Сергій Гусовський: Нам потрібні рішучі реформи та розумні зміни

Голова депутатської групи "Київська команда" в Київраді Сергій Гусовський розповів РБК-Україна, чому вирішив балотуватися до Верховної ради як самовисуванець, чому в нього немає передвиборчих гасел і що збирається робити в разі перемоги.

 

П'ять років ви працювали в Київській міській раді. Тепер балотуєтеся до Верховної Ради. Чому парламент?

На це є кілька причин. Якщо говорити суто про питання, що стосуються Києва, то вирішення частини з них передбачає вплив із боку державної влади чи Верховної Ради. Це стосується, зокрема, і питань управління містом. Адже нині ми маємо потужну проблему в тому, що в столиці де-факто існує обмежене самоврядування, діє президентська вертикаль, і у киян критично мало інструментів для впливу на управління містом. Водночас прізвище президента в цьому випадку неважливе — система передбачає, що саме очільник держави призначає голів державних адміністрацій. Усе це, безумовно, впливає на якість управління.

До прикладу, на посадах голів райдержадміністрацій можуть опинитися люди, які не знають специфіки району. І щоб зорієнтуватися в багатьох питаннях, їм потрібен час. Але життя не стоїть на місці, і багато рутинних питань по районах потребують швидкого вирішення.

Мешканці міста можуть обирати будь-яку програму дій, будь-якого лідера чи менеджера, але хтось із високопосадовців вирішить інакше – й головою КМДА чи РДА міста стануть не обранці народу, а призначенці. Звісно, так не має бути. І для вирішення цього комплексного питання нам потрібен виважений закон про столицю, що зробить владу міста підзвітною киянам, а не чиновникам.

Крім того, я маю своє бачення стратегії розвитку країни, вважаю, що нам потрібні рішучі реформи в державному управлінні, потрібні більш професійні та динамічні зміни в економічному законодавстві, потрібні нові погляди на процес державотворення, нова, так би мовити, філософія змін. Суспільство на останніх виборах продемонструвало, що воно бажає змін. Але не будь-яких. Ані реванш, ані повернення в минуле нам не потрібні.

Навпаки. Нам треба більш системно та кваліфіковано просуватися на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції. Не все, що було зроблено за останні роки, треба зруйнувати. Це хибний підхід. Але багато що потребує очищення від корупції та від застарілих радянських підходів.

Я вважаю, що маю необхідний досвід в економіці, бізнесі, місцевому самоврядуванні, щоб принести користь своїм виборцям, парламенту та країні.

Зараз багато політиків говорять про мир на сході країни. Безумовно, всі українці прагнуть миру. Але за яку ціну? Іноді за цим ховається спроба капітуляції або ревізії здобутків Революції Гідності. Дедалі частіше говорять про реванш старих сил. Ви вірите, що європейський курс і незалежність країни переможуть?

Відповісти на це запитання можна, процитувавши великого британця Вінстона Черчилля. Коли Британська імперія залишилась сам на сам із нацистами, які побудували сильну армію та захопили всю Європу, він сказав: "Якщо країна, обираючи між війною та ганьбою, обирає ганьбу, вона отримає і війну, і ганьбу"… Дуже влучні слова. Нам треба пам’ятати їх завжди.

Але я відповім більш докладно. Так, небезпека реваншу існує. На жаль, у країні ще залишились політичні сили, які готові заплющити очі на агресію Кремля, на окупацію наших територій і зустрічати ворога з хлібом та сіллю. Але я не вірю в їхню перемогу й особисто робитиму все, щоб реваншу не сталося. І перш за все для цього необхідні рішучі та кваліфіковані реформи, жорстка боротьба з корупцією та модернізація Збройних сил.

Ми повинні розуміти: справжній мир і повернення нашої землі можуть відбутися тільки тоді, коли Україна буде сильною. Нам потрібна сучасна армія, сучасні технології, сучасна економіка. Якщо це буде – жоден ворог ніколи нас не переможе.

Безперечно, потрібні дипломатичні зусилля та зміцнення проукраїнської міжнародної коаліції, потрібні переговори в Нормандському, а ще краще – Будапештському форматі. Але немає сумнівів, що мир може бути тільки через перемогу. Бажано політико-дипломатичну.

