Запорізький завод феросплавів (ЗЗФ) може зупинити свою роботу 15 жовтня. Якщо це станеться, винні будуть високі урядовці, які не хочуть іти назустріч підприємству в питанні ціноутворення на електроенергію. Крім того, зупинка підприємства призведе до масового скорочення тисяч робочих місць, недонадходжень до місцевого бюджету і Пенсійного фонду, збільшення навантаження на фонд виплати допомоги по безробіттю і смерті заводу, переконаний голова правління ЗЗФ Павло Кравченко.
РБК-Україна: Протягом 2011-2012 рр серйозну увагу було привернуто до тривожної ситуації, що склалася у вітчизняній феросплавної галузі в цілому, і на ЗЗФ зокрема. З чим це пов'язано?
Павло Кравченко: Ситуація на ЗЗФ активно обговорюється протягом двох років. На жаль, м'яко кажучи, повільність в оцінці реальної ситуації на ЗЗФ не дозволяє багатьом державним службовцям об'єктивно оцінювати становище, вживати своєчасні та адекватні дії.
Наведу приклад: минулого року актуальним для ЗЗФ було питання оренди підстанції «Феросплавна-2» («Ф-2»), що знаходиться на території заводу. Актуальним тому, що з 1 січня 2011 р. ЗЗФ перевели на другий клас споживання електроенергії, в результаті чого її вартість враз зросла майже на 30%.
Зроблю невелике пояснення: виробництво феросплавів є дуже енергоємним процесом, витрати на електроенергію становлять близько половини собівартості продукції. Природно, ЗЗФ економічно не зміг витримати такого сильного збільшення ціни електроенергії. Ми були змушені зупинити цех № 4, найбільший наш цех.
Протягом тривалого часу ми намагалися вирішити питання - або придбати, або взяти в оренду підстанцію «Ф-2», що дозволило б нам отримувати частину електроенергії по першому класу споживання. Попутно поясню, що дана підстанція не просто розташована на території ЗЗФ, але і фізично не може забезпечувати електроенергією будь яке інше підприємство, крім нашого. Тобто, відмова в оренді або в продажу «Ф-2» був невигідний і державі - воно не отримувало дохід від простоює підстанції. Питання з підстанцією не наважувався настільки довго, що тепер його актуальність не висока.
РБК-Україна: Чому?
Павло Кравченко: Зростання ціни на електроенергію для промпідприємств з березня 2010 р. по червень 2012 р. складає 76%. Якщо подивитися на 2011 р., коли ми звернули увагу на проблеми нашого підприємства, то зростання ціни електроенергії за 1,5 року (2011 р. і перше півріччя 2012 р.), за умови її отримання по першому класу, склав 34,5% , а за умови її отримання по другому класу - 38%.
Для ЗЗФ цей ріст привів до того, що щомісячні витрати на електроенергію в липні 2012 р. вище на 20 млн грн, якщо порівнювати з аналогічним показником грудня 2010 р., за умови однакових обсягів споживання. Величезна сума! Якщо піти від емоцій, то стає ясно, що вона для нас практично непідйомна.
Давайте звернемо увагу на цінову ситуацію на ринку феросплавів. Чи був адекватний ріст ціни феросплавів, щоб збільшення вартості електроенергії перекласти в ціну кінцевої продукції? Може бути, ініціатори такого серйозного підвищення ціни електроенергії для ЗЗФ вважають, що вироблена заводом продукція подорожчала? Нічого подібного, на жаль не було.
У дійсності ціни феросплавів знижувалися. Тонна феромарганцю на європейському ринку в грудні 2010 р. коштувала 1280 дол., в липні 2012 р. вона коштувала 1240 дол. Тонна феросилікомарганцю (займає близько 60% в обсязі виробництва ЗЗФ) у грудні 2010 р. коштувала 1490 дол., в липні 2012 м. - 1300 дол., тобто, ціна знизилася на 190 дол.
РБК-Україна: Але хіба чиновники, які регулюють ціну електроенергії для промпідприємств, не звертають на це увагу?
Павло Кравченко: В Україні ступінь впливу росту ціни електроенергії на економічне становище промислових підприємств, у тому числі тих, які в силу технології виробництва споживають велику кількості електроенергії, ніхто не оцінює. А якщо дане питання стосується приватного підприємства, то, на мій погляд, держава реагує на проблему збільшення ціни електроенергії вкрай повільно, а часто і зовсім не реагує.
