На яких умовах українцям тепер будуть надаватися комунальні послуги, на що споживачі мають право, чи будуть платити пеню за борги - в матеріалі РБК-Україна.
Українські споживачі житлово-комунальних послуг тепер зможуть укладати як індивідуальні, так і колективні договори з їх постачальниками і керуючими компаніями, вимагати від комунальних підприємств виплату штрафу за неналежну роботу, не оплачувати "комуналку" за час тривалої відсутності у квартирі, запитувати детальну структуру тарифу. Ці та інші ключові норми прописані у прийнятому Верховною Радою законопроект, що регулює сферу надання послуг ЖКГ.
Але у медалі є і зворотня сторона. Злісних неплатників можна буде відключати від систем централізованого опалення та водопостачання. Споживачі будуть платити абонентську плату постачальникам послуг, а з 1 січня 2019 року з боржників будуть вираховувати пеню за кожен день прострочення оплати квитанції. Що пропонується основними нормами законопроекту - в матеріалі РБК-Україна.
Через майже дев'ять місяців з моменту першого читання, 9 листопада, Верховній Раді все ж таки вдалося законодавчо врегулювати умови та порядок надання населенню житлово-комунальних послуг. Законопроект № 1581-д, який в парламенті вже встигли назвати революційним, у другому читанні підтримали 262 депутата.
Епопея з прийняттям законопроекту "Про житлово-комунальні послуги" триває з грудня 2015 року. Його зареєстрували дев'ять народних депутатів різних фракцій. Основним автором документа є заступник голови комітету Ради з питань будівництва, містобудування і ЖКГ Олена Бабак ("Самопоміч"). Документ, до розробки якого залучалися українські громадські організації, а також USAID та Міжнародна фінансова корпорація (IFC), досить безболісно пройшов перше читання, а ось на етапі внесення поправок - процес застопорився. Законопроект вдалося прийняти в цілому лише з другої спроби, після обговорення більше 400 поправок парламентарів. З 2014 року парламент розглядав кілька подібних законопроектів, але всі вони були відкликані.
Новий закон №1581-д набирає чинності на наступний день після його опублікування і вводиться в дію через півроку. Лише окремі статті, що стосуються розрахунку соціальних нормативів, деяких нюансів щодо укладення договорів з постачальниками послуг, і введення штрафів за нарощування боргів за "комуналку" почнуть діяти з 1 січня 2019 року.
Найголовніші норми нового проекту орієнтовані на врегулювання договірних відносин між постачальниками послуг підприємствами-монополістами, що надають населенню послуги з розподілу і постачання тепла і води, - і побутовими споживачами. До прийняття законопроекту, по суті, можливості побутових абонентів укладати договори були обмежені: або власник квартири безпосередньо, або через ОСББ або житловий кооператив.
Тепер же законодавство пропонує більш широкий спектр взаємовідносин комунальних компаній зі своїми клієнтами, але, разом з тим, і більш заплутаний. Крім індивідуальних, співвласники багатоквартирних будинків зможуть укладати колективні договори, а у законодавстві з'являється новий термін - "колективний споживач". Договори можуть бути різними для різних видів послуг, і вирішувати, якими вони будуть мешканці будинків повинні самостійно.
Законопроект пропонує три моделі договірних відносин. Одна з них - індивідуальні договори, які власник кожної квартири може, як і зараз укладати безпосередньо з компанією-монополістом. "Дуже важливо розуміти, в цій моделі відносин, чи відповідає постачальник послуги за її надання від зовнішньої стіни будинку до квартири, чи ні. Якщо відповідає, це означає, що він несе відповідальність за стан внутрішньобудинкових мереж, а споживач сплачує вартість тепла або води за регульованим тарифом, вносить абонентську плату, а також платить за обслуговування внутрішньобудинкових систем", - пояснила РБК-Україна координатор житлово-комунальних програм громадянської мережі ОПОРА Тетяна Бойко, яка брала участь у розробці законопроекту. Якщо теплоенергетичні та водопостачальні підприємства не несуть відповідальності за внутрішні мережі багатоквартирного будинку – споживачі розраховуються за ресурс за встановленим тарифом та вносять абонплату.
Варто відзначити, що в Україні, за офіційними даними, близько 240 тис. багатоповерхових житлових будинків (понад 450 млн кв. м.). Понад 70% з них потребують різного ступеню ремонту, оскільки левова частка багатоквартирного житлового фонду була побудована з 1950 по 1980-ті роки, так звані "хрущовки" і "брєжнівки". За даними Мінрегіону, рівень зношеності внутрішньобудинкових мереж на початок 2016 року становив понад 60%, а теплові втрати в таких будинках перевищували 40%. Примітно, що лише 26 тис. багатоповерхових будинків перебувають у власності мешканців – їх об'єднують 23 тис. ОСББ.
