ru ua

Наслідки "банкопаду". Які олігархи-банкіри можуть підпасти під нові санкції РНБО

Наслідки "банкопаду". Які олігархи-банкіри можуть підпасти під нові санкції РНБО В Україні можуть ввести санкції проти власників найбільших банків-банкрутів (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

РНБО за дорученням президента планує розглянути питання "банкопаду" 2014-2017 років. Вперше про це стало відомо в ході діалогу голови Радбезу Олексія Данилова і виконавчого директора МВФ від України Владислава Рашкована на форумі YES в Києві. Владислав Рашкован, зокрема, заявив, що в 2014-2016 році ряд банків збанкрутував, а їх збитки покрили платники податків. У відповідь Олексій Данилов уточнив, що держава витратила на порятунок банків, що лопнули, 96 млрд грн. І питання "як вийшло, що грошей немає, олігархи додатково з'явилися після банкопадів?" стане наступним кейсом для розгляду РНБО. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.

За інформацією співрозмовників у Раді безпеки, санкції проти власників найбільших банків-банкрутів готуються давно. У прицілі, крім ПриватБанку, 4 банкрутства, які завдали шкоди державі і вкладникам. Мова може йти йде про банк "Фінанси та кредит" (власник – Костянтин Жеваго, дата банкрутства – 2015 рік), "Дельта Банк" (власник – Микола Лагун, дата банкрутства – 2015 рік), банки VAB і "Фінансова ініціатива" (дата банкрутства – 2014 і 2015 роки відповідно), банк "Надра" (власники – Вадим і Ілля Сегаль до грудня 2008, потім – Дмитро Фірташ, дата введення тимчасової адміністрації – 2009 рік, банкрутство – 2015 рік).

Щоб зрозуміти, чому саме ці банкрутства на думку РНБО завдали шкоди національній безпеці, варто згадати історії згаданих фінустанов.

За великим рахунком, діяльність цих банків підпадає під визначення "олігархічного банкінгу", сформульованого колись екс-головою НБУ Валерією Гонтаревою. "Олігархічний банкінг – "пилососите" у населення гроші, видаєте самому собі і на цьому будуєте свою дуту імперію. Приходить час віддавати, а віддавати не хочеться, та й нічого – і пішло-поїхало". Втім, здатність давати точні визначення не завадила екс-главі НБУ мати депозити в одному з таких банків і вивести гроші напередодні його банкрутства.

Чужі фінанси – свій кредит: формула Жеваго

Власник банку "Фінанси та кредит" Костянтин Жеваго входить у трійку найбагатших українців за версією журналу Forbes зі статком в $2,4 млрд. Жеваго став першим українським інвестором, який вивів одну зі своїх компаній Ferrexpo на Лондонську біржу. Бізнесмен був визнаний Forbes наймолодшим мільярдером в Європі, який зробив свої статки сам.

Така вітрина бізнесу Жеваго. Закулісся виглядає менш надихаюче. Підприємець – один із символів первинного накопичення капіталу по-українськи. У 90-х і 2000-х отримав контроль над низкою промислових активів, що залишилися з часів СРСР. Заснував банк "Фінанси та кредит", який фінансував їх придбання та розвиток. Банк існував за рахунок рефінансування НБУ.

Як відзначала в інтерв'ю екс-глава НБУ Валерія Гонтарєва, "Фінанси і кредит" був неплатоспроможним вже в 2009 році. І штучно утримувався на плаву за рахунок 6,4 млрд грн, які були виділені йому НБУ декількома траншами в 2009-2010 рр. Сума рефінансування була в три рази більше, ніж капітал банку, що становив всього 2 млрд грн. Збільшувати капітал акціонер не поспішав, і до 2014 року влив у нього всього 800 млн грн, повернувши менше половини рефінансування.

Кредитний портфель банку на той момент становив 29 млрд грн, з яких 22 млрд грн, тобто, 76% – кредити компаніям Жеваго. Якість інших кредитів була не кращою. Зокрема, 3,45 млрд грн було виділено структурам скандального власника банку "Михайлівський" Віктора Поліщука.

