Сергій Тупальский: Платити 10 доларів в день і проводити реформу митниці - провальна ідея

Давайте з головного: ви знайомі з Альперіним?

Ні.

Взагалі не знаєте його?

Я знаю, хто такий Вадим Альперін. Але особисто з ним жодного разу не зустрічався, ні разу з ним не розмовляв, і, тим більше, ні про що не домовлявся і не організовував, висловлюючись мовою слідства "стійке злочинне угруповання". Це абсолютно відповідальна заява, і я готовий підтвердити його хоч під присягою, хоч на детекторі брехні.

Тим не менш, багато ЗМІ називають вас партнером Альперіна і його спільником.

Мені було досить смішно спостерігати, як авторитетне українське видання тричі змінювала заголовок новини про мене. Спочатку я був просто спільником Альперіна. Потім в лапки взяли слово "спільник", а потім вже і саму формулювання "спільник Альперіна". Пригадується анекдот про роботу французької преси часів Наполеона. Перша новина: "Корсиканське чудовисько висадилося в бухті Жуан". Друга - "Людоїд іде до Грассу". Третя - "Узурпатор увійшов до Гренобля". Четверта- "Бонапарт зайняв Ліон". П'ята - "Його імператорська величність очікується сьогодні у своєму вірному Парижі".

Після завершення основного судового процесу я маю намір подати ряд позовів про захист честі і гідності та домогтися вибачень і спростувань від тих, хто недостатньо критично ставився до викладу фактів. Тим більше, це не перший мій досвід боротьби з фейками.

Тобто, ви впевнені, що суд не доведе вашу участь у схемах Альперіна і зв'язок з ним?

По-перше, не можна довести те, чого не було.

По-друге, слідство намагається довести мій зв'язок з Альперіним на підставі того, що у нас кілька разів в одній локації знаходились мобільні телефони. Але локація, пов'язана з базовою станцією мобільного зв'язку, по площі, яка займає кілька квадратних кілометрів. При цьому, йдеться, переважно, про адреси, за якими знаходяться офіційні органи ДФС. Тобто, за версією слідства, ми, мабуть, прямо в моєму службовому кабінеті про щось домовлялися. Це ж явний абсурд.

Що стосується доказів взагалі, з 1119 аркушів матеріалів справи моє прізвище згадується приблизно на 35-40 сторінках. І то, в основному, це біографічні дані та матеріали актів перевірки Київської митниці, які проводилися ДФС України. Слово, звичайно, за судом. Але з моєї точки зору, там немає нічого, що свідчило б про вину мою або співробітників митниці.

Власне, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду України підтвердила це твердження, розглядаючи мою апеляцію на обрання мені запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту. Колегія суддів, вивчивши всі докази, надані НАБУ, прямо вказала, що пред'явлена мені підозра є необґрунтованою, і відмовила прокурору в застосуванні до мене якої-небудь міри запобіжного заходу.

Про деталі ми ще поговоримо. Чому, на вашу думку, якщо підстав для справи немає, йде відновлення розслідування? Ви у своєму Facebook назвали це навіть тиском. З боку кого?

У мене є кілька версій, що стало причиною активізації НАБУ. Спочатку я дійсно думав, що таким чином здійснюється тиск на Альперіна. Зараз я в цьому не впевнений. Спливли інші факти, які змусили інакше подивитися на ситуацію.

Що саме? Ситуацію з директором НАБУ?

Не тільки. Активізація розслідування "дуже вдало" збіглася з цілим рядом процесів, в т.ч. на митниці.

Але я б вважав за краще залишити це питання без коментарів.

Поки триває суд, мої спроби дізнатися якісь подробиці можуть когось скомпрометувати. Тому я прийняв рішення пройти суд від початку до кінця, а потім вже оцінити ситуацію неупереджено.

Разом з тим, не можу не відзначити, що наші відносини з НАБУ різко змінилися. Адже це саме з моєї ініціативи було прийнято рішення про підключення правоохоронних органів, в т. ч. НАБУ і ГПУ, до врегулювання проблеми з поверненням сплачених митних платежів з допомогою судових рішень. І більш того, разом з правоохоронцями ми готувалися до судових засідань з метою захисту інтересів держави. У цих засіданнях безпосередньо брав участь, наприклад, прокурор Ігор Семак. І його цілком влаштовували обґрунтування та доводи про законність дій Київської митниці, які чомусь не брав під увагу Одеський окружний адміністративний суд, виносячи рішення про повернення грошей імпортерам.

