Уряд Азарова: Два роки кадрових перестановок

Коли в березні 2010 р. формувався уряд Миколи Азарова, в провладному політичному таборі акцентували, що саме цей кабінет стане зразком професійності та стабільності. Невдовзі уряду Азарова виповниться два роки. Протягом цього часу Президент Віктор Янукович "стабільно" тасував його склад так, що станом на сьогодні в уряді залишилися лише 9 з 29 міністрів, призначених 11 березня 2010 р. Більшість міністрів пішли у відставку через невдале реформування довірених їм відомств.

Після формування уряд Азарова виглядав наступним чином:
- перший віце-прем'єр - Андрій Клюєв, та шість віце-прем'єрів: Борис Колесніков (з Євро-2012), Володимир Семиноженко (з гуманітарних питань), Віктор Тихонов (з питань регіональної політики), Сергій Тігіпко (з економічних питань), Володимир Сівкович (силовий блок) та Віктор Слаута (з питань АПК).
- міністр Кабінету міністрів - Анатолій Толстоухов.
- 20 міністрів, які очолили відповідні відомства: Федір Ярошенко (фінансів), Василь Цушко (економіки), Михайло Єжель (оборони), Юрій Бойко (палива та енергетики), Костянтин Грищенко (закордонних справ), Дмитро Табачник (освіти і науки), Микола Присяжнюк (аграрної політики), Анатолій Могильов (внутрішніх справ), Зіновій Митник (охорони здоров'я), Дмитро Колєсніков (промислової політики), Віктор Бойко (охорони навколишнього природного середовища), Костянтин Єфименко (транспорту і зв'язку), Михайло Кулиняк (культури і туризму), Олександр Лавринович (юстиції), Василь Надрага (праці та соціальної політики), Олександр Попов (з питань житлово-комунального господарства), Равіль Сафіуллін (у справах сім'ї, молоді та спорту), Володимир Яцуба (регіонального розвитку та будівництва), Юрій Ященко (вугільної промисловості) та Нестор Шуфрич (з надзвичайних ситуацій).

Перші звільнення

В такому складі уряд пропрацював ні багато ні мало - три місяці. Першою ластівкою, яка залишила урядове гніздо, став міністр з питань житлово-комунального господарства Попов, якого відправили очолити Київську міську державну адміністрацію (КМДА). На його місце був призначений чиновник з Єнакієве Юрій Хіврич, колишній заступник Попова.

Вже менш ніж через місяць уряд накрили перші скандали, а віце-прем'єр з гуманітарних питань Володимир Семиноженко та міністр довкілля Віктор Бойко позбулися своїх посад. 2 липня 2010 р. ВР звiльнила Семиноженка з посади вiце-прем'єра без обговорення, а за вiдповiдну постанову проголосували 378 депутатiв. Джерела в ПР тоді повідомляли, що Семиноженка звільнили без відома Азарова, через пряме доручення Януковича.

Нагадаємо, під час перебування Семиноженка на посаді вибухнув скандал з приводу його заяви про те, що українці хочуть жити в єдиній державі, створеній Україною, Росією та Білорусією. Після цього по країні прокотилася хвиля молодіжних протестів, а Львівська облрада навіть запропонувала порушити проти Семиноженка кримінальну справу. Неодноразово за це вiце-прем'єра критикував і сам Президент.

Того ж 2 липня був відправлений у відставку і міністр довкілля Віктор Бойко, призначений за квотою Блоку Литвина. Однопартійці його звинуватили у неуважності до депутатів, побудові сауни на робочому місці, і хабарництві його відомства. На місце Бойка відразу ж був призначений колишній голова Держкомрезерву Микола Злочевський.

