П'ятсот метрів рівності: як вдалося провести ЛГБТ-марш у Києві без крові

Для того, щоб в неділю, 12 червня, півтори тисячі осіб пройшли два квартали Маршем рівності в Києві з вимогами рівних прав для всіх громадян незалежно від статі, гендеру або сексуальної орієнтації знадобилося півроку переговорів з владою, тиск європейських посольств і охорона понад 6 тисяч правоохоронців. Кореспондент РБК-Україна поспілкувався з учасниками та організаторами ЛГБТ-фестивалю "Київпрайд" про те, чому вони вважають його найбільш серйозною перемогою громадянського суспільства в Україні після Евромайдана.

"Цей день ми наближали, як могли"

Торішній Марш рівності на Оболонській набережній у Києві закінчився кровопролитними сутичками з радикалами. Тоді постраждали більше десятка демонстрантів і кілька співробітників міліції. У 2014 році організаторам взагалі довелося скасувати ходу, так як поліція і столична мерія заявила, що не зможе забезпечити безпеку акції.

- Це таке повільне поступальний рух вперед. Кожен рік ми починаємо переговори з поліцією і мерією з того, чим закінчили минулого разу,- розповідає голова департаменту безпеки "Київпрайду" правозахисниця Руслана Панухник. - У 2015 році вони пропонували нам знову скасувати марш. Цього разу - знову провести його на Оболоні. Але треба потроху відвойовувати своє право, тому ми в цьому році спочатку націлилися на центр міста.

Підготовку до Маршу рівності-2016 його організатори почали ще за півроку. У лютому була подана заявка про проведення Маршу в центрі міста, в березні пройшла перша зустріч з мерією.

- Все було на рівень вище ніж рік назвав,- згадує Панухник,- Якщо в 2015 році ми тричі зустрічалися з якимось політконсультантом міськради, то в цей раз зажадали зустрічі з реальними людьми, які приймають рішення. В результаті проведення Маршу обговорював з нами заступник міського голови Олексій Резник.

З поліцією переговори спершу йшли менш продуктивно. Правоохоронці продовжували наполягати на проведенні Маршу на Оболоні, в іншому випадку відмовлялися гарантувати безпеку. Але, коли переговори зайшли в глухий кут, ситуацію вирішив дзвінок в поліцію з адміністрації президента, розповідає РБК-Україна джерело в КМДА, який брав участь у переговорах.

- Ми звичайно вели якусь свою роботу, дзвонили в посольства, шукали підтримки у депутатів, вже готові були винести конфлікт в зовсім публічну площину. Але тут мені подзвонили з поліції і запропонували на вибір кілька варіантів локацій в центрі.

Фото: Безпека проведення "Київпрайд" забезпечувало близько 6 тис. правоохоронців

Що ж змогло змінити позицію керівництва столиці, так і всієї країни, забезпечити політичну волю не тільки для дозволу на Марш, але й нечувані заходи безпеки. Співрозмовники РБК-Україна називають кілька факторів.

По-перше, трагічні наслідки попереднього Маршу і фактична безкарність ультраправих. За результатами минулорічного нападу на “Київпрайд“ до суду вдалося залучити лише чотирьох осіб, які у результаті отримали умовні терміни.

По-друге, резонансний конфлікт навколо зриву ЛГБТ-фестиваль у Львові. Нагадаємо, в березні місцева мерія домоглася заборони на проведення вуличних заходів фестивалю, а ультраправі напали на конференцію, що проходила в одному з готелів. Столична влада, очевидно, мали на меті показати, що Київ більше європейський і толерантне місто, ніж Львів, щоб, можливо, отримати додатковий козир у боротьбі за проведення Євробачення-2017.

По-третє, значний тиск ЄС та інших західних партнерів, які закликають забезпечити права ЛГБТ-спільноти на мирні зібрання. За інформацією співрозмовників РБК-Україна, листи підтримки "Київпрайду" ряд іноземних посольств відправляв керівництву країни ще на початку весни. А 17 травня, в день боротьби з гомофобією, посли Бельгії, Канади, Данії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Італії, Нідерландів, Норвегії, Швеції, Швейцарії, США і Великобританії виступили закликали забезпечити безпеку учасників фестивалю.

