФ відповідає на такі клопотання.

"Ми направляли запит в Генпрокуратуру РФ, щоб вони виконали процесуальні дії з Поклонською– вручили їй повістку і повідомлення про підозру. Але Генпрокуратура РФ нам відповіла, що виконання даного запиту становить загрозу суверенітету РФ і тому виконувати його не будуть", – сказав правоохоронець.

Колаборантів практично неможливо притягнути до відповідальності (фото: 1facebook.com.PoklonskayaNV)

Він також підкреслив, що незважаючи на отримання російського громадянства Аксьонов, Поклонська і Константинов фігурують у кримінальних справах виключно як громадяни України. Також суттєво допомогло процесу заочного засудження те, що Поклонська в інтерв'ю публічно визнала, що знає про кримінальне переслідування в Україні. Це, за словами Поночовного, є запорукою того, що в майбутньому Європейський суд з прав людини не визнає порушеним її право на захист.

За шість років дії механізму заочного засудження за кримськими подіямм було винесено лише сім вироків. Так, вироки за держзраду отримали п'ять кримських суддів, колишній представник російського президента на півострові Олег Белавєнцев і депутат Держдуми РФ, колишня кримська чиновниця Світлана Савченко. Всі ці вироки протягом 2019-2020 років виніс один суддя – Сергій Дячук зі Святошинського районного суду Києва.

Опитані РБК-Україна силовики вважають, що вихід із ситуації полягає в законодавчих змінах. "Механізм "заочної" процедури повинен бути не тільки деталізований, не мати протиріч, але і забезпечувати гарантії справедливого розгляду, баланс між завданнями сторони обвинувачення і правами людини", – вважає Бабіков.

Парламент попереднього скликання відмовився приймати відповідний закон про спрощення механізму заочки. Подібні законодавчі ініціативи внесено і до Ради поточного скликання. Поки що до їх розгляду руки у депутатів не дійшли.

Голова правоохоронного комітету парламенту Денис Монастирський ще в січні цього року в інтерв'ю РБК-Україна назвав основну причину такого "зволікання".

"Що заважає прийняти цей закон (про спрощення механізму заочного розслідування, – ред.), внесений ще восени минулого року? Знову ж побоювання, в тому числі наших колег-депутатів, що цей заочний механізм може завтра бути використаний проти них", – пояснив парламентарій від "Слуги народу".

Після Революції гідності влада неодноразово заявляла про необхідність покарати винних у кровопролитті у центрі Києва. За підтримки більшості депутатів кілька разів вносилися зміни в законодавство, щоб спростити заочне засудження тих, що втекли з України.

Проте через шість років цей процес суттєво не просунувся. Така ж ситуація і з російськими військовими, які вчинили агресію на Донбасі і в Криму. В той час, як нідерландський суд вже почав заочно судити підозрюваних у справі МН17, українські силовики і суди так і не змогли приступити до цього процесу.