Історія "панамськими документами" і рахунками президента України Петра Порошенка є черговим подією, пов'язаною з міжнародної боротьби за прозорість капіталів. До цього ж процесу розкриття інформації про власників найбільших станів відносяться перегляд поняття "банківська таємниця", масові передачі даних про німецьких та американських вкладників швейцарських банків Німеччини і США, і так далі. Між тим, попит на захист активів не скорочується. РБК-Україна проаналізувало, які з способів щодо захисту прав власності є найбільш актуальними зараз, і в чому перевага гучного "сліпого трасту".
Історія "панамськими документами" і рахунками президента України Петра Порошенка є черговим подією, пов'язаною з міжнародної боротьби за прозорість капіталів. До цього ж процесу розкриття інформації про власників найбільших станів відносяться перегляд поняття "банківська таємниця", масові передачі даних про німецьких та американських вкладників швейцарських банків Німеччини і США, і так далі. Між тим, попит на захист активів не скорочується. РБК-Україна проаналізувало, які з способів щодо захисту прав власності є найбільш актуальними зараз, і в чому перевага гучного "сліпого трасту".
Масштаби міжнародного переливу капіталів вимірюються гігантськими сумами. За даними організації GFI, за рік, що розвиваються залишає близько трильйона доларів. За різними підрахунками, гроші, виведені з України починаючи з 1990 року, перевищують 200 млрд доларів. Причин пошуку "тихих гаваней" для цих засобів - дві.
Для України головним приводом замислитися над методами збереження стану став низький рівень захисту приватної власності на фоні частих переділів сфер впливу. Наприклад, навесні 2014 року на офшори масово реєстрували навіть квартири в Києві і Одесі, побоюючись, що їх заберуть з політичних мотивів. Що вже говорити про власників великих активів, ніж елітна квартира в центрі Києва.
"Схема по забезпеченню схоронності капіталу робить вартість захоплення цього самого капіталу настільки дорогий, що займатися цим невигідно. Логічно розглядати "збереження капіталу" як захист від злочинного захоплення або недружнього поглинання", - так пояснює головну функцію схем щодо збереження власності власник Honest & Brigh Ltd. Ярослав Ломакін.
Стандартний шлях захисту капіталу - депозити в банках безпечних юрисдикцій, наприклад, Швейцарії. "Традиційний шлях збереження капіталу - вкладення в швейцарські банки. Такі рахунки не припускають прибутковості для вкладників. Використовують вкладення в цінні монети, картини та ювелірні вироби. Така збереження капіталу, як правило, не пов'язана з бажанням податкових пільг. Її мета – убезпечити накопичені кошти за", - уточнив партнер юридичної фірми "Астерс" Олексій Дем'яненко.
Якщо ж мова йде про діючому бізнесі, то для його збереження підприємство може бути оформлено на офшорну або трастову компанію. Претензії суспільства і наглядових органів в цьому випадку можуть бути пов'язані з можливими податковими питаннями.
Часто "збереження капіталу" пов'язана з податковими пільгами. Це - один з найбільш слизьких моментів, так як саме можливість ухилення від податків за місцем походження станів змушує наглядові органи шукати, а де ж ці самі стану заховані. "Збереження капіталу не можна плутати з оптимізацією податків, так як по своїй суті це різні процеси", - уточнює експерт Спілки податкових консультантів України Людмила Рубаненко.
"Чим більший капітал, тим більший простір потрібен йому для роботи. З цієї причини транснаціональні капітали не мають прив'язки і працюють по всьому світу. В цих умовах подвійна сплата податків - робить роботу таких капіталів невигідною. Там, де не можна уникнути подвійної сплати - легальний великий капітал іде. І приходить в ті країни, які дають більш привабливі податкові ставки", - розповів Ломакін.
Активізація пошуку великого капіталу наглядовими структурами стала тенденцією. "Процес розкриття інформації про власників бізнесу позитивний з позиції розвитку банківського бізнесу. Тому що поки банки не знають, кому належать ті чи інші бізнеси, вони пропонують жорсткі умови кредитування, або взагалі не кредитують. Прозорість структури власності важлива, щоб банки могли розуміти, що очікувати від бізнесу, з ким вони мають справу", - вважає член керуючого комітету Глобальної асоціації ризик-професіоналів Вадим Березовик.
Стали популярними завдяки Петру Порошенку трастові відносини визначені в англо-саксонській системі права, яка діє у Великобританії та її колишніх колоніях, на Кіпрі, в США, і так далі. "Континентальне право також містить такі визначення, як довірчі, або трастові відносини. Це – відносини по передачі майна у довірчу власність", - уточнив керуючий партнер українського офісу Amond and Smith Денис Кузнєцов.
Особливість у підході до таких відносин українських судів. За словами Кузнєцова, прописати трастовий договір можна хоч в Україні. Але в Британії право збереження приватної власності буде захищати судова система, чого не можна сказати про Україну.
Яким чином формується "сліпий траст"? Мова йде про створення компанії за кордоном, і передачі управління над цією компанією трастового керуючого - трасті. "Агент уповноважений управляти компанією, в тому числі, відчужувати її активи на свій розсуд. Власник має право на дивіденди. Сторони укладають трастове угоду. Власник може оформити letter of wishes, - лист, що містить його рекомендації трастовому агенту щодо управління компанією. Такі рекомендації для трастового агента обов'язковими не є", - розповідає Олексій Дем'яненко.
За його словами, критерієм сліпого трасту є передача власником активу, що належить йому, в повне управління трастового агента. "В "сліпому трасті" зафіксовано заборону для трасті отримувати хоч якісь інвестиційні доручення від бенефіціара трасту, і трасті не може бути афілійованим з бенефіціаром", - доповнює Ярослав Ломакін.
У договорі вказуються всі особливості даного трасту. Відзивний – безвідкличний, термін дії, і так далі. Наприклад, у договорі може бути передбачена умова передати траст через 10 років синові засновника, але за умови, що дитина закінчить Гарвардський університет. В іншому ж разі траст буде передаватися в управління якомусь благодійному фонду. Подібні умови з управління трастом можуть бути найрізноманітнішими. Вартість трасту, наприклад, в юрисдикції Британські Віргінські острови - 5-10 тис. доларів.
"Зберігати капітал для його захисту найкраще в країнах, де шанують приватну власність і авторитет держави на захист прав приватної власності. При цьому розуміючи, що такі юрисдикції дорого беруть за збереження капіталів. Це проявляється як у вартості послуг обслуговування капіталу, так і в податковому тягаря. Але будь-яка схема захисту капіталу хороша, якщо вона заздалегідь прорахована і ви використовуєте її легально", - резюмує Ярослав Ломакін.