Ольга Богомолець: Міністерство охорони здоров'я не сприймає здорової критики

Про міністерські амбіції

- Майже рік міністерство охорони здоров'я працює без міністра. Керівник відомства працює у статусі виконуючого обов'язки. Вам пропонували очолити МОЗ і чи могли б ви провести реформу?

- У першому уряді після Майдану мені пропонували стати міністром охорони здоров'я в уряді Арсенія Яценюка. Я відмовилася, бо я вважала, що Майдан привів до влади не тих людей, саме тому я і стала кандидатом на президентських виборах. У нас поки що у влади немає критичної маси професіоналів для того, щоб розробити і впровадити у життя необхідні реформи. Багато професійних та інтелігентних людей сидять вдома і не хочуть "бруднитися" у владі... Думають, що щось зробиться в країні. Хто хоче реально допомагати і писати закони, а не займатися демагогією? Я відкрита до співпраці.

- А якщо б вам запропонували зараз очолити МОЗ, ви б погодилися?

- Я зараз на своєму місці - відповідальному і важливому - і роблю велику системну роботу - створюю законодавчу основу для впровадження реформ, закладаю фундамент для майбутнього української охорони здоров'я європейської якості, не даю красти, тим, хто робив це раніше. Коли береш на себе відповідальність за життя і майбутнє 40 мільйонів людей - доводиться сім раз відміряти, щоб не помилитися.

Тільки за не повних два роки у парламенті я ініціювала 84 законопроекти. Левова їх частка спрямована на вирішення головних проблем вітчизняної медицини. Побороти корупцію і забезпечити ліками українців допомагає закон про міжнародні закупівлі. Для забезпечення України як воюючої держави військовими медиками, з моєї подачі, були повернуті військові кафедри до медичних вузів. Також я ініціювала прийняття військово-медичної доктрини, яка регулює медичну сферу під час АТО і війни. Ось, виходить у недалекому майбутньому на друге читання закон про трансплантацію, подані закони про медичне страхування та лікарське самоврядування, автономізацію лікувальних установ. А зараз готується до реєстрації дуже важливий закон про судмедекспертизу, який ми з експертами розробляли майже рік, і який врегулює питання лікарських помилок, захистить права пацієнтів та значно звузить поле для симуляцій.

- Яким чином треба діяти, щоб виключити можливість уникнути, наприклад, арешту через симуляцію стану здоров'я?

- У нас в країні до цих пір відсутні затверджені Мінздравом протоколи лікування, стандарти, де однією зі складових є маршрутизація пацієнтів. Кого, наприклад, потрібно і на якій підставі госпіталізувати до реанімації. І без таких стандартів - ми не тільки не можемо уникнути симуляцій, але і не можемо провести якісну реформу у системі охорони здоров'я. Протоколи й стандарти лікування повинні бути, якомога швидше, затверджені Міністерством охорони здоров'я. Але поки цього немає: з одного боку, така ситуація залишає поле для фальсифікацій і корупції, а з іншого - відсутність цих протоколів не дає можливості постраждалим людям захистити себе та довести, що лікар щось зробив неправильно. А якщо б у нас були затверджені стандарти, тоді б від лікарських помилок страждало менше людей. Всі подібні випадки фіксувалися б правоохоронними органами, і у пацієнтів була б можливість аргументовано у суді доводити свою правоту.

Про помилки лікарів та страхування

- У світовій практиці також застраховані лікарські помилки. Навіть якщо лікар помилково поставив діагноз, і пацієнт через суд довів свою правоту, то матеріальну компенсацію йому виплатить страхова. Щоб система працювала у нас, крім стандартів та протоколів лікування, необхідно також ввести подібний механізм страхування відповідальності лікарів...

- Обов'язково. Помилки бувають різні. Ті, які несуть тяжкі наслідки - це професійна безграмотність, неуважність, байдужість до пацієнта. Але буває, що лікар помиляється через недосвідченість, через складнощі випадку, і, звичайно, міра покарання також має бути різною. У всьому світі існують організації у рамках лікарського самоврядування. Зараз в українському парламенті на розгляді два законопроекти про лікарське самоврядування - я автор одного із законопроектів (мова йде про створення незалежної лікарської організації, яка буде видавати і забирати при порушеннях свідоцтво на право ведення лікарської практики, - ред). І я дуже сподіваюся, що у перспективі та організація, яка буде створена, вона також сформує і фонд лікарського страхування. Наприклад, в Італії кожен лікар оплачує близько 100 євро на місяць до цього фонду. І, у разі лікарської помилки, фонд лікарського страхування виплачує пацієнтові компенсацію, а з лікарями вони вже розбираються самі - покарати, забрати ліцензію на півроку, на рік або на все життя.

