ua ru

Петро Пожарко: Жоден міжнародний документ не зобов'язує Україну заборонити використання азбесту

Петро Пожарко: Жоден міжнародний документ не зобов'язує Україну заборонити використання азбесту Виконавчий директор асоціації "Українське хризотилове об'єднання" Петро Пожарко (фото: прес-служба)

Поки законопроект №4142 "Про систему громадського здоров'я" чекає на друге читання, навколо нього виникає все більше питань щодо заборони використання азбесту і, відповідно, азбестовмісних виробів і матеріалів. Чи справді азбест такий небезпечний, як про нього говорять законодавці? Що чекає на населення України, якщо азбест буде заборонено? Чи справді заборона азбесту – умова, яку ЄС поставив Україні? Ці та інші питання ми обговорили з виконавчим директором асоціації "Українське хризотилове об'єднання" Петром Пожарко та комерційним директором ТОВ "Краматорський шифер" Тарасом Косцьов'ятом.

– Почнемо з головного – метою законопроекту №4142 є створення ефективної системи громадської охорони здоров'я в Україні. Законодавці кажуть, що азбест є небезпечним для здоров'я, і ​​цілком логічно, що його використання хочуть заборонити.

Петро Пожарко: У самому твердженні "Азбест небезпечний для здоров'я" вже криється маніпуляція. Законодавці замовчують те, що існує два основні види азбесту – хризотил та амфібол. Обидва мінерали мають загальну торговельну назву "азбест", але мають суттєві відмінності та, відповідно, абсолютно різний вплив на організм людини.

Амфіболи мають голчасту волокнисту структуру та надовго залишаються в організмі. Цей вид азбесту вже не видобувається, тому що заборонений до виробництва та застосування у всьому світі. А хризотиловий азбест має м'яку, порожнисту структуру і швидко виводиться з організму людини при попаданні.

Амфіболовий азбест підпадає під дію Роттердамської конвенції ООН, до якої Україна приєдналася 2002 року. При цьому норми Роттердамської конвенції не забороняють використання хризотилового азбесту, який навіть не включений до Додатку III (Хімічні речовини, які підпадають під дію процедури попередньо обґрунтованої згоди).

Тарас Косцьовят: Насправді споживачі мають справу не з хризотилом, а з матеріалами, що містять невелику кількість хризотилу у зв'язаному стані. 95% всього імпортованого хризотилу з Казахстану йде на виробництво шиферу, плаского листа і труб, де хризотиловий азбест становить лише 8-10%, решта 90% – цемент і вода. Наше підприємство працює на підставі мокрого способу виробництва – хризотилові волокна поєднуються з водою, а далі з цементом. Відповідно, навіть азбестового пилу не виділяється. Таким чином, хризотил замолочений у цементний камінь і не здатний виділятися у будь-яких небезпечних концентраціях з матеріалу.

Хризотиловий азбест при контрольованому застосуванні можна використовувати у виробництві без шкоди здоров'ю працівників цих галузей промисловості й тим більше – споживачів продукції. Це доводить майже 100-річний досвід використання хризотилу на нашому заводі, який був заснований у 1928 році. За весь час роботи заводу не зареєстровано серйозних захворювань від контакту із хризотилом, зокрема азбестозу. За таке тривале існування на нашому підприємстві працюють династії – дідусь, батько, син. Якби небезпека, викликана хризотилом, була настільки велика, дозволив би батько піти своїми стопами синові?

Петро Пожарко: Жоден міжнародний документ не зобов'язує Україну заборонити використання азбесту

Тарас Косцьовят (фото: з особистого архіву)

Петро Пожарко: Хризотил найменш небезпечний навіть у порівнянні зі штучними замінниками та натуральними волокнами, наприклад, целюлозою, оскільки швидше за інші волокна виводиться з легень. Є безліч міжнародних медичних досліджень, що підтверджують безпеку хризотилу. Детально вивчити інформацію про безпеку хризотилу можна на спеціалізованому сайті.

Ні для кого не секрет, що в Україні катастрофічна ситуація із питною водою – меліють річки, забруднені джерела. Водопровідна каналізація та очисні станції – старі та прогнили, а замість ремонту та нових технологій – мільйони людей в Україні продовжують труїти хлором – канцерогеном, отруйною активною речовиною для знезараження води. Реальні виникнення онкологічних захворювань від якого в десятки разів вищі, ніж від можливого використання хризотилового азбесту. Пластикові труби, які скрізь просувають, від хлору розкладаються, додатково виділяючи у воду отруйні речовини. Хризотил, за результатами досліджень, стійкий до зовнішнього впливу і хризотилові труби у воду нічого не виділяють.