Вважаю, що чиновники, які приймають рішення про ціну електроенергії, повинні були провести хоча б елементарний економічний аналіз, зіставити цифри, порівняти динаміку ціни 1 МВт/год електроенергії для феросплавних заводів і динаміку ціни феросплавів. Мені здається, неможливо не побачити, що є 38% збільшення ціни електроенергії з одного боку і є знизилася ціна на феросплави з іншого боку.
РБК-Україна: За рахунок чого ЗЗФ виживає в сформованих умовах?
Павло Кравченко: Тільки за рахунок тотальної економії. Наприклад, за рахунок зменшення видатків на придбання нового обладнання. Через зростання ціни на електроенергію ЗЗФ був змушений відмовитися від тих планів з придбання нового обладнання, які були на 2011 і 2012 рр. Маю на увазі, насамперед, пічне та допоміжне обладнання. Виходить, що рішення чиновників ведуть до того, що завод змушений відмовлятися від інвестицій в розвиток.
До речі, в 2012 р. ціна електроенергії вже підвищувалася чотири рази. Внаслідок цього ми були змушені зменшувати витрати на капітальний ремонт обладнання, збільшуючи обсяги поточного техобслуговування. Чи добре це? Для тих, хто розбирається у виробничих процесах - питання риторичне. Але рішення чиновників не залишають нам іншого виходу.
Ми змушені економити і на роботах, пов'язаних з капітальним будівництвом, з ремонтом дорожнього покриття, з використанням шлаків, з переобладнанням виробничих майданчиків. Довелося відмовитися і від ремонту ряду виробничо-побутових приміщень. Тобто, хотіли поліпшити умови праці працівників, але збільшена вартість електроенергії не дозволила нам це зробити.
РБК-Україна: Напевно, саме в силу непідйомної ціни на електроенергію і може статися зупинка ЗЗФ?
Павло Кравченко: Ми змушені констатувати зниження технічного рівня виробничого та допоміжного обладнання підприємства. Це спонукало нас на вкрай неприємну міру - мова йде про вимушену зупинку ЗЗФ з 15 жовтня. Дата обгрунтована з технологічної точки зору.
Що буде після 15 жовтня? Настане період виведення печей з роботи, який займе 5-10 днів. Далі буде проведено технічне обслуговування пічних агрегатів і комунікаційних систем для того, щоб грамотно увійти в зиму, наприклад, елементарно вчасно злити воду, до настання перших заморозків. Все це потрібно для того, щоб залишити обладнання ЗЗФ в працездатному стані, яке ми, дуже сподіваюся, зможемо запустити в роботу при зміні ситуації з ціною електроенергії в кращу сторону.
Однак, проблема не тільки в обладнанні. При зупинці ЗЗФ з підприємства будуть змушені піти співробітники. Чи зможуть кваліфіковані співробітники повернутися на наше підприємство? Навіть якщо бути оптимістом у цьому питанні, то треба розуміти, що відновити навички при можливому зворотному прийомі їх на роботу буде складно.
РБК-Україна: Ми почали розмову з підстанції «Ф-2». Будь ласка, поясніть детальніше - чому питання її оренди або купівлі вже не є актуальним для ЗЗФ?
Павло Кравченко: Припустимо, нам підуть назустріч у цьому питанні. Але, отримуючи зараз підстанцію «Ф-2» - шляхом оренди або шляхом її покупки - завод все одно не зможе запустити печі, які стоять.
Щоб запустити печі, які простояли майже два роки, ми повинні витратити 40 млн грн. Для того, щоб запустити ці печі, потрібно прийняти на роботу близько 1 тис. осіб. На запуск печей в роботу піде від 4-х до 6-ти місяців. Відповідно, фонд оплати праці 1 тис. осіб складе близько 4 млн грн на місяць.
Де взяти цю суму, з урахуванням того, що це щомісячні витрати, а платити потрібно буде на протязі від 4 до 6 місяців? Де взяти ці кошти, якщо тарифна політика держави призвела до того, що навіть отримуючи для 40% обладнання електроенергію за першим класом споживання, у ЗЗФ об'єктивно немає можливості покривати витрати на електроенергію, необхідну для такого високоенергоемкого виробництва, як феросплавну.
Тому актуальність в покупці або оренді підстанції «Ф-2» значно нижче, ніж було раніше. Я не стверджую, що пройдена точка неповернення, я не вважаю, що питання з підстанцією вирішувати не потрібно, але час втрачено настільки сильно, що саме по собі рішення тільки лише проблеми з підстанцією «Ф-2» вже не приведе до істотного поліпшення умов роботи ЗЗФ.
