26 січня на будівлі та споруди приватизованого наприкінці жовтня ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" наклали арешт. Мова йде про цехи та адмінбудівлі Першого київського машинобудівного заводу. Ці 44 об’єкти нерухомості визнано речовими доказами у кримінальному провадженні ДБР. У чому причина таких дій силовиків, та які наслідки у зв'язку з цим можливі для економіки Україна та її інвестиційного клімату – детальніше РБК-Україна.
Головна причина активних слідчих дій правоохоронних органів щодо приватизаційного аукціону "Більшовика" – підозри, що стартова ціна продажу у результаті нібито неправильної оцінки об’єкту була занижена у три рази, і мала складати не 1,38 млрд грн, а 4,5 млрд грн.
Тут одразу варто зазначити, що закон про приватизацію не вимагає проведення оцінки й визначення стартової ціни залишає на розсуд радника, у цьому випадку – компанії KPMG. Більш того, представники ДБР входили до складу комісії, що затверджувала стартову ціну і в них не було заперечень.
Що ж насправді не сподобалося Держбюро розслідувань? І у чому справжні причини раптового інтересу правоохоронців до проведеної у жовтні приватизації?
Основні закиди лунають саме на адресу керівництва Фонду держмайна (фактично, до голови ФДМУ Дмитра Сенниченка).
У Фонді апелюють, що Сенниченко не встановлював ціну у ручному режимі. Для визначення стартової вартості "Більшовика" була найнята одна з провідних світових компаній – KMPG, яка має досвід з консалтингу в таких угодах.
По-друге, остаточне рішення щодо ціни, за якою виставлятиметься завод, приймалося аукціонною урядовою комісією. До її складу, окрім представників Кабінету міністрів, Фонду держмайна, "Укроборонпрому", СБУ та інших, входили, між іншим, і представники Державного бюро розслідувань.
Голова ФДМУ Дмитро Сенніченко (фото: УНІАН)
На етапі погодження ціни вони мали законне право висловити свої зауваження та побажання. Претензії ж з’явилися лише, коли конкурс завершено і, вочевидь, його результати комусь не подобаються.
У компанії KPMG дії силовиків викликали подив та нерозуміння. Аудитори зазначають, що зробили навіть більше того, що вимагає закон про приватизацію, а ДБР не варто плутати стартову ціну об’єкту з ціною продажу.
"В законі про приватизацію відсутні будь-які прописані критерії до встановлення стартової ціни аукціону. Радник має право обрати підхід та зробити аналіз, який вважає доцільним. KPMG, як радник, вирішили залучити незалежного оцінювача. Паралельно ми проводили свої дослідження та аналіз стартової ціни в рамках спільної команди, що займалася приватизацією (KPMG, Cushman and Wakefield). Стартова ціна і ціна продажу – абсолютно різні речі. Ціну, за якою продається об’єкт приватизації, визначає ринок, а не фонд держмайна або радник. Основне завдання стартової ціни – не налякати інвесторів, залучити якнайбільшу кількість учасників, що дозволить забезпечити проведення цього аукціону та достойну конкуренцію", – зазначив в коментарі РБК-Україна Олег Неплях, партнер, керівник відділу інвестиції та ринки капіталу, KPMG в Україні.
В KPMG також зазначили, що силовики унеможливлюють прихід в Україну будь-яких закордонних інвесторів і знижують ціну продажу державного майна.
"Важливо підкреслити, що подібні процеси негативно впливають на інвестиційний клімат України та дають невірний сигнал для інвесторів щодо участі в приватизації. На жаль, ризик подібних процесів набагато більше впливає на ціну приватизації, ніж стартова ціна, або будь-які інші фактори. Жоден іноземний інвестор не буде купувати акції, якщо є перспектива їх арешту з боку правоохоронних органів. Особливо, коли приватизація ПКМЗ стала першою з 2004 року "великою приватизацією", і є своєрідним прецедентом, який може мати диспропорційний та негативний вплив на ставлення інвесторів, особливо міжнародних, до приватизації в Україні в цілому", – зазначили в компанії.
Напередодні конкурсу Фонд держмайна очікував щонайменше, на 15 учасників. Чому ж тоді учасників торгів було так мало?
Тут можна говорити про комплекс причин. Зокрема, занадто проблемний та складний об’єкт. Попри видиму привабливість – величезна територія у центрі міста, – завод обтяжений боргами (з урахуванням штрафних санкцій – близько 800 млн грн), необхідністю розбиратися з колективом та переносити виробництво, а також – вирішувати з міською владою Києва питання щодо цеху №5, який заважає закінченню будівництва Шулявського шляхопроводу.
"Невелика кількість учасників аукціону вплинула на ціну продажу акцій ПКМЗ, проте стала результатом складності об’єкту, та пов’язаних з інвестицією та об’єктом ризиків, які більшість з інвесторів не готові були брати на себе", –зазначили в KPMG.
Всі ці фактори враховували радники, коли формували початкову вартість об’єкту. Також компанія зробила оцінку майна і видала звіт. Саме цей факт дав підставу ДБР проводити експертизу, яка встановила, що звіт про оцінку майна не відповідає законодавству. Однак згідно із законом про приватизацію, оцінка майна та складання звіту – не є обов’язковою функцією радника. В цьому випадку KРMG зробив це з власної ініціативи, для підсилення прозорості конкурсу.
