Сергій Квіт: "12-річня школа - це те, без чого ми не обійдемося"

У першій частині інтерв'ю міністр освіти і науки України Сергій Квіт розповів про проект закону "Про освіту" та скорочення кількості вищих навчальних закладів.

У першій частині інтерв'ю міністр освіти і науки України Сергій Квіт розповів про проект закону "Про освіту" та скорочення кількості вищих навчальних закладів.

У другій частині бесіди міністр зробив акцент на реформі шкіл, зокрема, в сільській місцевості, а також зміні географії ВНЗ з Донецької та Луганської областей.

"Англійська мова - це величезний ресурс, немає зараз ні науки, ні освіти без англійської мови", - зазначив міністр освіти та науки в інтерв'ю РБК-Україна.

РБК-Україна: Скільки ще маленьких сільських шкіл може бути закрито найближчим часом?

Сергій Квіт: Міністерство таких планів не виношує. Це прерогатива місцевих громад. В державі реалізується концепція децентралізації і МОН, у тому числі, залишає на місцевому рівні значно більше фінансів. Із цього року місцеві громади мають набагато більше коштів, ніж у попередні часи. Якби не війна і криза, можна було б сказати, що вони мають профіцит бюджету.

Місцевій владі видніше, які школи варто закрити, які утримувати, незважаючи на надмірні витрати, де потрібно подбати про транспорт і дороги, а де спланувати посилення чи відкриття нової школи, яка б обслуговувала, наприклад, кілька сіл.

Маємо об'єктивні проблеми, пов'язані з кількістю вчителів: за останні 5-7 років в Україні на третину скоротилася кількість учнів, а кількість вчителів залишилася такою самою. Надмірна кількість малоформатних шкіл не може забезпечити належну якість освіти. Оскільки держава з 1991 року не приділяла цим соціальним питанням ніякої уваги, ми зобов'язані зробити це зараз.

РБК-Україна: А коли може бути запроваджена 12-річна шкільна освіта?

Сергій Квіт: Наступного року ще не буде запроваджена, хоча без неї ми не обійдемося. Коли більшість теперішніх батьків закінчували школу, весь світ навчався у 10-річній школі. Тепер світ вчиться у 12-річній. Скасування одного року за Табачника не мало ніякого сенсу. Зокрема стали більш насиченими навчальні програми, вони спресувалися, стали інформативно перенасиченими і нецікавими.

Зараз ми вживаємо спеціальних заходів, щоб спростити навчальні програми для початкової і старшої школи, щоб розвантажити й зацікавити учнів. Бо, якщо дитина не встигає зацікавитися, вона витрачає дарма час, а навчальний процес втрачає сенс. Тому, я сподіваюся, що ми повернемося до цього питання у наступному календарному році, тобто через академічний рік, і це те, що обов'язково має бути зроблено.

РБК-Україна: Скільки школярів і студентів з окупованих територій перевелись до інших освітніх установ? Чи будуть ці студенти переведені назад після звільнення окупованих територій, або, можливо, вони самі отримають право визначатись, де продовжити навчання?

Сергій Квіт: Ми спочатку перевели студентів з Криму і тимчасово неконтрольованих територій Донбасу на ті місця, які були в інших ВНЗ. Потім була велика хвиля студентів, стосовно яких ми запровадили концепцію вільного слухача - тобто нових студентів брали на навчання у той університет, куди вони зверталися. Відмова могла бути надана лише у письмовій формі і тільки у тому випадку, якщо групи, куди просяться переміщені студенти, переповнені більш ніж на 5 осіб.

На 1 січня 2015 року вільні слухачі визначилися з місцем навчання. Частина з них лишилася у нових університетах, частина - повернулася у свої рідні ВНЗ, які були евакуйовані з Донбасу. Так вони одержали статус студентів, тобто за ними прийшли кошти з передбачених ще в мирний час асигнувань. Всього було евакуйовано 16 ВНЗ і 10 академічних інститутів.

Всі студенти, які хотіли вчитись, знайшли собі місця в нових університетах. Мова йде про кілька тисяч осіб. Точну цифру визначити важко, оскільки, окрім денної форми навчання, багато хто працює дистанційно, бо не має можливості переїхати. Також кримчани продовжують масово одержувати українські дипломи. В інші регіони України учнів переїхало 15 тисяч з Луганської і 26 тисяч з Донецької областей. З Донецької також були переміщені 7000 дошкільнят.