Наслідки "банкопаду". Які олігархи-банкіри можуть підпасти під нові санкції РНБО

Екс-власник банку "Фінанси та кредит" Костянтин Жеваго (zhevago.info)

У 2014 році банк почав затримувати платежі, вкладники почали панікувати, НБУ виділив фінустанові ще 1,1 млрд грн, в 2015 – ще два кредити на 700 і 750 млн грн, під заставу Білоцерківської ТЕЦ і особисту поруку Жеваго.

За словами Валерії Гонтаревої, Жеваго відмовлявся продати або хоча б перекредитувати в іншому банку один зі своїх численних другорядних бізнесів (крім Ferrexpo в бізнес-імперію Жеваго входять КрАЗ, шинний завод "Росава", фармацевтична корпорація "Артеріум", Стахановський вагонобудівний завод, Бердичівський машзавод, завод "Залив" та інші), щоб врятувати банк.

Тимчасова адміністрація була введена в банк "Фінанси та кредит" 17 вересня 2015-го, 18 грудня того ж року почалася ліквідація банку. Надалі викрилися цілий розсип схем виведення грошей з ФіК менеджментом Жеваго на підконтрольні йому компанії (схема з банком кореспондентом, схема заміни облігацій, схема клірингу і схема за контрактами на поставку).

Оціночна вартість активів "Фінанси та кредит" виявилася майже в п'ять разів нижче балансової (9,9 млрд грн проти 45 млрд грн, задекларованих банком). Як відзначало "Дзеркало тижня", інсайдерські кредити повернуті не були, а більшість підприємств – позичальників зараз перебувають у процедурі контрольованого банкрутства. В результаті держава в особі Нацбанку і Фонду гарантування вкладів втратила понад 15 млрд грн, а загальні вимоги кредиторів до збанкрутілого банку склали майже 31 млрд грн.

У 2019 році Костянтину Жеваго було заочно повідомлено про підозру в організації розтрати $113 млн коштів його банку, і підприємця оголосили в міжнародний розшук. У лютому 2021 року ФГВФО подав позов на $600 млн до Високого суду Англії та Уельсу про стягнення заподіяної банку шкоди з Костянтина Жеваго, трьох англійських компаній і одного громадянина Великобританії, задіяних в операціях з виведення коштів з банку.

23 вересня 2021 року стало відомо, що суд дійшов висновку, що наведені під час слухань докази вказують на наявність підстав видати наказ про всесвітній арешт активів Жеваго, проте, в той же час, суд визнав, що не має юрисдикції для розгляду справи. Нагадаємо, що через схожу ситуацію вже пройшов ПриватБанк, який у першій інстанції Лондонського суд також програв питання юрисдикції, проте банк здобув перемогу в апеляції.

В цілому ж перспективи притягнення Жеваго до кримінальної відповідальності та відшкодування збитків державі вельми туманні. Про ефективність цих заходів свідчить, наприклад, той факт, що близька до Жеваго компанія купила борги "АвтоКрАЗу" з дисконтом 97,5%. Мільярдер, головний бізнес якого Ferrexpo приносить йому близько $600 млн, успішно блокує спроби української Феміди притягнути його до відповідальності формальними і неформальними способами.

Ршукнути державними грошима – підхід Миколи Лагуна

"Дельта банк" Миколи Лагуна може увійти в історію як найбільш швидкозростаючий український банк. Але замість цього він увійшов в історію, як єдиний системно важливий банк, який збанкрутував під час кризи 2014-2016 років. Викликавши при цьому паніку не тільки у своїх вкладників, а й у населення в цілому, посиливши і без того глибоку кризу української фінансової системи. Банкрутство "Дельта банку" стало найбільшим на національному банківському ринку.

До 2014 року Микола Лагун вважався неординарним, талановитим і зухвалим підприємцем, неодноразово ставав володарем різних титулів "Банкір року". Як відзначав Forbes, експерти, в тому числі Валерія Гонтарєва, яка тоді ще не думала про посаду голови НБУ, а працювала в компанії ICU, передрікали Лагуну велике майбутнє, а "Дельта банку" статус найбільшого в Україні. Оцінка, яку вже в 2014-2015 роках давав НБУ на чолі з тією ж Гонтаревою і ФГВФО була іншою: автор і виконавець невиправдано ризикованих операцій, організатор незаконних схем. Про те, яка з оцінок більш справедлива, говорять факти.

