Обов'язковим атрибутом пандемії коронавірусу стали вуличні протести проти карантинних обмежень у багатьох країнах Європи і світу. Про те, як боротьба проти локдауну об'єднала обивателів з радикалами, конспірологами і борцями проти вакцинації – в матеріалі РБК-Україна.
Подія, яка найбільше запам'яталась під час першого етапу пандемії в Україні –це зіткнення в Нових Санжарах. Тоді місцеві мешканці намагалися не пустити в своє місто евакуйованих з Уханю українців та іноземців. Але після цього якихось масових вуличних заворушень, пов'язаних з пандемією, в Україні не було.
Періодично проходили окремі акції протесту проти карантинних обмежень, наприклад, за участі підприємців. Але переважно своє невдоволення антивірусними заходами влади українці вихлюпували в інтернеті.
У світі, і насамперед у Європі, ситуація склалася інакше. Вже багато місяців у різних країнах проходять протести проти локдауна, на піку збираючи десятки тисяч учасників. Вуличні зіткнення з поліцією і масові арешти на цих акціях стали цілком звичною справою.
По суті, за цей час сформувався цілий антикарантинний рух. У ньому сплелися різні конспірологічні теорії, ковід-дисидентство, антивакцинаторські настрої та активність радикальних груп, переважно ультраправого спрямування. Завдяки пандемії, обмеженням і підвищеній увазі ЗМІ до всього, що пов'язано з коронавірусом, прихильники різних маргінальних теорій отримали відмінний шанс привернути до себе безпрецедентну увагу.
Після введення в Нідерландах комендантської години 22 січня, в країні почалися масові протести, які швидко переросли в зіткнення з поліцією. Протестуючі, в основному молодь, атакували камінням та коктейлями Молотова, поліція відповідала водометами і сльозогінним газом.
У ряді міст були розбиті вітрини магазинів та зупинки громадського транспорту, зупинено ж/д сполучення, у містечку Урк навіть підпалили центр тестування на COVID. Загальний лік затриманих пішов на сотні людей. За повідомленнями поліції, це були найбільші заворушення в країні за останні сорок років.
У жовтні минулого року, після чергового посилення карантинних заходів, заворушення прокотилися і по багатьом містам Італії. Тоді ж у відповідь на введення комендантської години в Іспанії протестуючі влаштували погром в центрі Мадриду.
З минулого вересня регулярні протести, які зазвичай закінчуються арештами десятків людей, проходять в різних містах Великобританії. У кінці серпня одна з багатотисячних акцій у Берліні завершилася спробою прориву до будівлі німецького парламенту і сотнями арештів.
Протести періодично траплялися і в інших країнах Європи, США, Канаді, Аргентині, Австралії, Індії, Кенії і т. д. – фактично, на всіх континентах. Втім, більшість акцій не були особливо численними й носили мирний характер.
На протестах проти локдауну зазвичай збирається дуже строката публіка. В першу чергу, це ті, хто безпосередньо страждає від обмежень: працівники і власники кафе-ресторанів, готелів, інших закладів сфери послуг, магазинів, туристичних компаній. Виходять на вулиці і батьки, збентежені закриттям шкіл і дитячих садків.
Але справжнім роздоллям антикарантинні акції стали для прихильників різних конспірологічних теорій. На протестах в Європі помічали борців з масочним режимом, який на їх думку, принижує гідність людини. Є тут і ті, хто заперечує пандемію як таку і не вірить в небезпеку коронавіруса. Природно, знайшлося місце і адептам теорії штучного походження COVID-19 – як біологічної зброї, спрямованої на знищення цілих народів або "контроль за населенням".
Були помітні численні плакати, що попереджають про "небезпеку чіпування" і 5G-зв'язку. Дістається від протестувальників і засновнику компанії Microsoft Біллу Гейтсу, якого "звинувачують" у спробі взяти людство під свій контроль. Звичайно, активно в усьому беруть участь і противники вакцинації як такої і вакцин проти коронавіруса зокрема – пандемію вони нерідко трактують як бізнес-проект великих фармацевтичних компаній.
Нарешті, на деяких європейських акціях була помічена символіка прихильників QAnon. Це конгломерат конспірологічних теорій, в основі якого – віра в боротьбу екс-президента США Дональда Трампа проти всесвітньої змови педофілів-сатаністів. Незважаючи на повну абсурдність теорії, вона набирає популярність перш за все в США, її симпатики вже є навіть серед членів Конгресу. Як відзначають європейські медіа, QAnon проникає і в країни ЄС, адаптуючись до місцевих реалій.
У ряді країн є і національні особливості антикарантинних протестів. Наприклад, в австралійському штаті Вікторія серед учасників акцій помітні прихильники теорії про те, що все законодавство штату, прийняте з 1975 року, нелегітимне – оскільки не було особисто підписане британською королевою Єлизаветою ІІ. Отже, і карантинні обмеження ніхто не зобов'язаний виконувати. А в Італії в причетності до радикалізації протестів поліція звинуватила злочинне угрупування Каморра.
Але найбільш помітними на акціях по всій Європі є прихильники радикальних політичних поглядів, в першу чергу, ультраправих (хоча і ліворадикали також багато де відзначилися). Звичайно, саме вони, а не офіціанти, що залишилися без роботи, стривожені батьки або противники вакцинації, зазвичай стоять за переходом багатьох протестів в агресивне русло, аж до прямих зіткнень з поліцією. Тому саме радикальні угруповання за підсумками акцій отримують основну увагу з боку ЗМІ.
