Чому залучення міжнародних радників держави може опинитися під загрозою

Згідно з пояснювальною запискою до документа, очікується, що залучення радників дозволить підготувати об'єкти до приватизації згідно з чинною практикою та міжнародними стандартами, а також презентувати об'єкти широкому колу потенційних інвесторів, у тому числі іноземних.

Радники повинні збирати інформацію, аналізувати показники діяльності підприємства, проводити аудит, визначати інвестиційну привабливість, способи реструктуризації заборгованості, проводити незалежну оцінку, готувати документацію для приватизації, шукати потенційного інвестора.

У першу чергу, мова йде про іноземних радників. Наприклад, згідно з даними прес-служби Фонду державний майна України (ФДМУ), між ФДМУ і Deloitte Consulting Overseas Projects LLC укладено Меморандум про співпрацю, згідно з яким компанія надасть допомогу в приватизації ПАТ "Центренерго", ВАТ "Миколаївобленерго", АК "Харківобленерго" та ВАТ "Запоріжжяобленерго".

Крім того, в якості прикладу можна навести ПАТ "Одеський припортовий завод" (ОПЗ), яке підписало з швейцарським банком UBS договір на надання консультаційних послуг під час приватизації хімпідприємства. 

Більш того, фінансуватиси діяльність радників, згідно з планами уряду, можна буде не лише з держбюджету, але і за гроші міжнародних організацій.

У цілому залучення іноземних радників - звичайна практика для державних структур. Наприклад, Мінфін Наталії Яресько залучав до роботи з реструктуризації держборгу французьку компанію Lazard Frères SAS і американську White&Case LLP. Згідно з постановою Кабміну, прийнятій ще в березні 2015 року, ці ж компанії повинні допомагати проводити реструктуризацію "Ощадбанку", "Укрексімбанку", "Укрзалізниці" і Київському міськвиконкому.

Ще одним відомством, що регулярно залучає іноземні компанії, є Міністерство юстиції. В даному випадку, мова йде про юридичні послуги для здійснення захисту прав та інтересів України під час розгляду справ за межами юрисдикції України.

Специфіка полягає в обмеженні процесуальних строків, передбачених закордонними органами для залучення юридичних радників - представників держави, і для здійснення необхідних дій по представництву інтересів України під час судових проваджень, тому ці радники залучаються за переговорною процедурою без конкурсу.

Наприклад, влітку цього року Мін'юст саме по такій уклав угоду з міжнародною юридичною фірмою "King & Wood Mallesons LLP" про юридичні послуги на 1,90 млн доларів. Йдеться про справу за позовом "JKX Oil & Gas Plc", "Poltava Gas B. V. (Нідерланди) та СП "Полтавська газонафтова компанія" у Стокгольмський арбітраж.

Також незабаром почнеться розгляд у Стокгольмі багатомільярдного спору між НАК "Нафтогаз" і російським "Газпромом", який також не обійдеться без юридичних радників.

У липні 2015 року послугами іноземної компанії скористалася і Генеральна прокуратура України. Для участі в переговорах з РФ щодо відшкодування шкоди Україні ГПУ залучила компанію Covington & Burling LLP колишнього генпрокурора США Еріка Голдера. Сума контракту склала більше 1 мільйона доларів.

Але в залученні великих юридичних чи фінансових компаній для захисту і просування інтересів України є серйозна небезпека для керівників міністерств і відомств.

Гучні справи

Існує як мінімум два прецеденти, коли залучення великих компаній стало підставою для переслідування чиновників з політичних мотивів.

В першу чергу, це справа проти заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука часів другого уряду Юлії Тимошенко. Як відомо, після приходу до влади Віктора Януковича Корнійчука взяли під варту за звинуваченням у перевищенні службових повноважень.

Слідство ставило йому в провину той факт, що він, перебуваючи на посаді першого заступника міністра, підписав лист, яким дозволив проведення конкурсу на юридичне обслуговування "Нафтогазу" у одного виконавця – компанії Magisters.

Тоді, до речі, юристів залучали з метою підготовки до розгляду у Стокгольмському арбітражі спору "Нафтогазу" і "Росукренерго" Дмитра Фірташа.

У грудні 2011 року справу стосовно Корнійчука було закрито у зв'язку із застосуванням акту амністії. Сам Корнійчук охарактеризував рішення суду як "найкраще з того, що він міг отримати". За даними ЗМІ, кримінальну справу закрили в обмін на відмову його тестя, екс-голови Верховного суду Онопенка, повторно балотуватися на цю посаду.

Друга подібна політична справа розвивається нині діючою владою, але вже проти екс-міністра юстиції Олександра Лавриновича. Його звинувачують в розтраті державних коштів через залучення американської компанії Skadden в рамках справи "Тимошенко проти України", яка перебувала на розгляді Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Skadden досліджувала відповідність норм українського законодавства, що застосовувалися в процесі над Тимошенко, нормам законодавства країн ЄС і США. Результати роботи були використані при підготовці позиції України в ЄСПЛ.

Тобто залучення американської компанії не виходило за рамки звичайної практики Мін'юсту, яка застосовувалася при всіх владах і застосовується зараз. Більш того, на сайті міністерства до цих пір доступне роз'яснення 10-річної давності, яке пояснює, чому закупівлі юридичних послуг згідно із законом відбуваються за переговорною процедурою.

Правда, якщо в разі Корнійчука одним з мотивів теоретично міг бути тиск на його родича – голову Верховного суду, то Лавринович помітної політичної ролі зараз не грає.

Швидше всього, у цьому випадку мова може йти або про помсту за діяльність на посаді глави Мін'юсту, або про бажання Генпрокуратури попіаритися на черговій гучній справі. Адже, схоже, що ні одна численна заява або затримка у виконанні ГПУ поки не закінчилася судовим вироком.

Та й сама справа викликає питання. Адже ревізія Держфінінспекції не виявила порушень і самої події злочину. Цілком можливо, що справа Лавриновича розвалиться під час процесу.

Загроза

Але ці два прецеденти здатні поставити під удар саму ідею залучення великих міжнародних компаній до захисту інтересів України. При цьому, закупівлі, які ставилися Корнійчуку і Лавриновичу, – це питання відстоювання інтересів України в міжнародних судах.

Якщо слідувати тим же принципам, якими керувалося слідство ГПУ, що ж тоді в провину можуть поставити чиновникам, які найняли радників для реструктуризації держборгу або приватизації стратегічних підприємств? Адже тут мова йде про продаж промислових гігантів, як Одеський припортовий завод, або мільярди доларів державного боргу. Це складні процеси, в яких "придумати" зловживання для слідчого не проблема.

Таким чином у керівників міністерств і відомств можуть відбити бажання залучати шановні фірми до державних справ. Якщо практика кримінального переслідування за політичними мотивами за співпрацю зі світовими компаніями продовжиться, то і приватизацію доведеться проводити "як завжди", і в Стокгольмському арбітражі можуть початися проблеми.