10 липня 2010 р. за поданням прем'єра Азарова ВР 256 голосами звільнила Нестора Шуфрича з посади голови МНС у зв'язку з його переходом до Ради нацбезпеки і оборони (в подальшому ще декілька міністрів пройшли шлях з уряду до РНБО). Проте ЗМІ активно писали, що у Шуфрича виник конфлікт з головою адміністрації Президента Сергієм Льовочкіним. Також говорилося, що міністерську позицію планували віддати лідеру партії "Єдиний центр" Віктору Балозі, але необхідних голосів у коаліції не знайшлося і на посаду тимчасово виконуючим обов'язки міністра призначили спочатку Володимира Антонця (до 21 липня), а потім - Михайла Болотських (до 12 листопада). Балога все ж таки очолить МНС, але лише в листопаді 2010 р.

Адмінреформа - міністрів призначає Президент

Після визнання Конституційним судом чинності Конституції 1996 р., виникла невідповідність зі складом уряду Азарова: до нього мали входити три віце-прем'єри та один перший віце-прем'єр, тоді як спочатку було призначено шість віце-прем'єрів та один перший віце-прем'єр. 13 жовтня 2010 р. Президент звільнив віце-прем'єрів Володимира Сівковича і Віктора Слауту. Семиноженка було звільнено раніше. До речі, відтепер Президент отримав право призначати та звільняти міністрів без згоди парламенту.

Першим таким призначенцем став вже згадуваний Балога. 12 листопада Президент доручив йому МНС. Як говорили в кулуарах ВР, якби не повернення Конституції 1996 р. і отримання Президентом права самостійно призначати міністрів, Балога б не пройшов через голосування ВР, оскільки в коаліційних колах не бажали бачити в уряді людину з близького оточення Віктора Ющенка. Але, як відзначали майже всі експерти, Балога став міністром, адже це забезпечило би ПР підтримку на Закарпатті, яке він успішно контролює. Крім того, у ВР депутатська група "Єдиний Центр" мала би увійти до коаліції, що додало би їй голосів і посилило б позиції ПР в коаліції.

Отримавши відповідні повноваження, Янукович здійснив масштабне реформування уряду. 9 грудня 2010 р. Президент звільнив 15 міністрів, потім 10 з них перепризначив. При цьому кількість міністерств була скорочена, а кожен з віце-прем'єрів очолив міністерство. Таким чином склад кабінету Азарова скоротився до 16 членів.

Нові посади в уряді отримали: Клюєв (перший віце-прем`єр-міністр - міністр економічного розвитку і торгівлі), Колесніков (віце-прем`єр-міністр - міністр інфраструктури), Тігіпко (віце-прем`єр-міністр - міністр соціальної політики), Тихонов (віце-прем`єр-міністр - міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства), Балога (міністр надзвичайних ситуацій), Бойко (енергетики та вугільна промисловость), Злочевський (екології та природних ресурсів), Кулиняк (культура), Присяжнюк (аграрна політика та продовольство), Табачник (освіти і науки, молоді та спорту).

Ці перестановки не торкнулися міністрів закордонних справ, внутрішніх справ, оборони, юстиції, охорони здоров`я.

Жертвами реорганізації стали Єфименко, Дмитро Колєсніков, Надрага, Хіврич, Яцуба, Сафіуллін, Толстоухов, Ященко та Цушко. Їхні міністерства або були ліквідовані, або ж відповідні місця зайняли віце-прем'єри. Як відзначали тоді експерти, уряд повністю опинився у підпорядкуванні Президента.

До речі, за традицією Президента, який не розкидається кадрами, звільнені в результаті адмінреформи міністри не залишилися без посад. Цушко очолив Антимонопольний комітет, Хіврич став заступником міністра ЖКГ, Яцуба був призначений постійним представником Президента в Криму, а згодом очолив Севастопольську міську державну адміністрацію, Надрага став заступником Тігіпка в Мінсоцполітики, Єфименко перейшов на посаду першого заступника міністра інфраструктури України, Дмитро Колєсніков очолив Державне агентство з управління державними корпоративними правами і майном.