Враховуючи катастрофічний стан внутрішніх комунікацій, часто підприємства-монополісти не поспішають брати на себе відповідальність за їхнє утримання. Мешканці часто не готові оплачувати додатково капітальний ремонт мереж в будинку, а монополісти не готові обслуговувати і ремонтувати їх безкоштовно. "Думаю, що споживачам буде складно з нами домовитися про передачу нам "внутрянки". Хоча якщо б ми контролювали і обслуговували їх, якість послуг значно б покращилася. Але споживач не захоче за це додатково платити. А ті копійки, які на "нутрощі" будинку закладені зараз в тарифах, явно не покриють витрат", - на умовах анонімності розповів РБК-Україна представник однієї з профільних теплоенергетичних асоціацій.
Введення абонентської плати – ще одне нововведення законопроекту. Вона не буде нараховуватися на газо- та електропостачання, а лише за послуги централізованого опалення і гарячого і холодного водопостачання. Згідно з документом, абонплата буде братися для того, щоб покрити витрати постачальника послуг, "пов'язаних з розподілом обсягу спожитих послуг між абонентами, на обслуговування систем обліку і приладів-розподілювачів теплової енергії, на введення договорів із споживачами". Важливо розуміти, що абонентська плата не буде встановлена окремо як новий тариф або добавка до нього. Вона буде виділена з вже встановлених національним регулятором тарифів на тепло і воду, таким чином, щомісячний платіж споживача буде просто розбитий на дві платіжні квитанції.
"Ми пропонуємо виділити з діючого тарифу на воду і тепло витрати на утримання абонентських служб і визначити їх у зрозумілих для людей одиницях виміру – в гривні. Людина повинна бачити, скільки їй обходяться контролери від водоканалу і теплоенерго, наприклад. Побачить, скільки на рік коштує утримання таких служб, будинок розумітиме, наскільки їм це вигідно, і мешканці, може, приймуть для себе рішення обрати іншу модель відносин. Наприклад, вибрати управителя, який буде одного контролера відправляти на перевірку відразу всіх лічильників", - заявила під час розгляду законопроекту у сесійній залі його співавтор Альона Бабак.
Друга модель взаємовідносин споживача та постачальника послуг, про яку говорила народний депутат, припускає наявність у них колективного договору. За словами Тетяни Бойко, ця норма є новаторською, оскільки досі можливості укладати колективні договори у мешканців багатоповерхівок не було. Ця ж модель є, водночас, і найбільш складною. Колективний договір комунальні підприємства можуть укласти лише з уповноваженою особою, яка представляє інтереси всього багатоквартирного будинку. Питань не виникає, коли таким уповноваженим є правління ОСББ або житлового кооперативу.
Але, згідно з прийнятим законопроектом, мешканці можуть делегувати представлення своїх інтересів або керуючій компанії або одному з співвласників будинку. Варто уточнити, що співвласники будинку, згідно з чинним законом "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", мають право не створювати ОСББ чи кооператив як юридична особа, а просто найняти управителя або вибрати з мешканців представника колективних інтересів. Приймаючи цей закон в травні 2015 року, парламентарії розраховували, що він стимулюватиме розвиток в Україні ринку приватних управляючих компаній та анулює комунальні ЖЕКи, які працюють за застарілою, ще радянською моделлю.
По закінченні декількох років, ринок професійних управляючих житлом так і не сформований – у країні працює не більше тисячі таких фірм. Зате всі комунальні ЖЕКи та ЖЕО – їх майже 6 тис. в Україні – були перейменовані в керуючі компанії, втім, від цього якість їхньої роботи не змінилася. У результаті споживач фактично позбавлений вибору. Складнощі виникають і в разі, якщо співвласники будинку обирають своїм представником одного з мешканців. Такий уповноважений, приміром, може де-юре укласти договір з постачальником послуг, але де-факто цього не відбувається, оскільки юридично один мешканець не може нести відповідальність за платіжну дисципліну всіх мешканців.
Вибрати управителя може також і юридична особа - ОСББ або житловий кооператив, або ж укладати договори з постачальниками послуг безпосередньо як "колективний споживач". Це - третя форма відносин, закріплена новим законом.
В документі також зазначено, що в договорах – індивідуальних чи колективних – споживачі і постачальники послуг визначають розміри абонентської плати, оплати за обслуговування внутрішньобудинкових мереж, вказують регульований державою тариф, передбачають порядок і строки усунення аварій різного ступеня, систему оповіщення про відключення, гонорари управителям, розміри внесків на ремонт, строки внесення та стягнення плати за послуги і тд.
Права споживача розширюються. Враховуючи, що будинки повинні бути оснащені приладами комерційного обліку (лічильниками), навіть у нежитлових приміщеннях, мешканці мають право у постачальника послуг безкоштовно отримувати інформацію про структуру тарифів і будь-яких цін, прописаних у договорах, запитувати дані про обсяг всіх спожитих будинком послуг, а також інформацію про сусідів-боржників. Як і раніше споживачі мають право вимагати належної якості послуг, складати акти-претензії, запрошувати для усунення неполадок постачальників послуг або вирішувати ці питання через управителів.
Примітно, що в разі порушення пунктів договору, прописуються штрафні санкції. Наприклад, сплату штрафу споживач має право вимагати від постачальника або управителя за неякісне обслуговування, ненадання послуги або несвоєчасне усунення аварії. Розмір штрафів прописується в договорі. Нагадаємо, досі споживачі не мали законних прав вводити санкції проти комунальних підприємств, а лише вимагати перерахунок за неякісну послугу.
