Слово за слово: в парламенті придумали нові правила для використання мов національних меншин

80/20

В Україні проживає близько 130 народностей і національних меншин. Відповідно до законопроекту, для територій, на яких вони проживають, нацменшини можуть отримати статус місць компактного проживання. Для цього, з початку необхідно відповідне рішення сільської, селищної або міської ради, яка потім підтверджується центральним органом виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин (зараз це Мінкульт). Якщо доводів місцевих органів самоврядування "за" таке рішення недостатньо, то Мінкульт зобов'язаний аргументовано обґрунтувати свою відмову. При цьому рішення відомства може бути оскаржене в суді.

У місцях компактного проживання національних меншин в органах самоврядування поряд з державною може бути використана і мова певної нацменшини, але не на шкоду українській. "Гарантування вільного розвитку, використання і захисту мов національних меншин відбувається відповідно до Конституції України і законів України з урахуванням стану кожної з них та реальних можливостей держави. У свою чергу забезпечення мовних прав осіб, які належать до національних меншин, та сприяння захисту і розвитку їхніх мов не повинно перешкоджати вивченню державної мови", - йдеться в пояснювальній записці до законопроекту.

Так, органи місцевого самоврядування можуть відповідати на запити представників нацменшин, у письмовій або усній формі, на мові цієї нацменшини. В дитячих садах і школах, розташованих в таких місцях, в разі достатньої кількості представників національних меншин серед учнів та на прохання батьків, можуть бути створені окремі групи або класи. У середніх класах обсяг викладання державною мовою шкільних предметів не повинен бути меншим, ніж мовою нацменшин. Дисципліни, за якими учні будуть проходити зовнішнє незалежне тестування, повинні викладатися українською мовою. У старших класах пропорція між державною мовою і мовою нацменшини, повинна бути не менше 80% на користь української. Зазначимо, що за даними Міністерства освіти і науки, у 2015-2016 роках в Україні російською мовою навчання проводилося у 614 школах, румунською – 75, угорською – 69, молдовською – 3, польською – 5. Державною мовою викладання ведеться майже у 15,5 тис. шкіл.

У сфері культури депутати пропонують закріпити паралельне з державним представництво мови нацменшин: на цих мовах дозволено проводити культурні заходи, фільми українською мовою можуть доповнюватися субтитрами мовою нацменшини, в комунальних музеях інформація про експонати, крім державної також може подаватися і мовою території. Для телерадіокомпанії в таких місцях передбачено право мовлення мовою нацменшин, але обсяг такого мовлення не повинен перевищувати 20%, весь інший ефір повинен бути українською мовою.

Автори законопроекту навіть прописали норми по зовнішній рекламі та географічним показниками в місцях компактного проживання нацменшин. Наприклад, поряд з назвою українською мовою може бути переклад на іншу мову, або вказаний варіант написання на латиниці. За словами одного зі співавторів законопроекту, віце-спікера Оксани Сироїд ("Самопоміч"), в законі чітко прописано, що таке право нацменшина отримує строго в межах окремої громади, а не регіону в цілому. Крім того, використання мови нацменшини повинно відбуватися поряд з використанням державною, але не замість неї. Також представники нацменшин не звільняються від обов'язку володіти державною мовою. При цьому співавтор законопроекту в коментарі РБК-Україна зазначила, що говорити, у разі прийняття законопроекту, про "утиск прав російськомовного населення" в Україні буде не можна. "Населення – це географічна категорія, а не юридична. Права має людина, громадянин, нація і нацменшина, населення не має прав. Ті люди, які хочуть користуватися мовними правами, які гарантуються нацменшинам, повинні приналежити до них. Інше придумали росіяни, і не для того, щоб захистити права своєї меншини, а для відновлення імперії. Наша мета – перестати говорити про мовні права населення в цілому", - заявила Сироїд.

10/30

У світі при визначенні місця компактного проживання тієї чи іншої нацменшини використовують і формальний поріг, а саме, кількість проживаючих представників нацменшини на певній території. Наприклад, у чинному законі "Про засади державної мовної політики" авторства Сергія Ківалова і Вадима Колесніченка, зазначено, що в таких регіонах повинні проживати понад 10% представників нацменшин. В інших країнах ця цифра варіюється, іноді доходячи до 30%, розповів РБК-Україна директор департаменту у справах релігій та національностей Мінкультури Андрій Юраш. За його словами, універсального підходу в цьому питанні не може бути, тому що іноді і для десяти осіб певної нацменшини, зважаючи на їх унікальність, необхідно створити умови для їх збереження, в тому числі і мови. "У цьому відношенні я підтримую сам дух цього документа в тому, що певна громада бере на себе повноваження допомогти нацменшині на їх території. Тим більше в контексті сьогоднішньої децентралізації", - уточнив Юраш.

Директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко впевнений, що нацменшини не випадають з поняття держави. Але найчастіше поняттям нацменшин і їх правами маніпулюють і намагаються зробити "державу в державі, тим самим послабивши позиції України як єдиної унітарної держави". За його словами, саме цим можна пояснити появу закону "Ківалова-Колесніченка", через розмитість норм якого з'явилася можливість ігнорувати статус української як державної і заміщати її недержавними мовами. Нагадаємо, що з осені минулого року Конституційний суд розглядає законність закону "Про засади державної мовної політики", прийнятого в липні 2012 року. В кінці лютого 2014 року парламент проголосував за скасування цього закону, але це рішення Верховної Ради так і не було підписано тодішнім спікером Олександром Турчиновим. "Необхідно також обов'язково прописати відсоток представників нацменшин на території компактного проживання. Він повинен бути не менше 30%", - запропонував у коментарі РБК-Україна Гриценко.

У самих нацменшини неоднозначно сприйняли раніше подані законопроекти щодо врегулювання питання функціонування української мови як державної та мовних прав нацменшин на Закарпатті. Угорці Закарпаття в них побачили спробу урізати їх права і в березні зібрали більше 64 тисяч підписів під зверненням не допустити такої ситуації. Ці папки з підписами пообіцяв передати президенту Петру Порошенко голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль.

За словами президента Асоціації болгар України Антона Кіссе, для їх представників нацменшини, яких в Україні налічується близько 300 тисяч осіб, гострої проблеми з дотриманням їхніх мовних прав не існує. До появи нової хвилі законопроектів ситуація "була відносно спокійною". У місцях компактного проживання болгар, особливо в Одеській області, у школах викладається історія народу, а також болгарська мова, в двох гімназіях регіону близько половини предметів ведеться болгарською мовою. В той же час набагато гірша ситуація в освітніх установах для болгар у місцях їх компактного проживання в Запорізькій області. "В цьому аспекті більше питань до місцевої влади, голів місцевих рад або директорів шкіл. Але кричущого порушення прав нацменшин щодо мовного питання я не бачу, тільки бачу спроби з боку різних політиків розігріти протестні настрої і все", - заявив Кіссе РБК-Україна.