Фото: Ольга Богомолець вважає, що протоколи та стандарти лікування Міздрав має ухвалити якнайшвидше; фото Віталій Носач

- Який відсоток від зарплати українські лікарі повинні вносити до фонду лікарського страхування, щоб застрахуватися на випадок професійних помилок?

- Я не думаю, що відповідь на це питання варто шукати у найближчій перспективі. Зараз в Україні медична юриспруденція і захист прав пацієнтів перебуває у "зародковому стані". Але, при правильному законодавчому забезпеченні реформ, у лікарів з'явиться можливість самоорганізовуватися, брати на себе більше відповідальності, більше заробляти, оскільки держава змінить формат їх роботи. Тобто, ми переходимо до оплати за послугу і медичного страхування пацієнта.

А те, що зараз намагається нам нав'язати МОЗ під виглядом "страхової медицини" - дуже небезпечно. Я б назвала це державним шахрайством, яке полягає у спробах провести реформу, не розуміючи її вартості, а саме вартості лікування хвороб і джерел оплати за неї.

Щоб реформа була ефективною і успішною, спочатку потрібно впровадити європейські стандарти лікування. МОЗ обіцяв зробити це ще минулого року. А для цього потрібно не вигадувати нові стандарти, а взяти за основу і адаптувати до наших реалій польські, литовські, естонські (стандарти, - ред). Вкрай важливий і механізм постійного оновлення таких стандартів і протоколів.

Наступний етап - це запровадження референтних цін (встановлення в Україні цін на ліки на рівні середніх цін на ці ж ліки у сусідніх країнах, - ред.). Тобто, потрібно врахувати, скільки препарат, наприклад, для лікування інфаркту або гіпертонії коштує у Литві, Латвії, Естонії, Білорусії, тобто, у тих країнах, які нам близькі за рівнем економіки. Третій етап реформи - це затвердження Кабміном моделі розрахунку собівартості медичної послуги. Коли у нас є протокол, ми знаємо, куди повинні доставити пацієнта з гіпертонічним кризом, ми знаємо ознаки цього гіпертонічного кризу, яке діагностичне обстеження повинно бути проведено. Також буде чітко визначено, які повинні бути взяті показники крові для того, щоб визначити, чи є ризик інфаркту чи ні, а також розрахована вартість цього комплексу послуг. І коли у нас є модель розрахунку собівартості, держава зможе визначити, який обсяг фінансування потрібно направити на лікування пацієнтів з гіпертонічними кризами, інфарктами, інсультами, наприклад. Після завершення всіх розрахунків буде зрозуміло, який медичний страховий внесок потрібно доплатити, щоб покрити брак коштів, якщо грошей у бюджеті не вистачає.

- МОЗ вже визначився з тим, скільки потрібно виділити для лікування пацієнта...

- МОЗ каже, що 210 гривень на пацієнта на рік - це їх реформа. А що може зробити лікар для пацієнта на 210 грн на рік МОЗ не прорахував. На що вистачить цих грошей? Це дуже нагадує сумний анекдот про обіцянку напустити воду до басейну лише після того, як всі навчаться у нього стрибати з вишки... Ідея оплати роботи лікаря у залежності від кількості пацієнтів і послуг - правильна, але перед тим, як платити за послугу, її треба спочатку описати, стандартизувати та розрахувати її реальну вартість.

МОЗ намагається знайти механізм стимулювання лікарів, але при цьому не пропонують механізм захисту пацієнтів від некомпетентності та непрофесіоналізму. Не пропонують механізм доступу до якісної медичної послуги і не передбачають захисні бар'єри для держави від корупції та шахрайства. А найголовніше, що обіцянка на 210 гривень на рік надавати людям якісні професійні медпослуги, це нонсенс. Неможливо за рахунок цих мізерних грошей забезпечити якісну і доступну допомогу.

- Я не раз стикався з тим, що протоколи лікування все-таки в українських медичних установах є, і причому по багатьом групам захворювань вони вже прийняті. Скільки цих вже затверджених протоколів відповідають європейським стандартам і по яких захворюваннях їх належить змінити?