Гаряча посада - міністр охорони здоров'я

21 грудня 2010 р. Янукович призначив кардіохірурга Іллю Ємця міністром охорони здоров'я, звільнивши з цієї посади Зіновія Митника. Але в травні наступного 2011 р. Президент розкритикував роботу Ємця в сфері реформування системи охорони здоров'я. А 17 травня він звільнив Ємця з посади міністра охорони здоров'я. В Партії регіонів заявляли, що міністра звільнили через його неспроможність провести реформи у медичній сфері. За даними деяких джерел, безпосереднім приводом до відставки Ємця стала боротьба за контроль фармринку. 24 травня 2011 р. Президент призначив міністром охорони здоров'я Олександра Аніщенка., який протримався близько 9 місяців. А в лютому 2012 р. і він був звільнений - на його місце прийшла Раїса Богатирьова.

Богатирьова змінила в МОЗ Аніщенка, якого вже давно "відправляли у відставку" політологи. Аніщенка звинувачували в тому, що досі не затверджені медичні стандарти надання первинної медичної допомоги, у нестачі необхідних вакцин в лікарнях, зокрема, від туберкульозу.

Таким чином, за два роки уряду Азарова в Україні працює вже четвертий міністр охорони здоров'я.

Житлово-комунальний безлад

Наступною жертвою "провалених реформ" став Віктор Тихонов. Віце-прем'єр-міністра - міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Тихонова, а також його заступника Хіврича Президент відправив у відставку 1 червня 2011 р. Янукович різко розкритикував стан ЖКГ в Україні. Особливо було згадано незадовільну роботу Хіврича. Прем'єр Азаров звинуватив Хіврича в тому, що той не впорався із забезпеченням уніфікації тарифів на житлово-комунальні послуги. Міністром регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ 12 липня 2011 р. став голова Донецької облдержадміністрації Анатолій Близнюк.

Реформи у "силовій сфері"

Далі Президент взявся за "силовий блок". Першим тут втратив посаду глава МВС Анатолій Могильов. 7 листопада 2011 р. Янукович звільнив його з посади міністра і направив на посаду прем'єр-міністра АРК. Того ж дня Янукович призначив Віталія Захарченка міністром внутрішніх справ, звільнивши його з поста глави Державної податкової служби. Захарченко вважається близькою особою до молодшого сина Президента, а тому цей крок був розцінений як посилення впливу сім'ї Януковича в силових відомствах. Деякі політологи назвали таку рокіровку "мікрореволюцією" у Партії регіонів, оскільки вона змінила баланс сил в оточенні Януковича, і він повністю взяв міліцію під свій контроль. Також депутати і експерти висловлювали припущення, що "нове обличчя" наведе порядок в силовому відомстві, оскільки там останнім часом було чимало проблем. Крім того слід відзначити, що після смерті Василя Джарти, владі довелося шукати надійну людину, яка б змогла очолити надзвичайно важливий регіон.

8 лютого 2012 р. Янукович змінив і керівника Міністерства оборони - замість звільненого Єжеля, робота якого вже давно не влаштовувала ні Президента, ні прем'єра, і якого називали одним із перших "кандидатів на виліт", був призначений звільнений з посади генерального директора "Укроборонпрома" Дмитро Саламатін. Єжель 6 лютого 2012 р. виявився в центрі скандалу, коли намагався провести через Кабмін проект постанови про передачу землі під Києвом на потреби Адміністрації Президента, Кабінету міністрів і Міноборони. Раніше його неодноразово звинувачували в корупції. На підставі журналістських розслідувань про зловживання в армії Генеральна прокуратура порушила ряд кримінальних справ. Саламатін до цього був відомий як "боєць", через участь в двох бійках у ВР. Також за його керування в "Укроборонпромі" Україна ледве не втратила найбільший в історії контракт - з Іраком.

Нагадаємо, раніше РБК-Україна писало про перестановки в силових відомствах України. Детальніше про це ви зможете прочитати ТУТ.

