Привид перемир'я: чому Біньямін Нетаньягу і Махмуд Аббас вирішили розпочати переговори

Офіційний представник міністерства закордонних справ РФ - Марія Захарова - минулого тижня оголосила, що прем'єр-міністр Ізраїлю - Біньямін Нетаніягу - і глава Палестинської автономії -Махмуд Аббас - дали принципову згоду на проведення двосторонньої зустрічі в Москві. Таким чином, на її думку, міг би відновитися близькосхідний мирний процес, фактично зупинений ще в 2010 році.

Тоді, за посередництвом держсекретаря США - Хілларі Клінтон, - сторони настільки посварилися одна з одним, що Нетаньяху і Аббас припинили діалог. Зустрічалися вони потім лише випадково - на різних заходах, куди господарі запрошували обох. Швидкоплинні та нерегулярні контакти двох лідерів у повноцінні переговори так і не переродилися, хоча наступний держсекретар після Клінтон - Джон Керрі - і брав найенергійніші заходи для відновлення мирного процесу. Що з цих переговорів може вийти, у матеріалі журналіста Івана Яковини спеціально для РБК-Україна.

Час взаємних умов

Головною перешкодою до проведення особистої зустрічі палестинського та ізраїльського лідерів всі останні роки залишалися нездійсненні вимоги, які вони висували один одному. Аббас заявляв, що не сяде за стіл переговорів, поки на західному березі річки Йордан (арабська назва територій, в Ізраїлі іменованих Іудея і Самарія - ред.) не припиниться будівництво єврейських поселень. Аббасу не подобаються, що ці поселення поступово заповнюють собою землі, які палестинці вважають своїми.

Нетаньягу, який і не думає повністю припиняти будівництво, в свою чергу, каже, що готовий вести переговори з Аббасом у будь-який момент, але за виконання іншої умови: жодних попередніх умов бути не повинно. Оскільки палестинська та ізраїльська позиція вступають у пряме протиріччя, переговори не велися. Аббас не хотів, щоб діалог був "прикриттям" і "легалізацією" триваючого будівництва поселень, а Нетаньягу поточна ситуація, загалом, влаштовувала: поки світ зайнятий мільйоном інших проблем - від Південно-Китайського моря до Брексита - на будівництва в Юдеї та Самарії ніхто особливої уваги не звертав.

Збереження цієї тенденції у не дуже віддаленій перспективі перетворить те, що нині називається Палестинська автономія, на мережу роз'єднаних і обнесених бетонними стінами анклавів-бантустанів, між якими будуть розсипані єврейські поселення на de facto ізраїльських територіях. По суті, це буде означати кінець самої концепції створення незалежної палестинської держави. "Факти на землі" (саме так прийнято називати поселення - ред.) зроблять такий розвиток подій просто неможливим. Замкненим у перенаселених і жебраків анклавах палестинцям доведеться або існувати вкрай сором'язливих умовах, або їхати геть.

Якщо другий варіант запанує, то не дуже вже і таємна мрія ізраїльських правих про створення єврейської держави на всій території - від Йордану до Середземного моря - здійсниться. Зайве говорити, що саме праві і релігійні партії складають кістяк уряду Біньяміна Нетаньягу. Публічно він ніколи не визнає, що такий варіант майбутнього його б цілком влаштував (цьому противляться американці - ред.), але всі його дії вказують на те, що нічого поганого він у цьому не бачить.

Палестинцям, навпаки, збереження status quo не вигідно. Через ті ж самі причини – будівництво повільно, але впевнено відбирає від їх, і без того куцих володінь, все нові шматочки. А перспектива опинитися жителями бантустанів їх зовсім не надихає. Саме тому Аббас і зламався першим. За повідомленнями з Москви, він погодився зустрітися з Нетаньягу без виконання попередніх умов. Мабуть, палестинський лідер сподівається зберегти для своєї автономії хоча б теоретичні шанси коли-небудь стати державою. Крім того, його може обнадіювати той факт, що місцем переговорів стане "більш лояльна" палестинцям Москва, а не Вашингтон, який суворо стоїть на захисті ізраїльських інтересів. До речі, сам Аббас закінчив аспірантуру в тоді ще радянській столиці, де навчався у Інституті східознавства і зараз навіть є інформація, що в цей час він був завербований для роботи агентом КДБ.

