Чому українська енергетика чекає на впровадження стимулюючого тарифу                                 

Стан електричних мереж України оцінюється як незадовільний. Міжнародний досвід свідчить про те, що для оновлення електромереж країни Європи застосовували механізм стимулюючого тарифоутворення (RAB-тарифів). Наскільки це доцільно в українських реаліях - в блозі позаштатного радника міністра енергетики та вугільної промисловості Сергія Чеха.

Зношені електромережі. За висновками багатьох експертів технічний стан електричних мереж України оцінюється як незадовільний. Зношеність існуючого обладнання за оцінкою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) складає на сьогодні від 60% до 80% по країні. За деякими прогнозами, через 10 років їх зношеність досягне 100%.

Наслідки - високий рівень втрат електроенергії та низька енергетична ефективність процесу розподілу та передачі електричної енергії. Низька пропускна здатність зношених електромереж є проблемою не тільки для існуючих споживачів, але й обмежує можливість приєднання нових клієнтів та споживачів, що хочуть встановлювати домашні СЕС.

Така ситуація призвела до того, що українцям доводиться сидіти без світла в середньому 696 хвилин на рік. Українці - лідери по цьому показнику в Європі, як стверджується у дослідженні "Запровадження RAB-моделі в системі розподілу електроенергії в Україні", здійсненому державним підприємством "Укрпромзовнішекспертиза". Для порівняння цей показник у Німеччині складає 12 хвилини.

Це також негативно впливає на надійність енергетичної системи України, на виконання зобов’язань держави щодо синхронізації української енергосистеми з енергетичними системами країн ЄС. Воно позбавляє можливості надходження інвестицій у промисловість країни, уповільнює економічний розвиток в цілому.

Застарілий метод тарифоутворення. Кризовий стан вітчизняних електромереж пов'язаний із фактично дискримінацією цього сектору електроенергетики у структурі діючого тарифу на електроенергію. На сьогодні до 90% роздрібного тарифу становить частка генерації, а от на систему розподілу електроенергії припадає лише до 10%. У європейських країнах цей показник дорівнює в середньому 30%.

Діючий метод утворення тарифу "Витрати +" базується на компенсації витрат, що здійснили оператори систем розподілу на підтримання мереж в робочому стані. Але "Витрати +" не дають змоги оновлювати мережі, бо на масштабні роботи коштів не вистачає.

Несприятливе інвестиційне середовище, відсутність стимулів для потенційних інвесторів, включаючи застарілий та економічно неефективний метод тарифоутворення "Витрати +", призвели до хронічного недофінансування сектору електроенергетики.

За сучасних економічних умов та дефіциту коштів нагальним є питання пошуку джерел фінансування та залучення інвестицій. Навіть якщо знайдеться потенційний інвестор, готовий фінансувати модернізацію електромереж, треба буде шукати джерела покриття його витрат, передбачивши для нього норму прибутку.

Де взяти гроші на оновлення українських електромереж? Міжнародний досвід свідчить про те, що для цих цілей більшість країн Європи застосовували механізм стимулюючого тарифоутворення (RAB-тарифів). Це альтернативний підхід до регулювання розподілу електроенергії, який використовує стимулюючу інвестиції модель "Регульована база активів" (RAB), а не принцип "Витрати +". Яскравий приклад ефективності – Румунія. Після введення стимулюючого тарифу за 7 років там вдалося оновити третину електромереж.

Про RAB-регулювання добре відомо в Україні. Навіть більше – в програмі стимулювання економіки для подолання наслідків коронавірусу від Кабміну чорним по білому вказано як один із пріоритетних кроків в енергетиці – перехід на стимулююче тарифоутворення. А НКРЕКП вже незабаром має винести на фінальні обговорення свою методологію стимулюючого тарифу.

Але не зважаючи на актуальність питання та гостроту проблеми електромереж, НКРЕКП замість того, щоб впровадити кращі європейські практики, які довели свою ефективність, знову намагається вигадати велосипед – експериментує зі ставками та умовами RAB. А експерти та учасники ринку нещадно критикують ці експерименти.

Суперечки навколо RAB-тарифів гальмують як приватизацію державних обленерго, так і вихід на ринок іноземного капіталу. Обленерго не є привабливими для інвесторів, особливо для міжнародних, що підтверджує досвід минулих невдалих приватизацій.