Тепер про реванш. Я є світоглядним противником реваншистів. Отже, це ще одна причина, чому я йду до парламенту. Там треба сформувати критичну кількість парламентарів, щоб дати відсіч реваншистам.

ЦВК зареєструвала на вибори екс-главу адміністрації Януковича Андрія Клюєва та скандального блогера Шарія, хоча вони не проживали в Україні останні роки (інтерв'ю було записано до рішення ЦВК про скасування реєстрації Клюєва і Шарія, - ред.). Як ви вважаєте, це ще не реванш?

До цього я ставлюся негативно. Це ще одне красномовне підтвердження, що судову реформу не завершили і вона потребує перезавантаження, адже ЦВК діяла згідно з рішеннями судів. Це вже не перше і не друге сумнівне рішення нашого правосуддя. Завдання наступного парламенту – покласти край замовному та корупційному правосуддю. Тут потрібна політична воля та розуміння стратегії й тактики реформи.

Назвіть кілька головних ініціатив, над якими ви збираєтеся працювати у ВРУ?

Я йду в парламент підтримати розумні зміни та рішучі реформи, що наблизять нас до європейських стандартів життя та рівня свобод. Україна – це Європа не тільки географічно, але й культурно, ментально, політично. Європейська інтеграція України в широкому сенсі цього процесу – головна мета найближчих п'яти років.

У парламенті я відстоюватиму зміцнення та розбудову української армії, а також євроатлантичну інтеграцію України. Ще один пріоритет – це рішуче реформування та оновлення економіки, надання українським громадянам максимальної економічної свободи, радикальне зниження бюрократичного та податкового тиску на підприємців. Не менш важливою є боротьба з корупцією та свавіллям чиновників, правоохоронців та суддів. Нам потрібна реформа правосуддя та системи державного управління, перехід від держави-власника до держави-сервісу.

Якщо говорити про конкретні законодавчі ініціативи, то, окрім згаданого Закону про столицю, це внесення змін до Конституції щодо обмеження недоторканності президента, депутатів і суддів, а також щодо поглиблення реформи місцевого самоврядування в частині надання органам самоврядування права створювати виконкоми, ліквідації державних адміністрацій та створення інституту префектів; закон про впровадження цивілізованого обігу сільськогосподарської землі, новий закон про незаконне збагачення вищих посадових осіб. Надзвичайно важливим є і рішуче реформування парламенту.

Треба побороти, зокрема, кнопкодавство та ставлення до роботі у Верховній Раді, як до участі в якомусь факультативному клубі за інтересами. Тому обов’язково планую активно долучитися до розроблення нового Регламенту Верховної Ради України та законів щодо підвищення рівня відповідальності депутатів перед виборцями, їхнього професіоналізму та відкритості перед суспільством.

В одному з інтерв’ю ви виступали за скасування мажоритарки, а зараз балотуєтеся до Верховної Ради саме за цією системою. Ваше ставлення до мажоритарки змінилося?

Ставлення до прийняття Виборчого кодексу не змінилося – я виступаю за пропорційну систему за відкритими списками. Водночас реальність диктує свої правила, і треба з нею давати собі раду. А реальність така: сьогодні переважна більшість нових партій, які йдуть до парламенту, є по суті лідерськими проектами, без сталої ідеології, без стійких прихильників.

Це проекти на одну, а може, дві виборчі кампанії, які використовують будь-які популярні гасла, бо їхнє завдання – сподобатись виборцям. Щоправда, потім, уже при владі, вони в кращому випадку імітують виконання своїх обіцянок. А в гіршому – забувають про них. Загалом український політикум хворий на популізм. Причому популізм необмежений і печерний. Вони готові пообіцяти все, що завгодно, щоб їх обрали. Навіть те, що буде загрожувати стабільності країни, шкодити економіці та українцям. Ця хвороба захоплює й інші країни світу. Зараз світовий тренд – популізм. Але я вважаю, що це тимчасово, хвиля спаде, здоровий глузд переможе, думаючих людей у нас багато.

Чому ви ухвалили рішення балотуватися саме від 212 округу (Позняки, Осокорки, Харківський масив і Бортничі)? Чому, наприклад, не більш "елітний" Печерськ?