У відповідь заходи для своїх абонентів можуть застосовувати і комунальники. Наприклад, за недопуск контролера до приладів обліку, пошкодження внутрішньобудинкових систем з вини споживача, відмову від надання показників лічильників і т. д.
Найскандальнішою нормою законопроекту є запровадження пені у розмірі 0,01% від усієї суми боргу за кожен день прострочення оплати. Ця ініціатива для українського споживача далеко не нова. Пенею за борги по "комуналці" українців лякали ще з 1983 року. Така норма була закладена в прийнятий тоді Житловий кодекс УРСР, який з численними правками діє досі. До 1996 року вона нараховувалася в розмірі 0,01% за кожен день несплати. Потім був введений мораторій на стягнення пені, який кілька разів парламент скасовував, а потім знову вводив. Остання спроба ввести цей штраф була зроблена урядом Арсенія Яценюка, який зареєстрував у Раді законопроект, що регулює сферу ЖКГ. Він був відкликаний.
За словами Тетяни Бойко, введення пені – норма, скоріше, дисциплінуюча. Запрацює вона з 2019 року чи ні – поки сказати складно, але у споживачів є час розрахуватися з багаторічними боргами за ЖКГ або реструктуризувати їх. За даними Держстату, до кінця вересня сумарний борг населення за житлово-комунальні послуги склав майже 27 млрд. гривень.
"Пеня, в принципі, це цілком ефективний механізм підтримки платіжної дисципліни. Але в існуючих реаліях монополісти будуть користуватися зубожінням населення і нараховувати їм пеню по повній програмі", - вважає голова "Спілки співвласників житла України", екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко. Ризики виникають, якщо споживач не сплачує за послугу кілька місяців, то пеня буде нараховуватися не за сумарний борг за весь період несплати, а за борг по кожному окремому місяцю і, відповідно, на кожен день її прострочення. "Сума вийде значною. Крім того, велике питання викликає законність рішення, яким споживача зобов'язали платити до 20 числа кожного місяця. В жодному законі та нормативному акті це не закріплено", - обурюється Кучеренко.
Законопроект містить ще кілька спірних норм щодо відключення споживачів від системи централізованого опалення та можливості не оплачувати послуги ЖКГ у разі виїзду мешканців на тривалий термін.
Досі, у разі, якщо споживач їхав на кілька місяців або просто не проживав в своїй квартирі, він все одно був зобов'язаний оплачувати житлові послуги. Тобто, своєчасно вносити квартирну плату, куди входить прибирання прибудинкових території, утримання та обслуговування внутрішньобудинкових систем, платити за вивезення сміття, обслуговування ліфтів, а також за всі комунальні послуги, на які у нього немає індивідуального лічильника. Але якщо такий абонент міг довести свою тривалу відсутність, постачальник зобов'язаний надати йому перерахунок, тобто, фактично, перенести частину сплачених коштів на наступні періоди.
Тепер же, згідно з новим документом, якщо власник житла і проживаючі з ним особи відсутні більше 30 днів, уклали з постачальником договір і можуть документально підтвердити свою відсутність, вони мають "право на несплату послуг ЖКГ". Проблема в тому, що залишається не ясним, які документи, і наскільки заздалегідь споживачі повинні надати, буде монополіст підтримувати, наприклад, технологічний температурний мінімум тепла в батареях під час відсутності мешканців або послуга буде надаватися в повному обсязі.
Якщо документ набуде чинності, то неплатників за тепло і воду будуть відключати від систем постачання. Зараз законодавством це заборонено. Втім, залишається незрозумілим, як цей процес можна реалізувати технічно, через переважно вертикальну "розводку" внутрішньобудинкових мереж. В таких умовах можна відключити або всіх споживачів, включаючи боржників, приєднаних до однієї труби (до "стояку"), або весь будинок. Тетяна Бойко пояснила РБК-Україна, що на етапі обговорення законопроекту з міжнародними організаціями, вони пропонували відключати весь будинок, щоб співвласники житла самі вели роботу з сусідами-боржниками. "Але ми всі розуміємо, що в наших умовах це нереально, люди не домовляться, борг не буде сплачений, а справні платники постраждають через боржників. Тому в документі передбачена можливість відключати тільки колективного споживача", - уточнила експерт.
Законодавці також спростили норму добровільного відключення від опалення. Зараз діють нормативно-правові акти, що забороняють від'єднання окремих квартирах – відключити можна лише будинок цілком. Таке обмеження передбачено для того, щоб уникнути розбалансування внутрішньобудинкових комунікацій. Для відключення потрібно зібрати підписи мешканців і пройти складну бюрократичну процедуру. "На практиці, є будинки, де більше половини квартир вже відключено від опалення, а решта ні. Вони отримають право (а не обов'язок, - ред.) відключитися від централізованої подачі тепла самостійно і перейти на індивідуальне теплопостачання", - уточнила Бойко.