Росіяни заходять на український шельф

Привид сухої труби

Нинішній рік закінчується для України плачевно. Перспектива енергетичної незалежності якщо ще не зникла, то вже здригається в передсмертних конвульсіях. З початком війни на Донбасі був поставлений жирний хрест на можливості видобутку сланцевого газу в Україні, коли великі компанії Shell і Chevron відмовилися від дослідження газоносних ділянок.

Потім були дорого поховані перспективи внутрішнього видобутку газу. Державна Укргазвидобування, незважаючи на наявність ресурсу, наростила видобуток аж на 1 млрд куб. м газу замість шести. При цьому кількість товарного газу в минулому році навіть зменшилася. Червонопрапорний план 20/20 був талановито провалений менеджерами з найбільш ринковими у Європі зарплатами. Одного навіть відправили у відставку і обіцяли набити морду.

Сумно йдуть справи і на транзитному фронті. Щедро оплачувані з бюджету Нафтогазу України воркшопи про нікчемність Північного потоку-2 - зазнали краху. Труба наполегливо прокладається, залишилося тільки запропонувати третій маршрут Данії.

До того ж, немає ніяких передумов для продовження поточного транзитного контракту. Над українською ГТС нависла реальна перспектива спорожніти до кінця наступного року і виконувати роль страхувального маршруту на час ремонтів на нитках Північних потоків.

У цьому контексті події, що відбуваються навколо конкурсу на ділянки в Чорному морі, виглядають як світло, що гасне в кінці тунелю. Стрімкі терміни його проведення, слабкий набір учасників змушують думати, що його результати практично визначені. Для України це чи не остання можливість покрити потреби населення в газі. Але і вона, схоже, пливе в руки прокремлівських олігархів при активному сприянні внутрішніх політичних еліт.

Азербайджанське прикриття Лукойлу

12 червня завершився прийом заявок на участь у конкурсі з розробки ділянки "Дельфін" на умовах Угоди про розподіл продукції (УРП) на шельфі Чорного моря. Нагадаємо, конкурс було оголошено рівно за два місяці до цього. Уряд відмовився продовжувати його терміни, навіть отримавши відповідну вимогу від АП. Очевидно, поспіх важливіший за склад учасників.

Всього їх чотири. Серед них Frontera Resources – ініціатор конкурсу. Компанія з пропискою в США. Її власниками є Стів Нікандрос і Заза Мамулаішвілі. Працює в Грузії та Молдові. Однак жодного великого проекту поки не реалізувала. Про відкриття родовища в Грузії компанія заявляла ще в 2014 році, але особливих успіхів поки не досягла.

Одним із засновників другої компанії Trident Black Sea є колишній депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов, який у травні цього року отримав українське громадянство. Він відомий тим, що голосував проти анексії Криму Росією і є прихильником приватизації Укргазвидобування. Компанію так само пов'язують з народним депутатом Ігорем Кононенком і Володимиром Ігнащенком.

Третій претендент – Укрнафтобуріння, компанія, що належить олігарху Ігорю Коломойському, нардепу Віталію Хомутинніку і бізнесменові Павлу Фуксу, який заробив свої мільйони, займаючись бізнесом в РФ і прославився знайомством з Дональдом Трампом, у якого він свого часу хотів купити франшизу на будівництво Trump Tower в Москві. Їй, судячи з усього, підготовлена роль страшила в грі «Родовище не дісталося російському олігарху».

І четвертий претендент Caspian Drilling International Ltd – найцікавіший. Формально, це дочірня фірма азербайджанської держкомпанії SOCAR. Як повідомляють українські ЗМІ, її представники близько знайомі з нашими реаліями і зондували грунт ще навесні. Схоже, саме їй підготовлена доля матрьошки для власника російського "Лукойлу" Вагіта Алекперова.

Шельфовий фронт гібридної війни

Але Caspian Drilling International почала зондувати грунт неспроста. За словами інших учасників конкурсу, компанія отримала запрошення від Ільхама Мамедова через діючого міністра енергетики Ігоря Насалика.

Вже зараз азербайджанська держкомпанія вважається фаворитом конкурсу. На деяких російських сайтах відкрито пишуть, що «в Кремлі знайшли, як використати зміну влади в Україні для встановлення остаточного контролю над Чорним морем».