Чиновники, які пропонують нам зараз купити підстанцію, дуже сильно відстали від розвитку ситуації. Вони мені нагадують людей, які запізнилися на потяг, і з квитками на вже пішов поїзд намагаються сісти в інший потяг. Вони не розуміють, що позитивне вирішення питання з підстанцією «Ф-2» треба було приймати набагато раніше.
РБК-Україна: За якою ціною купує електроенергію ЗЗФ? Як вона співвідноситься з цінами іноземних конкурентів?
Павло Кравченко: Ми купуємо електроенергію за ціною 93 дол за 1 МВт/г. Порівняємо з основними конкурентами - виробниками феросплавів: підприємства Казахстану платять 20 дол., Грузії - 30 дол., в США - 35 дол,. феросплавні заводи Норвегії - 38 дол., Італії - 45 дол., в Китаї феросплавні підприємства платять 47 дол., в Аргентині та Франції - 50 дол., в Індії - 65 дол.
Чи є у ЗЗФ можливість для конкуренції? У собівартості продукції, яку ЗЗФ зараз виробляє, витрати на електроенергію коливаються в межах від 30,5% до 47%. А при виробництві феросиліцію частка витрат на електроенергію складає 65%. Якщо у феросплавних заводів Казахстану вартість електроенергії майже в чотири рази менше, ніж у ЗЗФ, то про яку конкуренцію може йти мова ...
Ми максимально детально розкриваємо цю ситуацію для чиновників, які приймають рішення. Думаю, що наведені дані чітко свідчать - питання про підстанції «Ф-2» для нас вже далеко не так актуальне, як це було в минулому році. Головна проблема - непомірно висока ціна електроенергії.
РБК-Україна: Як вирішити цю проблему?
Павло Кравченко: Для недопущення зупинки заводу, для збереження персоналу, для недопущення звільнення майже 2 тис. осіб, для повернення на роботу вимушено звільнених раніше 1,4 тис. співробітників ЗЗФ, ми звертаємося до НКРЕ з пропозицією - для ЗЗФ життєво необхідна розумно обгрунтована ціна на електроенергію. Ми провели розрахунки і дійшли висновку про те, що економічно обгрунтована ціна електроенергії для ЗЗФ не повинна перевищувати 60 дол. за 1 МВт/г.
До речі, давайте торкнемося ситуацію з експортом електроенергії. ЗЗФ набуває електроенергію за ціною 93 дол. за 1 МВт/г, а на експорт електроенергія продається за ціною, яка нижче, ніж 60 дол. за 1 МВт/г. Виходить, що за рахунок української промисловості підтримують іноземних виробників. Адже ми платимо в 1,5 рази більше за 1 МВт/г електроенергії, ніж іноземні покупці.
В голові не вкладається, чим займаються чиновники, в службові обов'язки яких входить проведення аналітичної роботи, чим займаються чиновники, які повинні створювати сприятливі умови роботи для вітчизняного виробника.
РБК-Україна: Чи є розрахунок втрат від зупинки ЗЗФ?
Павло Кравченко: У разі зупинки заводу бюджет міста Запоріжжя недоотримуватиме на рік 14,4 млн грн, Пенсійний фонд - 40,8 млн грн на рік, виплати допомоги з безробіття звільненим співробітникам заводу за рік складуть 45,6 млн грн. Чи вигідно це державі? Я думаю, що ні.
Але аналіз ставлення чиновників до проблем ЗЗФ змушує задуматися: може бути, вони по-іншому дивляться на зниження надходжень до бюджету і Пенсійного фонду? Адже сумарно, враховуючи як фактичне скорочення 1200 осіб у 2011 р., так і майбутнє скорочення в 2012 р., втрати бюджетів різних рівнів складуть на рік:
- міський бюджет Запоріжжя (за рахунок ПДФО) - 25,2 млн грн;
- Пенсійний фонд - 40,8 млн грн;
- виплати по безробіттю звільненим співробітникам - 74,7 млн грн.
Ще один приклад. Зараз підприємство споживає електроенергії на 73-75 млн грн на місяць. У разі зупинки з 15 жовтня, ЗЗФ буде споживати електроенергії на 1,1-1,3 млн грн на місяць. Держава не буде отримувати за електроенергію 72 млн грн на місяць. Хіба це в інтересах держави?
