Чому в Україні повільно розвивається паліативна допомога

Останнім часом покращився доступ до сильних знеболюючих засобів для онкологічних хворих, однак для ВІЛ-інфікованих пацієнтів ситуація не змінилася.

Незважаючи на законодавчі зміни, паліативний рух в Україні розвивається повільно. Одна з головних проблем полягає в тому, що лікарі бояться призначати сильнодіючі знеболювальні хворим, а родичі пацієнтів бояться, що такі препарати можуть призвести до наркотичної залежності. Крім того, Україна закуповує практично в 10 разів менше знеболюючих препаратів, ніж необхідно.

У той же час, експерти відзначають, що паліатив – це цілий комплекс заходів: від знеболювання до роботи психологів і соціальних працівників. Тому уряд повинен ухвалити національну програму, яка допомогла б одночасно вирішити всі ці питання сукупно. Подробиці – в матеріалі РБК-Україна.

Страх залежності

За даними міжнародного благодійного фонду "Відродження", в Україні близько 500 тис. осіб щороку потребують паліативної допомоги. 17 тис. з них - діти.

З 2015 року в Україні діють нові, більш вільні правила призначення і продажу наркотичних засобів для знеболення тяжкохворих людей. Тепер виписувати сильні знеболюючі може не тільки онколог, але і звичайний сімейний лікар. Незважаючи на це, за словами експертів, важкодоступність подібних медикаментів для пацієнтів залишається проблемою номер один. Медики досі дуже обережно ставляться до призначення подібних препаратів і вважають за краще діяти по-старому. Особливо страждають хворі, які проходять лікування вдома, бо в стаціонарах доступ до препаратів простіше. "Люди страждають від болю і вмирають в тих ситуаціях, в яких не повинні помирати. Є медики, які чітко виконують нові приписи, але є й ті, хто все життя призначав всього одну ампулу ввечері, і будуть продовжувати робити так само, тому що так зручніше. Особливо неохоче лікарі призначають знеболювальні дітям", - повідомила менеджер програмної ініціативи "Громадське здоров'я" міжнародного фонду "Відродження" Ксенія Шаповал на прес-конференції в Укрінформі, присвяченій Дню паліативної допомоги. Експерт також зазначила, що з червня в Україні зареєстрована дитяча форма морфіну. Однак, незважаючи на те, що сиропна форма препарату відноситься до життєво необхідних лікарських засобів, він досі не з'явився в мережі аптек та не був зареєстрований в Україні жодного разу.

За словами експертів, останнім часом покращився доступ до сильних знеболюючих засобів для онкологічних хворих, однак для ВІЛ-інфікованих пацієнтів ситуація не змінилася. Особливо складно отримати такі медикаменти пацієнтам, які в минулому мали наркозалежність.

У цілому досі багато лікарів та родичів хворих категорично не сприймають наркотичні знеболюючі. За словами голови Всеукраїнської наркологічної асоціації Анатолія Вієвського, небажання деяких лікарів призначати сильнодіючі препарати пов'язано, в тому числі і з тим, що медиків не навчали роботі з такими препаратами. "Можливо, тих, хто вивчає основи паліативної допомоги, навчають новим підходам в знеболюванні, але онкологів та лікарів загальної практики – досі цього не вчать", - зазначив Вієвський в коментарі РБК-Україна. За його словами, у зв'язку з цим шість років тому з'явилася тенденція, що тяжко хворі люди почали звертатися за подібними препаратами не до лікуючих лікарів, а до наркологів. Наркологи у своїй практиці займаються замісною терапією (коли наркотик замінюється іншою наркотичною речовиною, яка менш шкідлива для організму), тому, на відміну від інших лікарів, у них немає страху перед подібними речовинами.

Збільшити потребу

Крім неготовності українського суспільства застосовувати сильнодіючий знеболювальний, є й інша проблема. Держава закуповує менше засобів, ніж необхідно.

За словами голови правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги Василя Князевича, уряд має змінити підхід до розрахунку потреби у знеболювальних препаратах. Зараз МОЗ формує потребу в наркотичних препаратах, збираючи заявки з регіонів. Але обласні управління охорони здоров'я зазвичай виходять з торішньої необхідності. Після цього фармацевтичні підприємства закуповують сировину за кордоном, замовляючи її в тому обсязі, який визначили регіони.

"В результаті Державна служба з контролю за лікарськими засобами і наркотиками підраховує потребу і через постанову уряду надсилає заявку в Міжнародний комітет з контролю за наркотиками. Таким чином, Україна отримує квоту на ввезення наркотичних речовин, яку не можна перевищувати", - розповів РБК-Україна Василь Князевич. Він також навів у приклад підрахунки Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), згідно з якими для забезпечення потреби невиліковно хворих в Україні необхідно близько 500 кг наркотичних речовин на рік. При цьому поки що в країні визначена потреба на рівні 60 кг, що майже в 10 разів менше норми.

Національна програма

Як відзначають експерти, знеболюючі - хоча і важливий метод паліативної допомоги, але далеко не єдиний. У світовій практиці паліативна медицина – це комплекс заходів, що включають в себе не тільки роботу медичного персоналу, але і психологів, соціальних працівників. Крім того, паліатив повинен стосуватися не тільки хворого, але і його близьких.

Як зазначає голова благодійної організації "Мережа 100 відсотків життя Рівне" Юрій Лазаревич, щоб поліпшити якість паліативної медицини на рівні всієї країни, необхідно ухвалити Національну програму. Адже якщо в мегаполісах ситуація поступово змінюється, то в невеликих населених пунктах допомога тяжко хворим людям знаходиться на низькому рівні.

"Громадські організації неодноразово створювали робочі групи для того, щоб можна було ухвалити Національну програму з паліативної допомоги. Але, на жаль, далі робочих груп ця програма не рухалася. Проблема в тому, що, коли ми займаємося дотацією паліативних програм в регіонах, нерідко чиновники нам кажуть, що поки немає національної програми, вони не повинні ухвалювати обласні", - розповів РБК-Україна Юрій Лазаревич. За його словами, програма визначала чіткі заходи щодо вирішення наявних проблем на національному рівні. Наприклад, таких, як закупівля ліків, створення виїзних бригад, відкриття хоспісних ліжок в області або районах. За нормами ВООЗ, на 100 тис. населення в лікарнях міста має бути 10 тис. хоспісних ліжок, але в Україні ці показники поки значно нижче. В рамках програми також можна було б передбачити гроші на всі ці цілі і поступово виділяти їх з бюджету.

У той же час, виконуюча обов'язки міністра охорони здоров'я Уляна Супрун пообіцяла на своїй сторінці у Фейсбуці, що після ухвалення законопроекту №6327 "Про державні гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів", паліативна допомога в Україні буде на 100% покриватися за рахунок бюджетних коштів.