Тож нічого логічного в тому, що азбест хочуть заборонити, немає. Амфібол в Україні і так заборонений, виходить, що забороняють хризотил, який не несе загрози здоров'ю під час контрольованого використання. При цьому забороняючи хризотил, фактично запроваджується заборона на виробництво шиферу на його основі.

– Тобто, якщо хризотиловий азбест, матеріали з його змістом використовувати неконтрольовано, він все ж таки небезпечний?

Тарас Косцьовят: Медичні дослідження, про які щойно згадували, показують, що він не несе великої небезпеки навіть за неконтрольованого використання. А що таке контрольоване використання? Це використання стандартних засобів індивідуального захисту, як на будь-якому виробництві. На фармацевтичних, цементних заводах, наприклад, співробітник обов'язково має бути захищений від частинок, що є у цеху в процесі виробництва. Природно, це стосується і споживачів - обов'язково потрібно захищати дихальні шляхи при роботі з будь-якими матеріалами, що містять пил. Коли ви пиляєте шифер або будь-який інший матеріал, який виділяє пил при руйнуванні, звичайно, потрібно надягати маску. Якщо відверто, то дихати цементом, до речі, навіть небезпечніше, ніж хризотил.

Петро Пожарко: Ну і, хочу зауважити, що в Україні відсутні національні медичні дані, які свідчать про негативний вплив використання матеріалів, що містять хризотил, зокрема шиферу, на здоров'я населення. Натомість є галузеві вчені, які проводили великі дослідження впливу хризотилу та хризотиловмісних продуктів на здоров'я людей та навколишнє середовище. І є результати цих досліджень. Чому про це не говорять, чому прізвища цих вчених не називають? Сором'язливо замовчуючи, що іменами деяких із них названо цілі спеціалізовані інститути? Наприклад, академік Кундієв, ім'ям якого названо Інститут медицини праці – він свого часу широко висвітлював питання використання хризотилу в Україні.

– Хризотиловий азбест, згідно з класифікацією Міжнародного агентства з вивчення раку Всесвітньої організації охорони здоров'я, входить до списку речовин, сумішей та фізичних впливів, які вважаються канцерогенними. Як бути з цим – адже медичні дослідження кажуть, що хризотил небезпечний?

Петро Пожарко: Як бути? Потрібно бути уважнішими. До цієї групи канцерогенів агентством віднесено, зокрема, кадмій, хром, нікелевий склад, кварц, сонячна радіація, вініл хлорид, алкогольні напої, червоне м'ясо, солона риба, тютюн, деревний пил, виробництво та ремонт взуття, виробництво меблів, лиття заліза і сталі, і гумова промисловість, і т.д. і т.п. Чому тоді ми не забороняємо алкоголь, тютюн, солону рибу та далі за списком? За даними ВООЗ, щороку 34 тисячі людей у ​​світі помирають від хвороб, які можуть виникати через надмірне споживання червоного м'яса. Чому червоне м'ясо не забороняють, хоча воно завдає шкоди здоров'ю? А тому, що включення до переліку речовини, суміші чи фізичної дії Міжнародним агентством з вивчення раку не може розглядатися як підстава для їхньої заборони.

У яких продуктах, крім шиферу, використовується хризотиловий азбест?

Петро Пожарко: Хризотиловий азбест широко використовується у нас при виробництві шиферу, плаского листа та труб. Але не тільки. Він також використовується в бронетехніці, стрілецькому озброєнні, ракетобудуванні, авіаційній, військовій техніці... Гальмівні колодки для вантажних залізничних вагонів – це теж про хризотил.

– І що тоді використовуватимуть замість хризотилу в цих продуктах?

Тарас Косцьов'ят: Ну, це питання не до нас. Чесно кажучи, я не впевнений, що законодавці уявляють масштаби проблеми, яка виникне у разі заборони використання хризотилу. Україна зараз у стадії повномасштабної війни. Російська агресія знищила інфраструктуру та будинки багатьох сіл та міст. Все це потрібно буде відновлювати. Питання – чим? Якщо близько 60% покрівельного фонду України складають дахи із шиферу. Це понад мільярд квадратних метрів покрівлі. Мільярд! І основними споживачами шиферу є малозабезпечене сільське населення та сільськогосподарські підприємства з облаштування тваринницьких ферм та підсобних господарств.