І це при тому, що простоюють в даний час печі цеху № 4 потенційно могли б споживати електроенергію на суму 908 млн грн щорічно. Це ж прямі втрати енергоринку!
РБК-Україна: Тобто, економічно доцільно не продавати електроенергію на експорт за невисокою ціною, а забезпечити нею вітчизняних виробників...
Павло Кравченко: Ми пропонуємо: продайте нам ту електроенергію, яка йде на експорт. ЗЗФ збільшить обсяги виробництва, прийме на роботу раніше звільнених співробітників.
Виростуть зайнятість і обсяг виплачуваної зарплати. Збільшаться виплати до Пенсійного фонду та соціальних фондів. Не буде потрібно з Фонду зайнятості платити близько 40 млн грн допомоги по безробіттю.
ЗЗФ зможе скоротити витрату газу приблизно на 12 млн куб. м на рік, так як завод зможе використовувати феросплавний газ. ЗЗФ зможе продовжити впровадження програм розвитку, в т.ч. і тих, які дозволять підприємству самому виробляти 15-20% електроенергії, необхідної для виробничої діяльності (за рахунок тепла вихідних газів, за рахунок використання їх в когенераційних установках).
ЗЗФ розвивається. Правда, як кажуть, не завдяки, а всупереч. Підприємству є чим пишатися. У 2011 р. на ЗЗФ були запущені найбільш сучасні печі постійного струму, унікальні для України. Ці печі отримали бурхливий розвиток в Норвегії, Китаї, Індії. Але, через відсутність підтримки уряду, ми змушені згортати по-справжньому сучасне виробництво.
РБК-Україна: Що ж потрібно зробити для кардинальної зміни ситуації?
Павло Кравченко: Ми звертаємося до Кабміну, Міненерговугілля, НКРЕ, до губернатора Запорізької області: будь ласка, реально оціните подальші варіанти розвитку феросплавної галузі в Україні взагалі, і перспективи ЗЗФ - зокрема. Зіставте наші тарифи на електроенергію з аналогічними у закордонних конкурентів. І якщо всі ми не хочемо допустити того, щоб ЗЗФ повторив сумну долю Запорізького алюмінієвого комбінату (його обладнання вже закінчують демонтувати, близько 6 тис. людей залишилися без роботи), необхідно вирішувати питання про введення спеціального тарифу на електроенергію.
Якщо ця проблема буде вирішена, ми готові взяти на себе зобов'язання і по збільшенню завантаження виробничих потужностей, і по відновленню тих робочих місць, які були втрачені в минулому році. Від цього виграють усі: починаючи від українських меткомбінатів, потреба яких у феросплавах ми можемо задовольнити з урахуванням всіх необхідних якісних і цінових параметрів, і керівники Запоріжжя та області, і працівники ЗЗФ, і члени їх сімей.
РБК-Україна: Як працівники ЗЗФ налаштовані в очікуванні можливої зупинки заводу?
Павло Кравченко: Люди налаштовані дуже серйозно, якщо не сказати - агресивно. Співробітники заводу дають відповідну оцінку діям чиновників, від яких залежить майбутнє ЗЗФ, працівників підприємства, членів їхніх сімей.
Працівники думали, що держслужбовці з профільних відомств будуть діяти без зневаги інтересів трудового колективу нашого підприємства. Люди пам'ятають, як вони їздили в Київ, пам'ятають розгублені обличчя чиновників, які не знали, що відповідати на наші конструктивні пропозиції і обгрунтовані, справедливі вимоги.
Коли ж стало ясно, що йти на компроміс держчиновники не хочуть, відчувається, що люди налаштовані рішуче боротися за своє майбутнє. Я вважаю, що до трудового колективу ЗЗФ необхідно прислухатися. Не можна допустити погіршення соціальної обстановки в одному з найбільших промислових міст країни.
Спілкувався Павло Круглов
Справка
Запорізький завод феросплавів - один з найбільших в Європі виробників феросплавів. Єдиний в СНД комбінат, що виплавляє широкий сортамент марганцевих і кременистих феросплавів, металевий марганець. У 2011 р. підприємство скоротило відносно 2010 р. обсяги виробництва феросплавів на 29,25% - до 300,127 тис. тонн. За даними звітності, ЗЗФ завершив 2011 р. з чистим збитком в обсязі 759 млн грн проти 105 млн грн прибутку за підсумками 2010 р.