ua en ru

"Опоблок": застиглі на старті

"Опоблок": застиглі на старті Ілюстративне фото (УНІАН)

Створений на базі Партії регіонів "Опозиційний блок" по ідеї мав би готуватися до реваншу на виборах 2019 року. Для цього є всі передумови: рейтинг чинної влади прагне до показників похибки вимірювання, а кількість тих, хто жадає миру будь-якою ціною, навпаки, зростає з кожним днем.

Плюс до цього – найпотужніші в країні фінансові та медійні ресурси, які можуть надати в розпорядження "Опоблоку" його головні "акціонери" – Рінат Ахметов та Дмитро Фірташ. Але лідери та бенефіціари партії сьогодні зайняті зовсім не підготовкою до тріумфального повернення у владу, а спробами знайти формулу співіснування.

Як відомо, "Опозиційний блок" досі не може визначитися зі своїм кандидатом на президентських виборах. При тому, що всі основні учасники кампанії стартували набагато раніше. Навіть вагаючись найдовше лідер "Самопомочі" Андрій Садовий вже вийшов на арену, а обіцяні праймеріз у "Опоблоці" чи что не почалися, чи то ніяк не можуть закінчитися.

Причина, по якій партія застрягла в невизначеності – відсутність консенсусу з приводу стратеги на виборах. Як відомо, "Опоблок" поділений на дві майже рівні за чисельністю групи – "газовиків" Дмитра Фірташа і "металургів" Ріната Ахметова.

Група Фірташа-Льовочкіна вимагає від партнерів по партії підтримати на президентських виборах Юрія Бойка, а також просуває формат об'єднання з партією "За Життя" Вадима Рабіновича.

У той же час група Ахметова-Новинського-Колеснікова категорично проти ставки Бойко, вказуючи на те, що при всіх наявних ресурсах співголова "Опоблоку" займає більш скромне 5-6 місце в президентському рейтингу. І результат партії під його проводом на парламентських виборах – куди більш важливих з точки зору "акціонерів" – може бути настільки ж скромним.

За різними оцінками, частка виборців, які традиційно голосували за Партію регіонів і зараз дуже критично налаштовані до так званих "партій Майдану", становить 30-35%. При цьому рейтинг "Опозиційного блоку з чинним фронтменом Бойко вперся в стелю 12% з негативним прогнозом на майбутнє. Навіть анонсований союз з партією Вадима Рабіновича не набагато покращує ситуацію "екс-регіоналів" – прогноз соціологів дає такого об'єднання не більше 14-15%.

Тому група пропонує партнерам підтримати її висуванця Олександра Вілкула, співголови фракції "Опоблоку" в парламенті. А в разі відмови натякають на розлучення і відправку Вілкула на електоральне поле на чолі нового проекту. У разі заміни Бойко Вілкула у виборчих бюлетенях, у базових регіонах "Опоблоку" останній здатний отримати навіть більший відсоток голосів, ніж беззмінний лідер партії.

В першу чергу – за рахунок новизни, молодості і більш проактивного політичної діяльності. Інсайдери в "металургійному" крилі партії кажуть, що "заміряти" рейтинги Вілкула та Бойко одночасно – з точки зору можливих праймеріз – не цілком коректно. А ось якщо вивчити громадську думку і по Бойку, і по Вілкулу в ключових для ОБ регіонах окремо один від одного, то Вілкул, по суті, ще навіть не починав кампанію, вже сьогодні покаже як мінімум адекватний рейтинг з результатом Бойка. А в деяких областях і випередить його.

Минулого тижня, до речі, "ахметовці" отримали додаткові козирі в переговорах з групою Фірташа-Льовочкіна. Спроба Генеральної прокуратури зняти недоторканність з Вілкула перетворилася фактично в його бенефіс: співголова "Опоблоку" не тільки отримав безпрецедентну увагу ЗМІ, але і зумів вигідно подати себе наявним і потенційним прихильникам, довго і красиво потоптавшись по генпрокурору Юрію Луценку, який приніс у парламент вкрай сире і непідготовлене подання на зняття недоторканності.

У підсумку, парламент прокуратурі відмовив, хоча спроба прибрати Вілкула з електорального поля, змусивши його загрузнути в судах, про що говорить. Як і емоційність Юрія Луценка, який звинувачував під час виступу у ВР Вілкула в тому, що він веде виборчу кампанію. І подібне ставлення з боку влади вигідно відтіняє його на тлі Юрія Бойка, історію з вишками якого Луценко розвалював чи не особисто. Таким чином, своїми діями влада мимоволі вивела Вілкула в фаворити внутрішньовидових праймеріз.

Історія з недоторканністю і не тільки додала ваги самому Вілкулу як політику-важкоатлету, але і підвищила ставки групи Ахметова, а також загострила дискусію всередині "Опоблоку" про стратегіях участі у виборах. Насамперед – парламентських, бо президентську кампанію в "Опоблоці" розглядають, насамперед, як спосіб мобілізувати і наростити свій електорат напередодні виборів народних депутатів. Де при успішному розкладі "Опоблок" може, нарешті, повернутися у владу.

Обговорювані стратегії, за великим рахунком, зводяться до наступних варіантів:

1. Сценарій групи "газовиків". На президентські вибори йде Юрій Бойко. За рахунок "потужностей" Ахметова і Фірташа досягається більш-менш прийнятний результат. Якщо ж результат буде гірший за очікуваний – список партії на парламентських очолить Вілкул.

2. Сценарій "металургів". Кандидатом у президенти висувають Олександра Вілкула та "Опоблок" намагається за рахунок його агресивності і новизни взяти більший електоральний результат. У разі якщо експеримент буде визнаний успішним, він же поведе партію на вибори у парламент.

3. Сценарій "розлучення". У президентську кампанію входять обидва – і Вілкул, і Бойко. Після чого обидва крила вже самостійно готуються до парламентської кампанії.

Втім, третій варіант обидва табори розглядають лише як крайній і небажаний. І Рінат Ахметов і Дмитро Фірташ в силу різних причин і резонів налаштовані на збереження "Опоблоку" і наявність єдиного кандидата від партії на президентських виборах. Розбіжності лише прізвища цього кандидата.

Чи зможуть високі сторони домовитися ми дізнаємося не раніше лютого – саме тоді, за заявами лідерів "Опоблока", і відбудеться з'їзд партії, який і прийме рішення щодо виборів. А до цього часу обидві групи будуть вести свої автономні кампанії, намагаючись хоч на півкорпуса випередити конкурента.