Фото: народний депутат Сергій Лещенко (БПП) прийшов підтримати учасників Маршу рівності

- Як не парадоксально, але мені здається, що нам серйозно допомогли ультраправі,- каже Руслана Панухник. - Їх загрози розгону мирної демонстрації, обіцянки "кривавої каші" (прес-секретар "Правого сектора" Артем Скоропадський за кілька тижнів до проведення "Київпрайду" пообіцяв, що він закінчиться "кривавої кашею", - ред.) налаштували велика кількість людей проти них. Адже більшість українців, незалежно від позиції з приводу ЛГБТ,не прихильники насильства.

Тим не менш, більш або менш спокійний Марш рівності пов'язаний в тому числі і з переговорів, які, за інформацією джерел РБК-Україна в КМДА, мерія і поліція вели з керівництвом основних праворадикальних організацій. “Ми намагалися переконати їх, що такі напади підривають імідж країни, імідж Києва. Врешті-решт вони начебто пообіцяли, що жодна організація не буде нападати на Марш. Але не змогли поручитися за неорганізовані групи малолітніх радикалів", - повідомило джерело.

Однією з пропозицій ультраправих в переговорах з мерією нібито було проведення Маршу рівності на Повітрофлотському проспекті під будівлею російського посольства. Руслана Панухник підтверджує, що пару тижнів тому така пропозиція дійсно надійшло з мерії.

- Але я відразу відмовилась, навіть не радячись з колегами. Тому що це - очевидний цирк і провокація. У мерії трохи засмутилися, але нашого співробітництва це ніяк не порушило, - повідомила вона.

Фото: "Київпрайд" у Києві, 12 червня

Маршем єдиним

Організатори та учасники "Київпрайду" вважають, політичну підтримку, яку отримав Марш рівності серйозною перемогою. З заявою на підтримку ходи в цьому році виступила віце-прем'єр з питань евроинтенграции Іванна Климпуш-Цинцадзе. У самому Марші взяли участь кілька депутатів з міжфракційної групи "Єврооптимісти".

- Навіть якщо це робиться для політичного піару - то вже добре. Раніше участь у подібних заходах розглядалося українськими політиками лише як удар по репутації,- каже Руслана Панухник.

ЛГБТ-спільнота хоче бачити від депутатів не тільки ходіння по маршів, але і реальні законодавчі кроки. На самому Прайді рідко з'являються транспаранти з вимогою легалізувати одностатеві шлюби або хоча б одностатеве партнерство. Серед нагальних проблем і зміна норм Кримінального кодексу про злочини на ґрунті ненависті.

- Зараз 161 стаття описує злочини на ґрунті ненависті виключно за ознакою національності, раси чи віросповідання. Злочини на ґрунті трансфобії або гомофобії їй не передбачені,- пояснює ЛГБТ-активіст Зорян Кісь.

Фото: Близько 1,5 тис. людей вийшли на вулиці Києва 12 червня на Марш рівності

Але, розгляд Радою будь-яких ініціатив, пов'язаних з сексуальною орієнтацією або гендером перетворює український парламент засідання інквізиції, констатують правозащиники, наводячи в якості останнього прикладу розгляд минулої осені "райдужної" поправки до Трудового кодексу.

Тоді лише вимоги Євросоюзу до візової лібералізації переконали парламентаріїв з четвертої спроби внести зміни, формально забороняють дискримінацію у трудових відносинах за ознакою сексуальної орієнтації.

- Крім законодавчої проблеми, звичайно, будуть і проблеми правозастосування, - розмірковує Руслана Панухник.- Ми б хотіли побачити хоч одну судову справу, де б вдалося довести факт дискримінації ЛГБТ.

На одній із дискусій, що відбулася в рамках Прайду минулого тижня, ЛГБТ-активісти констатували - в Україні за фактом відсутня політична сила, яка систематично займається боротьбою проти дискримінації не тільки ЛГБТ-спільноти, але й інших соціально незахищених груп: людей з інвалідністю, наркозалежних, національних меншин, мігрантів або вимушених переселенців

"Це завдання ваших низових, громадських правозахисних ініціатив самим об'єднаються в таку партію для боротьби за права",- зазначила одна з гостей фестивалю радник мера Мюнхена Лідія Дітріх.

Фото: "Київпрайд", 12 червня, Київ

Золота клітка

Результат роботи організаторів Маршу його учасники відчули у неділю, 12 червня. Вперше за п'ять років місце і час проведення Маршу рівності оголосили за кілька днів. Учасників не зобов'язували пройти клопітку процедуру попередньої реєстрації, вимагала рекомендації від кількох активних учасників ЛГБТ-спільноти, секретних паролів по смс і іншої конспірації. В цей раз все як на будь-який іншої звичайної демонстрації: збір о 9.00 біля "червоного" корпусу КНУ ім. Шевченка, початок - о 10.00.

