На півдні США почався демонтаж пам'ятників конфедератам-сепаратистам, які в середині XIX століття намагалися відколоти регіон від північних штатів. Влада Нового Орлеана в ніч на 24 квітня провела спецоперацію по демонтажу одного з міських пам'ятників, присвячених бійцям Конфедерації - об'єднання південних штатів, що оголосили про свою незалежність від США на початку 60-х років XIX століття та розв'язали кровопролитну громадянську війну. Чому, через понад століття, місцева влада американського міста, почала викорінювати символи сепаратизму - в матеріалі РБК-Україна.
У санкціонованій міською радою Нового Орлеана нічної спецоперації брали участь робітники, одягнені в бронежилети та кевларові шоломи, снайпери, які охороняли цих робітників, та десятки поліцейських, які не давали обуреним городянам перешкодити процесу демонтажу монумента.
Влада не без підстав побоювалися нападу - Луїзіана, в якій розташований Новий Орлеан, входить в десятку американських штатів з найбільшим числом активних екстремістських угруповань. І, насамперед, расистських угруповань, які загрожували владі насильством у разі ліквідації знакового для них монумента.
Розібраний на частини і вивезений на вантажівці без номерів (це теж було зроблено з міркувань безпеки), пам'ятник прославляв ветеранів-конфедератів, які вже після поразки у війні влаштували путч у місті. Путчисти тоді домоглися свого і скинули білого губернатора і чорношкірого главу поліції, призначених після розгрому Півдня федеральною владою.
Десятиліттями саме біля цього монумента проходили мітинги та збори Ку-клукс-клану та інших расистських груп, учасники яких вважали путчистів своїми ідейними попередниками. Для представників цих груп зникнення пам'ятника - це втрата одного з головних символів.
Але обурюються демонтажем не тільки ідейні расисти. Жителі штату зібрали 31 тис. підписів, а це майже 10% населення Нового Орлеана, на захист пам'яток Конфедерації, а в мерію прийшли сотні листів з проханням утриматися від ліквідації спірних монументів.
"Просто прибрати ці пам'ятки, не маючи плану, без залучення громадськості до обговорення проблеми, було б помилкою", - писала автор одного з таких листів, чорношкіра професор права Робін Ленхардт, вказуючи на те, що міські чиновники навіть не спробували з'ясувати ставлення жителів Нового Орлеана до цієї затії.
Проте владу це не переконало, і вони взялися за демонтаж, та ще й у квітні, традиційний для ряду південних штатів Меморіальний місяць Конфедерації - період, в який проходять численні реконструкції битв громадянської війни, історичні конференції та тематичні шкільні екскурсії.
Прибрати пам'ятник, до речі, вдалося лише з третьої спроби. Влада вже оголошували про плани його знесення в 1981 та 1993 роках, але тоді охоронцям південних традицій вдалося відстояти монумент. Тільки напис на постаменті, що прославляє "білий Південь" був замінений на більш нейтральну посвяту бійцям обох армій, загиблим в роки громадянської війни.
Тепер же у пам'ятника фактично не було шансів. Ще в грудні 2015 року за те, щоб прибрати з вулиць міста об'єкти, що прославляють конфедератів, проголосувало шість з семи членів міської ради.
"Це зроблено для того, щоб показати світові, що наше місто і наш народ здатні до пізнання, розуміння, переосмислення і - найважливіше - до вибору кращого майбутнього", - досить пафосно описав мету демонтажу мер Нового Орлеана Мітч Лэндрю.
Його повноваження на посаді голови міста закінчуються в листопаді цього року і обратися на новий термін він вже не може. А ось деякі з учасників міської ради мають не тільки право, але й шанси на переобрання. І критики вже говорять про те, що, прийняте півтора року тому рішення, було втілено в життя лише зараз лише тому, що виборча кампанія близька до свого фіналу.
Історія з монументом активно "розганяється" не тільки членами міської ради. Кору Стюарт - республіканець, який має намір виставити свою кандидатуру на найближчих виборах губернатора південного штату Вірджинія, навіть порівняв дії новоорлеанской мерії зі злочинами джихадистів. Тих самих, що знищували стародавні цінності в Сирії та Іраку.
"Таке відчуття, що ІДІЛ переміг. Зараз вони зносять історичні монументи в Новому Орлеані. Цьому потрібно покласти край", - написав Стюарт, до речі, уродженець зовсім "не конфедеративної" північної Міннесоти, у своєму Twitter.