Мій вибір – звертатися до спільноти Позняків, Осокорків, Харківського, Бортничів, щоб мені довірили право представляти їх у Верховній Раді. Це пов’язано з тим, що, як на мене, ці райони найкраще ілюструють динаміку, яка притаманна столиці і киянам загалом. Тут живе дуже активна громада – цього року Дарницький район став лідером за кількістю підтриманих ініціатив у межах Громадського бюджету. З 550 проектів, що фінансуватимуться наступного року, 99 були ініційовані саме тут. Водночас у Печерському районі тільки вісім проектів набрали достатньої підтримки.

Що стосується конкретної роботи на цьому окрузі, то за останні роки в нашої команди тут була низка результативних проектів. Йдеться про захист екопарку "Осокорки", недопущення введення в експлуатацію незаконної автозаправки на вулиці Ревуцького тощо. Окрім того, є розуміння проблем, пов’язаних із Бортницькою станцією аерації, з необхідністю встановлення фільтрів на сміттєспалювальному заводі "Енергія". Тому я маю право говорити, що комплексно розумію проблеми, вирішення яких зможе вплинути на покращення якості життя мешканців району.

Крім того, варто говорити про більш глобальні міські проблеми: нестачу дитячих садків і шкіл, брак робочих місць на лівому березі. Це те, що треба змінювати в рамках Стратегії розвитку Києва, яку необхідно написати та затвердити. Бо зараз Київ розвивається несистемно – все це призводить, зокрема, і до появи хаотичних забудов, що погіршують інфраструктуру та логістику пересування містом.

Свого часу ви долучилися до створення київського осередку "Об’єднання "Самопоміч" і прийшли до Київради за списками саме цієї партії. Минулого року стався конфлікт із керівництвом цієї політичної сили. Минув час, вляглися емоції. Як тепер оцінюєте те, що трапилось?

Це був штучно створений скандал, на роздмухування якого наші колишні колеги витратили чимало сил і ресурсів. Фундаментальною ж причиною конфлікту з керівництвом партії були саме ідеологічні засади. Спроби чітко зафіксувати тези, на які спирається політична партія "Об’єднання "Самопоміч", постійно наражалися на спротив або ігнорування. А для нас було важливо діяти в межах ідеологічних засад. Найгірша політична практика – це намагатися сподобатися всім. Адже в той чи інший момент, подобаючись одним, ти повертаєшся спиною до інших.

Захищає від таких ситуацій і водночас допомагає рухатися далі саме ідеологія. Хтось вважає, що це застарілий підхід. Але я з цим категорично не погоджуюся. Вкрай відрізняється позиція "відібрати і розподілити" від позиції "забезпечити рівність стартових можливостей". Конфлікт із "Самопоміччю" вилився на нас претензіями та безпідставними звинуваченнями. Щоб не заглиблюватися в це питання, поясню коротко: йшлося про голосування Київраді за 10 соток землі, що приватизувалися під наявним будинком.

Власником землі був один із членів фракції "Самопоміч". Через це нас звинуватили в тому, що ми підтримали корупційну схему. Водночас цей колега завчасно заявив про наявний конфлікт інтересів і, відповідно, не брав участі в голосуванні. Він зробив усе в рамках законодавчого поля, і голосування відбулося повністю в межах закону – про це неодноразово публічно говорив навіть секретар Київради, який є представником іншої політичної сили.

Після цього був судовий позов з боку НАЗК, але нещодавно рішення суду першої інстанції підтвердило: дії Київради були законні. Донині апеляцію ніхто не подав, що красномовно свідчить про політично обумовлене намагання позбутися тих, чия думка стала незручною.

Що ви вважаєте своїми основними досягненнями в Київраді?

За ці п'ять років нам із командою та громадою багато чого вдалося. Ми зупинили будівництво житлового комплексу на території майбутнього екопарку "Осокорки" та надали йому офіційного захисного статусу. Запровадили мораторій на обрізання неаварійних дерев. Зупинили будівництво підземного торговельного центру на Поштовій площі на місці археологічного розкопу. Запровадили європейські правила розміщення вивісок. Захистили Замкову гору, надавши статусу парку.

