Уряд намагається стратегічно вирішити проблеми держбанків країни. Про те, що ці фінустанови неефективні, нещодавно визнала і глава НБУ Валерія Гонтарєва. Змінити ситуацію чиновники планують, продавши до 2018 року 20-процентну частку акцій у державних фінансових установах. Однак експерти сумніваються, що приватні інвестори будуть зацікавлені у такій покупці в найближчій перспективі. Чи варто очікувати приватизації держбанків і якими будуть наслідки для банківського ринку в цілому – в матеріалі РБК-Україна.
Уряд намагається стратегічно вирішити проблеми держбанків країни. Про те, що ці фінустанови неефективні, нещодавно визнала і глава НБУ Валерія Гонтарєва. Змінити ситуацію чиновники планують, продавши до 2018 року 20-процентну частку акцій у державних фінансових установах. Однак експерти сумніваються, що приватні інвестори будуть зацікавлені у такій покупці в найближчій перспективі. Чи варто очікувати приватизації держбанків і якими будуть наслідки для банківського ринку в цілому – в матеріалі РБК-Україна.
Літня спека не злякала сотні киян, які кожен місяць у цей період традиційно шикуються в багатогодинні черги під відділеннями державного Ощадбанку для оплати комунальних послуг. У будь-яку погоду банк залишається популярним для пенсіонерів і працівників бюджетних установ, і завдяки цій популярності, практично захлинається потоком клієнтів, число яких у період кризи в державних банках зазвичай зростає.
Безумовно, державні фінустанови виконують колосальну соціальну функцію, але є і зворотна сторона медалі. За підсумками минулого року найбільші держбанки - Ощадбанк і Укрексімбанк - отримали 12 млрд гривень і 14 млрд гривень збитків, відповідно. Роком раніше – 8,5 і 9,8 млрд гривень. З-за багатомільярдних збитків держава змушена постійно поповнювати їх капітал. На ці цілі, за оцінками Національного банку, за останні 9 років витрачено майже 90 млрд гривень коштів платників податків.
"протягом тривалого часу ці банки залишались неефективними із-за слабкості корпоративного управління, відсутність зрозумілих бізнес-моделей і кредитування підприємств в колі бізнес-інтересів політичних діячів. Це несе значні фіскальні ризики", - заявила глава НБУ Валерія Гонтарєва в ході презентації першого звіту щодо фінансової стабільності Вона також зазначила, що регулятор рекомендує прискорити стратегічне реформування цих структур, включаючи призначення менеджменту на конкурсній основі та залучення стратегічних інвесторів капітал.
Кабінет міністрів презентував стратегію реформування державного банківського сектора ще в лютому поточного року. В рамках цієї стратегії планується поетапний вихід з капіталу держбанків, у тому числі приватизація найбільших державних гравців - Ощадбанку і Укрексімбанку. Імовірно в середині 2018 року уряд планує продати близько 20% акцій держбанків. Надалі, до кінця 2020 року, може бути прийнято рішення про повну приватизації, оскільки, як йдеться в стратегії, "держава не має наміру зберігати свою частку власності довше, ніж це необхідно для максимізації вартості для платників податків".
щодо інших держбанків уряд анонсував повний вихід з їхнього капіталу до кінця 2017 року. Швидше за все, націоналізований у 2009 році Укргазбанк буде виставлений на продаж. Це великий і прибутковий гравець, який нещодавно заявив про завершення фінансового оздоровлення і повному погашенні стабілізаційних кредитів НБУ. Що стосується решти невеликих і, по суті, заморожених структур – Українського банку реконструкції і розвитку" і "Земельного банку", то швидше за все, їм уготована доля санаційного Родовід Банку, який був переданий у Фонд гарантування вкладів фізосіб для ліквідації відразу ж після презентації стратегії.
Після рішення з Родовід Банку, реалізація стратегії застопорилася у зв'язку зі зміною уряду і кадровими перестановками в Мінфіні, і стала черговою декларацією про наміри. Крім того, реалізація амбітних планів Кабміну вимагає змін в законодавство, включаючи зняття заборони на приватизацію держбанків, зміна їх статусу в системі гарантування вкладів і оновлення порядку призначення керівництва. Однак рано чи пізно і ці бюрократичні формальності будуть дозволені, і питання, що буде з найбільшими держбанками і їх вкладниками, стане актуальним.
За оцінками інвестиційних банкірів, повний продаж державних банків найближчим часом малоймовірна з причин низької якості банківських активів в Україні, несприятливої ситуації в економіці країни і відсутність платоспроможних покупців.
