Українська опозиція після другого Майдану різношерста, як ніколи. Поряд з так званою "демократичною опозицією" наступники Партії регіонів також не втрачають електоральних балів. В об'єднавчих процесах з Тимошенко, Саакашвілі, Садовим і компанією лідери "Оппоблока", зі зрозумілих причин, не можуть брати участь. У той же час, Льовочкін і Бойко та інші не приховують, що роль глухої опозиції їх не влаштовує. "Навряд чи хтось міг би зіграти на руку "Оппоблоку" краще, ніж це зробила "демократична опозиція" на початку вересня - в історії з проривом кордону Саакашвілі і компанією", - кажуть співрозмовники з "Опозиційного блоку". Що ж насправді відбувається усередині "Опозиційного блоку" і які їх плани на найближче майбутнє - в матеріалі РБК-Україна.
Всупереч поки ще декларованій меті, дострокові парламентські вибори "Опоблоку" давно не потрібні. З огляду на те, що в цьому випадку розклад сил в новому парламенті може бути абсолютно непередбачуваним.
По-друге, перспектива проходу свого кандидата у другий тур майбутніх президентських виборів разом з Петром Порошенком передбачає, що сама влада буде зацікавлена в підтримці позитивного реноме колишніх регіоналів. По-третє, при нинішній ситуації і нехай навіть відносно стабільному електораты, розмивання голосів на народжені після другого Майдану партії "Наш Край", "Відродження" і тому подібні - неминуче. "Регіонали", нехай навіть і колишні, завжди славилися розрахунком, а у схильності до ризику помічені не були.
За даними джерела РБК-Україна в керівництві "Опоблоку", завдання-максимум просте, але амбітне. Крок перший: стати одними з ініціаторів Конституційної реформи, що передбачає розширення повноважень парламенту; крок другий - провести переговори про "коаліцію національної єдності" разом з командою діючого президента і, фінальний акорд - замінити собою "Народний фронт" у команді влади. І нехай вищевказане як дві краплі води нагадує 2006 рік, "універсал національної єдності" імені Ющенка і реставрацію, здавалося б, назавжди відіграного Януковича, але тоді ж у регіоналів все вийшло. Чому б їм не планувати схожу схему сьогодні?
Відповідаючи на питання про те, як все це можна буде "продати" виборцю, в керівництві Оппоблока видають несподіване: "Росіяни під це можуть віддати Донбас". У цю заяву важко повірити, але вона цікава тим, що "коаліція національної єдності" загалом логічно вписується в концепцію "президента-миротворця", яку Петро Порошенко визначив для себе як магістральну лінію кампанії до другого терміну.
До речі, нелюбов лідерів "Оппоблока" до керівництва "Народного фронту" цілком взаємна. З останніх випадів - в понеділок, 2 жовтня глава МВС і один з лідерів НФ Арсен Аваков виступив на брифінгу з гучною заявою. За його словами, затримана напередодні бандитська група, що орудувала в Україні протягом останніх двох років, контактувала з низкою керівників партії "Опозиційний блок".
Найбільш медійного на сьогодні народного депутата Вадима Рабіновича продовжують асоціювати з "Опозиційним блоком", не зважаючи на його нові прапори з соняшниками. По-перше, Рабінович пройшов у нинішнє скликання парламенту разом з цією політичною силою, по-друге - досі офіційно не вийшов з фракції "Опоблоку". Не дивлячись на публічну критику колег по фракції, Рабінович не виходить з неї, тому, що в разі добровільного виходу він, згідно з регламентом Верховної Ради, лишиться мандату. Так само, як раніше вийшли з БПП Микола Томенко та Єгор Фірсов.
Партія "За життя", що, за різними соціологічними даними має від 5 до 8% електоральної підтримки, досі зберігає наліт таємничості в частині фінансування проекту. Одні (в основному, у владі) кажуть, що це технологічний проект "Опоблоку" з розділення електорату - щоб ті, хто з якихось причин розчарувався в "Опоблоці", не пішов до конкурентів і був "підхоплений" партією Рабіновича. Інші ж (в основному, в "Опоблоці") звинувачують Рабиновича в грі на руку Банковій, треті бачать у ньому традиційну "руку Кремля", четверті впевнені, що все це "За життя" - особиста політико-бізнесова ініціатива Рабіновича.
Насправді, бенефіціари телеканалу "Інтер" обіцяють Рабиновичу "веселе життя" ближче до виборів, з чого можна припустити, що перша гіпотеза існування партії - найменш близька до істини. Четверта ж - найбільш життєздатна.
"Вадим Зіновійович вже продав 300% свого умовно прохідного списку. Різним вкладникам дрібними партіями. Причому, що збереження прохідного рейтингу до виборів йому далеко не гарантовано", - повідомило РБК-Україна джерело у владі. Серед тих, хто має свій інтерес в партії "За життя", називають, зокрема, Банкову, Віталія Хомутинника і Павла Фукса, Віктора Медведчука і навіть Арсена Авакова.
Одна з періодично виникаючих тим всередині "Оппоблоку": чи можливий розкол всередині цієї відпочатку неоднорідної партії? "Ми не політична фракція, а, швидше - збірна менеджерів. Кожен знає, до якої когорти належить і хто у нього безпосередній куратор. За рахунок цього жодних проблем з дисципліною немає", - сказав співрозмовник у фракції "Опоблоку". Фракція "Опоблоку" дійсно поділена на квоти Сергія Льовочкіна, Ріната Ахметова і, трохи, Віктора Медведчука. Але відсутність єдиноначальності не означає скандалу.
Тліючий конфлікт групи Ахметова і умовної групи "Росукренерго" один з політтехнологів оригінально охрестив "газові проти вугільних", маючи на увазі інтереси в газовому та вугільному бізнесі кожної з них.
"У нас "нелюбов" з 2002 року. Але це ніколи не переростало і не переросте в конфлікт, або, тим більше, в розкол. У нас спільні політичні цілі і зрозумілі супротивники", - сказало джерело РБК-Україна в керівництві "Опоблоку". Співрозмовник додав, що, навіть якщо єдиним кандидатом від "Опоблоку" на майбутні президентські вибори не піде Юрій Бойко, це не означатиме, що "Ахметов переграв Льовочкіна". У партії однозначно дали зрозуміти, що будь-яке рішення буде консенсусним і найбільш вигідним для них на той момент.
Тож головною метою у керівництві "Опоблоку" називають збереження взаємовигідної єдності. "А взагалі Рінат буде "грати всіх", - говорить джерело в "Опоблоці", маючи на увазі традиційне для українських олігархів "розкладання яєць по різних кошиках" під час виборів.