- У нас є протоколи обсягом 50-70 сторінок, де у подробицях описується лікування захворювання. Я говорю зараз зовсім про інше. Про стандарти лікування на одній сторінці, які не містять переліку назв конкретних медикаментів, необхідних для використання, є тільки назва діючої речовини, її концентрації. Наприклад, у таких протоколах, буде написано слово "антибіотик" третього покоління, але не зазначено, який саме антибіотик, його дозування. Лікар повинен буде самостійно приймати рішення. Тому, те, що є у нас, це не зовсім те, що може дати можливість розрахувати собівартість медичних послуг.

Про первинну медицину та реімбурсацію

- МОЗ заявляв, що ця реформа первинної медицини, коли у пацієнтів з'явиться можливість укладати договори з сімейними лікарями, стартує з 1 липня. Наскільки реальні ці терміни?

- Раніше МОЗ говорив, що у нас реімбурсація (компенсація державою всієї або частини вартості певних ліків у аптеках, - ред.) запрацює з 1 січня, а сімейний лікар з квітня. Але необхідних і обов'язкових інструментів для реформи так і немає. Я ще тоді казала: щоб якісно і прозоро ввести повернення грошей за ліки, потрібно створити інструменти для реалізації та контролю - це база даних медикаментів, цін, аптек, лікарів, електронний рецепт (можливість пацієнта отримати рецепт від лікаря в електронному вигляді за наявності єдиної бази, до якої матимуть доступ фармацевти, - ред.), протоколи лікування з діючими речовинами, референтні ціни, система реєстрації пацієнтів. Знову ж таки, не може бути окремого реєстру хворих на цукровий діабет, а окремо - хворих на гемофілію. Це повинен бути один загальний реєстр, оскільки один пацієнт може хворіти відразу кількома захворюваннями. У нас, наприклад, Міністерство охорони здоров'я минулої своєї каденції весь час робило безліч нових реєстрів. Чудовий шлях до зловживань і корупції. Адже до реєстрів можна "наклепати" будь-яку кількість пацієнтів, яких ніхто не перевірить.

- Тобто, з 1 квітня реімбурсація не запрацює?

- Може і запрацює - питання як? Інструментів немає. І якщо механізм реімбурсації все ж запрацює з 1 квітня, то він буде неповноцінним, неконтрольованим, а, отже, корупційним. Те ж саме стосується і системи сімейних лікарів. Без електронного реєстру, без бази даних сімейних лікарів, без протоколів і стандартів того, що цей лікар повинен зробити, без реєстру лікарняних і без механізму контролю ці процеси не будуть працювати правильно. Вже сьогодні держава втрачає величезні гроші на сфальсифікованих лікарняних.

- Ми зараз говоримо з вами про те, що має зробити міністерство для того, щоб реформа охорони здоров'я повноцінно запрацювала. Що ви робите, як народний депутат і голова профільного парламентського комітету, для того, щоб ця реформа відбулася? Що ви ще не встигли зробити?

- У першу чергу, я ініціювала розробку програми реформ, яку ще у 2015 році затвердив парламент. Це, по суті, стратегія розвитку на три роки. 25 кроків для поступової, якісної і зручної для пацієнтів адаптації системи охорони здоров'я до європейських стандартів і переходу на медичне страхування. Крім того, на підтримку цієї програми ми планомірно готуємо закони. Будь-якому з міністрів залишається тільки створити інструменти для імплементації цієї програми. Але що у нас відбувається? Кожен рік приходить новий міністр і починає свої нововведення, не завжди фахові. З 2010 року на реформування галузі міністерство отримало грантів на 50 мільйонів доларів, 6 мільйонів євро і 6 мільйонів швейцарських франків.

- І ще кредит Світового банку на 200 або 300 мільйонів доларів...

- Тут міністерство зобов'язане звітувати парламенту. Ми повинні строго контролювати, на що витрачаються ці гроші, що у результаті отримують пацієнти. І для мене вкрай важливо, щоб виконання програми реформування охорони здоров'я не залежало від того, хто є міністром.

Щоб через кілька років люди відчули реальні результати реформи системи охорони здоров'я, ми вже зараз повинні приймати зважені рішення, а не оголошувати, приміром, реімбурсацію з 1-го січня, і потім робити крок назад. У нас немає часу для експериментів. У людей зараз немає грошей на ліки. І кожен нинішній крок МОЗ або подовжує, або скорочує їх життя в буквальному розумінні, це повинен усвідомлювати кожен, хто б не був міністром охорони здоров'я.

Фото: Ольга Богомолець впевнена, що якщо механізм реімбурсації запрацює з 1 квітня, то він буде неповноцінним; фото Віталій Носач

- На якому етапі прийняття законодавства про медичне самоврядування?

- Два роки ми працюємо над ним, є різні точки зору у медичних співтовариств. Ми їх збираємо воєдино і аналізуємо. Вже зареєстровано два закони, якими пропонується створення нової життєздатної системи. При розгляді на комітеті ми плануємо об'єднати їх в один. Після прийняття цього закону лікар стане суб'єктом (господарювання, - ред.). Сьогодні в Україні лікарі для того, щоб відкрити свою справу, повинні отримати ліцензію МОЗ на роботу. Вона прив'язана до певного місця роботи, відповідно, лікар повинен або купити приміщення, або взяти в оренду. Тобто, ліцензію на практику отримує, по суті, місце, а не лікар. Повинно бути по-іншому: лікар повинен бути суб'єктом, а лікарня йому повинна надавати місце. Тобто, він, прийшовши до лікарні, укладає договір про співпрацю з лікарнею, і приводить з собою пацієнтів, а завдання лікарні - створити йому умови для роботи. Але якщо ми ліцензуємо лікаря, хтось повинен контролювати якість його роботи. Це означає, що повинен бути створений механізм відкликання ліцензії та контроль якості. Цим повинна займатися медична палата - орган самоврядування.

Про сімейних лікарів

- Але лікарі вже зараз отримують ліцензії. Ви маєте на увазі, що повинен бути механізм їх відкликання?

- Лікарі отримують лише диплом, який підтверджує їх освіту, але ніяк не право на роботу. Ліцензії отримують зараз медичні установи, локації. Тобто, у кожної клініки є ліцензія, і клініка ліцензована на хірургію, онкологію, на офтальмологію, і під цю ліцензію вона набирає лікарів. А скрізь у Європі лікар є суб'єктом, у нього є ліцензія на діяльність, і він може працювати у будь-якій установі. Це дозволить хорошим фахівцям рухатися по Україні та консультувати пацієнтів у різних лікарнях.

- А ось такі приватні, сімейні лікарі, які відкривають свої практики у житлових будинках, знявши під невелику клініку квартиру?

- Лікар повинен отримати ліцензію на свою клініку у квартирі і до нього повинна прийти санстанція, він повинен показати, що у нього є приймальня, умивальник і туалет. І йому дається ліцензія на певну адресу. Навіть у своїй поліклініці, якщо лікар хоче приймати ввечері, то він повинен отримати дозвіл. Тобто, процес дуже складний, і ми хочемо його спростити. Але для цього потрібно створити систему контролю над виконанням ліцензійних умов. Тому що, якщо організація лікарського самоврядування ліцензує лікарів, вона повинна так само контролювати їх і мати право відкликати ліцензію при порушеннях. А МОЗ, у свою чергу, зможе відкликати ліцензії у медичних установ, якщо їх умови не відповідають ліцензійним.

- Як зараз лікаря можна позбавити права на роботу?

- Тільки через суд. Наступний закон, який ми повинні прийняти, це закон про медичне страхування. І без цього закону, все, що робить Міністерство охорони здоров'я, по суті, є порушенням законодавства. Тому, що саме закон про медичне страхування повинен створити окремий фонд, який акумулює кошти, за рахунок яких держава буде оплачувати медичні послуги. Але у нас зараз немає прорахованою вартості та переліку цих медичних послуг, і Міністерство охорони здоров'я не знає, скільки насправді державі потрібно грошей.

- Але у МОЗ кажуть, що якраз займаються розрахунками...

- Подивимося на результати. Якщо слідувати тому обсягу фінансування, який закладений у держбюджеті на цей рік, то ми побачимо, що, наприклад, потреби лікування хворих з туберкульозом і рідкісними захворюваннями "закриті" на 100%, хворих на Снід та ВІЛ-інфікованих - на 95%. Але чи відповідають ці 100% реальним потребам, ми не знаємо. При цьому паралельно МОЗ скорочує фінансування по іншим категоріям. Я абсолютно не згодна з політикою відомства по двом важливим аспектам: це фінансування лікування серцево-судинних захворювань і дорослої онкології. Адже це, по суті, на сьогодні головні причини смертності українців - майже 80% всіх смертей в країні через ці захворювання. Для розуміння, ми щорічно втрачаємо від інфарктів, інсультів 500 тисяч осіб середнього віку, переважно чоловіків у віці 45-46 років. Це, зокрема, відбувається тому, що у пацієнтів немає доступу до кваліфікованої медичної допомоги, немає грошей на дорогі ліки. А МОЗ  цього року, збільшивши витрати на лікування пацієнтів зі СНІДом у три і чотири рази, скоротивши витрати на закриття потреб пацієнтів з онкологією і серцево-судинними захворюваннями. І, якщо минулого року фінансування цієї категорії пацієнтів покривало 65% потреб, то цього року - 24%, а доросла онкологія і того менше - всього 14%. Це обгрунтовано?

