Системна помилка в логіці влади: "Знову 205"

Тужливим осіннім вечором 2013 року за столом у неформальній, але робочій атмосфері зібралися "шановні люди", які сконцентрували на той момент в своїх руках небувалу для пост-радянської України економічну і політичну владу. Найближче оточення Віктора Януковича - представники "сім'ї" та видатні діячі Партії регіонів збиралися обговорити майбутні довибори у Верховну Раду України в п'яти "проблемних" мажоритарних округах, де у 2012 році пропрезидентській політичній силі не вдалося провести у парламент своїх кандидатів.

Кажуть, що радники - політтехнологи, аналітики та експерти - пропонували "здати" проблемні округи опозиції, провівши там зразково-показові вибори у відповідності з міжнародними нормами і високими демократичними стандартами. Адже, врешті-решт, результат тих довиборів жодним образів не міг принципово вплинути на розстановку сил у парламенті, а ось "зразково-показове волевиявлення" могло б суттєво зняти напругу в вируючому передчуттям Євромайдану суспільстві та покращити імідж влади в очах міжнародного співтовариства, дозволивши "любителю страусів" заручитися необхідною йому підтримкою.

Хто знає в якій країні ми б зараз жили, якби тоді "шановні люди" дослухалися до доводів розуму і вчинили тоді згідно з політичною доцільністю, суть якої, як відомо, лежить в мистецтві знаходити вигідні для себе компроміси. Але було прийнято інше рішення, до якого підштовхнула логіка сили: "якщо ми здамо округи всі подумають, що об нас можуть витирати ноги".

Слова, сказані Наполеону головою Законодавчої комісії Буле де ля Мертом: "Це гірше, ніж злочин: це помилка", якнайкраще характеризують прийняте в той сумний осінній вечір рішення. В сукупності з іншими факторами, воно потягло за собою низку злочинів і трагічних подій, наслідки яких ще довго будуть затьмарювати нам життя.

Події в Чернігові на довиборах до Верховної Ради України в одномандатному мажоритарному окрузі № 205 наштовхують на думку про те, що нинішня влада в особі "нових шанованих людей" (багато з яких були "шановними" і раніше) повторює помилку, яка гірша за злочин. Настирливість, з якою ті, хто дорвався до влади, намагаються будь-якою ціною зарезервувати собі тепле місце в харчовому ланцюжку української політики дає підставу стверджувати, що це системна помилка. До речі, новий закон про місцеві вибори, написаний виключно в інтересах нинішніх лідерів парламентських партій, що теж є проявом цієї помилки, без виправлення якої українське суспільство недовго, але до кінця свого існування буде блукати в зацикленому алгоритмі.

Немає сенсу переповідати всі скандали, які супроводжують передвиборчу кампанію в Чернігові і струшують інформаційне поле всієї країни. Не має значення і вся таємниця цієї, м'яко кажучи, "брудної" передвиборної гонки і її учасників. Для того, щоб зрозуміти причини і наслідки системної помилки досить звернути увагу на кілька дійсно важливих моментів.

По-перше, влада принципово не бажає зрозуміти, що організація і проведення чесних, справедливих виборів у відповідності з міжнародними демократичними стандартами є її прямим обов'язком, виконання якого набагато важливіше і корисніше для держави і суспільства, ніж маникальное прагнення будь-якою ціною забезпечити собі або своїм кандидатам перемогу. Перемога провладного кандидата за будь-яку ціну - це мізерний успіх влади, але величезна поразка всього суспільства і держави. В цьому відношенні, незалежно від результатів "волевиявлення" виборців у Чернігові нинішня українська влада отримала нищівну поразку, тому що не змогла або не захотіла взяти ситуацію під контроль і забезпечити законність, натомість дозволивши процесу протікати в сірій зоні між не зовсім законно і абсолютно протизаконно.

Ситуація ще гірша, якщо взяти до уваги ту обставину, що відвертий "бєспрєдєл" і вакханалію влаштували представники політичних сил, які декларують свою прихильність "ідеалам Майдану" і "європейським цінностям". І це в умовах, коли результат виборів практично ніяк не вплине на політичний розклад сил у парламенті: всього лише зіткнення амбіцій і проба сил напередодні цієї сутички на місцевих виборах.

Страшно собі уявити до чого можуть дійти "реформатори", вірні всією душею "ідеалам Майдану", під час майбутніх місцевих виборів, коли на кону будуть знаходитися не тільки особисті амбіції, але і реальні важелі влади. Як казав класик: "ні, третьої світової, звичайно, не буде, але буде така боротьба за мир, що каменя на камені не залишиться".

Не менш сумно і те, що, всупереч пафосним заявам політиканів, які повторюють як папуги мантру: "Після Революції Гідності Україна принципово змінилася", насправді НІЧОГО суттєво не змінилося. Кандидати як і раніше не гребують нічим заради перемоги. Виборці як і раніше не соромляться продавати свої голоси і оптом, і в роздріб за принизливі подачки і популістські обіцянки. Молоді люди спортивної статури і напівкримінальної зовнішності, як і раніше з радістю готові виконувати ролі не тільки тітушок, але і набагато краще озброєних йовбаков.

А головне, "шановні люди" ніяк не бажають зрозуміти, що демократія - це не просто метафора або фігура мови, і навіть не тільки інститути і процедури.

Демократія - це дієвий механізм, що дозволяє переможеним у боротьбі за владу йти в опозицію, а не на ешафот. Громадянська війна як альтернативний спосіб визначати кому належатиме влада - дуже небезпечне і дороге задоволення, саме тому людство, принаймні в цивілізованій своїй частині, воліє вибори. Держава, де панівний клас, засліплений жадобою влади і збагачення, віддає перевагу праву сили, ігноруючи силу права, рухається в протилежному напрямку. Гра з вогнем часто призводить до пожеж.