Одного разу дружину відомого рибалки-спортсмена запитали: "риболовля - це спорт чи мистецтво?", на що вона без вагань відповіла: "Коли мій чоловік ловить рибу - це, напевно, все-таки спорт, але от коли він про це розповідає - це вже, безумовно, мистецтво".
Валентин Гладких, кандидат філософських наук,
політичний аналітик, спеціально для РБК-Україна
Одного разу дружину відомого рибалки-спортсмена запитали: "риболовля - це спорт чи мистецтво?", на що вона без вагань відповіла: "Коли мій чоловік ловить рибу - це, напевно, все-таки спорт, але от коли він про це розповідає - це вже, безумовно, мистецтво".
Саме цей бородатий анекдот приходить в голову всякий раз, коли чуєш заяви представників "нової влади" щодо процесів, які відбуваються після тріумфу Евромайдана в українському суспільстві та державі.
Повну відсутність яких-небудь змін "балакучі голови" з лишком компенсують пафосною риторикою і обіцянками про швидке проведення в Україні "Міжгалактичного шахового конгресу", що однозначно свідчить: нинішні "реформатори" оволоділи мистецтвом пускати пил в очі не гірше "Великого комбінатора".
В принципі бравурні заяви в стилі "через чотири роки тут буде місто-сад" цілком виправдані і передбачувані у ситуації, коли похвалитися, власне, нічим. Улову немає. Звичайно, якщо не вважати уловом "нової влади" готель "Хайятт", нерухомість у Лондоні, збільшення продажів автомобілів представницького класу та інші епохальні звершення, що свідчать про зростання добробуту "оновленого" корпусу слуг народу і членів їх сімей.
Замість реальних кроків суспільству, яке потребує кардинальних і принципових змін, що пропонуються тисячі невиразних і більш ніж непереконливих пояснень, чому "реформаторам" досі не вдалося вирішити жодної нагальної проблеми.
Особливо досягли успіху в цьому працівники правоохоронних органів та прокуратури, яким постійно щось заважає знайти і покарати винних у побитті студентів, розстрілу "Небесної Сотні", організації і фінансуванні сепаратизму і розпалюванні війни на Донбасі. Парадокс в тому, що в той же час "кришувати" нелегальний бізнес, тероризувати підприємців або вибивати "щиросердні зізнання" "правоохоронцям" ніхто і ніщо не заважає.
Безперечно, проводити серйозне розслідування - це набагато складніше, ніж працевлаштовувати своїх нащадків на "хлібні місця", "кришувати" нелегальний бізнес, або "клепати" звинувачення, які без зусиль може оскаржити будь-який "незалежний" суд, не кажучи вже про Печерському. Між тим, складність поставлених суспільством завдань не може служити виправданням.
Людей цікавить конкретний результат, а не "відмазки", що пояснюють, чому Генеральна прокуратура чи МВС не можуть добитися цього результату. У будь-якому випадку, відсутність результату закономірно сприймається і розцінюється суспільством, принаймні розумною його частиною, як свідчення відсутності у працівників Генпрокуратури і МВС або бажання, або здатності цього досягти результату.
І в першому, і в другому випадку Генеральна прокуратура і МВС, які не бажають або не здатні знайти і покарати винних, є неефективними, такими, що не відповідають вимогам часу і, відповідно, такими, які повинні бути переформатовані. І чим швидше і повніше, тим краще - горбатого могила виправить, дошка Євмінова безсила вирівняти спину української юстиції.
До речі, вивчення питання про те, наскільки змінився персональний, насамперед керівний склад Генпрокуратури або Міністерства внутрішніх справ, допоможе набагато краще зрозуміти истиную причину того, чому немає жодних результатів у розслідуванні побиття студентів, ні у розстрілі "Небесної Сотні", ні тим більше в розслідуванні інших діянь "злочинного режиму Віктора Януковича".
"Сутністю є явище істотне". На жаль, цей крилатий вислів Гегеля залишає певний простір для інтерпретацій, оскільки не дає відповіді на питання, що власне є істотним. Кожен сам має вирішувати, що є суттєвим для нього і, відповідно, може вважатися сутністю нинішньої влади: патріотична риторика, пафосні обіцянки і благі наміри або реальні дії, а точніше - кричуще бездіяльність, яка в цих умовах не назвеш інакше як злочинною!
Але і тим, і іншим, варто пам'ятати слова: "Не може дерево добре приносити плоди погані, ні дерево погане приносити плоди добрі. Всяке дерево, що не приносить плоду доброго, зрубують і кидають у вогонь".
А як виглядає вогонь від палаючих покришок - Віталій Ярема повинен добре пам'ятати, адже він, за його словами, "сам був на Майдані".