Із закриттям кордонів тема боротьби з мігрантами, одна з ключових для європейських ультраправих, відійшла далеко на другий план. Тому на прапор вони взяли ідеї боротьби з карантинними обмеженнями, які, на їхню думку, безглузді, шкідливі, несправедливі і антинародні.
Ультраправі застосовують досить популярну серед радикальних груп практику "захоплення" чужих акцій. Користуючись політичною аморфністю і неорганізованістю більшості "звичайних" протестувальників, невелика, але ідейна і згуртована група може швидко висунутися на перші ролі у всьому русі.
Влітку минулого року уряд Великобританії випустив цілий звіт, присвячений тому, як екстремістські групи будь-якого спрямування використовують пандемію у своїх інтересах. Причому мова йшла в першу чергу не про вуличні акції, а про пропаганду, в основному в інтернеті.
"Короткострокові і довгострокові наслідки пандемії можуть створити сприятливі умови для екстремізму. Екстремісти будуть намагатися капіталізувати соціально-економічні наслідки COVID-19 для того, щоб у тривалій перспективі провокувати нестабільність, страх і поділ у Великобританії", – йдеться у звіті.
У документі наводяться конкретні приклади того, як пандемію використовують в ідеологічних цілях. Приміром, одне з британських неонацистських угруповань закликало хворих коронавірусом спеціально заражати ним євреїв і мусульман. У свою чергу, радикальні ісламісти просували тези про пандемію як божественне "покарання" для колективного Заходу, паралельно стверджуючи, що за всім стоїть британська влада, яка хоче нашкодити мусульманській меншині.
Автори звіту констатують: під час пандемії набагато більш помітними стали адепти різних конспірологічних теорій, від антивакцинаторських до антисемітських. І нерідко вони об'єднуються на популістській платформі протистояння політичному істеблішменту і державі, які нібито виступають проти інтересів "простих людей".
Серед усіх європейських країн антикарантинний рух найбільше зміцнився у Німеччині, де він набув більш-менш організований характер. Перші акції там почалися ще в минулому квітні, а в кінці літа і восени кількість учасників окремих заходів доходила до 40 тисяч осіб.
Примітно, що з самого початку протестів у них простежувався російський слід. Ряд їхніх лідерів, з числа праворадикальних конспірологів, відкрито симпатизують політиці Володимира Путіна і виступають на прокремлівських пропагандистських ресурсах Russia Today і Sputnik.
Борці з карантином навіть оформилися в партію під назвою "Спротив 2020", яка пізніше перетворилася в "Партію масової демократії". Крім боротьби з карантинними обмеженнями, її платформа дуже розмита і зводиться до обіцянок "зробити Німеччину знову нормальною" і зміцнити пряму демократію. Її лідери кажуть, що до лав партії записалося до 100 тисяч німців, хоча насправді мова скоріше йде про таку кількість її симпатиків у соцмережах.
Інша група, що грає одну з ключових ролей у німецьких протестах – "Querdenken 711" (що можна перевести як "нешаблонне мислення"). Її лідер, Міхаель Бальвег, восени намагався балотуватися в мери Штутгарта, але без найменшого успіху. Рух описує себе як демократичний і несхильний до будь-якого екстремізму, але за фактом у численних демонстраціях "Querdenken" радикальні угруповання всіх мастей беруть найактивнішу участь – і саме вони зазвичай провокують вуличні заворушення.
Помітну роль в антикарантинних акціях у Німеччині грають представники руху "рейхсбюргерів". Це загальна назва для безлічі дрібних груп, яких об'єднує невизнання легітимності нинішньої німецької влади, іноді – відмова платити податки і підкорятися іншим вимогам держави. Себе вони вважають громадянами Німецького рейху, існуючого в кордонах 1937 року. Хтось із них друкує власні "гроші", хтось проголосив себе "кролем Німеччини".
Довгий час вся ця фрік-активність всерйоз не сприймалася владою, до тих пір, поки "рейхсбюргери" не почали переходити від слів до закупівлі зброї і підготовки до реальних злочинів. Починаючи з 2016 року між ними та правоохоронцями сталися кілька сутичок, зокрема з летальним результатом. У 2017 році правоохоронці в декількох землях Німеччини накрили угруповання "Кельтський друїд", яке звинуватили в підготовці терактів проти євреїв та мігрантів з ісламських країн.
Протести проти коронавірусних обмежень стали для "рейхсбюргерів", які в принципі не визнають діючу в країні владу, відмінним майданчиком для пропаганди своїх ідей. Загальна чисельність прихильників руху, за оцінками німецьких властей, досягає майже 20 тисяч осіб. У землі Баден-Вюртемберг спецслужби офіційно взяли антикарантинний рух "Querdenken" під особливий контроль – як раз у зв'язку з активністю "рейхсбюргерів" і подібних груп та загальною радикалізацією протестів.
Втім, говорити про те, що подібні рухи зможуть серйозно впливати на національну політику Німеччини та інших європейських країн, не доводиться. Наприклад, популярність правопопулістської партії "Альтернатива для Німеччини", яка висловлювала схвалення антикарантинним протестам, за час пандемії впала з 15 до 9%.
Більшість німців навпаки, в цілому підтримують курс влади та розуміють необхідність карантинних обмежень. Як і їхній тимчасовий характер – після закінчення пандемії протести природним чином зійдуть нанівець. А крім цього, їхнім лідерам фактично нічого запропонувати широким масам виборців. Але поки обмеження залишаються в силі, золота пора радикалів і конспірологів по всій Європі триває.