Чому нова Рада не відрізнятиметься компетентністю та ефективністю

Центральна виборча комісія 30 вересня завершила реєстрацію кандидатів у народні депутати на позачергових парламентських виборах як у загальнодержавному багатомандатному окрузі, так і в одномандатних мажоритарних округах. У багатомандатному загальнодержавному окрузі зареєстровано списки 29-ти партій, а в одномандатних виборчих округах - 3468 кандидатів, з яких 2087 самовисуванців та 1381 від партій.

Валентин Гладких, кандидат філософських наук, політичний аналітик, спеціально для РБК-Україна

Центральна виборча комісія 30 вересня завершила реєстрацію кандидатів у народні депутати на позачергових парламентських виборах як у загальнодержавному багатомандатному окрузі, так і в одномандатних мажоритарних округах. У багатомандатному загальнодержавному окрузі зареєстровано списки 29-ти партій, а в одномандатних виборчих округах - 3468 кандидатів, з яких 2087 самовисуванців та 1381 від партій.

Отже, виборці мають на руках всю колоду карт, з якої їм доведеться розкласти новий парламентський пасьянс.
Наскільки новий розклад буде відрізнятися від теперішнього і попередніх визначається низкою важливих чинників.

По-перше, парламентські вибори не відбудуться у виборчих округах Автономної Республіки Крим та на окупованих бандформуваннями ЛНР та ДНР територіях Донецької та Луганської областей. Отже, зробити свій вибір не зможуть близько 5 млн виборців на Донбасі та півтори мільйони у Криму. Безумовно, це негативно позначиться на результатах тих політичних партій, електорат яких проживав переважно на зазначених територіях. Йдеться передусім про такі "пострегіональні" політичні проекти, як "Опозиційний блок", "Сильна Україна", а також про Комуністичну партію. Проте остання, маючи значно більш сталий електорат, ніж політичні проекти, створені на уламках Партії регіонів, має достатньо високі шанси таки подолати прохідний бар‘єр. Сприяти цьому може зворотна реакція людей як на судовий процес проти комуністів, так і на "епідемію" нищення пам‘ятників вождю пролетаріату, що частиною українців сприймаються доволі негативно.

Проте цілком очевидно, що основна боротьба розгорнеться між політичними проектами лідерів Євромайдану. Більшість же з 29 політичних сил, які висунули своїх кандидатів, навряд чи навіть розпочнуть передвиборчу агітацію і у кращому випадку відіграють роль своєрідного "колективного технічного кандидата".

Отже, другою особливістю парламентської кампанії буде те, що боротьба основних конкурентів відбуватиметься на одному електоральному полі за голоси прихильників ідей "революції гідності". По суті це буде перша кампанія, яка відбуватиметься в умовах відсутності серйозної конкуренції умовно "опозиційних" та умовно "провладних сил", тому стара добра схема "я голосую проти влади і тому підтримую опозицію" цього разу не спрацює.

По-третє, вибори відбуваються в умовах військового конфлікту і катастрофічного падіння рівня життя більшості населення, що визначить основні меседжі передвиборчої агітації. По-четверте, відсутність жорсткої вертикалі влади значно послабить спокусу скористатися адміністративним ресурсом, що може суттєво полегшити життя мажоритарникам і разом із бажанням виборців оновити владу може призвести до неочікуваних результатів в окремих мажоритарних округах.

Хоча, звісно, не варто перебільшувати зростання самосвідомості більшості виборців - технологія роздачі гречки успішно працюватиме й на цих виборах. Тому не треба буде дивуватися якщо "віп-кандидати" як то Балоги, Литвини та їхні рідні й близькі, як власне і син Порошенка, таки зможуть проскочити до парламенту. Те саме стосується й безлічі інших, м‘яко кажучи, одіозних кандидатів.

Окремої уваги заслуговують "громадські активісти", журналісти та учасники АТО, які рясно представлені у партійних списках. По-перше, необхідно зважати на те, що ці персонажі з‘явилися у списках цілком прогнозовано для того, щоб принаймні позірно задовольнити попит мас на "нові обличчя" та нових "героїв", створити ілюзію оновлення влади.

Насправді, більшість з них ніщо інше як медіа-фігури, штучно "розкачані" "зацікавленими" особами спеціально для задоволення такого попиту. Наприклад, хто ще півроку тому чув про "Реанімаційний пакет реформ"? А виявляється, що це "потужне експертне об‘єднання"... Не менш кумедно виглядає і "незламна борчиня" проти корупції, яка пішла з "антикорупційного бюро" із скандалом та гучними обвинуваченнями у бік влади, але дивним чином опинилася у списку політичної сили, очолюваної прем‘єром.

На превеликий жаль, ані "нові герої", ані виборці не бажають усвідомити прикрий факт: насправді всі ці новоявлені "кумири" використовуються "ляльководами" з однією єдиною метою - у якості ракетоносія вивести на парламентську орбіту політичний мотлох, місце якого вже давно на смітнику історії.

Отже, розраховувати на те, що "громадські активісти" та "непідкупні журналісти" зможуть щось принципово змінити у "правилах гри" нового парламенту абсолютно марні, а заяви про наміри "змінити систему зсередини" є свідченням або дурості, або лицемірства. Опинившись у парламентському болоті "представники громадянського суспільства" приречені або асимілюватися і танцювати під чужу дудку, або бути відкинутими на маргінес, але у жодному разі їм не вдасться нав‘язувати свою волю парламенту та змінювати правила гри зсередини.

Насправді, змінити правила гри влади може лише постійний тиск громадянського суспільства, яке вкотре буде знекровлене "колаборацією" окремих своїх представників із владою. Вельми красномовною у цьому плані є відсутність будь-якої критичної реакції з боку "громадянського суспільства" на голосування 16 вересня, яке за своєю невідповідністю нормам Конституції та законів України, мало чим відрізнялося від голосування 16 січня. Тільки-но потрапивши навіть не у владу, а лише у передвиборчі списки активісти вже заплющують очі на дії своїх патронів. З огляду на це, похід у владу "громадських активістів" - це швидше мінус, ніж плюс для еволюції української держави.

Той факт, що до парламенту потрапить величезна кількість демагогів та популістів, призведе до того, що пафосної демагогії стане ще більше, а готовності і здатності брати на себе відповідальність за державу і країну, на жаль, більше не стане. З огляду на зазначене вище, новообраний парламент не відрізнятиметься у кращий бік від нинішнього ані за рівнем компетентності, ані за ефективністю своєї діяльності.

Єдиним плюсом нового парламенту буде те, що народні депутати більше ніколи вже не будуть "недоторканними" і у прямому, і у переносному смислі. Але станеться це завдяки "вулиці", а не свідомих дій народних обранців.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся