Реформа пенітенціарної служби: кого Мін'юст призначить головним

Будь-яка зміна влади в Україні супроводжується гучними обіцянками нових чиновників: поборемо корупцію, позбавимося від представників старої влади, знизимо тарифи, піднімемо зарплати і т.д. Але на практиці все виявляється з точністю до навпаки і в більшості випадків гучні обіцянки так і залишаються обіцянками.

Ще наприкінці минулого року міністр юстиції Денис Малюська в інтерв'ю "РБК-Украина" заявив, що пенітенціарна система корумпована, неефективна і анонсував звільнення всіх топ-керівників Кримінально-виконавчої служби. Однак, донині нових призначень не сталося, тоді як ймовірні кандидатури на цей пост – викликають все більше питань. Кого ж призначать головою Кримінально-виконавчої служби України і що буде з реформою пенітенціарної служби – у публікації РБК-Україна.

"Сало" для українських в'язниць

Всього в Україні функціонує 183 установи виконання покарань і слідчих ізолятора, сказано на сайті Державної кримінально-виконавчої служби. Новим начальником вищепереліченої кількості виправних установ, за даними журналістів та колишнього народного депутата України Дмитра Добродомова, ймовірно, стане Олег Сало - відомий міліціонер і глава Львівської області, звільнений з МВС під час Помаранчевої революції й з посади голови Львівської ОДА під час Революції гідності

Зокрема, за інформацією Добродомова, в кінці 1990-х років Олег Сало побудував успішну кар'єру у львівській міліції, хоча вже тоді його звинувачували у махінаціях різних масштабів. Зокрема, у видачі спецпосвідчень на авто членам злочинних угруповань та реєстрації нерозмитнених машин. Так, за даними місцевих ЗМІ, в той час Олег Сало підписав документи про зняття з обліку автомобіль марки Mersedes, власника якого вбили за кілька днів до цього. Як виявилося, машину з обліку знімав один з підозрюваних у вбивстві. Втім, широкого розголосу ця історія не отримала.

Фото: генерал міліції та екс-голова Львівської ОДА Олег Сало (УНІАН)

Вважається також, що з 2000 по 2005 роки більшу частину львівського бізнесу контролювали есдеки. Податкову адміністрацію довгий час очолював молодший брат лідера СДПУ (о) Віктора Медведчука - Сергій. Західну регіональну митницю очолював його близький друг - Тарас Козак. Міліцію, як вже писалося, - Олег Сало. Як писав "Оглядач", їх тоді підозрювали у причетності до замаху на місцевого бізнесмена Петра Писарчука

"У часи Помаранчевої революції Олег Сало вже очолював міліцію Львівської області, після чого нове керівництво МВС звинуватило його у виведенні коштів на будівництво дач своїм попередникам. Тоді ж його звільнили з органів, відкрили кримінальні справи та оголосили в міжнародний розшук. Через суди він зміг припинити всі відкриті справи, але не зміг пройти у Верховну Раду, оскільки "прогресивні соціалісти Наталії Вітренко, від якої партії він балотувався, не подолали бар'єр", - пише Добродомов.

Примітно, що партію Вітренко тоді активно фінансував Максим Курочкін - один з лідерів лужніковськоого організованого злочинного угруповання, який на той момент щільно влаштувався в Києві, і мав непогані зв'язки в політичних колах, в тому числі й з Віктором Медведчуком.

Після перемоги Януковича на президентських виборах у 2010 році про Олега Сала не забули. За цей час він встиг попрацювати на різних посадах у Міністерстві внутрішніх справ, очолити обласні управління міліції у Рівненській та Івано-Франківській області. 31 жовтня його призначали головою Львівської облдержадміністрації, а вже через місяць розпочався Євромайдан.

23 січня 2014 року під час акції протесту під стінами ЛОДА Сало написав заяву про відставку. Напевно, перший і єдиний випадок, коли губернатор відмовляється від влади. Втім, вже через кілька годин Сало повідомив, що воно є недійсним, оскільки було написано під тиском.

"Депутати облради в рекордно короткий термін проголосували за недовіру новому губернатору. Далі була Революція гідності, на початку якої Львівська ОДА під керівництвом Сало зверталася до суду з вимогою заборонити мітинги на підтримку євроінтеграції. Зрештою, під тиском протестів Сало публічно написав заяву на звільнення з посади й втік зі Львова...", - розповідає Дмитро Добродомов.

На цьому політична кар'єра чиновника пригальмувалась, він зосередився на власних бізнесах. Зокрема, зайнявся готельно-ресторанним комплексом "Золота форель" (з. Коростів Сколівського р-ну Львівської області), поки в липні 2019 року очолив Службу безпеки державного підприємства "Украхімтрансаміак". Зараз же він серед головних претендентів на посаду глави Пенітенціарної служби України.

Тюремний хоррор

Ні для кого не секрет, що українські в'язниці послужили б відмінними декораціями для голлівудських фільмів жахів. Негуманні умови утримання і порядки, які там панують явно не сприяють перевихованню підопічних цих похмурих закладів. І скільки б відповідальні чиновники не обіцяли зробити українські в'язниці зразково-показовими, віз і нині там. Слід визнати, що реформа пенітенціарної системи України – це найповільніша реформа в Україні.

Нинішній міністр юстиції Денис Малюська активно зайнявся цим питанням, відвідує колонії, слідчі ізолятори, висловлює стурбованість поганими умовами утримання ув'язнених, і переконує, що скоро все буде добре.

"Будуть звільнені всі топ-керівники Кримінально-виконавчої служби, і досить скоро. Це однозначно, тому що система корумпована, неефективна і налаштована тільки на розкрадання коштів", - пообіцяв Малюська.

Однак, ймовірне призначення головою Пенітенціарної служби України чиновника часів Віктора Януковича, якоюсь мірою, ставить під сумнів реформаторські устремління міністра юстиції.

Крім того, тут варто відзначити ще один цікавий збіг. Згідно з повідомленнями ЗМІ, у 2015 році Олег Сало був у списках чиновників, які підлягали люстрації. А нещодавно міністр заявив про необхідність створення комісії, яка перегляне справи люстрованих чиновників часів Януковича. Втім, не варто виключати й того факту, що Денис Малюська людина в державній системі відносно новий, і не знає, яких токсичних чиновників іноді намагаються протягнути на важливі посади. Але в будь-якому випадку, кадрова політика - тест на міцність будь-якого міністра.