Шифер став популярним не на рівному місці. Затребуваність обумовлена ​​його характеристиками: 40-річним і більше, за належного догляду, терміном служби, стійкістю до високих температур, низькою вартістю. Пошкоджені листи шиферу можна легко демонтувати та замінити, не чіпаючи решту даху. Декілька листів шиферу коштують не так дорого. А якщо шифер буде під забороною – то доведеться купувати інший, дорожчий матеріал, міняти не тільки саму покрівлю, а й решетування. Це серйозні фінансові витрати. Не кожен українець зараз зможе собі це дозволити. І який вихід – зимувати під дірявим дахом? Продавати нирку, щоб видобути грошей на нову покрівлю? У військовий і післявоєнний період вводити заборону на шифер – не саме раціональне рішення з боку влади. Наше підприємство сумлінно виплачує всі податки, заробітну плату навіть у часи війни. Ми не піаримося, а просто максимально чим можемо допомагаємо ЗСУ, ми теж боремося за Перемогу України! Але чому нас у такий страшний момент хочуть знищити?

Петро Пожарко: Я б перед тим, як задаватися питанням, що використовуватимуть замість хризотилу, поставив би низку інших питань. Чи знає населення, що міцність безазбестового шиферу, його руйнівне навантаження, на 40-45% нижче, ніж у хризотилового шиферу, а ціна буде як мінімум на 30% вищою? Що безасбестовий продукт-замінник – це, по суті, імітація справжнього шиферу? Чому просуваються штучні імпортні замінники азбесту, та сама целюлоза – але не проводяться дослідження її безпеки? Адже на сьогодні чітко відомо, що, практично замінюючи азбест, вона не виводиться з організму більше 1000 днів, а хризотиловий азбест – виводиться із організму за 2 тижні? Кому це вигідно?

Кому вигідно знищити покрівельне покриття з шиферу в той час, коли в країні величезні руйнування, а єдиний завод-конкурент з виготовлення іншого популярного покрівельного матеріалу – оцинкованого заліза – був у Маріуполі і він стертий з землі окупантами? Навіщо законодавці це роблять? Для ввезення покрівельних матеріалів та складових з-за кордону, виготовлених на основі шкідливих хімічних компонентів – целюлози, бітуму, барвників? Чому не говорять про подальше спеціальне видалення та організацію спеціальних місць зберігання для відходів, що містять хризотил, які будуть оголошені особливо небезпечним матеріалом, а значить і особливо небезпечним відходом? Питання риторичні, а відповідь, я вважаю, проста – це робиться за рахунок населення всієї країни, притому – за рахунок знедоленої його частини.

– Так, але ж заборона на використання хризотилового азбесту в Україні передбачена Угодою про асоціацію між Україною та ЄС.

Петро Пожарко: Це знову маніпуляція. Жоден міжнародний документ, включаючи Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами; Директиву 2009/148/EC та регламент Європейського парламенту та Ради "Виробництво, розміщення та використання хімічних речовин у ЄС" не зобов'язує Україну заборонити використання будь-якого виду азбесту.

Відповідно до вимог Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, Україна має наблизити національне законодавство у сфері технічного регулювання, стандартів та оцінки відповідності до сучасного європейського законодавства. Однак Угода прямо не забороняє виробництво та використання будь-якої хімічної речовини, включаючи хризотиловий азбест.

Виробництво, розміщення та використання хімічних речовин у ЄС регулюється Регламентом Європейського парламенту та Ради "Виробництво, розміщення та використання хімічних речовин у ЄС". Дійсно, додаток XVII до цього Регламенту містить, серед іншого, заборону на виробництво, розміщення на ринку та використання азбестових волокон, включаючи хризотилові волокна. Але! Ці правила застосовуються виключно до виробників та імпортерів хімічних речовин, які працюють у ЄС.

Виробники та експортери країн, що не входять до ЄС, не несуть жодних зобов'язань. Цей Регламент також передбачає можливість внесення поправок до Додатка XVII шляхом ухвалення нових обмежень або зміни встановлених. Будь-яке рішення має враховувати соціально-економічні наслідки обмеження, включаючи наявність альтернатив. Ви ж уявляєте соціально-економічні наслідки через заборону – в умовах російської агресії проти нашої країни, в умовах повоєнного відновлення? Багато хто втратив роботу, багатьом знизили зарплату, економіка країни поставлена ​​на військові рейки і тут нам забороняють найдешевший матеріал, буквально залишаючи людей без даху над головою.

– У вас є хоча б приблизні дані, скільки знадобиться шиферу для відновлення зруйнованих будинків та інших будівель?

Тарас Косцьовят: Я читав у ЗМІ, що станом на липень місяць внаслідок військової агресії Росії зруйновано понад 116 тисяч житлових будинків. На жаль, військова агресія триває, і кількість потерпілих будинків лише зростатиме.