Сольну кар'єру в банківському секторі Лагун почав як досвідчений фінансист-мільйонер, молодший партнер Віктора Пінчука по "Укрсоцбанку". "Дельта банк" був створений в 2006 році, і почав з агресивної маркетингової політики в сфері споживчого кредитування. До 2008 року його бізнес-модель полягала в залученні коштів через валютні облігації під 10% річних, і роздачі цих коштів вже у вигляді споживчих кредитів під кілька разів більші ставки. Після обвалу гривні в 2008 році, "Дельта банк" перейшов в корпоративний сектор. За часів Януковича він вже активно збирав-скуповував проблемні кредити і банки. Так, наприклад, 2011-му Лагун придбав за 1 млрд грн портфель валютних іпотечних кредитів "Укрсиббанку" номінальною вартістю 5 млрд грн, в 2012 за $1 купив "Кредитпромбанк" з номінальними активами 12,5 млрд грн, але з вельми проблемними донецькими позичальниками.

Як зазначили під час подальшої ліквідації "Дельта банку" в НБУ, "агресивний розвиток корпоративного бізнесу АТ "Дельта банк" і брак досвіду в обраному сегменті призвели до значного погіршення якості кредитного портфеля і скорочення ліквідності банку". У ФГФВЛ, якому дісталися авгієві стайні "Дельти", були ще категоричніше. "Банк скуповував багато активів, не розбираючись і оформляючи угоди, як попало, – відзначала директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів Світлана Рекрут у коментарі"Дзеркалу тижня". – Коли ми зайшли, виявили ангари документів по куплених активах, які навіть ніхто не розпаковував".

Наслідки "банкопаду". Які олігархи-банкіри можуть підпасти під нові санкції РНБО

Екс-власник "Дельта банку" Микола Лагун (фото: forbes.net.ua)

Наслідком такої політики стало те, що банку стало "погано" ще за Януковича. Рятувати і заливати в "Дельту" державні мільярди почали ще в грудні 2013 року. До березня 2014-го банк Лагуна одержав майже 3,2 млрд грн, а в березні-квітні 2014-го, вже за нової влади, – ще 5,5 млрд грн. Цікаво, що 2 млрд грн банк отримав вже при Валерії Гонтаревої. При цьому, без особистої поруки. Можливо, не в останню чергу це було пов'язано з тим, що, як передавали пізніше НАБУ, сім'ї сина глави НБУ допомогли врятувати 800 тис грн, що лежать на депозиті "Дельти", напередодні банкрутства банку.

Як би там не було, але власник банку ясно уявляв майбутнє свого дітища, як мінімум, вже на початку 2014. Оскільки, за даними Генпрокуратури, які призводити Forbes, "Дельта" конвертувала 4,1 млрд грн "рефінансу" і відправила $535 млн на закордонні рахунки 12 пов'язаних компаній. Це була одна з десятків схем керівництва банку з виведення коштів. Ще була видача 4,5 млрд грн фіктивних кредитів приватним особам через одне відділення банку. 63 тис. осіб "отримали" кредити, навіть не дізнавшись про це. Мали місце видача кредитів на десятки мільйонів доларів компаніям з символічними назвами. Всього після банкрутства "Дельти" було відкрито близько 600 кримінальних проваджень.

2 березня 2015 року НБУ визнав банк неплатоспроможним і ввів у нього тимчасову адміністрацію. Форензік-аудит, проведений компанією "Ернст енд Янг", показав, що в 2012-2015 роках банк приховав збитки як мінімум на 42 млрд грн. В EY також вказували на такі практики в роботі "Дельти", як відсутність договорів застави в кредитних справах позичальників, завищення вартості застав, подвійна застава активів, видача кредитів після присвоєння банку статусу проблемного і т.д. По оцінці ФГВФО, сума втрат кредиторів "Дельта банку" склала, як мінімум, 24,5 млрд грн.

Лагун виїхав з України восени 2015 року, повернувся в березні 2020-го. За оцінкою Фонду гарантування вкладів, яку наводить Forbes, третина корпоративних кредитів ніколи не повернуться. В українських судах ФГВ намагається відсудити 20 млрд грн у колишнього керівництва "Дельти", але перспективи цього позову туманні. Зараз Лагун, за даними Forbes, шукає "ідеї" для нового бізнесу.

