Залишитися в живих: як банки-банкрути намагаються повернутися на ринок

Минулі два роки – з весни 2014 по весну 2016 року – виявилися серйозним випробуванням для української фінансової системи. З ринку були виведені кілька десятків банків. Не всі гравці погодилися з такими рішеннями Національного банку та Фонду гарантування вкладів, заперечуючи свою неплатоспроможність в суді. За підрахунками РБК Україна, з березня 2014 року через суди пройшли позови банків з сумарними активами понад 53 млрд гривень.

В останні дні роботи колишнього глави НБУ, легендарного Володимира Стельмаха, в біографії якого в тому числі значиться робота фінансовим радником самого Че Гевари, в кулуарах фінансової системи відбувся примітний розмову. Банкіри розповідали про початок якихось судових процесів проти НБУ. На що перший банкір країни помітив, що з НБУ судитися неможливо.

У грудні 2010 року Володимир Стельмах покинув пост глави НБУ. Рівно через п'ять років, пов'язаний з банкіром Укрінбанк був визнаний неплатоспроможним, але спробував в судовому порядку відстояти своє право на роботу на ринку, таким чином спростовуючи твердження Стельмаха про неможливість судитися з регулятором.

З весни 2014 року з десяток банків спробували відстояти свою роботу на ринку в судах. Мова йде і про банки, виведених за порушення нормативів НБУ, таких, як "Фінансова ініціатива", і про тих установах, заходи до яких були прийняті регулятором через непрозору структуру власності, або ж з питань, пов'язаних з фінансовим моніторингом, як, наприклад, ГринБанк ("Олімпійська Україна"), або банк "Союз".

Одним з перших банків, виведених з ринку в період фінансової чищення, став "Форум" Вадима Новинського. Акціонер почав оскаржувати таке рішення в судовому порядку, в тому числі, через активів, що перебували на балансі банку, а також великої суми в 50 млн доларів, яка була переведена в НБУ в якості гарантії підтримки банку буквально напередодні визнання установи банкрутом.

"Суди знімають репутаційні ризики з власників банку, який позивається. Перед тими, кому цей бізнесмен повинен, факт суду допомагає зберегти репутацію. Це той варіант, коли людина може сказати: "я зробив все, що міг", - розповідає один з великих клієнтів банку. - Адже, по суті, мені або іншому вкладнику все одно, в який банк приходити. Мені не все одно, який банк буде повертати мої гроші. Всі великі банківські відносини – це міжособистісні відносини".

Банкір Анатолій Гулей пояснює, що за формальними ознаками судова система може повернути банк на ринок. "Банк - це велосипед. Якщо він зупинився, то рухатися знову він вже не буде. Якщо у банку забрали довіру, то виграний суд йому вже не допоможе", - вважає Гулей.

З ним частково солідарний заступник голови Фонду гарантування вкладів фізосіб Андрій Кияк. Він вважає, що суди з НБУ або ФГВФО приносять позивачам виключно психологічну сатисфакцію. Але це ускладнює процедуру ліквідації і процес розрахунку з вкладниками. "Якщо приймається рішення суду з забезпеченням, доводиться чекати проходження всіх судових інстанцій – апеляції і касації. Але на ділі нічого від цих судів немає – вони нічого не змінюють", - впевнений Кияк. В якості прикладів він згадав судові процеси банків "Капітал", "Союз", "Фінансова ініціатива", ВБР, ГринБанк. Також, за інформацією РБК-Україна, зараз тривають суди, ініційовані банком "Преміум".

"Банк "Капітал" виграв три інстанції, Укрінбанк виграв дві, "Союз" виграв суд. Але адміністрація продовжує працювати. Наприклад, у банку Союз був виграний суд, тимчасова адміністрація пішла, а на наступний день рішенням НБУ зайшла нова", - описує те, що відбувається Андрій Кияк.

Голова адвокатської компанії "Кравець та партнери" Ростислав Кравець розповідає, що всі позови банків проти системи можна розділити на кілька видів. Перші – це позови, в яких банки оскаржують саме введення тимчасової адміністрації, та визнання установи неплатоспроможним. "У деяких банків є мета зберегти діючий бізнес, наприклад, у "Союзу", або ВБР. Ці банки були закриті з політичних мотивів, без видимих причин, пов'язаних з діяльністю установи. І такі банки виграють суди, тому що суди доводять, що в них не було загрози вкладникам", - говорить Кравець.

При цьому, навіть з виграними судами, як то у банків "Союз", "Преміум", "Форум", Укрінбанк та інших, в Україні ще не було прецедентів повернення на ринок банку, визнаного банкрутом. Екс-член Ради НБУ та голова Ради асоціації НАБУ Роман Шпек уточнює, що акціонери повинні вчасно надавати підтримку банкам, і не судитися з регуляторами. "Якщо банки кредитують своїх, або подають неправдоподібну інформацію, а потім йдуть у суди і купують рішення, то ніколи довіри до фінансової системи не буде! ", - впевнений Роман Шпек.

Для акціонерів і топ-менеджерів банків-банкрутів є кілька основних причин судитися. Перша причина – активи, які є в банку. Суди дозволяють розтягнути процес роботи тимчасової адміністрації. По друге – підтримати репутацію акціонерів збанкрутілого банку. "Закриття кожного банку зачіпає інтереси як мінімум однієї людини - власника, який буде чинити опір з останніх сил. Але на ринку дії Національного банку – неоспаріваемие. Навіть по шахрайству і фінмоніторингу, НБУ вважає, що за такі операції відповідальність несе не окремо взятий працівник, а вся команда банку в цілому", - зазначив банківський аналітик Анатолій Дробязко. "Завдяки суду акціонери неплатоспроможних банків намагаються показати клієнтам, що роблять хоч щось для порятунку банку", - уточнює Шпек.