зокрема, фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса оцінює ймовірність повної приватизації держбанків як нульову, допускаючи лише часткове входження у їх капітал протягом 2-3 років міжнародних інвесторів, таких як Європейський банк реконструкції і розвитку, Міжнародна фінансова корпорація (IFC).
На його думку, це дозволить поліпшити систему корпоративного управління та підвищити прозорість фінустанов, після чого можна буде знову подумати про продаж. За оцінками експерта, про ціну цих активів говорити поки рано, оскільки поточна вартість українських банків з-за вантажу накопичених боргів прагне до нуля, і зараз український банківський сектор є малопривабливим для інвесторів.
Керуючий партнер Capital Times Ерік Найман прогнозує, що в цьому році покупців на держбанки не буде, але вони можуть з'явитися вже в наступному. За його оцінками, вигідна продаж малоймовірна, оскільки ціна буде нижче балансового капіталу і не дозволить державі окупити свої вкладення. Серед потенційних покупців експерт ЄБРР назвав, зазначивши, що це буде комерційна інвестиція, і вже через 5 років інвестор зможе подвоїти вкладення, продавши свою частку вдвічі дорожче.
"100%-ва державна гарантія за вкладами в Ощадбанку піде в минуле. Держбанки стануть більш відповідальними, прозорими і ринковими більше. Стійкість банківської системи зросте", - перерахував Найман наслідки такої угоди, зазначивши, що відтік вкладників з держбанків малоймовірний, оскільки одним з акціонерів буде така солідна структура, як ЄБРР.
Керівник аналітичного відділу Concorde Capital Олександр Паращій вважає, що до продажу держбанків доцільно поміняти їх систему корпоративного управління і ввести в наглядову раду незалежних директорів. А якщо для цього доведеться продати частину акцій банків ЄБРР або МФК, то і це потрібно зробити.
За його оцінками, говорити про ціну продажу передчасно, але швидше за все, вона буде близько одного капіталу. "Головним наслідком для ринку повинно стати поліпшення ефективності роботи банків, підвищення якості ризик-менеджменту, системи відбору позичальників. Для вкладників нічого не зміниться, хіба що якість послуг може зрости", - прогнозує експерт. Паращій також зазначив, що ефект для ринку може бути суттєвим, тільки якщо держбанки купить хтось вже діючих гравців, але поки про наявність таких планів не відомо.
Що стосується термінів продажу, то чим швидше вона відбудеться, тим буде краще для держави, але такий сценарій малоймовірний. "Якщо дивитися на приватизаційні процеси в Україні, наприклад, на те, що відбувається з "Центренерго", особливого оптимізму щодо термінів у мене немає", - пояснив він.
Експерти з числа колишніх керівників найбільших держбанків, які не з чуток знають про проблеми цих фінустанов, солідарні з інвестбанкірами. Вони вважають продаж держбанків в найближчій перспективі не вигідною.
Голова правління Української міжбанківської валютної біржі Анатолій Гулей (в минулому – голова правління Ощадбанку) упевнений, що розмови про продаж держбанків на даному етапі - спекулятивний питання, в якому є тільки політика, і немає економіки. "Коли міжнародні експерти проведуть аналіз і доведуть, що це вигідно, це одна справа. Але коли про це говорять політики або депутати, це просто смішно", - зазначив він.
Екс-банкір також нагадав, що розмови про продаж держбанків ведуться останні 10 років, оскільки гарантія Ощадбанку "психологічно тисне на бюджет", та міжнародні експерти у своїх оцінках неодноразово звертали увагу українського уряду на нераціональність постійних витрат коштів платників податків на докапіталізацію держбанків. Але далі розмов справа поки що не заходило.
"Мінфін стверджує, що у них є стратегія, але для її реалізації потрібно дорожня карта. Поки ця стратегія лише як декларація, по ній ніхто не рухається. Питання поки що відкладено. Теоретично, продаж – це правильно. Але будь-експерт скаже, що продавати, коли немає ринку, коли немає зростання економіки, не вигідно. Країна дуже низько оцінюється міжнародними експертами за критеріями ризику, тому продавати зараз не стоїть", - додав Гулей.
В якості альтернативи він вважає за доцільне розмістити акції держбанків на Варшавській біржі, щоб поспостерігати, як вони будуть котируватися, або запропонувати купівлю цих акцій громадянам України - вкладникам цих банків. Залучення іноземних інвесторів, які будуть змінювати корпоративне управління в банках на свій лад і приймати рішення, як розпоряджатися мільярдними коштами українських вкладників, на думку експерта, є конфліктом інтересів.