Завод "Більшовик" (фото: прес-служба ФДМ)
"Продавався завод, який оцінювався не як завод, а майбутній майданчик для будівництва. Насамперед житла. І оцінити це згідно з українським законодавством як завод взагалі не мало жодного сенсу. І саме законодавство не вимагає такої оцінки згідно із законодавством про оцінку. Ось парадокс. Чи є перспектива такої справи в суді? Ні", – пояснює спеціаліст відділу продажу боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса.
Фахівці сходяться на думці, що конкурс з продажу "Більшовика" можна вважати першим істотним успіхом після приватизації "Криворіжсталі" у 2005 році. Попри це, події, які відбувалися після аукціону, не назвеш сприятливими для переможця торгів.
Антимонопольний комітет не з першого разу надав консорціуму право власності на куплений об’єкт – дозвіл на концентрацію був отриманий лише 29 грудня. Але навіть не чекаючи рішення комітету, покупець у зазначені законом терміни вніс до бюджету повну суму, за яку було куплено актив – 1,429 млрд грн. А загалом, з урахуванням боргів (800 млн грн), витрат на релокацію виробництва та поступок місту щодо цеху №5, від цієї угоди держава отримає близько 2 млрд грн.
Чому ж ця угода не сприймається як перемога, а інвесторів цькують правоохоронцями, вставляючи палки в колеса? На думку експертів, у цій справі наявні чиїсь інтереси, і цей таємничий інтересант виступає замовником розслідувань та інших перешкод.
"Моя особиста думка, що те, що коїть зараз ДБР, це ганьба. Я обізнаний з ситуацією і переконаний, що це знову нас повертає невідомо куди і невідомо для чого. Керівник Фонду держмайна Дмитро Сенниченко зробив максимально, що можна було зробити для продажу цього складного об’єкту. А зараз знову хтось хоче переграти це на свою користь. Враховуючи, що ми так і не провели судову реформу і не маємо незалежного суду, ці історії свідчать, що країна котиться не в тому напрямку або відкочується назад", — переконаний представник MIPIM в Україні Дмитро Допіро.
Своєю чергою, представники компанії заявляють, що арешт акцій "Більшовика" майже не вплине на плани з розвитку проекту – зараз інвестор діє відповідно до свого статусу власника набутого активу і здійснює операційне управління підприємством у штатному режимі.
Єдине, чому може завадити арешт акцій – можливості їхнього перепродажу третім особам. Проте відчуження акцій і без того заборонене інвестиційною угодою, яку підписав інвестор. За словами адвоката Михайла Ілляшева, який представляє інтереси покупців заводу, арешт акцій "Більшовика" не означає ані того, що був скоєний якийсь злочин, ані оскарження права власності активу.
"Цим рішенням право власності покупців не оскаржується і не скасовується, але зрозуміло, що воно порушується. Це рішення нібито заморожує ситуацію, яка є сьогодні. В принципі, арешт не означає, що щось відбувалося незаконно. ДБР лише зараз вбачає, що є якісь ознаки можливого злочину. Цього достатньо, щоб розпочати кримінальне провадження. Але ж не треба забувати, що переважна більшість відкритих в Україні кримінальних проваджень закриваються, і врешті-решт правоохоронці приходять до висновку, що або факту злочину взагалі не існує, або відсутній склад злочину у діях тих чи інших осіб", – роз’яснив Ілляшев.
Між тим, фахівці переконані, що дії силовиків мають протизаконний характер та завдають шкоди не лише інтересам компанії, але й інвестиційному клімату держави. Адже крупним інвесторам обіцяли інвестиційних нянь та усіляку підтримку, а натомість вони, дотримуючись закону та правил гри, не мають гарантії, що їх не позбавлять набутого активу.
"Кожен інвестор повинен розуміти, що після перемоги на конкурсі його чекають "качелі" з АМКУ, а потім акції активу, за які він заплатив, чи рахунки, будуть арештовані. Дійсно, чому в Україну не йдуть іноземні інвестори? Бо у нас відсутні прозорі і чіткі правила. Гарантії, що не відіжмуть назад, що вкладені гроші в безпеці. Поки цього не буде, доти інвестняні в Україні будуть в погонах, а іноземні інвестори обходитимуть країну десятою дорогою", — висловив думку політолог Віталій Кулик.
До речі, як відомо, пізніше АМКУ видав дозвіл на придбання акцій АТ "ПКМЗ", визнавши, що "заявлена концентрація не заборонена відповідно до закону України "Про санкції" і не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках України".
Незалежно від того, як закінчиться ця історія, осад залишиться. Вже зараз у великих приватизаційних конкурсах ризикують брати участь лише внутрішні інвестори – іноземні бізнесмени, зваживши усі особливості української приватизації, судової та правоохоронної системи, не ризикують з нами зв’язуватися. Втім, якщо тенденція продовжиться, то скоро і вітчизняного інвестора не заманиш на приватизаційні конкурси. Адже немає жодних гарантій, що актив, набутий в результаті конкурентного аукціону, залишиться у власності переможця.