Про перспективи ведення лісового господарства та необхідність розкріпачення приватних землевласників, які вирішили перетворити малопридатні для сільського господарства ділянки в лісонасадження, в інтерв'ю РБК-Україна розповів науковий співробітник Національного університету біоресурсів і природокористування України, інженер лісового господарства Павло Попович.
РБК-Україна: Що може підштовхнути приватного землевласника зайнятися лісовим господарством?
Павло Попович: Сьогодні наша країна, на жаль, одна з найменш заліснених в Європі. Ліси в Україні займають всього 15,6% територія - близько 10 млн га. Але чи можна негативні явища перетворити на позитивні, щоб нинішні проблеми обернулися конкурентними перевагами на світовому ринку? Є розрахунки, що можна отримати вигідне місце в міжнародному поділі праці, почавши масову посадку лісів на землях, які сьогодні необхідно виводити із сільськогосподарського користування.
РБК-Україна: Про які землі Ви говорите і чому їх необхідно виводити із сільськогосподарського користування?
Павло Попович: Про земельні паї, тобто, земельні частки для товарного сільськогосподарського користування. У першу чергу, необхідно відзначити, що в Україні 41,8 млн га угідь, з яких 32 млн га ріллі, а це 56,7% загальної території країни.
За рівнем розораності території наша країна займає одне з перших місць в світі, удвічі випереджаючи держави ЄС, де цей показник в середньому становить 25%. Сьогодні 80% розораних земель знаходяться в стадії деградації, вимагають відновлення, аж до повного виведення з-під оранки. Але проблема в тому, що ці землі здебільшого розпайовані і вже мають приватних власників, яким, зрозуміло, невигідно вилучати ділянки з активного користування.
РБК-Україна: Чи є компромісне рішення, щоб не вилучати ділянки з активного користування, але і щоб ця земля давала користь своєму власникові прибуток?
Павло Попович: Лісорозведення. В Україні дуже гарні природні умови для ведення лісового господарства. У нас є великі масиви цінних твердолистяних порід, таких як дуб та ясен.
У нас в країні багато ерозійно-небезпечних ділянок - це схили, балки, яри. Там не можна займатися сільським господарством, будувати там теж небезпечно. Такі землі потрібно засадити лісом, щоб він виконував свої корисні функції. 10 млн га необхідно чимось зайняти. З лісу можна отримувати прибуток, тим самим приносити вигоду власникові землі.
РБК-Україна: Але ліс росте досить довго. Яким чином можна отримувати прибуток з лісового господарства, в які терміни капіталовкладення в лісове господарство можуть виправдати себе?
Павло Попович: Деревина, придатна для продажу, виходить через 40-100 років. В середньому необхідно 50 років, щоб отримати асортимент деревини. А скільки за цей час рослини поглинуть вуглекислого газу! Скільки збережуть біологічного різноманіття, оскільки туди почнуть злітатися птиці, там з'являтися звірі. Також велике значення має рекреаційна складова, так як у лісі зможуть відпочивати люди.
Говорячи про заліснення земель, ми не маємо на увазі чорноземи, а розглядаємо малородючі землі, на яких лісове господарство - дуже цікавий і перспективний варіант.
Щороку з одного гектара лісу виходить в середньому по Україні 4 куб. м деревини (від 2 куб. м в Криму та від 10 куб. м в Карпатах). Цей процес безперервний.
РБК-Україна: Деревина - єдине, що є комерційним продуктом лісогосподарської діяльності?
Павло Попович: Звичайно ні! В Україні людям дуже важко зрозуміти, що таке продукція лісового господарства. Те, що ліс це тільки деревина - стереотипи.
Якщо порахувати сумарно, за весь термін проростання насаджень, наприклад, за 100 років, виявиться, що вартість самої по собі деревини становить близько 10% від усіх інших послуг, які дає ця система.
Простий приклад: у 80-х роках минулого століття Волинське обласне управління лісового господарства Україна від заготівлі грибів та ягід отримувало прибутку більше, ніж від рубки деревини. Чорниця добре росте в негустих соснових пристигаючих і стиглих насадженнях, яким приблизно 50-60 років. Ці насадження потрібно рубати кожні 80 років, але варто врахувати, що при цьому знищиться та чорниця. З точки зору бізнесу, соснову ділянку набагато вигідніше протримати більше 100 років, тому що чорниця буде окупати ті вікові втрати деревини.
Ще один приклад: вартість одного кілограма трюфеля може досягати 5000 євро. На одному гектарі може зрости від 10 до 25 кг грибів. Зрозуміло, що у нас немає таких високоякісних трюфелів, наші йдуть по 500 євро/кг. Цей гриб росте рік. Навіть якщо на одному гектарі виростить всього 10 кг грибів - це 5000 євро на рік. Таких плантаційних насаджень одиниці по Україні.
Не варто забувати і про території для відпочинку, які можуть створюватися для культурного відпочинку населення: полювання, збір грибів.
РБК-Україна: Скільки сьогодні в Україні коштує висадка лісу?
Павло Попович: 500 дол. для посадки одного гектара лісу більш ніж достатньо. І це не вимагає великих зусиль.
Проблема в іншому - на своїй землі ліс за законом посадити не можна. Причина такого стану речей - «продержавницька політика». Уряд вважає, що лісовим господарством має займатися тільки держава. Сьогодні власник земельної частки не має права займатися лісовим господарством на своїй ділянці.
РБК-Україна: Чому?
Павло Попович: Тому що земельною часткою власник повинен розпоряджатися тільки за призначенням, а саме - займатися товарної сільськогосподарської діяльністю. Відповідно до закону «Про насіння», лісові породи, такі як сосна, береза і т.д., не є продуктом сільськогосподарської діяльності.
РБК-Україна: З якими проблемами може зіткнутися власник земельного паю, якщо він вирішить самовільно зайнятися лісовим господарством?
Павло Попович: В першу чергу, це штрафи. Але цікаво, що, маючи таку ділянку землі і не вживаючи ніяких дій, власник теж може піддати себе правопорушенню. Якщо він два-три роки не стежив за ділянкою, там самосівом може прорости ліс, особливо - на західних територіях. А це вже використання землі не за призначенням.
Мені відома така схема: на селянина накладали великі штрафи за те, що на його земельної частки зростає самосійний ліс. Потім просто пропонували мирову - віддати свій земельний пай в обмін на списання штрафів. Ми вже не перший рік боремося з цими «білими плямами» в лісогосподарському законодавстві.
РБК-Україна: А яка практика в даній сфері за кордоном?
Павло Попович: Набагато простіше в цій сфері в Росії і в Західній Європі. Оптимальною структурою в Європі вважається умови 50/50: половина лісів - приватна, половина - державна. При такій структурі можна дотримуватися і комерційного приватного інтересу, і виконувати загальнодержавні екологічні програми.
Спілкувався Ілля Іванов