У нічних поїздах з'явилася воєнізована охорона. Як це працює – в репортажі РБК-Україна.
Вночі 1 серпня у потязі "Маріуполь – Київ" злочинець побив і намагався зґвалтувати пасажирку, яка їхала в купе зі своїм маленьким сином. Жінці вдалося вирватися і втекти з дитиною. Цей випадок викликав серйозну дискусію про безпеку в нічних поїздах.
У відповідь УЗ запустила тестовий проект по воєнізованій охороні. З 25 серпня в десяти составах працюють патрулі, що наглядають за пасажирами нічних поїздів. Кореспондент РБК-Україна відправився у нічний рейс на поїзді Київ-Львів, щоби побачити роботу нових "шерифів".
Деякий час УЗ продавала менше квитків на поїзди, щоби дати пасажирам можливість дотримуватися соціальної дистанції через пандемію коронавірусу. Менше пасажирів – менше і дебоширів. Коли від цього обмеження відмовилися, старі проблеми повернулися знову.
Найчастіше мова йде про п'яні витівки пасажирів. У заголовках медіа за останній місяць можна знайти і бійку з поножовщиною, і погрози начальнику поїзда, і навіть спробу задушити провідника.
Раніше в УЗ вже діяла транспортна поліція, її розпустили в 2015 році. А воєнізована охорона, заснована в 1921 році, займалася безпекою залізничних вантажів. З часом до неї під опіку також перейшли приміщення, мости, тунелі, пожежні поїзди. Тепер до цього переліку додали пасажирів десятка нічних поїздів.
З моменту запуску нічних патрулів у поїздах особливих пригод поки не траплялося. Тільки двічі поїзні бригади зверталися за допомогою – п'яні пасажири мали намір прорватися на посадку, але у вагони їх не пустили. Їх "колега" намагався покататися на зчепленні між вагонами. Його посадили в тамбур під охорону і передали поліції на наступній станції.
В "Укрзалізниці" стверджують, що після того, як в нічних поїздах з'явилася охорона – кількість порушень зменшилася. При цьому, додали у відомстві, за цей час "шерифам" жодного разу не довелося застосовувати спецзасоби.
Нову воєнізовану охорону на вокзалі знайти нескладно. Серед звичайних людей на платформі в очі відразу кидаються двоє чоловіків у формі кольору хакі з кийками і наручниками на поясі. За півгодини до відправлення у них починається основна робота: спочатку охоронці проходяться по платформі біля вагонів. Вітаються з провідниками, запитують чи все добре. Після відправлення починають патрулювати вагони.
В купе заходити не можна, але через відкриті двері охоронцям все видно. Сам вигляд серйозних чоловіків у формі, що патрулюють вагони, повинен вразити пасажирів і вберегти особливо завзятих від необдуманих вчинків. Принаймні, саме так вважали в УЗ, повертаючи охорону в поїзди.
Кожен раз, щоб перейти з одного вагона в інший, потрібно відкрити шість дверей: три в одному вагоні і ще три – в наступному. В середньому в пасажирському поїзді близько десяти-п'ятнадцяти вагонів. Відкрити-закрити двері – це основний ритм і рух всього патрулювання.
За нормативом УЗ, поїзд потрібно патрулювати раз на дві години. Але ввечері охоронці з'являються у вагонах набагато частіше. Коли більшість пасажирів засинає, у них з'являється можливість перепочити.
Охороні в поїзді покладається службове купе. Поки пасажири сплять, тут можна поговорити про роботу. Старший з охоронців, Степан, розповідає, що в основному доводиться мати справу з п'яними, й тими, хто курить у поїзді, попри заборону.
– Зазвичай "доброго слова" вистачає. Ми викликаємо більше страху, ніж провідник, так що люди слухаються. Але за перші кілька тижнів роботи в поїзді був випадок, коли довелося застосувати силу. Явно п'яний пасажир хотів сісти в поїзд. Провідниця намагалася пояснити, що за правилами йому не можна їхати. Але він почав силою відштовхувати її, щоб зайти. Тільки наше фізичне втручання заспокоїло його, – розповідає Степан.
Начальник поїзда Василь Батіг хвалить нововведення: вважає, що воєнізована охорона для таких поїздів – це правильно.
– Бували випадки, коли я, як начальник поїзда, приходив і робив зауваження, а на них мало звертали уваги. А з охороною і мої слова стають вагомішими, бо я можу викликати "підкріплення". До воєнізованої охорони було дуже важко, особливо з пасажирами, які розпивали спиртні напої та курили. Вони можуть просто послати, – згадує Батіг.
Каже, що в таких випадках, коли охорони на рейсі немає, доводиться телефонувати "102". Наряд поліції підсаджується в поїзд на найближчій станції і вирішує проблему.
– Але поки доїдеш до цієї станції було і важко, і страшно. Доходило до того, що застосовував силу. І розбір з поліцією займав мінімум 20 хвилин, – пояснює начальник поїзда.
По приїзду до Львова нас зустрічає начальник зміни – Андрій Маланюк. Він теж вважає, що нововведення правильне, але визнає, що є проблема з кадрами. Для охорони пасажирських поїздів нових людей не найняли, доводиться "перекидати" співробітників з охорони вантажів і об'єктів. А служба, за його словами, і так відчуває постійний кадровий голод.
– Ніхто не хоче йти працювати за 8000 гривень, коли через 80 кілометрів є Польща з зарплатою у 1000 доларів. Єдине, що рятує, це графік роботи – доба через троє. Можна ще десь підробляти, – уточнює Маланюк.