На шляху ліквідації: чим займається ДФС та хто нею керує

Державна фіскальна служба (ДФС) являє собою своєрідний рудимент державного органу. Реорганізована ще навесні 2014 року з Міністерства доходів і зборів чиновника часів Віктора Януковича Олександра Клименка, служба так і залишилася дублюючим органом за кількістю своїх  повноважень.

15 травня 2019 року Кабінет міністрів постановою утворив комісію з реорганізації Державної фіскальної служби та виокремлення з її структури окремих Державної податкової служби та Держмитслужби, а також організації окремого Бюро фінансових розслідувань.

Проте у той час, як Державна податкова служба та Нова митниця успішно функціонують, наповнюючи бюджет, створення Бюро фінансових розслідувань загальмувалося. Щобільше, співробітники ДФС, у складі якої залишилася податкова міліція, продовжують ставати фігурантами кримінальних справ та об’єктами уваги детективів НАБУ. Про те, чим займається служба перед ліквідацією, що відомо про результати роботи Сергія Солодченка, який нею керує, та чому все більше її представників стають фігурантами розслідувань – детальніше РБК-Україна.

Верховна рада України 2 жовтня проголосувала в першому читанні за закон "Про Бюро фінансових розслідувань". Цей закон передбачає створення центрального органу виконавчої влади, який має увібрати в себе функції податкової міліції та економічний сегмент слідства, не притаманний для Національної поліції та Служби безпеки України. Попри це у січні 2020 року Верховна рада, згідно з рекомендаціями профільного комітету, проголосувала за скасування попередніх результатів голосування. Відповідно, податкова міліція продовжила своє існування.

Нинішній тимчасово виконуючий обов’язки голови ДФС – Солодченко Сергій Вікторович - вже третій очільник ДФС упродовж року. Як і його попередники, діяльність Солодченко час від часу потрапляє у поле зору журналістських розслідувань.

Окрім того, згідно з рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року на Солодченка розповсюджується дія закону України "Про очищення влади", тобто люстрація. Втім, Солодченко подав касаційну скаргу на це рішення. Згідно з даними Реєстру судових рішень, доступних в інформаційно-аналітичній системі YouControl, касаційна скарга була передана Вищим адміністративним судом України до Верховного суду 12 січня 2018 року. Тобто майже через півтора року після ухвалення рішення Київського апеляційного адміністративного суду про його люстрацію.

Водночас, у відкритих джерелах відсутня інформація про результат розгляду цієї касаційної скарги. Тобто не можна виключати той факт, що сьогодні Державну фіскальну службу тимчасово очолює особа, право якої на зайняття цієї посади не є до кінця підтвердженим. Судячи з усього, розгляд касаційної скарги затягується за нез’ясованих обставин.

Нагадаємо, за президенства Януковича Солодченко займав високі посади в структурі Міністерства доходів та зборів України, головою якого був Олександр Клименко. На той час Солодченко був начальником слідчого управління фінансових розслідувань міністерства в Луганській області та начальником слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів та зборів України.

Начальником Солодченка тоді був Юрій Атаманюк. Зазначимо, що саме Атаманюка власник заводу ювелірних виробів ТОВ "ЮВК-АГАТ", діаманти якого фігурували в справі так званих "діамантових прокурорів", назвав головним ініціатором тиску та обшуків на його ювелірних підприємствах.

Згідно з офіційною біографією, після звільнення з посади першого заступника начальника Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України в жовтні 2014 року, Солодченко до серпня 2016 року займався приватною адвокатською діяльністю. Повернення його на роботу до Державної фіскальної служби було пов’язане з рішенням першої інстанції про не відповідність його роботи критеріям ЗУ "Про очищення влади", які забороняють обіймати посади в органах державної влади.