Але раптом, через півтора року роботи, він же погоджує оголошення підозри мені і ряду інших співробітників митниці. Мені абсолютне не ясно, що змінилося.

Може, тому, що без підтримки зсередини митниці реалізувати схему на півмільярда неможливо?

Не буду будувати припущення про логіку дій слідства. Але я взагалі не бачив експертизи, яка б підтвердила всі ці "понад 500 мільйонів" або "450 мільйонів". У матеріалах справи, які є в Єдиному реєстрі судових рішень, фігурує зовсім інша цифра. А звідки взялися "450 мільйонів", про які всі говорять і пишуть уже три роки, для мене загадка. Можливо, цю цифру просто вигадали, щоб привернути додаткову увагу ЗМІ.

У цьому ж ряду – другий факт. Тільки в квітні минулого року Кабінет міністрів затвердив алгоритм дій співробітників митниці про контроль митної вартості на етапі оформлення декларацій типу ТН. Було прийнято постанову Кабміну № 344 від 24 квітня 2019 року. До цього такого алгоритму просто не було, і не було, що порушувати. Затверджений же алгоритм фактично підтверджує те, що працівники Київської митниці діяли правильно.

Ще один приклад: три роки, поки тривало слідство, різні правоохоронні органи неодноразово проводили обшуки по даній справі. Деяких документів навіть не залишилося в оригіналі. І раптом рано вранці 26 листопада слідчі приходять до мене і іншим співробітникам додому. Хтось серйозно припускає, що я, якщо вже на те пішло, три роки ховав би якісь документи вдома? Навіщо було потрібно це шоу?

Що таке декларація типу ТН і як це пов'язано зі справою?

Митні декларації бувають різних видів. Є декларація ІМ40ТН. Так звана тимчасова декларація. Її суб'єкт ЗЕД або брокер подає, коли точні характеристики про товар йому невідомі.

Так часто трапляється?

Звичайно. У декларації потрібно вказати код УКТЗЕД. Це 10 цифр. Тобто бізнесмен знає, що в контейнері біля нього тканину, льон, припустимо або шовк. Але точний код йому не відомий.

Це не якийсь виняток. За статистикою за 2016-2017 роки (це період, в який відбувалися події, які лягли в основу матеріалів кримінальної справи) в країні було оформлено близько 15 тисяч декларацій типу ТН. Причому всі митниці країни діяли за одним і тим же алгоритмом: відбір зразків, застосування найбільшою ставки мита, внесення суб'єктом ЗЕД застави та випуск товару, дослідження зразків, встановлення точного коду, подача декларації типу ДТ, ухвалення рішення про декларації завершення митного оформлення. Але питання виникли саме до Київської митниці.

Тобто, спочатку імпортер подає одну декларацію, а потім другу?

Так, але не зовсім. Якщо представити це у вигляді формули, то звичайна декларація = декларація ТН ("тимчасова неповна") + декларація ДТ ("додаткова тимчасова"). ТН-ку подають, коли код УКТЗЕД не знають. ДТшку – коли код вже встановлено лабораторією. Але це не дві різні декларації, а, скоріше, два різних етапи одного процесу оформлення.

Між цими двома етапами імпортер може вимагати від митниці випустити його вантаж. У цьому випадку він зобов'язаний заплатити мито за найвищою ставкою. Якщо ми візьмемо такий тип вантажу, як тканина, в залежності від коду ставка для тканини може бути 0%, 5% або 8%. Відповідно, імпортер, щоб забрати вантаж, зобов'язаний заплатити мито за ставкою 8%.

Потім він подає декларацію типу ІМ40ДТ вже з кодом УКТЗЕД. І митниця може винести одне з двох рішень: або прийняти декларацію з вказаним кодом і сумою платежів, або відмовити в прийнятті декларації і винести рішення про коригування митної вартості. Третього просто не дано.

Так що не так в цій схемі?

Чесно кажучи, ні я, ні суд не змогли зрозуміти суть підозри, та й сам прокурор на суді не зміг виразно пояснити її. Наскільки я зрозумів, за версією слідства, Київська митниця повинна була коригувати митну вартість на етапі декларації ІМ40ТН.

А те, що ми виносили рішення про коригування митної вартості на етапі ІМ40ДТ нібито давало суду підстави скасувати наше рішення і винести рішення про повернення імпортеру частині внесених раніше коштів.

Чому рішення виносили на другому етапі, а не на першому?