Перемога регулювальника

Надії Аббаса, швидше за все, виявляться марними. По-перше, у Москви, як місця проведення переговорів, з'явився конкурент - Люксембург. Місцева влада вже запросила Аббаса і Нетаньягу до себе, якщо російська столиця їм з якихось причин не підійде. По-друге, Кремль давно вже не так прихильно ставиться до арабів, як раніше. Москва із задоволенням купує в Ізраїлі безпілотники і авіоніку для військових потреб, а також електроніку і програмні продукти для розвідки. Це співробітництво в РФ дуже цінують, тому відкрито грати на стороні Аббаса ніхто не буде.

В останні роки відносини двох країн пом'якшилися іще з однієї причини: ніким не визнана анексія Криму поставила Росію перед низкою проблем, знайомих Ізраїлю, який анексував східну частину Єрусалиму і половину Голанських висот. Офіційно вони, звичайно, ці захоплення взаємно не визнають, але особливо і не критикують, "підморгуючи" один одному: тримайся, мовляв, брат! У всякому разі, ніякі війни та анексії взаємного співробітництва (у тому числі військового - ред.) не заважають. Якщо Ізраїль, всупереч волі світової спільноти, приєднає до себе території, які місцеві праві вважають своїми, у Москви з'явиться прекрасний привід заявити щось на кшталт: "Ну от, не ми одні так робимо!".

Ізраїльський прем'єр без розмов прийняв запрошення приїхати до Москви, попросивши лише, щоб зустріч була не в п'ятницю (напередодні шабату - ред.). Він отримав можливість показати своїм виборцям, що все-таки "дотиснув" непоступливого Аббаса, вибивши переговори на своїх умовах, а також відповів критикам з-за кордону, які не втомлюються лаяти Ізраїль за "небажання" шукати компромісу з арабами. Більш того, ці переговори, як і раніше, можуть бути прекрасним миролюбним фоном для продовження будівництва поселень. Для ізраїльського прем'єра поїздка до Москви несе одні плюси, включаючи ще один невеликий, але приємний.

Біньямін Нетаньягу взаємно і вкрай неприязно відноситься до Барака Обами. Вони незлюбили один одного з першої ж зустрічі, а потім це відчуття лише посилювалося. Американський президент постійно тиснув на ізраїльського прем'єра, щоб зрушити з мертвої точки близькосхідний мирний процес, але так і не домігся хоч якогось позитивного результату. Гірше того, при Бараку Обамі цей процес наглухо зупинився. Якщо прямо перед його виходом у відставку близькосхідне врегулювання поведе Володимир Путін, американському лідерові буде дуже прикро, якщо не сказати більше. Для Нетаньягу ж, шпилька у бік Обамі, який йде на відпочинок, доставить, як мінімум, моральне задоволення.

Зробити гидоту американському президентові мріють і у Кремлі. Всі російські офіційні заяви щодо зустрічі Аббаса і Нетаньягу підкреслено включають в себе згадку "про провал американської дипломатії на близькосхідному напрямку". Не згадати про це - позбавити себе половини радості від власного "тріумфу". Втім, очікування Москви щодо зустрічі ізраїльтянина і палестинця сильно завищені. Через фундаментальні розбіжності у поглядах на майбутнє Аббас і Нетаньягу у кращому випадку домовляться про продовження консультацій. Ніякого "прориву" на цих переговорах не очікують навіть найбільші оптимісти. Але для Путіна, який міряє на себе роль "великого гравця на Близькому Сході", і цього буде достатньо - інше домалює державна пропаганда.

Переговори, мабуть, відбудуться. З різних міркувань, вони були б вигідні всім зацікавленим сторонам. Наразі дипломати з різних країн обговорюють технічні деталі і визначає місце зустрічі Аббаса і Нетаніягу. Якщо все піде за планом, то безглузді, в цілому, переговори пройдуть або в Москві, або в Люксембурзі вже на початку наступного місяця.