День пам'яті жертв комуністичного терору відзначається сьогодні. Політв'язні радянських концтаборів відзначали цю дату щорічно як День жертв червоного терору.
Кількість жертв комуністичного терору, сталінських репресій в Україні досі залишається невідомою. Про це Президент України Віктор Ющенко сказав в травні ц.р., виступаючи на церемонії пам'яті жертв сталінського режиму на території Національного історико-меморіального заповідника "Биковнянські могили": "Ми живемо ще в такий час, коли нація не може відповісти на питання, скільки вона втратила людей в 20-30 роках, а також у воєнні і післявоєнні роки".
Служба безпеці України реалізує програму для оприлюднення матеріалів з архівів НКВД-КДБ, які стосуються репресій комуністичного часу. Ця акція готується в рамках нинішніх заходів, присвячених українській трагічній історії XX століття.
В.о. глави СБУ Валентин Наливайченко вважає, що сім'ї, які постраждали від комуністичного терору мають право на компенсацію. "Це був злочин проти людства. Згідно з нашим законодавством, ті сім'ї, які постраждали, таке право на компенсацію мають. Єдине що - доказова база. Таких прецедентів ще не було. Але найголовніше - розкрити правдиві документи, фотографії, а вже правда – вона завжди переможе", - сказав В.Наливайченко.
У той же час, директор Інституту національної пам'яті Ігор Юхновський сумнівається, що такі компенсації будуть проведені.
Нагадаємо, 5 вересня 1918 р. Рада Народних Комісарів Росії прийняла постанову, в якій визначалась необхідність здійснити заходи безпеки Радянської республіки відносно класових ворогів шляхом ізоляції їх у концтаборах. Ця постанова спричинила мільйони безневинних жертв як в Україні, так і в Росії, які продовжували збільшуватися протягом багатьох років. При цьому знищувалися не тільки винні. Прокурор і міністр юстиції Радянської Росії М.Криленко в 1918 р. виступив з пропозицією карати і невинних людей, оскільки "винищування невинних вражає маси".
Заходи боротьби з "неблагонадійними" посилилися особливо в 30-і роки, відомі як часи сталінських репресій. Маючи в руках практично всю повноту інформації про населення, вище керівництво СРСР вирішило "очистити" країну від тих категорій, які, на його думку, не годилися для будівництва комунізму. Ніхто цієї "чистки" не міг уникнути: крізь дрібне ситечко було просіяно все населення, пише Василь Овсієнко, лауреат премії імені Василя Стуса, української жертви радянського концтабору.
Тоді 2 липня 1937 року Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постановуП 51/94 "Про антирадянські елементи" відповідно з якими секретарям обласних, крайових, республіканських організацій і представникам НКВД пропонувалося взяти на облік всіх "кулаків і кримінальних в'язнів", що повернулися з місць карання , для того, щоб найбільш ворожих з них заарештувати і розстріляти в порядку адміністративного проведення їх справ через "трійки", а останніх вислати у вказані НКВД місця.
Перші смертні вироки були схвалені і виконані вже в грудні, зокрема в НКВД УРСР. Будинок Інституту шляхетних дівчат, нині Центр культури на Інститутській, ще не почав виконувати свої нові функції: 13—15 грудня 1934 року письменників Григорія Косинку, Дмитра Фальківського, Івана Крушельницького, Олексу Влизько, Констянтина Буревія і інших розстріляли ще в старому приміщенні Інституту.