RAB-тарифи – рушійна сила для відновлення інфраструктури. Впровадження RAB-регулювання є не лише єдиним шляхом порятунку наших електромереж, це критично важливий крок для розвитку економіки країни та однією зі складових її інвестиційної привабливості, оскільки без якісної інфраструктури мереж неможливі інвестиції у промисловість.

Введення RAB-тарифів дасть можливість модернізувати галузь та розвивати її відповідно до світового концепту впровадження "розумних мереж" (Smart Grid), що, безумовно, є вигідним для держави, бізнесу та населення.

У світі вже давно відомо, що RAB-тарифи – це розумні ціни та висока якість послуг. Правильний RAB-тариф здатен не лише покращити якість електропостачання, а й у перспективі – знизити ціну на електроенергію для споживачів шляхом модернізації мереж та зниження втрат.

Водночас він не збільшить вартість побутових товарів, оскільки тариф на розподіл – мізерна складова в вартості продуктів, то товари споживчої корзини можуть здорожчати лише на 3-4 копійки.

Який же RAB-тариф вважати правильним? Він має 2 визначальні риси.

По-перше: ставка повернення RAB повинна бути єдиною без розділення баз активів. Подвійної ставки немає в жодній країні світу, включаючи пострадянські. Чому? Бо ефективно і чесно розділяти нову й стару базу неможливо. Кожен новий гвинтик трансформатора перетворює старий трансформатор на новий. А кожен новий прилад, встановлений до моменту переходу на RAB, буде вважатися старим безвідносно того, чи його встановили в 1970 році чи 2020. Саме тому для спрощення системи обліку і стимулювання інвестування база активів повинна бути єдиною.

По-друге – ставка повернення інвестицій повинна відповідати економічно обґрунтованому рівню WACC. WACC (середньозважена вартість капіталу) – це середня відсоткова ставка по всім джерелам фінансування. Якщо ставка повернення інвестицій буде нижче WACC, або навіть ставки банківського депозиту, для інвестора не буде сенсу вкладати кошти у бізнес операторів систем розподілу та нести ризики.

Ці два принципи є класичним прикладом впровадження RAB-тарифів для багатьох європейських країн. Україна повинна імплементувати цей позитивний європейський досвід, а не вигадувати свою модель.

За умови недоступності дешевих європейських кредитів, а також враховуючи те, що залучення позик для модернізації мереж не передбачено чинною системою тарифоутворення, без запровадження стимулюючих тарифів неможливо залучити інвестиції у галузь.

Отже, як бачимо, RAB-тарифи, ефективність яких доведена досвідом більшості країн світу, можуть зрушити з мертвої точки галузь електроенергетики та підштовхнути до розвитку інші галузі та промисловість країни в цілому.

Переваги RAB-тарифів. У підсумку від запровадження RAB-тарифів виграють усі: держава, бізнес та населення.

Держава отримає можливість оновити та модернізувати електричні мережі (а можливо й розповсюдить цей позитивний досвід на інші елементи інфраструктури), що необхідно для розвитку будь-якого виробництва. Залучення додаткових інвестицій стимулюватиме підрядників, розробників програмного забезпечення, дозволить створити нові робочі місця та збільшити ВВП. Це також сприятиме розвитку суміжних галузей, особливо виростуть обсяги виробництва обладнання, необхідного для модернізації мереж. А це – зростання економіки та зменшення витрат шляхом впровадження нових технологій.

Перевагами від введення RAB-тарифів для бізнесу будуть: спрощення процедури та вартості підключення до мереж; зменшення виробничих витрат компаній шляхом значного скорочення перебоїв з електропостачанням; покращення якості електропостачання.

Населення також відчує скорочення перебоїв з електропостачанням та покращення якості електропостачання, особливо у пікові години навантаження; отримуватиме детальну інформацію про стан мережі, про час її відновлення у випадку аварії; зможе деталізувати індивідуальне споживання, що дозволить заощаджувати електроенергію. Також змогу повноцінно брати участь у ринку електричної енергії отримають споживачі, що мають потужності для виробництва електричної енергії. Безумовним позитивом буде потенційне зниження тарифу на електроенергію шляхом зниження технологічних втрат при розподілі електроенергії.

Водночас, ще жоден уряд або президент незалежної України не зробив вітчизняну енергетику привабливою для інвесторів. Проте, існує надія на те, що це можна зробити при наявності політичної волі за підтримки українських енергетиків та в інтересах споживачів.