Правила життя братів Сегаль

Крах банку "Надра" багато хто пов'язує з ім'ям Дмитра Фірташа. Забуваючи, що бізнесмен придбав "Надра" у кінці 2008, а вже на початку 2009 в банк була уведена тимчасова адміністрація у зв'язку з неплатоспроможністю фінустанови. При всій повазі до талантів Дмитра Васильовича, довести щойно куплену фінустанову до банкрутства за місяць було б не під силу навіть йому.

Ряд економічних оглядачів відзначали, що Фірташ в 2008 році виступив у нехарактерній для себе ролі покупця обтяженого мільярдними боргами активу. І був майстерно введений в оману попередніми власниками банку – братами Сегаль, які зуміли нав'язати продаж фінустанови до закінчення стандартної в подібних випадках процедури due diligence – передпродажного аудиту. Цієї ж точки зору дотримувалися НБУ, ФГВФО і міжнародні аудитори банку, які називали діяльність братів Сегаль головною причиною колосальних збитків і банкрутства банку. Втім, про все по порядку.

Власне, сама історія братів Сегаль багато пояснює. Уродженці Херсонщини, вони емігрували в 1989 році в США. На початку 90-х повернулися, але не в Україну, а в Росію, де управляли двома банками ("Нафтовий" і "Петрофф-банк"), що входили в орбіту впливу Семена Могилевича, за версія ФБР-одного з 10 найнебезпечніших мафіозі світу.

Як відзначала "Українська правда", в Україні брати з'явилися в 1997 і купили банк "Надра" у глави групи "Київ-Донбас" Віктор Тополова. Перший заступник начальника Управління по боротьбі з корупцією та оргзлочинністю СБУ Володимир Шеремета в листі представнику ФБР в Україні тоді, писав про те, що "Сегалі були направлені особисто Могилевичем з метою реалізації його фінансової програми в Україні".

Обличчям банку став Ігор Гіленко, привезений братами з Росії, де він керував банком "Нафтовий". Гіленко отримав посаду голови правління і номінальне володіння контрольним пакетом акцій разом з Вадимом Пятов, який також представляв інтереси братів Сегаль. Міноритарний пакет акцій до моменту введення тимчасової адміністрації в 2009 контролювався групою "Континіум" Ігоря Єремєєва.

Як відзначала "Українська правда", "напередодні кризи 2008 року і після її початку обидві групи колишніх власників отримали у своєму ж банку кредити на мільярди гривень. Спочатку вони навряд чи збиралися повертати ці гроші і навіть почали масово банкрутити підставні структури, на які оформлялися позики. Хоча це були гроші з депозитів населення і рахунків підприємств, а також гроші рефінансування, виданого Національним банком в розпал кризи".

Так, наприклад, банк купив сертифікати розписки у двох харківських компаній з управління активами-КУА "Фінком" і КУА "Круар". Реально в обмін на сертифікати був виданий лише 1 млрд грн, але в балансі банку за ними значиться "діра" у розмірі 2 млрд грн. Мільярд просто "розчинився" в повітрі. Вінцем подібних операцій стало виведення 6,4 млрд грн рефінансування НБУ безпосередньо в період оформлення купівлі-продажу "Надр" Фірташу. Сегалі втекли до Росії в 2008 році, а Гіленко – на початку 2009, після введення в банк тимчасової адміністрації.

Наслідки "банкопаду". Які олігархи-банкіри можуть підпасти під нові санкції РНБО

Проведений у 2016 році компанією KPMG форензік-аудит "Надр" головними винуватцями банкрутства банку визначив братів Сегалей та Ігоря Гіленка. Як випливає зі звіту KPMG, Гіленко і Сегалі викрали з банку близько 6 млрд грн і видали 16 млрд грн неповоротних кредитів. Тобто, при курсі 8 грн за долар – загальна сума збитку склала близько $3 млрд. Це і стало причиною банкрутства банку.

