Сирійське павутиння: хто і за що воює на Близькому Сході

Криваві та трагічні події в Сирії останніх років все більше і більше змушують фахівців звернути увагу на природу, причини, передумови і наслідки подібних збройних конфліктів, опосередкованих або гібридних воїн. Це актуально і для України, яка безпосередньо відчуває на собі все тяжкості гібридної війни.

Причини катастрофи

Зараз вже дуже складно сказати однозначно, хто саме воює в Сирії між собою, і яка кількість держав залучено в "сирійську павутиння". Саме це визначення з максимальною точністю характеризує дії різних держав на території Сирії, здійснюючи які вони все більше втягуються в конфлікт, а вийти з нього поки представляється проблематичним.

Можна назвати кілька причин виникнення "сирійського павутиння":

1. Внутрішнє невдоволення частиною населення Сирії режимом Башара Асада, багаторічним правлінням його сім'ї, монополізацією влади його найближчим оточенням і відсутність свободи у багатьох сферах суспільного життя сирійського держави.

2. Геополітичне і регіональне протистояння двох блоків країн. З одного боку - Російська Федерація, Іран, Сирійська Арабська Республіка Башара Асада, шиїтські угруповання з Лівану, Йемену та інших країн. США, країни НАТО, в тому числі і Туреччина, сунітська коаліції з мусульманських країн на чолі з Саудівською Аравією і сирійська опозиція - з іншого боку.

3. Сирія стала ареною з'ясування стосунків і розстановки акцентів між шиїтської і сунітської гілками ісламу. Багато країни-учасники конфлікту поділилися саме за релігійним принципом.

4. Невдала спроба сирійської опозиції і підтримують її країнами Заходу скинути політичний режим алавітської керівництва Сирії на чолі з Башаром Асадом. В результаті протистояння вилилося у принциповий конфлікт.

5. Економічні причини, а саме: боротьба за нафтові і газові "важелі" Близького Сходу. Сирія посідає важливе геоекономічне і географічне положення, і контроль над цією країною означає економічне домінування в регіоні.

Спроби умиротворення

Після початку сирійського збройного повстання проти Башара Асада під час подій "арабської весни" міжнародне співтовариство робила численні спроби врегулювання сирійського кризи.

Так, наприклад, 2 грудня 2011 року Рада ООН з прав людини схвалила спеціальний документ, яким засудив системні порушення прав людини з боку влади Сирії.

3 серпня 2012 року Генеральна асамблея ООН схвалила резолюцію, яка засуджує сирійський уряд за насильство в країні.

Рада безпеки ООН в ніч на 28 вересня 2013 року схвалив резолюцію з вимогою ліквідувати сирійська хімічна зброя.

Крім того, важливою віхою у врегулюванні сирійського кризи може стати прийнята в грудні 2015 року резолюція Ради безпеки ООН по Сирії. Документ закликає до якнайшвидшого політичного діалогу між керівництвом Сирії та опозицією, спільного формування перехідного уряду і проведення виборів демократичним шляхом у встановлені терміни.

Спецпосланець ООН Стеффан де Містура повідомив недавно, що наступний етап прямих межсирийских переговорів пройде в Женеві 25 січня 2016 року.

Таким чином, зазначених резолюцій ООН (вище наведено далеко не повний їх перелік по ситуації в Сирії) було прийнято не мало, але які реальні результати по досягненню миру і спокою на сирійській землі!?

На жаль, доводиться констатувати, що триває хаос, беззаконня та бойові дії на території Сирії. Наростає і серйозна загроза з боку Все більше і більше загроз з боку терористичної угруповання ІДІЛ, яка контролює значні території сирійської держави. Бойовики ІДІЛ на сьогоднішній день зуміли захопити вже більше половини території Сирії і частина Іраку.

Російське втручання

останнім часом активізувалася і Росія у своїх геополітичних планах на Близькому Сході, прийнявши рішення про відкрите втручання в сирійський конфлікт шляхом прямого використання ВПС.

Які основні причини російського втручання в сирійський конфлікт?

1. Насамперед, - це спроба геополітичного самоствердження Росії у світі, розширення свого впливу в регіоні, спроба контролювати майбутнє переформатування Близького Сходу і прагнення взяти реванш у США за свої невдачі в Україні.

2. Посилення російської військової присутності в регіоні. Це не тільки підтримка росіянами своїх військових об'єктів в Латакії і Тартусі на території Сирії, але і можливе створення нових. Серед арабських країн, Сирія Башара Асада залишається, мабуть, єдиним союзником росії у цьому регіоні, з допомогою якого Росія може якимось чином впливати на арабський світ і Перську затоку.

3. Боротьба за стратегічні енергоресурси і энергопути. Давно вже ходили чутки про те, що Катар мав намір побудувати трубопровід через територію Сирії до Туреччини для того, щоб поставляти свій газ в Європу. Подібний хід подій, природно, завдав би колосальний шкоди економічного впливу Росії в ЄС. Тому контроль Росією території Сирії означає і контроль над країною-транзитером нафти і газу.

4. Підтримка режиму Башара Асада як давнього союзника і боротьба проти ІДІЛ і міжнародного тероризму. Це єдина офіційна причина, за якої Росія використовує свої військові можливості для війни в Сирії.

Як говориться в офіційних документах і заявах керівництва РФ, участь її в Сирії необхідно для захисту своїх громадян від можливих терористичних атак і для знищення "Ісламської держави", що несе загрозу всьому світу. Однак ВПС Росії часто завдає удари по об'єктах, які контролює сирійська опозиція, а не ісламісти. Це означає, що Росія намагається зберегти правління Башара Асада в країні.