Ось тільки як покласти кінець знесенню монументів - ніхто не знає. Адже, з юридичної точки зору, всі дії міської ради законні. А це означає, що найближчим часом Новий Орлеан ризикує залишитися без трьох пам'ятників відомим конфедератам: головнокомандувачу силами Півдня Роберту, президенту Конфедеративних Штатів Америки Джефферсону Девісу і уродженцю цих місць, генералу де Борегару. Всі ці об'єкти, перераховані в списку тих, що підлягають демонтажу, затвердженому мерією.
Офіційно монументи не знищуються, а передаються на зберігання в музеї чи на склади - як вирішить місцева влада. Але сам факт пропажі пам'ятників з вулиць і площ, де вони простояли більше ста років, здатний істотно ускладнити обстановку в південних штатах.
На американському півдні тема протистояння, яке звільнило чорношкірих невільників Союзу і рабовласницької Конфедерації досі вкрай болюча. Частина жителів південних штатів знаходять демонстрацію символіки сепаратистів тих часів проявом расизму, тоді як інші жителі півдня кажуть, що це місцева традиція, освячена часом і кров'ю загиблих предків, які здебільшого воювали на стороні конфедератів.
В американському політичному лексиконі навіть є термін "неоконфедератизм" - досить широке поняття, яке використовується при описі як прихильників расистських ідей, що черпають натхнення в рабовласницькому минулому Півдня, так і тих, хто офіційно відхрещується від расизму об'єднань сепаратистів, які мріють про від'єднання від "надміру ліберальної" Півночі або, хоча б, про зниження впливу Вашингтону на життя їх штатів.
Останні, до речі, не такі вже й нешкідливі. Одне з найбільших неоконфедератських утворень - "Ліга Півдня", що налічує близько 10 тис. членів - на початку цього року навіть оголосила про створення свого ополчення для захисту південного спадщини.
""Ліга Півдня" закликає всіх здорових, вірних традиціям чоловіків Півдня, приєднатися до Сил оборони Півдня з метою допомоги нашій державі та місцевій владі у Діксі (ще одна назва південних штатів, - ред.) в боротьбі проти лівої загрози нашої християнської цивілізації, що набирає силу", - йшлося у зверненні організації.
Більш того, за даними правозахисного блогу Hatewatch (буквально "Спостереження ненависті"), "Ліга Півдня" кілька років тому намагалася створити чи не повноцінні збройні сили. Перед ними нібито ставилося завдання, як тільки випаде можливість, допомогти виходу південних штатів із складу США заради створення другої Конфедерації. У Hatewatch відзначають, що від ідеї створення власних збройних сил "Ліга Півдня" в підсумку відмовилася.
Ностальгія за "старим добрим Півднем" почалася вже незабаром після поразки Конфедерації в 1865 році. Судячи з того, що пише в своїй книзі "Американська громадянська війна" історик Джон Кіган, частково цьому сприяло те, що президент США Авраам Лінкольн був противником ідеї колективної відповідальності за розв'язання війни.
"Лінкольн хотів примирення і пробачив усіх після складання клятви вірності. Мешканці Півдня зберегли всю свою власність, за винятком рабів", - повідомляє, зокрема, Кіган.
Федеральна влада не проводила ніякої роботи, яка могла б виховати в мешканцях Півдня почуття сорому або хоча б критичне ставлення до свого минулого, в якому навіть таке однозначне негативне явище як рабство з часом знаходило романтичні риси, представляючись як дружні, чи не сімейні відносини плантатора з невільниками.
"Війна, яка все ще розділяє націю", - пишуть про Громадянську війну 1861-1865 років журналісти, як тільки з'являється привід надрукувати чергову статтю про неоконфедератів, пускаючись у міркування, наскільки все-таки по-різному дивляться на речі південці і сіверяни.
Але насправді війна куди сильніше поділяє самих південців. Причому, в основному, за расовою ознакою. Так, проведене телекомпанією CNN спільно з рейтинговим агентством ORC влітку 2015 року опитування жителів південних штатів, показало, що 75% білих бачать у демонстрації головного символу Півдня - червоному бойовому знаменні Конфедерації з синім хрестом і білими зірками - лише прояв національної гордості.
Тоді як ті ж 75% чорношкірих впевнені, що це - расистський символ. Але те ж опитування показало, що більшість і чорношкірих і білих американців проти демонтажу пам'ятників діячам Конфедерації і перейменування названих в їх честь вулиць і площ. У мерії Нового Орлеана з даними цього опитування, схоже, ніхто не знайомий.