Щось не так з економікою

Останньою на сьогодні, при чому і досі не закінченою, є реорганізація "економічного блоку" Кабінету міністрів. Причинами називають наближення парламентських виборів, внутрішні конфлікти в урядовій команді, а також невдоволення Президента тим, як втілюються проголошені ним економічні реформи. 18 січня 2012 р. Янукович в принципі очікувано звільнив з посади керівника Мінфіну Федора Ярошенка (якого давно критикував), та призначив на цю посаду Валерія Хорошковського, того ж дня звільненого з посади голови Служби безпеки України.

14 лютого Янукович здійснив чергову кадрову перестановку, проте набагато менш очікувану. Другу людину в уряді, першого віце-прем'єра Андрія Клюєва призначено секретарем Ради національної безпеки і оборони, що було розцінено спостерігачами як почесна відставка, інші казали, що з цієї посади Клюєву буде зручніше керувати виборчим штабом Партії регіонів. Проте Президент наголосив, що від керувництва штабом ПР Клюєва відсторонять.

22 лютого Президент звільнив Хорошковського з посади міністра фінансів і перевів на посаду першого віце-прем'єра. При цьому Янукович особливо наголосив, що перед новим віце-прем'єром стоїть задача втілювати євроінтеграційні наміри України. Також Хорошковському буде необхідно відновити співпрацю України з МВФ, або ж знайти нове джерело кредитів. Політологи говорять, що Клюєв поплатився посадою якраз через провал євроінтеграції і залучення зовнішніх кредитів, адже домовитися з МВФ про відновлення співпраці, яка конче необхідна владі, так і не вдалося. Цікаво, що Хорошковський відомий своїми зв'язками з російським бізнесом і політичною елітою Кремля, а тому експерти критично оцінюють це призначення. Хоча прогнозують, що він може навіть очолити партійний список ПР на виборах до парламенту, якщо втілить в життя поставлені завдання.

Відзначимо, що з останніми призначеннями в уряді з'явилася перша жінка-міністр, яка до того ж обійняла вакантну посаду віце-прем'єра (це крісло було порожнім ще з моменту звільнення Тихонова). 14 лютого колишнього секретаря РНБО Раїсу Богатирьову призначено віце-прем'єр-міністром і міністром охорони здоров'я, про що ми писали вище.

Нові призначення

На сьогодні ж в уряді Азарова не вистачає двох одиниць - міністрів фінансів та економічного розвитку - глав ключових економічних відомств. Експерти прогнозують, що їх очолять наближені до сім'ї Президента люди (Хорошковський до них не належить). Олександр Єфремов вже встиг повідомити, що Янукович призначив на ці посади Юрія Колобова та Петра Порошенка, проте офіційних указів глави держави ще не опубліковано. При цьому, якщо появу Колобова на посаді міністра фінансів експерти називають закономірною (він близький друг Олександра Януковича), то прихід в уряд Порошенка для багатьох виглядає дуже суперечливим (особиста неприязнь до Хорошковського та Азарова). Тим не менше, чим завершиться перерозподіл посад в економічній сфері Кабінету міністрів, ми скоро дізнаємося.

Як бачимо, реформування України, проголошене Президентом, "потопило" урядові кар'єри не одного міністра. Відсутність професійних кадрів, незадовільне виконання програми реформ, незгоди всередині провладної партії та наближення парламентських виборів стали причинами "стабільних" перестановок у здавалося б "стабільному" уряді. З 29 міністрів, призначених 11 березня 2010 р., до сьогодні змогли допрацювати лише 9 - Грищенко, Табачник, Тігіпко, Колесніков, Бойко, Присяжнюк, Лаврінович, Кулиняк та сам Азаров.

Проте нашим членам уряду немає чого переживати через своє можливе звільнення. Президент вже продемонстрував своїм соратникам, що не кине їх на призволяще. Глава держави завжди може створити агентство чи службу, яку віддасть колишнім урядовцям (приклад Колеснікова, Сафіулліна), а для інших - завжди відкриті двері до Адміністрації Президента, де досить багато посад на будь-який смак (Клюєв, Шуфрич, Єжель).

Сергій Звиглянич, РБК-Україна