Не допустили будівництво багатоповерхового готелю на Андріївському узвозі. Впровадили програму відновлення роботи дитячих садочків столиці в приміщеннях, які раніше використовувалися не за призначенням... Цей список можна продовжувати довго.

Відповідно, я вважаю, що ефективно представляти громаду можна, об’єднавши прогресивних людей, які підтримують ідеї економічної свободи, відкритості й демократії. Більше того, таких людей можна об’єднати незалежно від партійних прапорів. А головне – людям треба говорити правду, навіть коли вона може не сподобатися. Тоді буде довіра до політиків. А виборці зможуть думати, аналізувати та приймати розумні рішення.

В одному з інтерв’ю ви казали, що вважаєте неприпустимим "засівання гречкою" округу. Як, на вашу думку, повинна проводитися передвиборна кампанія і як ви плануєте її проводити?

Мають застосовуватися всі можливі інструменти, аби донести свою думку до тих, хто голосуватиме. Треба запросити, закликати, мобілізувати людей, щоб вони і свою думку висловлювали. Доносити свою позицію можна через зовнішню рекламу, через соціальні мережі, також, безумовно, є важливим пряме живе спілкування з людьми. Наша команда майже щодня проводить такі зустрічі – ми п'ємо каву, спілкуємося. Тотально неприйнятні будь-які форми підкупу або некоректного впливу. Зокрема, роздача продуктових наборів, безкоштовні екскурсії на теплоходах тощо. Некоректними є написання прізвищ на лавочках і дитячих майданчиках.

Бо здебільшого це роблять депутати не за власні, а за бюджетні кошти. Крім того, треба розуміти: якщо вам щось безкоштовно дарує кандидат – є велика небезпека, що в парламенті він захоче повернути витрачене. Отже, він буде займатися корупцією. Це замкнуте коло. Перервати його можуть тільки думаючі виборці, які голосуватимуть не за гречку, а за позицію, досвід, професійність, порядність, світогляд.

Ви відмовилися від такої невід’ємної, здавалося б, частини політичної кампанії, як гасло. Принаймні на ваших бордах його немає. Це було свідоме рішення? Чому саме так? Вам нічого сказати виборцю? Чи це така "фішка"?

Так, це абсолютно свідоме рішення. Безперечно, що за багато років діяльності попередніх влад сформувалася шалена недовіра до політиків. Тому будь-яке гасло зустрічається в багнети, і люди мають на це підстави. Достатньо поспілкуватися з людьми, щоб зрозуміти: вони вважають, що влада – це взагалі щось окреме, і вона не представляє їхніх інтересів.

А держава, включно з міською адміністрацією, – радше стрес, аніж допомога. Тому я свідомо відмовився від гасел. Я хочу говорити про те, що було зроблено нашою командою безпосередньо на Осокорках, Позняках, Харківському. Хочу говорити про те, що маємо в процесі виконання, а які проекти й ідеї плануємо реалізовувати далі.

Крім того, єдине гасло звужує кампанію. Виборцю важливо подивитися на кандидата з усіх боків, дізнатися про його минуле, його справи, його досвід і погляди, а також послухати про його плани та стратегію в парламенті та в політиці. Після цього він зможе зробити ефективний вибір. Одне гасло – це, на мою думку, спроба спростити діалог із людьми. Я хочу, щоб сучасні виборці максимально отримували всю необхідну інформацію та робили свій вибір.

Як ви оцінюєте свої шанси на виборах?

Безумовно, я вірю в перемогу! А конкуренція – це завжди добре. Водночас добре, коли люди обирають найсильніших. Моє розуміння сили кандидата в народні депутати полягає в тому, щоб людина глибоко розуміла не лише локальні проблеми, а й міські та загальнонаціональні. Той, хто має розуміння і бачення щодо того, як вирішити, – є найкращим представником громади.

Багато хто знає вас як успішного ресторатора. Ви готові поставити крапку у своїй підприємницькій діяльності в разі обрання до парламенту?

Безумовно. До речі, вже кілька років нашим бізнесом керує мій брат Євген. Тому справа полягатиме лише в тому, щоб зафіксувати це формально. А загалом поєднання бізнесу та політики – це поганий тон.