Матч проти Молдови, який повинен був стати логічним продовженням освоєння нових вершин, для збірної України завершився гірше нікуди. Нульова нічия з суперником рівня "команди з братньої республіки" не може бути оцінена інакше, ніж провалом. Матч з Чорногорією лише підтвердив наявність сумної тенденції - команда хоче, але не може, при цьому не може зовсім, вибачте за песимізм, не може безнадійно.
Матч проти Молдови, який повинен був стати логічним продовженням освоєння нових вершин, для збірної України завершився гірше нікуди. Нульова нічия з суперником рівня "команди з братньої республіки" не може бути оцінена інакше, ніж провалом. Матч з Чорногорією лише підтвердив наявність сумної тенденції - команда хоче, але не може, при цьому не може зовсім, вибачте за песимізм, не може безнадійно.
Після нічиєї на "Уемблі", яку багато хто, включаючи автора цих рядків, оцінили як новий виток розвитку нашої національної команди, на неподобство, що творилося у Кишиневі було дуже сумно дивитися. Українці, як і очікувалося, понеслися вперед, цілком успішно проходячи центр поля, але як тільки м'яч після сумбурних дій наших гравців потрапляв у штрафну, впевненість наших збірників кудись зникала.
"Ми не перемогли, нас підвела реалізація" - хлопці, це, вибачте, що? Можна прийняти цей аргумент, коли є осмислена гра, коли Англія відскакує на "Уемблі", але ніяк не тоді, коли на "Зімбру" збірна Молдови спокійно і впевнено не дозволяє нам забити. В іграх з командами рівня Молдови, при всій повазі до суперника, будь-який результат, окрім перемоги, є провалом. І не важливо в цей момент, що перешкодило перемогти, будь то реалізація або неправильно підібрані шипи на взуття - ми, уболівальники, не повинні цього чути. "Ми не перемогли, бо грали сумбурно, боялися взяти на себе відповідальність за результат, не запропонували суперникам нічого складного в плані тактики, не вміємо грати першим номером" - ці слова набагато чесніше, але їх ніхто не сказав.
У матчі проти Чорногорії сценарій розвитку подій був ідентичний молдовському. Сумбур попереду, нудьгуючий захист позаду. Мабуть Кучер з Коноплянкою забули, що Чорногорія це не Молдова, і обрізали всю збірну, подарувавши підопічним Брновича гольову контратаку і три очки в залік.
Читайте також: Україна - Чорногорія: Українці повністю переграні в Києві (відео)
Що робив Коноплянка весь матч, крім зміщень у центр з флангу і простих ударів у воротаря? Не зрозуміло, чим би подібні дії допомогли б у матчі проти Молдови. Чим вийшовший на поле Зозуля посилив гру? "Тиском" на триметрових захисників Чорногорії, який, природно, не приніс результат. Що робив 80 хвилин на полі Селезньов, боровся? Боротьба це дуже добре, проте форвард повинен бити по воротах, хоч трохи, хоч іноді, чого в діях Євгена помічено не було.
Подібних питань можна задати тисячу, абсолютно до кожного гравця, крім Пятова - воротарі, слава Богу, в Україні ще не перевелися. І знову ж, відповіддю на всі ці питання буде горезвісне "підвела реалізація", і абсолютно не важливо, що "реалізовувати" було зовсім нічого.
У жодному разі не підтримую уболівальників, які на стадіоні "Олімпійський" останні хвилини матчу скандували "ганьба", але варто відзначити, що подібне трапляється вперше. І справа тут навіть не у відсутності "культури вболівання", а скоріше в простій емоції, яку, я впевнений, вчора відчули багато людей. Емоція крайнього роздратування, яку в народі прийнято називати дуже нецензурним словом.
Народна мудрість каже, що для того, щоб високо злетіти, потрібно низько впасти. Щиро сподіваюся, що зараз ми впали досить низько для польоту, адже попереду і Польща, і Сан Маріно, яких з такою грою України саме час почати побоюватися.