Як стверджують російські джерела, Caspian Drilling International потрапила на конкурс завдяки фінансовим гарантіям Ільхама Мамедова. Нібито він разом з депутатами з оточення колишнього прем'єра Арсенія Яценюка і соратником колишнього президента Ігорем Кононенком організував прихильність чинного міністра енергетики Ігоря Насалика.

Треба сказати, що Caspian Drilling International є сервісною компанією. Тобто, по суті, це субпідрядник, який виконує частину робіт по бурінню, не беручи на себе ризики по всьому проекту, які на ділянці Дельфін цілком вірогідні.

Подати документи на конкурс не від материнської SOCAR, а від його «дочки» - це частина комбінації для того, щоб фронтувати в цій угоді інтереси Лукойла і не замазувати керуючу компанію.

Ільхам Мамедов добре відомий на українському ринку. У листопаді 2014 року його призначили на посаду керівника Лукойл-Україна. На цій посаді він курирував продаж мережі АЗС австрійській AMIC Energy. Саме з ним контактують трейдери з питань поставок нафтопродуктів російської компанії в Україну.

Свою кар'єру він розпочав у складі компанії Літаско-Україна і потім продовжив її на Одеському НПЗ, де числився в комерційному відділі. Зараз він так само курирує роботу Карпатнафтохіму.

Тут і простежується його зв'язок з давнім другом і правою рукою Арсенія Яценюка – Андрієм Іванчуком. У лютому 2017 р. компанія Лукойл завершила операцію з продажу 100% частки володіння в компанії LUKOIL Chemical B. V. (Нідерланди), якій належав Карпатнафтохім.

Опосередкованим власником понад 50% акцій компанії стала кіпрська Xedrian Holding Ltd, кінцевим бенефіціаром якої є Ільхам Мамедов. Другу ж половину акцій отримала Techinservice Limited, яка займається виробництвом біоетанолу на базі державних спиртових заводів. Директором компанії є Ігор Щуцький.

Ще в 2015 році Ігор Коломойський відкрито визнав, що є співвласником найбільшого приватного виробника біоетанолу в країні, в якому є інтерес і у Андрія Іванчука.

Таке партнерство пояснюється тим, що рентабельність Карпатнафтохіму безпосередньо залежить від можливості пільгового ввезення сировини для виробництва в Україну. Досі лобістом інтересів Лукойлу виступав Андрій Іванчук, який вносив потрібні законопроекти через комітет Верховної Ради з питань економічної політики.

Цього літа Карпатнафтохім вже заявляв про амбіції видобувати газ у Харківській області. Компанія спільно з львівською групою компаній Горизонти брала участь у конкурсі на Іванівську площу. Проект планувалося реалізувати через компанію Газ Груп, від якої була подана заявка в Міністерство енергетики та вугільної промисловості. Однак конкурс був програний – ділянку віддали Укргазвидобуванню і Vermilion Ukraine Exploration B. V.

З шельфом Чорного моря такий варіант допустити не можна, тому російський Лукойл організував благонадійне прикриття за допомогою азербайджанської компанії. Тим більше, що росіяни давно мали інтерес у Чорному морі.

Але перша спроба Лукойлу зайти на шельф Чорного моря виявилася невдалою. В листопаді 2013 року Кабмін позбавив російську компанію Лукойл права на спільну з Чорноморнафтогазом розробку трьох перспективних ділянок шельфу Чорного моря.

Зараз дев'ять з десяти родовищ Чорноморнафтогазу захоплені російськими окупантами, а видобуток газу ведеться за допомогою скандальних трофейних вишок - Петро Годованець і Україна. За оцінками компанії, Російська Федерація вже видобула з родовищ в анексованому нею Криму понад 9 млрд кубометрів газу. На захоплені Одеське і Безіменне родовища як раз і претендував Лукойл.

Є і політичний інтерес російської компанії. У разі вдалого завершення конкурсу на ділянки шельфу це послабить українську позицію в суді в Гаазі про повернення кримського шельфу. В тому числі, захоплених росіянами газових родовищ — Одеського і Безіменного. Що може тільки зіграти на руку Вагіту Алекперову і Російській Федерації.

Крім того, існуючі системи озброєння російських окупантів роблять небезпечними і обмежують доступ до прилеглих акваторій. Тому велика ймовірність того, що конкурс в кінцевому підсумку виграє сателітарна компанія Caspian Drilling International, за якою приховані інтереси РФ, а потім вже і Лукойлу.