Трохи більше тижня тому Державна служба статистики України бадьоро відрапортувала про те, що за третій квартал поточного року прямі іноземні інвестиції в економіку нашої країни показали позитивну динаміку, і виросли на 1,1 млрд доларів у порівнянні з другим кварталом. Прогрес? На жаль, лише на перший погляд.
Трохи більше тижня тому Державна служба статистики України бадьоро відрапортувала про те, що за третій квартал поточного року прямі іноземні інвестиції в економіку нашої країни показали позитивну динаміку, і виросли на 1,1 млрд доларів у порівнянні з другим кварталом. Прогрес? На жаль, лише на перший погляд.
В цілому через суттєву девальвацію гривні ПІІ в Україну за січень-вересень 2015 року скоротилися на 3,9%, що в абсолютному значенні становить 1,81 млрд доларів. Однак, що найцікавіше, падають капіталовкладення з боку Європейського Союзу, незважаючи на всі спроби української влади зблизитися з ЄС. Як в політичному, так і торговому аспектах. Зокрема, з початку 2015 року обсяг прямих інвестицій з Євросоюзу скоротився майже на 17%.
І це особливо прикро усвідомлювати на тлі того, яку масу капіталу отримують країни Західної Європи. Згідно з даними Організації економічного співробітництва і розвитку, тільки за другий квартал Ірландія привернула 35,6 млрд доларів ПІІ, Німеччина - 25,2 млрд доларів, Швейцарія - 22,28 млрд доларів, Нідерланди - 19,5 млрд доларів прямих інвестицій.
Безперечно, можна довго розмірковувати про те, що дворічна нестабільність в Україні відлякує інвесторів. Однак це буде лукавством, оскільки проблеми із залученням приватного капіталу ми відчуваємо вже давно. І якщо знову звернутися до статистики, то ще в 2012 році обсяг прямих інвестицій в українську економіку скоротився порівняно з 2011 роком на 7,2%, а за 2013 рік - і зовсім впав удвічі.
І, при найближчому розгляді, у зарубіжних інвесторів є чимало причин оминати Україну. На жаль, незважаючи на клятвені обіцянки і глобальні плани реформ, за півтора року роботи "революційної" влади, практично нічого, що стосувалося б зняття регуляторних бар'єрів для ведення бізнесу, а також зниження податкового тиску, в повній мірі реалізовано не було.
Дерегуляція? Всі її результати красиво відображені в законодавстві, але практично непридатні в реальному житті. Податкова реформа? Поки що вона являє собою скоріше інструмент тиску на парламент з боку Кабміну, а також привід для суперечок з МВФ, але ніяк не реформу в повному сенсі цього слова.
Все це вимальовується в картину, де зовнішні стимули для розвитку бізнесу в Україні, по суті, відсутні. А це, в свою чергу, служить відштовхуючим фактором для інвесторів, які розглядають можливість інвестування в нашу країну. Причому, навіть ті галузі, які на тлі рецесії демонстрували зростання, піддаються пресингу з боку держави.
АПК позбувся багатьох податкових пільг, а, крім цього, в 2016-2017 роках аграріям і зовсім загрожують "відрізати" спрощену систему оподаткування, посилаючись при цьому на вимоги МВФ.
Ще більше проблем у IT-сектора: масові обшуки з боку правоохоронних органів, яким піддалися IT-компанії з початку 2015 року, викликали неабиякий резонанс. До вирішення проблеми підключилися навіть представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі, а також Адміністрації Президента.
Разом з тим, керівництво Державної фіскальної служби вже не раз прозоро натякала, що фіскали продовжать шукати у "айтішників" незадекларовані доходи, а розробники згаданої вже податкової реформи поступово виношують модель, при якій IT-індустрії доведеться відраховувати до державного бюджету значно більше, ніж сьогодні. В рази більше.
Так і весь малий бізнес, насправді, знаходиться під загрозою, так як і в Міністерстві фінансів, і в парламентському Комітеті з питань податкової та митної політики ратують за те, щоб в найближчі роки позбавити підприємців пільг і добровільно-примусово підштовхнути їх до сплати податків без будь-яких спрощень.
Мета зрозуміла: домогтися наповнення державної скарбниці за будь-яку ціну, і вичавити з бізнесу максимум. Але ось наскільки розумно застосовувати таку модель в Україні, де і так до 50-60% стануть відкритими тільки при кардинальних змінах, - питання риторичне.
Принаймні, цивілізована Європа, де для бізнесу, особливо малого та середнього, а також іноземного, існують всілякі податкові та регуляторні послаблення, домоглася в залученні інвестицій у свою економіку приголомшливих результатів. Навіть країни, які ще не так давно перебували в соціалістичному таборі (Польща, Словаччина, Чехія), переймають успішний досвід і всіляко сприяють підприємцям-початківцям: звільняють від сплати податків, пропонують державне фінансування для стартапів, підтримують створення нових робочих місць.
В Україні ж з її поліцейським ставленням до підприємництва не те що про пільги - навіть про нормальних, передбачуваних умов ведення бізнесу сьогодні говорити складно. Чи зміниться щось завтра? В обіцянках реформаторів - докорінно. На ділі ж ми продовжуємо спостерігати бій за нову податкову систему у владних кулуарах і чути все більше скарг від бізнесу на корупційні прояви з боку чиновників, і масові перевірки фіскальних органів. Тому при такому кліматі будь-яка нібито позитивна статистика інвестицій виглядає вже дуже неправдоподібно.