Про гроші та державні закупівлі

- Але ж ви теж брали участь у розгляді бюджету і голосуванні за нього...

- Комітет проект бюджету не підтримав. Ми з цим бюджетом не погоджувалися, і я не голосувала за бюджет саме з тих причин, які я тільки що назвала. Закласти до бюджету таке несправедливе фінансування - це злочин. У тому плані реформування, який ми пропонували МОЗ, була прописана необхідність створення відкритих баз даних - медичного персоналу, медичних установ, препаратів і референтних цін на них. Але це так і не було виконано. Ми також пропонували МОЗ створити координаційний центр реформ. Але сьогодні виходить так, що ніби весь МОЗ займається реформами, а за фактом - практично ніхто не займається щоденною роботою, яка необхідна для реалізації цих реформ. Коли держава виділяє гроші на закупівлю медичних препаратів, щоб забезпечити людей ліками, і ці гроші є у бюджеті, чому чиновникам дозволяється не витратити вчасно ці кошти і не забезпечити населення ліками? МОЗ "завалив" держзакупівлі ліків за бюджетні кошти 2015 року. Всім відомо, що ці закупівлі пройшли тільки у 2016 році і так і не були завершені. І це при тому, що бюджетні кошти міжнародним організаціям, що здійснюють держзакупівлі для України, були переведені. Ну хтось же державними грошима користується, а у 2015 році це було 2 мільярди гривень. Те ж саме і з фінансуванням держзакупівель цього року, тільки грошей вже 4 мільярди У мене є перелік банків, куди МОЗ перевів кошти у листопаді-грудні минулого року, хоча у цей час вже повинні були поставки статися. І на сьогоднішній день поставлено препаратів всього 10%. Більше того, ті препарати, які були куплені і поставлені до України прийшли з таким терміном придатності, що деякі з них просто не можуть бути використані. Наприклад, у ліків для онкохворих вже у квітні закінчується термін придатності, але вони лежать на складах, закуплені за державні гроші. Що це? Недбалість? Непрофесіоналізм?

- Міжнародні організації вже пообіцяли замінити ці ліки на більш нові...

- Подивимося, як і коли це відбудеться. З приводу заміни препаратів - питання у тому, чи потрібно взагалі купувати ліки з обмеженим терміном придатності? Більше того, кожен, хто займається закупівлями або гуманітарною допомогою, знають, що препарати з обмеженим терміном придатності, не можуть купуватися за комерційною ціною. Знаєте, чому великі компанії надають гуманітарну допомогу? Щоб не утилізувати препарати, це їм обходиться значно дорожче. Тому у мене виникає безліч запитань до тих, хто затверджує замовлення і купує ліки з обмеженим терміном придатності за повну вартість.

Наш закон про міжнародні закупівлі був покликаний подолати корупцію та гарантувати своєчасне забезпечення пацієнтів якісними препаратами, і зараз виникають серйозні питання до Міністерства охорони здоров'я з приводу ефективної реалізації цього закону. Мені не зрозуміло, чому поставки не зроблені у зазначений термін, чому закуповуються прострочені препарати? Я не сумніваюся у чесності в. о. міністра. Я точно знаю, що у Міністерстві охорони здоров'я вже не крадуть, немає корупції такої, яка була раніше. Але від цього не стало краще і легше пацієнтам. Може, тому що крім патріотизму і відсутності корупції, потрібен ще й професіоналізм?

Міжнародні організації МОЗ має буквально "тримати за горло" і не давати їм грошей, якщо вони не вкладаються в установлені строки закупівель. Але замість того, щоб стояти на захисті інтересів українців і нашої країни, МОЗ відмовляється показати договори з міжнародними організаціями. І де це таке можливо, щоб команда МОЗ йшла геть демаршем з засідання профільного комітету парламенту? (18 січня Уляна Супрун покинула засідання комітету після того, як Ольга Богомолець задала їй питання, коли до України будуть поставлені необхідні медикаменти, - ред.). А причина була проста - розглядалося питання про міжнародні закупівлі, яке МОЗ не хотів чути і обговорювати. Вони відмовилися комітету офіційно надати договори, які підписали з міжнародними організаціями, посилаючись на те, що це комерційна інформація.