Варто згадати, що після поновлення на посаді в ДФС, Солодченко став одним з головних опонентів громадських організацій, які борються з корупцією. Так, за результатами розгляду звернення народного депутата Павла Пинзеника (колишнього помічника Миколи Мартиненка), саме Солодченко відкрив кримінальну справу проти "Центру протидії корупції" за нібито "незаконне відмивання коштів" в червні 2017 року. Апеляційний суд міста Києва постановив визнати недостовірними факти озвучені Пинзеником стосовно "Центру протидії корупції" та спростувати їх. Ця недостовірна інформація про "відмивання коштів" громадською організацією "Центр протидії корупції" була формалізована зверненням ГО "Національний інтерес України".

Окремої уваги заслуговують й статки Сергія Солодченка, які той декларує. Ще у 2015 році видання "Наші гроші" виявило значні статки, які належать Солодченку, та заявило про їхнє сумнівне походження. Так, у випуску говориться про те, що Солодченко отримав земельну ділянку площею 0,16 га, а також приватний будинок у 386 метрів квадратних в с. Петропавлівська Борщагівка у передмісті Києва, напередодні призначення до Києва. З загальної суми прибутків в 1,7 млн гривень – майже 1,5 млн припало на "дарунки, призи та виграші".

Окремої уваги варті й кадрові призначення Солодченка. Так, 8 квітня 2020 року, на сайті Державної фіскальної служби повідомили про відео-селекторну нараду регіональних підрозділів ДФС, на якій в.о. голови ДФС представив новопризначених очільників структурних підрозділів ДФС.

Одним з кадрових змін було призначення начальником Головного слідчого управління ДФС України Беспалова Максима Олександровича. Проаналізувавши декларації про доходи Солодченка й Беспалова, можна засвідчити, що призначення має деякі ознаки "конфлікту інтересів". Так, в декларації про доходи Беспалова вказано, що його дружина володіє нежитловим приміщенням в 44 кв. метри спільно з Солодченко Мариною Анатоліївною, вже колишньою дружиною Солодченка. Обставини набуття цього приміщення не вказані як в деклараціях Беспалова, так і в деклараціях Солодченка.

Крім того, Солодченко та Беспалов разом володіють торговою маркою (реєстраційний №215374), яка зареєстрована у 2016 році. В реєстрі торгових марок зазначено, що Солодченко разом з Беспаловим володіють торговою маркою, діяльність якої полягає в "телекомунікаційних послугах, абонентському телеграфному зв’язку, забезпечення доступу до баз даних" та інше. Прикметно, що у вільному доступі наявна лише інформація про діяльність адвокатського агентства, тоді як детальна інформація про діяльність агентства відсутня.

З огляду на вищезазначену інформацію, напрошується висновок, що призначення Солодченка на посаду було здійснене без огляду на "підвішений" стан його справи про люстрацію, а його окремі розпорядження на посаді не безпідставно мають ознаки конфлікту інтересів.

Окремої уваги заслуговує й той факт, що напередодні призначення Беспалого, детективами НАБУ спільно з ГУ ДФС України, за процесуального керівництва САП було викрито на отриманні неправомірної вигоди начальника слідства податкової міліції Київської області – Олександра Чепеля. 7 квітня його та екс-фіскала Сергія Войтенка було затримано за вимагання хабаря в 50 тис. доларів за закриття кримінального провадження проти підприємця, за фіктивними звинуваченнями. Як стало зрозуміло з повідомлень ЗМІ, обидва фігуранти справи володіють майном неспівставним з їхнім офіційними доходами.

Підсумовуючи, попри значне скорочення функціоналу та часту зміну кадрів, судячи з усього, очільники Державної фіскальної служби продовжують займатися здебільшого сумнівною діяльністю на своїх посадах. Звільнення Солодченка як чергового керівника ДФС – замало для нормального функціонування сфери. Як наголошують експерти й учасники ринку, ДФС, скоріш за все, має бути ліквідована, як це й було передбачено раніше.

В теперішній несприятливій ситуації для бізнесу, викликаній карантином та епідемією COVID-19, Верховна рада України має зробити крок назустріч підприємцям й прийняти закон "Про бюро фінансових розслідувань" та ліквідувати Державну фіскальну службу. І в цій ситуації черговий керівник служби - Сергій Солодченко - ризикує стати ще одним керівником, якого позбавили посади за підозрою в корупції.