Військову операцію в Сирії Росія формально початку 30 вересня 2015 року після офіційного прохання Башара Асада. Хоча, як відомо, підготовка РФ до цієї військової операції почалася задовго до цього дня. Під удари російської авіації потрапляють не тільки об'єкти ІДІЛ, але і сили сирійської опозиції.

На тлі війни в Сирії в Росії погіршилися відносини з Туреччиною після того, як російський військовий літак залетів на територію Туреччини і був збитий турецьким винищувачем. Це викликало жорстку реакцію з боку російського керівництва, що призвело до фактичної "заморожування" російсько-турецьких відносин.

Важко зараз прогнозувати, чим саме закінчиться "російський похід у Сирію, але в будь-якому випадку, це питання є актуальним для міжнародної системи безпеки, так як РФ - не єдина держава, яка підтримує чинного президента Сирії.

Нафтова тактика

Активні в своїй підтримки Башара Асада також і іранці - неформальні лідери шиїтського світу. В останні роки Іран дуже грамотно з допомогою дипломатії зміг домогтися важливих міжнародних перемог, особливо, в частині зупинення дій накладених на нього економічних санкцій і об'єднання шиїтського світу під своїм початком.

Не в останню чергу через посилення ірансько-шиїтського фактора стався конфлікт Саудівської Аравії з Іраном, який супроводжується розривом дипломатичних відносин між державами і погіршенням економічних і політичних контактів. Хоча формальним приводом для сварки була страта шиїтського релігійного лідера Німра аль-Німра владою Саудівської Аравії і спровоковані цим погроми саудівського посольства в Тегерані і генерального консульства в Мешхеді.

Цікаві також у контексті аналізованої ситуації світові ціни на нафту. Безумовно, падіння цін на нафту з чисто утилитаристкой точки зору не вигідно нікому. Однак, якщо брати в розрахунок геостратегічні завдання США і їх союзників, то це може бути тактичний крок з ослаблення Росії.

Також діє Саудівська Аравія по відношенню до Ірану. Саудити різко знизили ціни на нафту для своїх покупців у Європі, розуміючи, що це створить перешкоду Ірану в просуванні на європейський ринок. Втім, Іран явно не збирається відмовлятися від такого серйозного ринку збуту як ЄС. Тому ціни на нафту найближчим часом не можуть бути стабільними.

Прямо з ситуацією в Сирії і ірано-саудівським конфліктом пов'язано протистояння в Ємені, де підтримувана Іраном воєнізоване угрупування шиїтів-зейдитів-хуситов досить успішно воює проти єменських урядових сил, а також проти міжнародної мусульманської арабської коаліції держав, очолюваних Саудівською Аравією. Цей конфлікт має всі ознаки довгострокового протистояння.

Супутні проблеми

Таким чином, війна у Сирії викликала "нову-стару" проблему для міжнародного співтовариства, на яку потрібно негайно реагувати. Це - біженці. Проблема біженців в ЄС не є новою, а має свою історію і ряд особливостей.

В даний час Європа дійсно переживає кризу у зв'язку з різко які хлинули туди потоком вихідців із Близького Сходу та країн Африки. Проте Європейський Союз має всі матеріальні і технічні можливості, для того, щоб обмежити потік мігрантів або взагалі припинити його.

При цьому, ЄС може паралельно допомагати тим біженцям, які вже прибули в ЄС і підпадають під дії норм Женевської конвенції, а також ряду нормативних актів ЄС з даного питання. Туреччина, наприклад, взагалі пішла на безпрецедентний крок, коли 8 січня 2016 року вирішила ввести візові обмеження для сирійців, які прибувають в країну по повітрю або по морю.

В такого роду проблеми важливу роль відіграє ООН в особі Верховного комісара у справах біженців. За даними координатора з гуманітарних питань ООН у Сирії Якубу ель-Хилло, ще велика кількість людей повинна буде покинути свої будинки в Сирії, якщо війна в країні продовжиться в 2016 році.

Ель-Хилло впевнений, якщо не вжити заходів по вирішенню конфлікту, потік біженців з Сирії не зупиниться ще багато місяців, а ситуація з біженцями в Європі буде порівнянна з кінцем Другої світової війни. Чи зможе Європа безболісно для себе впоратися з новим викликом у вигляді біженців з Близького Сходу покаже час.

Перелік проблем, з якими зіткнувся світ у зв'язку з ситуацією в Сирії, можна було б продовжувати. Цілком очевидно, що міжнародне співтовариство не змогло, за різних причин своєчасно і оперативно відреагувати на сирійську проблему.

В результаті, міжнародні посередники, організації і різні інституції вирішують і залагоджують наслідки сирійської війни постфактум. Отже, з однієї проблеми виникло кілька, які знову вимагають оперативного та індивідуального підходу до їх вирішення.

Чи зможуть їх вирішити зацікавлені в цьому країни!? Це покаже подальший хід подій, але на обличчя залишається факт, що частковий розпад Сирії, Іраку та Ємену вже практично відбувся. Йде фрагментація частини Близького Сходу. Чи пошириться війна глобально на територію Туреччини, Саудівської Аравії або інших держав - питання, яке важко піддається прогнозу. Але саме недопущення ескалації ситуації в Сирії і якнайшвидшому врегулюванні цього конфлікту полягає одна з головних завдань сучасного світу.