- З якою метою ви хочете отримати ці договори?

- У нас є проблема з поставками. Мова йде про життя людей, які щодня потребують ліків. А вони не отримують потрібні препарати у строк. Ми, приймаючи закон про міжнародні закупівлі, хотіли, щоб закупівлі проходили швидко, якісно, професійно, без корупції, без компаній-посередників. Ліки повинні були стати доступними для людей. Хоч щось з цього реалізовано МОЗ? Ні. Ціни завищені, терміни зірвані, "компанії-прокладки" так і беруть участь у держзакупівлях.

Тому мені важливо знайти причину. Що потрібно змінити і де потрібно змінити? Якщо у договорі МОЗ прописує з міжнародною організацією, що у нас термін поставки півроку, то термін придатності препаратів повинен бути не менше року. Якщо цього немає у договорі, найпростіше - це виправити договір. Якщо у договорі написано, який термін поставки, хто, кому і коли перевів гроші, коли в'їхали препарати, який у них термін придатності, умов договору треба дотримуватися.

- Навіть у законі є норма, яку потім "перенесли" до договору, про те, що закупівлі здійснюються за внутрішніми правилами міжнародних організацій.

- Ось у зв'язку з тим, що я не можу зараз домогтися від МОЗ договорів, я буду подавати зміни до закону. Але це тривала процедура. Тому значно швидше було б внести зміни до договору. Саме для цього ми просимо договори.

- З ким з керівників відомства легше і ефективніше працювати - з Уляною Супрун або з Олександром Квіташвілі (очолював МОЗ з грудня 2014 по квітень 2016 року, - ред.)? Вони часто піддавали критиці дії комітету, звинувачуючи його у блокуванні реформаторських ініціатив...

- Так, дійсно блокували, тільки не реформи, а зухвалу спробу приватизації всіх майнових комплексів, лікарень, поліклінік і їх землі під виглядом реформ. Саме ці "хотілки" були прописані у законі грузинського екс-міністра охорони здоров'я. Перший варіант законопроекту про автономізацію роботи медустанов (документ передбачає, що медустанови самостійно витрачають зароблені кошти, - ред.), ми потім переробили. Цей документ передбачав продаж і приватизацію всіх медичних установ України так, як це було зроблено у Грузії. Але для України така модель не підходить. Тому що у Грузії всі державні лікувальні установи продані за копійки. Більшість з них були перепрофільовані і перестали бути лікувальними закладами.

Для такої країни як Україна, яка може бути у війні і у якій йдуть військові дії, мати лише приватні лікувальні установи - рівносильно смерті. Оскільки, при необхідності масової допомоги постраждалим людям, держава може розмістити, військовий госпіталь лише у державних медустановах. Віддавши медицину повністю у приватні руки, держава втрачає контроль за сферою охорони здоров'я. Країна, у якій йде війна, повинна мати контроль над системою надання допомоги населенню. Те, що пропонував Олександр Квіташвілі це - ліквідувати державні медзаклади в Україні, зміну форми власності лікарень, перевівши їх у акціонерні товариства при повній відсутності аудиту на момент зміни форми власності. Наші лікарні - це цілісні майнові комплекси, з земельними ділянками, розташованими в основному у міських центрах. Тому афера планувалася просто феноменальна. Якби ми тоді не противилися, вислухавши звинувачення у корупції і усьому можливому, то у нас би вже не було системи охорони здоров'я, а замість лікарень вже будували супермаркети і розважальні комплекси.

- А з Уляною Супрун як працюється?

- Міністерство охорони здоров'я не сприймає здорової критики, і не виконує рішення парламентських слухань, де чітко прописані 25 кроків, які необхідно зробити, щоб безболісно й ефективно наблизити нашу систему охорони здоров'я до європейських стандартів і за три роки перейти до системи медичного страхування. Коли Уляну Супрун призначали минулого літа, я їй сказала: "Прошу про три першорядні речі: будь ласка, акцептируйте європейські стандарти лікування, укріпіть референтні ціни і проведіть вчасно держзакупівлі. Якщо ви це зробите у 2016 році, я буду першим вашим прихильником". Нічого з цього, на жаль, не зроблено.