Голова Центру економічних досліджень і прогнозування "Фінансовий пульс" Сергій Мамедов (в минулому – голова правління державного "Укргазбанку") називає плани продажу найбільших держбанків абсолютно нереалістичними. За його оцінками, ціна продажу акцій цих банків буде значно нижче номіналу, але навіть якщо теоретично уявити ймовірність продажу за номіналом, збитки складуть колосальну суму.
"Ощадбанк держава вклала 29,9 млрд гривень, а капітал зараз – 13,3 млрд. Втрати складуть 16,6 млрд гривень, або 56%. Укрексімбанк отримав 21,7 млрд гривень, капітал – 4,6 млрд гривень, втрати будуть 17 млрд гривень, або 79%. В Укргазбанк вклали 13 млрд, капітал банку – 4,3 млрд, втрати - 8,8 млрд або 67%", - пояснив він, відзначивши, що державі буде складно змиритися з такими збитками, і виникне багато запитань до уряду, який ризикнув провести такий продаж.
Також серед факторів, що стримують приватизацію держбанків, Мамедов назвав високу концентрацію державних і комунальних підприємств в їх активах, яка за оцінками аналітиків може становити близько - 45% або 77 млрд гривень в Ощадбанку, 47% або 67 млрд в Укрексімбанку, 69% або 30 млрд гривень в Укргазбанку (з урахуванням державних паперів і депозитних сертифікатів)
Крім того, держбанки виконують специфічну роль, допомагаючи уряду в кредитуванні державних програм і покриваючи бюджетний дефіцит, від чого відмовитися дуже складно. Крім цього, як зазначив експерт, продаж гальмує низька рентабельність, оскільки за його оцінками, якщо враховувати показник розформованих резервів з початку року, поточний результат діяльності держбанків буде гірше офіційно оголошеного. Все це, кажуть експерти, ускладнюється відсутністю потенційних інвесторів.
Якщо підсумувати оцінки експертів, то минула десятирічка розмов про продаж держбанків плавно переходить в десятирічку підготовки до цієї продажу. І немає ніяких гарантій, що ці угоди відбудуться, але механізм вже запущений.
Судячи з усього, процес буде тривалим. Наприклад, Мінфін повідомив про попередні переговори з ЄБРР і IFC про їх входження в капітал Ощадбанку та Укрексімбанку ще на початку березня, відразу після презентації нової стратегії держбанків, однак через півроку новин з цього питання більше не було.
Зрозуміло, до входження в капітал будь-який бізнесмен хоче детально вивчити об'єкт інвестування і може висунути ряд умов. За даними учасників ринку, саме на прохання ЄБРР і IFC Національний банк прийняв рішення послабити валютне регулювання в травні-червні, скасувавши бар'єри для залучення інвестицій і виплати дивідендів.
Тим часом, державний Ощадбанк активно продовжує дострокове погашення кредитів рефінансування НБУ. За інформацією банку на кінець травня, менш ніж за півтора року він повернув регулятору 14,39 млрд гривень. За відомостями джерел у банку, зараз його активно документи перевіряють експерти ЄБРР, і погашення кредитів перед НБУ є однією з умов інвестора.
До Укргазбанку, швидше за все, придивляється IFC, з якої банк 17 травня підписав договір про співпрацю у сфері "зеленого" фінансування, спрощує кредитування проектів відновлюваної енергії та енергозберігаючих технологій. Робота йде повним ходом.
У той же час, вкладникам великих держбанків, якщо їх яким-то чином лякає перспектива несподівано і швидко стати вкладниками приватних банків, турбуватися не варто. У найближчі кілька років повна продаж цих банків малоймовірна. Уряд навряд чи ризикне продавати такі активи за безцінь, а для продажу хоча б за ціною одного капіталу потрібно ретельно підготуватися.
Що стосується більш дрібних установ, то швидше за все, із сплячого режиму вони плавно перейдуть у режим ліквідації, але завдяки їх мізерній частці на ринку це подія пройде для банківської системи непоміченим.
У будь-якому випадку, продаж держбанків буде вигідною для діючих клієнтів держбанків. Через побоювання банкірів втратити частку ринку, що може бути побічним ефектом продажу, клієнти зможуть отримати кращу якість сервісів. І більше не втрачати свідомість у багатогодинних чергах кожен місяць, в двадцятих числах.