Олексій Зубрицький: Приватизація-2015 зірвана. Як прискорити процес
Єдиний шанс відсунути від агропідприємств чиновників-корупціонерів - приватизація
"Бики" в камуфляжі, командувач ними чеченєц з Грозного, міліція, яка приїхала через чотири години, яка дивиться в бік - так у нас виглядає "суперечка господарюючих суб'єктів" за держпідприємство "Благодатне" в Харківській області.
На кону - 5500 гектар землі, корівники, зерносховища. Все виявилося переданим в довірче управління ТОВ, засновником якого виступив чеченський громадянин, прописаний в Грозному, за сумісництвом - заступник директора ДП.
Директор звільнений. Його змінник не може прийняти справи, потрапити на підприємство, з якого, на його очах, вже колишній директор вивозить 500 тонн соняшнику.
Поки в Києві ведуться спори щодо приватизації, на місцях квапливо розтягують, що залишилося. Занадто багато чиновного люду і афілійованих комерсантів присмокталися до годівниці - неможливо відірвати.
Доходить до смішного. Звільнений місяць тому директор держпідприємства "Спецагролізінг", як виїхав з роботи одразу на двох службових машинах, так і пропав - дорогу тому, мабуть, забув. Міліція ж не бачить факту викрадення, забудькуватість - не злочин.
Логіка процесу зрозуміла. Бюрократи будуть здоювати держпідприємства, поки порожні юридичні оболонки без власності, обтяжені боргами, не залишаться висіти на шиї бюджету, як дохлі мухи в павутині.
Весь цей час в інформаційний простір буде вкидатися пафосна дурниця про державні інтереси, відродження держсектора економіки, програмах, кредити тощо. І все заради того, щоб втовкмачити людям потрібний меседж про жахи приватизації, а самі громадяни продовжували сплачувати цей бенкет зі своїх податків.
Приватизація держпідприємств блокується на всіх рівнях. Верхи не влаштовує ціна, низи влаштовує все як є - інтереси у збереженні статус-кво збігаються. Поки уряд розмірковує, як би це так все дуже дорого продати, продавати буде нічого, бо ціна банкруту - копійка.
З 3000 українських держпідприємств умовно працює 1800. 1200 - вже дохлі висмоктані мухи, їх шлях на смітник, на ліквідацію.
На 100 найбільших підприємств припадає 90% вартості державних активів. Логіка вдумливої приватизації для цієї золотої сотні зрозуміла: це продаж заради поповнення державного бюджету.
Але решта 1700?! Вони не приносять прибутку, вони загрузли в корупції. Сенс їх приватизації - викорінення корупційних схем і скорочення держапарату, що обслуговує ці схеми.
Виникає кілька логічних запитань. Скільки з них буде приватизовано в цьому році? Скільки буде хоча б передано Фонду держмайна?
Ризикну припустити, що із сфери управління Мінагрополітики - не більше 20 підприємств. І це передано, а не продано.
Сьогодні законодавчо вся приватизаційна процедура виписана так, щоб максимально загальмувати процес. Хто в здоровому глузді приватизувати 5000 га, з кожного з яких можна отримати 200-300 дол. тіньовий прибутку? 100-200 тис. дол. хабарі в рік - який чиновник заріже таку курочку?
Програма приватизації на 2015 рік вже зірвана. Група фінансових аналітиків Мінагрополітики може це впевнено констатувати, оскільки відомство далі інших просунулися на цьому шляху - і вперлося в чиновницькі бар'єри.
Думаю, колеги з інших міністерств скоро прийдуть до тих же висновків.
Єдиний вихід: рішуче прискорення і спрощення процесу приватизації для недорогих і невеликих держпідприємств.
У разі сільгосппідприємств сьогодні існує дві основні проблеми:
1. Активи підприємств не оформлені, мають документи старого зразка.
2. Багато галузей занесені в списки заборонених до приватизації, що перешкоджає процедурі розпаювання.
Якщо у підприємства немає земельного банку, але є будови та інші неоформлені активи, продати його зараз неможливо. Експлуатувати можна. Красти можна. Продати ні.
Часто є документи старого зразка та інші підтверджують право користування активами, але оформляти їх директора не поспішають. Хоч розстрілюй, хоч звільняй. Ніхто не буде пиляти сук, на якому сидить, наближаючи приватизацію, а значить власне звільнення приватним власником.
У зв'язку з цим є пропозиція проста - продавати на відкритому конкурсі як є, з встановленням перехідного періоду в півроку - рік для оформлення новим власником активів по необхідному зразку.
Упевнений, новий, зацікавлений власник зробить це в найкоротші терміни.
Друга проблема штучна. Якщо у підприємства є виноградник або слово "племінний" у назві, його не можна розпаювати. Обов'язково потрібно індивідуальне рішення Кабміну, а потім - корпоратизація.
Корпорація з виноградником. Розміщення акцій.
Багато цікавих, трудомістких, грошових і головне тривалих у часі процесів, заради одного - відсунути трудовий колектив від землі і пограти в продаж акцій. В чиїх інтересах, звичайно.
Вся гра будується навколо землі. При корпоратизації є варіанти передати покупцю і право користування землею. І це коштує великих грошей. А трудовий колектив залишиться ні з чим.
Рішення цієї проблеми простіше, ніж здається. Необхідна політична воля законодавців зробити крок у бік соціального захисту трудящих на селі - дати їм пряму і справедливу приватизацію через розпаювання.
Для всіх держпідприємств агросектору, навіть якщо там колись виробляли по військовому замовленню шовк для парашутів. Досить просто скасувати вимогу корпоратизації для сільгосппідприємств з землею.
Швидка і справедлива приватизація - необхідна умова викорінення корупції в міністерствах і привід для скорочення "ефективних" менеджерів і контролерів.
Розігнати хабарників і дармоїдів - це і є та реформа, яку чекають від влади. І для цього потрібно зробити зусилля.
Зусилля на самому верху.