Ось тільки потрапити до місця збору можна лише через рамки металошукачів. Поліція вибірково перевіряла особисті речі відвідувачів, відсіваючи потенційних агресивних гомофобів і провокаторів швидше за зовнішніми ознаками.

Так вже після Прайду з'ясувалося, що на одному з входів були затримані і доставлені до Деснянського райвідділу поліції двоє молодиків спортивної статури - учасників фестивалю. При чому, везли їх туди в одному автозаку з радикалами, затриманими за підозрою в підготовці нападу на демонстрацію.

Фото: не всі громадяни спокійно поставилися до проведення Маршу рівності

При цьому деяким супротивникам демонстрації все-таки вдалося потрапити всередину периметра.

- Ви що, не бачите, що паплюжать Україну? В країні йде війна,- звертається короткостриженный блондин середніх років до глави Нацполиции Хатие Деканоїдзе, инспектирующей роботу підлеглих. - Куди ліберали ведуть країну?!

Через кілька хвилин чоловікові стало не вистачати словесних аргументів, і він спробував вирвати з рук одного з учасників акції " державний прапор. Поліція тут же скрутила порушника і буквально на руках забрала його до автозаків.

Тим часом, на початку колони кілька людей з плакатами "Україна - не Содом" намагалися перегородити дорогу демонстрації.

- Це не природно, тому що у вас не буде діток, - доводив один з протестувальників молодому високому хлопцеві з райдужної стрічкою на шиї. - А Україні необхідно, щоб народжувалися діти!

- Зате у мене є коханий хлопець, і я сподіваюся, що коли-то у нас будуть діти.

- Як це?

- Ну що я вам зараз прямо тут пояснювати буду?

Фото: поліцейські оперативно реагували на будь-які провокації під час "Київпрайду"

10.00, на превеликий невдоволенню, що запізнилися, вхід за обгороджений периметр для демонстрації закрили. Колону маніфестантів на чолі з організаторами фестивалю, кількома депутатами Верховної Ради та Європарламенту взяли в тісне "коробочку" поліцейські, і під барабанний дріб анархістської групи Rhythms of Resistance розпочався Марш рівності.

Трохи більше п'ятисот метрів по вулицях Володимирській і Льва Толстого колона пройшла весело, але швидко. Багато учасників, натхненні успіхом, судячи з усього, зовсім не хотіли розходитися.

- Друзі, годі робити селфи і роздавати інтерв'ю. Настав час організовано відходити. Спускаємося в метро або сідаємо в автобуси,- кричала одна з волонтерок в мегафон, додаючи вже, скоріше для себе. - Як діти, чесне слово.

Відхід учасників - потенційно найбільш небезпечна частина маршу - передбачений на автобусах (у першу чергу, для приїжджих) та метрополітені. Поїзд метро чекав маніфестантів прямо на перекритій станції “Площа Льва Толстого“. Без зупинок він відвіз їх до “Виставкового центру“. Втім, навіть незважаючи на такі заходи обережності, двоє учасників маршу все ж таки постраждали від нападу радикалів.

Фото: поліція заблокувала групу радикалів біля площі Льва Толстого, Київ

Ультраправі з'явилися в центрі через годину після закінчення маршу, коли поліція і Нацгвардія зняла кордони і оточення. Кілька десятків молодих людей, деякі з символікою "Правого сектору" та динамівських фанатських угруповань, організовано прийшли до площі Льва Толстого з боку Олімпійського стадіону. Розбившись на невеликі групи, вони намагалися патрулювати центральні квартали в пошуках учасників Маршу. Одну з таких груп співробітники поліції заблокували біля станції метро “Театральна“.

- Вчора поліція захищала Януковича, сьогодні - “блакитних“. Ви подивіться, педики ж сьогодні по вулицях сновигають. Що буде завтра, я вас питаю? - обурювався один з праворадикалів.

- Натурали! Натурали! - скандували йому у відповідь однодумці.

- На Оболоні в минулому році краще було,- скаржився своєму супутнику молодий чоловік у футболці популярного серед ультраправих бренду Svastone. - А тут ми всі п****ли.