Плановий довоєнний обсяг ринку шиферу 2022 року мав становити 4,5 млн. листів шиферу. Виходячи із сьогоднішньої ситуації, за найскромнішими оцінками, в Україні затребуваність шиферу зросте не менш як на 100% і становитиме близько 9-10 млн. листів. Цього року власне виробництво шиферу на єдиному працюючому заводі становитиме лише 3 млн. листів, при цьому імпорт шиферу з країн-агресорів Росії та Білорусії відсутній через усім зрозумілі причини. У результаті дефіцит шиферу складе близько 7 млн. аркушів або 13,6 млн. кв. метрів покрівлі.

Вже зараз напередодні осінньо-зимового періоду в Україні спостерігається гострий дефіцит шиферу. Подивіться, що робиться в київській області, в Ірпені – через дощі руйнування житлових будинків, квартир тільки збільшуються. Ми ж розуміємо, що це відбувається не тільки там, а й в інших областях людям нема де зимувати. Зараз, коли наше підприємство вимушено простоює, ми маємо заявки від наших партнерів приблизно на 1,5 млн. листів. І це лише частина потреб.

У разі запровадження законодавчої заборони виробництва хризотилового шиферу ця ситуація лише погіршиться, оскільки під питанням виявиться забезпечення шифером повоєнного відновлення покрівельного фонду країни. Адже саме шифер дозволив швидко відновити покрівлі в Україні після громадянської та Другої світової воєн. І саме «Краматорський шифер» грав тут основну роль, адже ми є одним із найстаріших підприємств у своїй галузі.

За більш ніж 85-річну діяльність було накопичено величезний досвід із виробництва покрівельних матеріалів. У 1923 році на базі цементного заводу було побудовано шиферний цех, а 1930 року виділено самостійний завод, який безперервно працював до 24 лютого цього року. Зараз на підприємстві числяться 150 співробітників, кожному ми продовжуємо виплачувати зарплату. Якщо завод буде змушений закритися через заборону використання хризотилу, без засобів для існування залишаться і співробітники, і їхні сім'ї – а це понад 600 людей.

– Але все ж таки, більшість країн світу заборонили використання азбесту, чому?

Петро Пожарко: Заборонили здебільшого в Європі, бо там використовували амфіболовий азбест, який дуже небезпечний для здоров'я людини. Справді, він заборонений до виробництва та застосування. І тут важливо розуміти, що амфіболовий азбест ніколи не використовувався на території України. У цьому питанні більш раціонально прив'язуватися не до кількості країн, а до виду азбесту, який історично використовувався в цих країнах. Сьогодні хризотиловий азбест використовується у Китаї, Індонезії, Індії, Таїланді, країнах СНД – а це 2/3 населення планети.

Крім того, використання азбесту та азбестовмісних матеріалів високої щільності, включаючи шифер, дозволено в США. У Сполучених Штатах заборонені тільки азбестовмісні матеріали низької щільності, такі як гофрований папір, рулонний картон, комерційний папір, спеціальний папір, повсть для підлоги; ізоляція азбестових трубопроводів та ізоляція азбестових блоків.

– Україна йде до ЄС, значить рано чи пізно азбест треба буде заборонити?

Петро Пожарко: ЄС заборонив азбест для підприємств, які працюють у ЄС, але така заборона запроваджується поетапно з 1999 року з урахуванням соціально-економічної ситуації у кожній конкретній країні та досі повністю не завершена. Наприклад, у деяких найрозвиненіших європейських країнах, таких як Швейцарія, розгляд питання щодо заміни хризотил-азбестових шиферних дахів парламент країни переніс на 2027 рік через економічну недоцільність.

Хочу зазначити, що РНБО ухвалено рішення щодо заходів щодо підвищення рівня хімічної безпеки на території України, яким доручено Кабінету міністрів внести до Верховної ради законопроект про хімічну безпеку та управління хімічними речовинами. А також розробити та затвердити технічний регламент з безпеки хімічної продукції, гармонізований з Регламентом Європейського парламенту та Ради «"Виробництво, розміщення та використання хімічних речовин у ЄС".

На сьогодні ці нормативні акти розробляються Україною спільно з представниками ЄС. Тому питання поводження з азбестом, у тому числі хризотилом, слід розглядати при їх підготовці і виключно на основі детального аналізу та всебічних досліджень, а також з урахуванням ступеня небезпеки відповідних хімічних речовин та можливих негативних соціально-економічних наслідків. Нині точно не час для заборони такого необхідного для пересічних українців матеріалу.