Тому що, якщо у інспектора митниці немає коду УКТЗЕД, він не має права коригувати митну вартість. Це з високою ймовірністю може бути кваліфіковано як злочин, передбачений ст. 366 КК україни - службове підроблення, тобто внесення службовою особою в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей. Встановити код може тільки лабораторія, а інспектор може визнавати або не визнавати заявлену вартість, заявлену декларантом, тільки після встановлення даного коду лабораторією - до прийняття постанови Кабміну № 344 від 24 квітня 2019 року існував тільки такий порядок.

Більш того, є постанова Верховного суду, в якому говориться, що подача ТН-ки і випуск товарів не означає, що митниця визнала заявлену декларантом митну вартість. Оскільки Митний кодекс пов'язує прийняття митної вартості товарів з завершенням митного оформлення, період подання тимчасової митної декларації та закриття її додатковою митною декларацією – це період, під час якого митний орган має право коригувати митну вартість товару.

Чому одеські суди не враховували цю постанову?

А ось це питання. Ми робили просто надзвичайні заходи, щоб хоч якось вплинути на потік судових рішень, скасовують рішення Київської міської митниці. Писали листи голові суду, скаржилися у Вищу раду юстиції, просили колег з Одеси представляти наші інтереси в суді – нічого не допомогло.

Саме тому, якщо бути зовсім відвертим, дії митниці в принципі ні на що не впливали. Ми могли погоджуватися з заявленою декларантом митною вартістю, і в бюджет надходило менше коштів. Або не погоджуватися, і питання все одно потім вирішувалося б у суді.

Більш того, у матеріалах слідства, які нам були надані, міститься відповідь на Ваше питання, але НАБУ чомусь воліє ігнорувати ці відомості. На жаль, обмежує мене таємниця слідства, а тому подробиці я розповісти не можу.

Представники слідства в суді заявляли, що митники за вашою вказівкою виконували свої завдання формально і спеціально допускали якісь помилки в деклараціях, які дозволяли судам приймати ці рішення.

Я кілька судових засідань намагався домогтися від детективів, щоб вони назвали хоч одну таку помилку. Відповіді не було.

Яким чином я міг ставити завдання інспекторам, я теж не уявляю. На Київській митниці в той період оформлялося 100-150 декларацій в годину! Мені дуже цікаво буде послухати, як, за версією слідства, я міг втручатися в цей процес і давати якісь вказівки.

При цьому я щотижня проводив наради, на яких ми аналізували судову практику і дії суб'єктів ЗЕД з метою неухильного дотримання чинного митного законодавства.

І щодо т. зв. формального ставлення.

Ми ніколи не повертали гроші суб'єктам, якщо не були вичерпані механізми захисту інтересів держави. По кожному! Я підкреслюю, по кожній справі ми подавали апеляцію! Є неодноразові звернення до касаційної інстанції.

Ми зверталися до голови Одеського окружного адміністративного з листами про недопущення втручання в автоматизовану систему розподілу справ. Чому один і той ж суддя розглядав ці справи?

Я особисто звертався до Вищої кваліфікаційної судову комісію щодо цієї ситуації. Особисто і не раз звертався до керівництва, до правоохоронних органів. І все це ще до того, як НАБУ підключилося.

Це формальне ставлення? А як же тоді назвати позиції керівництва інших митниць, де також оформлялися ці суб'єкти, але там просто всі мовчки спостерігали за подіями?

Останнім часом вас називають головним опонентом нинішнього глави Державної митної служби Максима Нефьодова. Чим саме ви не задоволені?

Я не знаю, хто це придумав. Я не вважаю себе опонентом Макса Нефьодова і тим більше не шукаю можливість його покритикувати. Хоча, визнаю, я не згоден з багатьма діями і рішеннями його команди і впевнений, що реального результату від цих дій ми не отримаємо.

Але якщо говорити про моє ставлення, мені, швидше, його шкода. Він погодився на цю посаду, не розуміючи ні специфіки, ні обсягу завдань, нічого. А адже навіть саме по собі управління таким органом вимагає дуже серйозної підготовки, а реформа – тим більше.

У результаті Максим Нефьодов виявився не готовий до викликів, що стоять перед ним.

Я б сказав, що він здійснив дві стратегічні помилки. По-перше, повірив міфам про те, що на митниці суцільні корупціонери, і, якщо прибрати верхівку, всі проблеми вирішаться. Виникла теза про горезвісних "500 одіозних", яких вирішили прибрати. У їх число, до речі, увійшов і я. Мабуть, за всі ці роки дійсно я взагалі нічого не зробив ні для людей, ні для служби, ні для реформування. Тільки й робив, що "схеми кришував".

