17 миттєвостей СФР

Те, що відбувається навколо ліквідації податкової міліціі та створення фінансової поліціі нагадує приказку “говорили-балакали, сіли та й заплакали”.

Кілька прем'єр-міністрів та міністрів фінансів робили політичний піар на цій темі, однак далі зміни назви реформа не рухалась. Тоді ми, разом з колегами народними депутатами, вирішили самостійно розробити концепцію якісно нового органу, на її базі зробили законопроект про Фінансову поліцію, яким задали високі стандарти реформи та напрямок руху для уряду.

Ми розуміли, що наш законопроект наштовхнеться на спротив при проходженні через парламент, бо силовики будуть проти втрати можливості контролювати левову частину тіньових оборудок, а також будуть протистояти втраті каральних повноважень. Крім того, вихідці з найбільших фракції Ради очолюють силові структури, які вірою і правдою працюють на них! Єдина можливість ухвалити законопроект та створити незалежний орган, який буде стояти на сторожі фінансових інтересів бюджету держави – це грунтовна роз'яснювальна робота: пояснення, чому саме при такій концепціі у нас з'явиться можливість успішно провести реформу та створити перешкоду для розкрадання державних коштів, а також послідовний тиск на владу з боку громадськості, бізнесу та зовнішніх союзників.

Мінфін взяв наш законопроект за основу та в ході робочих груп з силовиками пішов їм на поступки, прибравши з тексту фундаментально важливі речі.

Ось кілька прикладів.

Щодо підпорядкованості Служби - з законопроекту вилучили норму про те, що діяльність нового органу координується Міністерством фінансів України. Натомість зазначили що діяльність СФР координується через міністра, вказаного в Положенні про СФР. Питання до робочої групи та уряду: хто ж той таємничий, не визначений в законі міністр? Чи не міністр внутрішніх справ часом?

Ще одна юридична безглуздість - це наявність Закону про СФР та Положення про СФР, згаданного в цьому ж законі. Якщо є закон, до чого Положення? Наполягаю, що підпорядкованість має зберегтись саме за Міністерством фінансів, оскільки саме воно має чи повинно мати доступ до всіх баз даних, необхідних для швидкого запуску нової Служби. Натомість, невизначенність в законі профільного міністерства, фактично, є елементом політичного торгу.

Один міністр-силовик думає, що виторгує щось собі, інший міністр вважає, що перехитрить всіх, аби потім не виявилось, що сам залишиться ні з чим. В результаті, якщо жодній політсилі не вдасться отримати повний контроль над новим органом, вони його знову роділять – керівник твій, перший зам мій, як зробили з Генеральною прокуратурою. Не можна правоохоронні органи робити розмінною монетою політиків! Оскільки цей орган є правоохоронним, то він має бути аполітичним і фахово професійним. Тому політикі - в сторону!

Штатна чисельність. Не маю великої віри в те, що у разі, якщо граничну чисельність СФР не передбачити в законі, то Кабмін не роздує її штат, як це вже колись було з податковою міліцією.

Також однією з найважливіших для втілення реформи тем є конкурсний відбір керівництва та детективів СФР. Чому незалежний, професійний та прозорий конкурс на керівництво Служби та його працівників є таким важливим? Керівний склад Служби не має відчувати жодних зобов'язань перед майбутнім керівництвом, тому жодний вплив міністра при відборі керівників – недопустимий! Так само і з відбором детективів. Керівник не повинен впливати на їх відбір. Тоді він буде оцінювати працівників лише за професійними якостями та за виконанням покладених на них функцій. В нашому законопроекті "Про Фінансову поліцію" №4228 був прописаний чотирьохрівневий порядок відбору кандидатів на посаду:

- перевірка на відповідність кандидата вимогам вакантної посади;

- перевірка на знання законодавства;

- психофізиологічна перевірка;

- перевірка на доброчесність та співбесіда з конкурсною комісією з урахуванням попередніх перевірок.

Отже, в законопроекті №4228 дуже ретельно було пропрацьовано та прописано процедури створення конкурсних комісій та проведення конкурсів на керівництво Служби та детективів. Урядовці видалили норми з чітко прописаними умовами проведення конкурсу керівництва Служби, та прописали конкурс у законопроекті, як консультативний із делегуванням міністру (ще не визначено якому саме!) повноважень визначати порядок проведення конкурсу, утворювати конкурсну комісію та обирати одного кандидата з трьох запропонованих консультативною комісією. Цим повністю нівелюється принцип обрання незалежного, від політичного впливу та міністра, керівництва Служби. Крім того, з законопроекту повністю вилучено порядок створення конкурсної комісії та процедура такого конкурсу. За новою версією порядок проведення конкурсу визначається керівником Служби та затверджується міністром.

Якщо Мінфін думає, що це допустимий компроміс з силовиками, то це - не компроміс, панове, це - зрада!

У прикінцеві положення внесено абсолютно безглуздий пункт про обмеження на участь у конкурсі працівників правоохоронних органів, які обіймали посади у правоохоронних органах після 2010 року. Виходить, що до 2010 року в органах правопорядку працювали некорумповані професіонали, а потім, в 2010-му, вони хутко порозбігались?!

Є багато несуттєвих змін, які можливо опрацювати у робочому порядку.

З чим не погоджуюсь, то це із зміною назви органу. Ми дуже довго дискутували з цього приводу і дійшли висновку, що термін «фінансові розслідування» більш широке поняття, аніж функції та завдання цієї Служби. Термін «фінансові розслідування» закордоном використовується як паралельне розслідування кожної кримінальної справи, де необхідно встановити та арештувати активи, набуті злочинним шляхом. А це, фактично, кожна справа, де основний мотив – отримання матеріальних благ. Крім того, фінансові розслідування можуть проводить інші органи, установи для встановлення розтрат, шахрайських дій та крадіжок. Тому не може бути монополії на цей термін одною Службою.

Підсумок. Якщо Мінфін хоче досягнути результату, він повинен почати відверту і відкриту роботу із основними своїми союзниками: депутатами - авторами законопроекту про Фінансову поліцію, громадськістю та підприємцями! Інакше ми отримаємо ще один інструмент для розправи, а не новий демілітаризований незалежний орган, який буде служити народу України, а не конкретним особам на державних посадах.