Відсутність реформ в управлінні державою, на яку скаржаться українці, не відповідає дійсності. Однак, на жаль, відсутній моментальний ефект від їх проведення. Такої думки дотримується перший заступник міністра Кабінету міністрів Олег Паракуда. За його словами, темп, у якому працює уряд, досить швидкий, що відзначають і західні партнери, а кількість ухвалених Кабміном рішень не йде в порівняння з будь-яким періодом у минулому.
Відсутність реформ в управлінні державою, на яку скаржаться українці, не відповідає дійсності. Однак, на жаль, відсутній моментальний ефект від їх проведення. Такої думки дотримується перший заступник міністра Кабінету міністрів Олег Паракуда. За його словами, темп, у якому працює уряд, досить швидкий, що відзначають і західні партнери, а кількість ухвалених Кабміном рішень не йде в порівняння з будь-яким періодом у минулому.
"Іноді ми проводимо засідання Уряду тричі на тиждень. Буває, на засідання виноситься 80 питань. Уявіть, кожне з них має пройти кілька експертиз - правову, антикорупційну, щонайменше бути погодженим з Мінфіном, Мінекономіки та Мінюстом. Раніше як було? Чиновник з якогось міністерства бере папірець і пішов з ним півроку гуляти по кабінетах, поки той потрапить на засідання Уряду. А зараз - є в якогось міністерства конструктивна ідея, що потребує негайного вирішення - її обговорили на Уряді, й вона приймається відразу . Тому очевидно, що робота Секретаріату вимагає великої концентрації та швидкості, при цьому ми суттєво підвищили вимоги й до якості документів", - заявив чиновник.
Власне про якість і хотілося б запитати. Адже часто трапляється так, що Кабмін змушений скасовувати власні рішення. І навпаки є випадки затягування прийняття рішень.
Олег Паракуда: В абсолютній більшості випадків мова йде про скасування рішень, які були прийняті попередніми урядами і які, ми вважаємо, були помилковими. Щодо практики затягувань прийняття рішень - тут складніше. Найчастіше за такими випадками стоїть бажання чиновників приховати чи залишити робочою якусь корупційну схему. Наприклад, Міністерство екології вже понад три місяці не виконує доручення Прем'єр-міністра щодо скасування постанови, яка регулює питання утилізації відпрацьованих мастил. Є сотні звернень підприємців стосовно цієї ситуації, є чітка позиція Прем'єра, а міністерство гальмує. А чому? Бо державним підприємством, яким відає Мінекології, та рядом приватних фірм, що мають відповідні ліцензії на право провадження діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, збираються кошти за надання послуг. Причому уповноважене Міністерством екології державне підприємство відповідальне лише за створення і забезпечення належного функціонування системи збирання, видалення, знешкодження тощо. Будь-який імпортер, що хоче розмитнити оливи, має укласти договір зі спеціалізованою організацією і пред'явити його на митниці. Чи справді мільйонні платежі йдуть за призначенням, невідомо. Система контролю за подальшою утилізацією відпрацьованих мастил фактично відсутня.
І такі випадки непоодинокі. Система дуже жорстко протидіє реформам - саботажем, замовчуванням, халатністю.
При цьому ви ж розумієте, що схем - сотні й тисячі. І темпи боротьби з ними незадовільні.
Олег Паракуда: На рівні Секретаріату Кабміну таких схем зламано сотні . Наприклад, скасування постанови щодо оцінки майна. З цим довелося боротися не один місяць. Лише після особистого втручання Прем'єр-міністра було ліквідовано схему, і вартість послуг з оцінки повернулася на попередній рівень. Доходило до абсурду: літня жінка в селі хотіла продати земельну ділянку за 25 тисяч гривень, 3-4 з яких їй треба було заплатити за оцінку. І лише тому, що був запроваджений особливий вид оцінки з метою оподаткування. І ним могли займатися лише 5% усіх оцінщиків. Обов'язковою умовою було встановлення спеціального програмного забезпечення. Причому функція самих оцінювачів була досить технічною, їм потрібно було вводити дані, які надсилалися на сервер невідомої громадської організації. За певний час від організації надходили результати оцінки, які оцінщик лише роздруковував і підписував. До речі, базу даних оцінок КМУ залишив і відповідальним за її адміністрування визначив ФДМУ. Всі оцінщики країни все ще будуть вводити туди свої дані, однак уже безкоштовно та безперешкодно. Тепер цей реєстр відкрито, ціна на послуги оцінки знизилась.
Є інший приклад. Скасовано постанову, що передбачала ввезення на митну територію України матеріалів без ПДВ, якщо ці товари мають стосунок до енергозбереження. Досить сумнівними здавалося завезення через згаданий механізм самоскидів «Катерпіллар», бульдозерів гусеничних, ліній з виробництва цементу, обладнання для автоматичного проявлення фотоплівок, установок вивантаження, токарних верстатів, сонячних електростанцій, що надалі виробляли електроенергію за спеціальним зеленим тарифом. Усунення таких схем - це економія мільярдів державних коштів.
До речі, якщо вже мова про Мінекології. Ситуація з непризначенням нового міністра, коли є виконувач обов'язків, може бути теж дуже вигідна корупціонерам. Бо немає відповідального. Коли планується призначення?
Олег Паракуда: Це питання в компетенції Президента, Прем'єр-міністра та коаліції. Я ж можу лише сказати, що це міністерство досі було справжнім клондайком для корупціонерів. Наприклад, історія зі спрощенням розробки надр. Виявилося, що в 2011 році міністр екології запровадив обов'язковий моніторинг процесу видобутку корисних копалин. І відтоді державне моніторингове підприємство регулярно приходило до компаній, що видобувають корисні копалини, й робило аудиторську перевірку, наскільки процес видобутку відповідає науковим рекомендаціям та заявленим планам. Такий моніторинг був обов'язковим. І влітав інвестору в кругленьку копієчку. Навіть якщо інвестор мав ідеально налагоджене виробництво, відповідно до законодавства він мусив замовляти цю перевірку. Підприємство, яке здійснювало перевірки, перебувало у сфері відання Міністерства екології. Лише в 2013 році таких договорів укладено було на 136 428 204 гривень. Відомо, що ці кошти осідали на рахунках цього держпідприємства. Але куди вони потім направлялися, як і ким використовувалися, залишається таємницею й досі. З огляду на ситуацію, Міністерство економіки виступило з ініціативою - й ми її підтримали - спростити господарську діяльність видобувних підприємств . Н а сьогодні дорогий «державний аудит» процесу видобутку корисних копалин скасовано.
Тобто тепер вони працюють безконтрольно?
Олег Паракуда: Ні в якому разі. Як і раніше, їх контролює служба геології і надр. То був штучно створений паралельний моніторинг.
А що у ваших розробках зараз?
Олег Паракуда: Упевнений, що в найближчий час ліквідуємо схему обходу потенційними інвесторами проведення аукціону на видобування надр. Зараз у нас існує правило - якщо інвестор хоче отримати дозвіл на видобування надр, він має взяти участь у спеціальному аукціоні. Участь у такому аукціоні звичайно платна, ціна досить висока. Звичайно, час від часу з'являються інвестори, які хочуть уникнути зайвих витрат. Тож виникла цікава сіра схема. Потенційна компанія-інвестор створювала спільне підприємство з будь-яким суб'єктом господарювання державного сектору економіки, що перебувало у віданні Міністерства екології. Головна умова, щоб державна частка в цьому СП була не менше 25%. І тоді, за чинним законом, таке підприємство без жодних перешкод отримує дозвіл на видобування надр без будь-яких аукціонів. А бюджет недоотримає десятки мільйонів гривень.
Складається враження, що уряд нині цікавить насамперед питання надр.
Олег Паракуда: Це дуже спрощене уявлення. Напрямки наших зусиль із викорінення корупції, спрощення умов ведення бізнесу різноманітні. Але тема захисту українських надр мені справді небайдужа. За часів моєї приватної юридичної діяльності серед моїх клієнтів були іноземні інвестори, які працювали в Україні. Зокрема виробники бурового обладнання. Це унікальне, єдине в Україні виробництво з канадським та британським капіталом. Воно знаходиться на Західній Україні. Це містоутворююче підприємство, де на той час працювало 500 робітників. На виробництві в прямому сенсі ночували податкова, різноманітні контролюючі органи, прокуратура. Інвестори ледве виживали, і в них було постійне бажання перенести виробництво в Угорщину чи Румунію, де їм створили прекрасні умови. Я був серед адвокатів, які відбивали всі ці атаки три роки. Тож довелося близько познайомитися з тонкощами видобувної галузі.
До речі, саме тоді я здобув не тільки досвід, а й цілком достатню матеріальну стабільність. Переважно саме зароблені в той час гроші дозволяють мені сьогодні цілком присвячувати себе роботі на державу, не переймаючись нинішньою заробітною платою в Уряді, яка дійсно є досить невисокою.
Згідно декларації, ви мільйонер. Людей з великими деклараціями все частіше можна побачити на державній службі. Розкажете історію свого першого заробленого мільйона?
Олег Паракуда: Без проблем. Але хочу сказати, що відображені в моїй декларації кошти - не тільки мої особисто, а й моєї родини . Моя дружина , як і я, успішний юрист. Ми познайомилися ще в університеті, жили в одному гуртожитку. З другого курсу я вже працював. На четвертому пройшов відбір і почав працювати в одній з найбільших аудиторських компаній світу «Ernst & Young». Потім у секретаріаті опозиційної на той час фракції «Нашої України» у Верховній Раді, де відповідав за експертизу законопроектів. Після Помаранчевої революції на запрошення Віктора Пинзеника пішов у Мінфін, відповідав за зв'язки з Верховною Радою.
І все ж - коли ви встигли заробити гроші, якщо весь час працювали на державній службі?
Олег Паракуда: Протягом кількох років я вів приватну юридичну практику в компанії «Правничі технології». Обслуговували іноземних інвесторів, які працювали в Україні. Повірите, я мав дуже гарну репутацію і був далеко недешевим правником. Оскільки йшлося про багатомільйонний бізнес, то й моя винагорода була відповідною і - підкреслю - виключно офіційною.
Ще додам для тих, хто не знайомий з особливостями роботи адвокатів. Спеціаліст, на якого є попит, може вести одночасно більше 10 справ. Зізнаюся, що працювати по 16 годин на добу для мене давно норма. Сьогодні наші з дружиною заощадження - 24 мільйони гривень на рахунку - це внески у валюті, трохи більше мільйона доларів США. Це для тих, хто любить рахувати до копійки чужі гроші (Посміхається - ред.).
В одній телефонній розмові ви не змогли пояснити, звідки у вас квартира на Печерську.
Олег Паракуда: Я абсолютно щиро сказав, що не пам'ятаю, відколи точно ця квартира стала нашою. Справа в тому, що моя родина мешкає у ній уже вісім років, це квартира батьків моєї дружини, яку вони їй подарували й оформили право власності на неї лише в 2014 році. Тепер ця квартира офіційно належить моїй дружині. А дату, коли це сталося, я дійсно не пам'ятаю.
Повернімося до уряду. Навіщо вам, мільйонеру, тут працювати за копійки? Схоже, ніби ви хочете мати доступ до годівниці.
Олег Паракуда: Послухайте, а якби в мене в декларації значилося 20 тисяч гривень, а я їздив на розкішній машині додому в Конча-Заспу, як це раніше робили покоління чиновників в Україні, довіри б до такої декларації було більше ? Я вважаю аморальним приховувати статки. Мені нема чого переживати за походження своїх грошей , б о кожна копійка зароблена чесно , і я не повинен вибачатися за те, що моя професія була успішною і добре оплачувалась.
В суспільства є недовіра до багатих людей. Бо зазвичай великі гроші асоціюються з нечесним заробітком. Але це не завжди так. Зараз багато людей з великими цифрами в деклараціях, які ніколи не заробляли на державних тендерах чи на чиновницьких зв'язках, приходять на держслужбу, щоби, хоч як пафосно це звучить, будувати європейську країну.
Те, що я та багато інших моїх колег робимо в Уряді - це своєрідне волонтерство для держави. Сьогодні я живу на заощадження, які були зароблені й задекларовані багато років тому. При цьому я чомусь маю виправдовуватися, що в мене досі є на що жити. Мене більше непокоїть, як живуть ті працівники урядових структур, у яких дійсно немає заощаджень ? Я двома руками за те, щоб у держслужбовців була вис ока зарплата. Інакше ми будемо тільки стимулювати корупцію, а не боротися з нею.
Але ж питання й у тому, що навіть зарплата в пару тисяч доларів - ніщо порівняно з можливостями, які мають чиновники.
Олег Паракуда: Антикорупційна реформа не може бути ефективною, якщо основний акцент робити лише на етапі боротьби зі зловживаннями чиновників. Я переконаний, що більшість корупціогенних чинників можна виявляти, а отже - прибирати на етапі підготовки урядових актів. Таким чином ми зекономимо багато часу , сил і державних коштів.
До того ж, українці не заслуговують на те, що б над ними постійно проводили експерименти, регулярно змінювали правила гри для бізнесу та громади лише задля створення чергової монополії чи обов'язкового придбання нікому непотрібних унікальних ліцензій, дозволів, майнових прав. Тут, на мою думку, найбільш ефективним механізмом могла б стати заміна моделі надання адміністративних послуг з недержавних дорогих посередників на виключно державне комп'ютерне програмне забезпечення, тобто повна електронізація процесу надання послуг. Комп'ютери не беруть хабарів. Така практика виправдала себе в багатьох європейських країнах. Ще за попереднього Уряду, за міністра Остапа Семерака, ми ввели електронний документообіг в Кабміні . Станом на сьогодні ми направляємо всі порядки денні електронною поштою, плануємо за два місяці провести засідання Уряду без жодного папірця, окрім проектів постанов для Прем'єр-міністра, які він одразу підписуватиме.
Розмовляла Інна Бродська