Окей. Прибрали. Спрацювало? - Не спрацювало. Схеми, з якими ми боролися і які ми загнали у кут, розцвіли з новою силою. Тому що вони побудовані на базі прогалин законодавства, а не на особистій участі кого-небудь. Співробітники митниці продовжують працювати в жахливих умовах. Більш-менш пристойна ситуація – тільки на митних постах в аеропортах і у великих містах. Матеріальне забезпечення – таке ж, як і раніше. Тобто ніяке. Техніка застаріла або в неробочому стані, інфраструктура відсутня...

А друга помилка Нефьодова в чому?

Він не розібрався в тому, що за орган він очолив. З самого початку йому потрібно було поставити питання руба про те, що митниця – це не філія податкової. Митниця не повинна служити для оперативного наповнення бюджету. Це призводить лише до постійних конфліктів з бізнесом. Можна було вибрати шлях сервісної служби або служби, що забезпечує захист економічної безпеки та контроль. Але точно треба було позбавлятися від фіскальної функції або хоча б знизити її пріоритет. Однак у всіх інтерв'ю, у всіх своїх презентаціях Нефьодов говорить про те, як митниця буде наповнювати бюджет. А митниця взагалі не повинна цього робити.

Більше того, митниця все ж напіввійськовий орган. Для митниці символи і традиції мають важливе значення. Максим Нефьодов цього, на жаль, не розуміє зовсім.

Взяти приклад з будівлею на Дегтярівській, де розташовувалась митниця до об'єднання в Міністерство доходів і зборів у 2012 роцы. Скільки років всі митники говорили про те, що туди треба повернутися, оскільки сама будівля - символ. Треба віддати належне голові служби - будівлю повернули митниці. Але як це було зроблено? - Ніяк! Просто повернулися і забули. Мовляв, хочете сидіти тут - ну сидіть.

З моєї точки зору, потрібно було зібрати колектив, дати можливість надіти співробітникам форму, білі сорочки, виголосити промову якусь. Щоб люди відчули себе причетними до чогось більшого, щоб закрили очі на маленькі зарплати, тому що у них з'явилася надія знову знайти якийсь статус в суспільстві, який будуть поважати і цінувати.

Це ж не просто так у митних органів у всьому світі є форма, прапори, герби. Це все важливі символи формування культурного коду організації. І цьому питанню взагалі не приділяється увага. У суспільстві образ чесного митника - досі Павло Верещагін. Образ - чудовий. Але створений в СРСР багато років тому, і він вже не відповідає сучасним викликам.

Ви зустрічалися з Нефедовим? Говорили про це?

Зустрічався. Але розмова не торкався реформи. Тим не менш, в Facebook, яким він активно користується, ми кілька разів зустрічалися в дискусіях. За деякими заявами голови Держмитслужби я бачу, що він читає мої публікації і прислухається.

Всередині всі розуміли, що це його призначення - це політичне рішення. Багато дуже досвідчені люди вирішили не брати участь у конкурсі після того, як стало відомо про участь Нефьодова.

Наприклад?

Я боюся когось образити, якщо забуду чиєсь прізвище згадати. Але запевняю вас, в країні є сильні фахівці, які впоралися б із завданням реформування митниці.

Раз ви його так критикуєте, самі не планували брати участь у конкурсі?

Такі думки були, але я зрозумів, що не готовий. Рішення було правильним.

І з чого б ви почали реформу?

Щоб розповісти в загальних рисах потрібно ще два інтерв'ю.

Ну якщо зовсім коротко – завдання № 1 – визначити роль митниці в системі органів державної влади.

Завдання № 2 – виходячи з цього розробити комплекс змін в законодавство, яке дозволить привести функціонал до завдань цієї ролі.

Завдання № 3 – зарплати. Середня зарплата митника в 2019 році становила близько 13000 грн. Але це з податками. Тобто на руки, в середньому, людина отримувала менше 8 тисяч гривень. Звичайно, високі зарплати – не панацея від корупції. Але платити людям 10 доларів в день і намагатися здійснити реформу, мені здається, явно провальна ідея.

Так, що поки не вирішаться проблеми зарплат митників, не будуть покращені умови їх роботи і матеріального забезпечення, не буде проведена системна роботи по усуненню дірок в законах, ситуація не зміниться.