Коли в лютому 2014 року розпочалась агресія Російської федерації проти України: спочатку у Криму, яка закінчилася окупацією півострова, а пізніше, починаючи з березня - на Донбасі, закінчилася встановленням маріонеткових Донецької та Луганської народних республік, розрив відносин з РФ піднімалося кілька разів експертами і політиками. Я, в тому числі, ратував на той момент за дане рішення. Оскільки тоді не існувало ніякого переговорного механізму з РФ, вона заперечувала наявність своїх військ в Криму і на Донбасі, і розрив дипломатичних відносин розглядався логічно, як спосіб тиску на позицію Росії, яка відмовлялася від будь-якого формату переговорів. За 2 роки ситуація змінилася.
Коли в лютому 2014 року розпочалась агресія Російської федерації проти України: спочатку у Криму, яка закінчилася окупацією півострова, а пізніше, починаючи з березня - на Донбасі, закінчилася встановленням маріонеткових Донецької та Луганської народних республік, розрив відносин з РФ піднімалося кілька разів експертами і політиками. Я, в тому числі, ратував на той момент за дане рішення. Оскільки тоді не існувало ніякого переговорного механізму з РФ, вона заперечувала наявність своїх військ в Криму і на Донбасі, і розрив дипломатичних відносин розглядався логічно, як спосіб тиску на позицію Росії, яка відмовлялася від будь-якого формату переговорів. За 2 роки ситуація змінилася.
Кардинально розклади змінилися з моменту обрання президентом України Петра Порошенка. Вже влітку 2014 року почалися інтенсивні переговори, які закінчилися підписанням спочатку перших, а потім і друге мінських угод, які дозволили припинити масову загибель українців: цивільних і військових. І на сьогоднішній день ми знаємо, що Мінськ-2 встановив крихке, але, тим не менш, перемир'я, яке дозволило припинити повномасштабну війну з Росією.
Розрив дипломатичних відносин з Росією, виглядав абсолютно логічним два роки тому, виглядає абсолютно помилковим, я б навіть сказав, зловмисною дією в 2016 році. Більш того, вкрай неприємно спостерігати, коли подібного роду рішення в парламенті приймають люди, абсолютно далекі від питань зовнішньої політики, які ніколи їй не займалися.
Коли за дане рішення голосує депутат від "Народного фронту" Ігор Гузь, , Віктор Вовк, який, до речі, з відзнакою закінчив Московський університет по спеціальності фізика, і який вважається людиною близькою до Віктора Медведчука, а також позафракційний народний депутат Володимир Парасюк, якого вважають близьким до олігарху Ігорю Коломойському - це виглядає досить дивно Ще дивніше виглядає, що це рішення підтримав член фракції "Батьківщина" Борис Тарасюк, з урахуванням того, що з усіх цих людей він єдиний, хто має досвід дипломатичної роботи.
В першу чергу, таке рішення зашкодить самій Україні, тому що західні союзники будуть жорстко його критикувати. Зрозуміло, що шансів бути затвердженим Верховною Радою у нього немає. Але рішення профільного комітету парламенту буде використовуватися в подальшому проти України. Внутрішні вороги і популісти, хто навмисно, хто за своїм недоумкуватості, намагаються підштовхнути Україну до розриву мінських угод. Наслідки такого кроку будуть дуже сумні. Тому що, якщо Україна розірве дипломатичні відносини з Росією - це те, що потрібно Путіну, що потрібно Кремлю. Тоді Кремль радісно скаже "ну, тоді ми виходимо з мінських угод", а західні союзники точно також захлопнут двері, розвернуться і залишать Україну наодинці з Росією.
Я хочу сподіватися, що таке необдумане рішення парламентського комітету із зовнішньої політики - це просто дурість людська або бажання "пропіаритися". Але, тим не менш, це вкрай небезпечне заяву, тому що західні дипломати, я вже з ними спілкувався, висловили крайнє здивування: "Ми допомагаємо Україні на дипломатичному фронті, а тут з'являється таке рішення".
Мені доводиться пояснювати, що насправді це рішення прийнято популістами, і, природно, в парламенті підтримано і прийнято не буде.