Далі, по мірі того, як буде звільнятися Донбас, студенти визначаться, хочуть вони повернутися, чи залишаться на новому місці - це може бути тільки вибір самих людей.

РБК-Україна: Яким містам студенти та університети надають перевагу?

Сергій Квіт: Студенти роз'їхалися практично в усі регіони України. Переважна більшість університетів з Донецька і Луганська переїхала до інших районів самого Донбасу. Викладачі і співробітники не хочуть рухатися далі. Навпаки, є велике бажання повернутися додому. Донецький національний університет переїхав аж у Вінницю, Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. Туган-Барановського - до Кривого Рогу, деякі медичні і аграрні заклади - до Харкова. Було багато повідомлень про те, що кримські татари часто надають перевагу Галичині.

РБК-Україна: Скільки викладачів виявили бажання переїхати з тимчасово непідконтрольних Україні територій?

Сергій Квіт: Хоче їхати переважна більшість. Але хтось з них може поїхати, хтось - ні. Тому що іноді є обов'язки перед старшими родичами, іноді вони бояться залишати квартири і будинки, бояться переїзду, вагаються. Тому частина викладачів переїхала, частина працює дистанційно, перебуваючи у Донецьку та Луганську. А частина навіть, приїжджає на свої пари, вичитує їх і потім їде назад.

Так само багато студентів навчається дистанційно, знаходячись у межах окупованого Донбасу. Але люди, незважаючи ні на що, хочуть одержувати українські дипломи і мати відношення до нашої системи освіти, яка реформується.

РБК-Україна: Нещодавно ви анонсували створення всеукраїнського волонтерського проекту з проведення мовних літніх таборів у школах країни. Яка ситуація з викладачами англійської у школах, чи вистачає їх загалом і у сільських школах зокрема?

Сергій Квіт: Формально в усіх школах є англійська мова, але фактично у нас відсутній єдиний стандарт якості. Не секрет, що маємо такі сільські школи, в яких вчитель фізкультури, математики і англійської мови - це та сама особа. Тому МОН розробляє великий проект - літній табір англійської мови для всіх учнів в усіх регіонах. Він відбуватиметься у червні, протягом трьох тижнів.

Для цього ми працюємо і з нашими викладачами, і з волонтерами-іноземцями (native speakers), які викладають в Україні, звертаємося за підтримкою до успішних студентів і недавніх випускників, які володіють англійською, аби вчити дітей. Ми хочемо звернути на це питання увагу всього суспільства, започаткувати моду на вивчення іноземних мов.

Англійська мова - це величезний ресурс. Зараз немає ні науки, ні освіти без англійської мови.

РБК-Україна: 20 грудня Київський апеляційний адміністративний суд своїм рішенням залишив у силі рішення Окружного адміністративного суду, який визнав дійсним ліцензію Київського університету культури (КУК) Михайла Поплавського. Тоді ж представник Міносвіти у суді Олександр Сич заявив, що МОН буде доводити свою правоту у Вищому адміністративному суді України. На якому етапі зараз перебуває ця справа? Як Ви оцінюєте шанси вашого Міністерства виграти суд у Поплавського, зважаючи на нинішню ситуацію у судовій системі України?

Сергій Квіт: Під час ліцензування ця приватна мережа Поплавського, разом із КУКом, подавала неправдиві відомості, зокрема, вписуючи в перелік викладачів тих, хто насправді працював у Київському національному університеті культури і мистецтв. Також КУК навіть не має власного приміщення, тому ми й не змогли акредитувати цілий ряд спеціальностей. Члени відповідних комісій замість навчальних корпусів знаходили багатоквартирний будинок, адреса якого була вказана в документах.

Тому значною мірою ці заклади мають фейковий характер або є відверто неякісними. Вони, разом з кількома десятками інших подібних ВНЗ, існуватимуть лише до кінця навчального року. Не секрет, що в Україні є серйозні проблеми з окремими суддями і судами. Тому надалі ми публікуватимемо імена тих суддів, хто буде захищати відверті надуживання, з метою привернути до них увагу журналістів і громадськості.

Спілкувалася Юлія Молочко