Аналогічні висновки ще до KPMG озвучили голова НБУ Валерія Гонтарєва, заявивши, що "Надра помер у 2009 році" і голова ФГФВЛ Костянтин Ворушилін, зазначав, що з 2009 рік банк "був на подушці штучного дихання", активи "Надр" були "просто вкрадені" Сегалями і Гіленко і виражав надію на підтримку прокуратури, яка повинна була допомогти Фонду дістатися до "панів, які погріли руки дуже добре".

У свою чергу НБУ у своєму офіційному повідомленні заявив, що "віднесення банку до категорії неплатоспроможних (у 2015 році) стало наслідком його нежиттєздатності ще з часу введення тимчасової адміністрації у 2009 році".

Втім, все це було сказано в 2015-2016 роках, вже після запуску процедури банкрутства банку. А до цього тимчасова адміністрація "Надр" і сам Дмтрій Фірташ намагалися повернути частину активів, які не встигли вивести Сегалі.

Показовою стала сутичка за соєву фабрику в Новій Каховці "Каховка Протеїн Агро". На її будівництво та розвиток цієї фабрики Сегалі видали самі собі кредит на 350 млн грн. У 2008 році Сегалі вирішили продати підприємство. Але оскільки записана фабрика була на офшори, постало питання легалізації продавця. Гіленко, тоді ще голова правління банку, дав команду перерахувати на особисті рахунки братів по 12,5 млн дол. За ці гроші брати викупили на себе підприємство, а заодно і фірми, що володіли землями "Фрідом фарм" – аграрної компанії, яка постачала Каховській фабриці сировину для переробки. Це був єдиний випадок, коли брати "засвітилися" як реальні власники власних підприємств, що і стало підставою для оголошення їх в розшук Інтерполу в 2009 році. Каховська соєва фабрика була конфіскована і продана на аукціоні.

Далі стало ще цікавіше. У 2014 Сегалі повернулися в Україну, попри заборону СБУ, і почали прибирати до рук активи, конфісковані у них у вигляді застави за кредитами "Надр". У тому числі стали робити спроби фізичного захоплення фабрики в Новій Каховці. І навіть стали чинити тиск на ФГВФО.

Спроб захоплення було кілька, і вони увінчалися успіхом після двох доленосних для братів Сегаль подій: призначення генпрокурором Юрія Луценка і прийняття братами на роботу своїм адвокатом Андрія Богдана. Який тоді ще працював на Коломойського і завдяки останньому познайомився з братами.

Як відзначали "Наші гроші з Денисом Бігусом", Богдан фактично очолив кампанію із захоплення Новокаховського підприємства. Саме в цей час прізвище Сегаль зникло з всеукраїнського розшуку, де вони перебували у зв'язку звинуваченнями в розкраданні рефінансування. У свою чергу Херсонська поліція, Генеральна і місцева прокуратура і місцева влада проявили дивовижну лояльність, якщо не сказати допомогли при "заході" Сегалів на фабрику, яке було названо "слідчими діями".

Між іншим, після захоплення фабрики НБУ з формальних причин був змушений вилучити завод з активів "Містобанку", де фабрика перебувала як застава по іпотеці, чим привів до порушення нормативів цього банку і до зізнання його неплатоспроможним.

Заслуговує на увагу і той факт, що стосовно Сегалів українська правоохоронна машина не робила навіть імітації спроб притягнення їх до відповідальності. Наприклад, не було запитів про екстрадицію братів або навіть спроб встановити їх місцезнаходження. Незважаючи на те, що збиток, нанесений Сегалями ($3 млрд) – найбільший з розглянутих вище випадків і порівнянний зі збитком, нанесеним власниками ПриватБанку.

Втім, будь-якої відповідальності за багатомільярдний збиток державі і вкладникам не поніс жоден з олігархів, якими зацікавилися РНБО. І схоже, що саме масштаб і повна безкарність їхніх дій і стали критеріями вибору Радбезу саме цих кандидатур в якості об'єктів можливих санкцій. Оскільки в умовах високого рівня корумпованості судових і силових органів інститут санкцій вже показав свою ефективність. У тому числі соціальну – як відповідь на потужний запит суспільства у відновленні справедливості. Цілком можливо, що саме санкції і стануть тим поворотом ключа, який запустить кримінально-процесуальний механізм притягнення до відповідальності власників розграбованих банків.