Чому інвестори ігнорують Україну

Чому інвестори ігнорують Україну
Інвестиції Євросоюзу до України стають все менш значними
Трохи більше тижня тому Державна служба статистики України бадьоро відрапортувала про те, що за третій квартал поточного року прямі іноземні інвестиції в економіку нашої країни показали позитивну динаміку, і виросли на 1,1 млрд доларів у порівнянні з другим кварталом. Прогрес? На жаль, лише на перший погляд.

Трохи більше тижня тому Державна служба статистики України бадьоро відрапортувала про те, що за третій квартал поточного року прямі іноземні інвестиції в економіку нашої країни показали позитивну динаміку, і виросли на 1,1 млрд доларів у порівнянні з другим кварталом. Прогрес? На жаль, лише на перший погляд.

В цілому через суттєву девальвацію гривні ПІІ в Україну за січень-вересень 2015 року скоротилися на 3,9%, що в абсолютному значенні становить 1,81 млрд доларів. Однак, що найцікавіше, падають капіталовкладення з боку Європейського Союзу, незважаючи на всі спроби української влади зблизитися з ЄС. Як в політичному, так і торговому аспектах. Зокрема, з початку 2015 року обсяг прямих інвестицій з Євросоюзу скоротився майже на 17%.

І це особливо прикро усвідомлювати на тлі того, яку масу капіталу отримують країни Західної Європи. Згідно з даними Організації економічного співробітництва і розвитку, тільки за другий квартал Ірландія привернула 35,6 млрд доларів ПІІ, Німеччина - 25,2 млрд доларів, Швейцарія - 22,28 млрд доларів, Нідерланди - 19,5 млрд доларів прямих інвестицій.

Безперечно, можна довго розмірковувати про те, що дворічна нестабільність в Україні відлякує інвесторів. Однак це буде лукавством, оскільки проблеми із залученням приватного капіталу ми відчуваємо вже давно. І якщо знову звернутися до статистики, то ще в 2012 році обсяг прямих інвестицій в українську економіку скоротився порівняно з 2011 роком на 7,2%, а за 2013 рік - і зовсім впав удвічі.

І, при найближчому розгляді, у зарубіжних інвесторів є чимало причин оминати Україну. На жаль, незважаючи на клятвені обіцянки і глобальні плани реформ, за півтора року роботи "революційної" влади, практично нічого, що стосувалося б зняття регуляторних бар'єрів для ведення бізнесу, а також зниження податкового тиску, в повній мірі реалізовано не було.

Дерегуляція? Всі її результати красиво відображені в законодавстві, але практично непридатні в реальному житті. Податкова реформа? Поки що вона являє собою скоріше інструмент тиску на парламент з боку Кабміну, а також привід для суперечок з МВФ, але ніяк не реформу в повному сенсі цього слова.

Все це вимальовується в картину, де зовнішні стимули для розвитку бізнесу в Україні, по суті, відсутні. А це, в свою чергу, служить відштовхуючим фактором для інвесторів, які розглядають можливість інвестування в нашу країну. Причому, навіть ті галузі, які на тлі рецесії демонстрували зростання, піддаються пресингу з боку держави.

АПК позбувся багатьох податкових пільг, а, крім цього, в 2016-2017 роках аграріям і зовсім загрожують "відрізати" спрощену систему оподаткування, посилаючись при цьому на вимоги МВФ.

Ще більше проблем у IT-сектора: масові обшуки з боку правоохоронних органів, яким піддалися IT-компанії з початку 2015 року, викликали неабиякий резонанс. До вирішення проблеми підключилися навіть представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі, а також Адміністрації Президента.

Разом з тим, керівництво Державної фіскальної служби вже не раз прозоро натякала, що фіскали продовжать шукати у "айтішників" незадекларовані доходи, а розробники згаданої вже податкової реформи поступово виношують модель, при якій IT-індустрії доведеться відраховувати до державного бюджету значно більше, ніж сьогодні. В рази більше.

Так і весь малий бізнес, насправді, знаходиться під загрозою, так як і в Міністерстві фінансів, і в парламентському Комітеті з питань податкової та митної політики ратують за те, щоб в найближчі роки позбавити підприємців пільг і добровільно-примусово підштовхнути їх до сплати податків без будь-яких спрощень.

Мета зрозуміла: домогтися наповнення державної скарбниці за будь-яку ціну, і вичавити з бізнесу максимум. Але ось наскільки розумно застосовувати таку модель в Україні, де і так до 50-60% стануть відкритими тільки при кардинальних змінах, - питання риторичне.

Принаймні, цивілізована Європа, де для бізнесу, особливо малого та середнього, а також іноземного, існують всілякі податкові та регуляторні послаблення, домоглася в залученні інвестицій у свою економіку приголомшливих результатів. Навіть країни, які ще не так давно перебували в соціалістичному таборі (Польща, Словаччина, Чехія), переймають успішний досвід і всіляко сприяють підприємцям-початківцям: звільняють від сплати податків, пропонують державне фінансування для стартапів, підтримують створення нових робочих місць.

В Україні ж з її поліцейським ставленням до підприємництва не те що про пільги - навіть про нормальних, передбачуваних умов ведення бізнесу сьогодні говорити складно. Чи зміниться щось завтра? В обіцянках реформаторів - докорінно. На ділі ж ми продовжуємо спостерігати бій за нову податкову систему у владних кулуарах і чути все більше скарг від бізнесу на корупційні прояви з боку чиновників, і масові перевірки фіскальних органів. Тому при такому кліматі будь-яка нібито позитивна статистика інвестицій виглядає вже дуже неправдоподібно. 

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся